Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Програма роботи

Читайте также:
  1. Варіанти роботи з усним журналом (альманахом).
  2. Вимоги безпеки праці під час роботи
  3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
  4. Вимоги до оформленняконтрольноъ роботи
  5. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
  6. ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
  7. до модульної контрольної роботи №1

2.1 Вивчити основні терміни в області електротехніки.

2.2 Вивчити типи електричних схем.

2.3 Вивчити правила і порядок позначення елементів електричних схем.

2.4 Засвоїти правила читання принципових електричних схем, схем з'єднання і схем підключення.

3. Вказівки з підготовки до лабораторної роботи

При підготовці до лабораторної роботи необхідно:

3.1 Вивчити теоретичний матеріал.

3.2 Вивчити буквені коди найбільш поширених елементів в електричних схемах відповідно до чинних стандартів.

3.3 Ознайомитися з основними принципами позначення і побудови монтажних схем за даними методичними вказівками.

4 Обладнання робочого місця

На робочому місці подані плакати, що містять зразки електричних схем і картки з індивідуальними варіантами принципових електричних схем.

5 Вказівки по виконанню роботи

Для виконання лабораторної роботи необхідно вивчити типи електричних схем. У залежності від призначення електричні схеми розподіляють на ряд типів:

1 Структурні схеми (Э1) показують основні функціональні частини пристрою, їх призначення і взаємозв’язок, їх виконують на стадіях, яке передують розробці схем других типів, і використовують для ознайомлення з пристроєм.

2 Функціональні схеми (Э2) показують окремі процеси, які відбуваються у колах пристроїв і їх використовують при вивченні загального принципу дії.

3 Принципові (повні) схемі (Э3) визначають повний склад елементів і зв'язків між ними, і як правило дають детальне уявлення про принцип роботи установки. Ці схеми є підставою для розробки інших конструкторських документів, наприклад, схем з'єднання (монтажних), а також для наладки, регулювання, контролю і монтажу устаткування. На схемах повинні бути позначені всі елементи, що входять до складу виробу.

4 Схеми з'єднань (монтажні) (Э4) показують електричні з’єднання всіх складових частин установки, конструктивні ознаки – марки і перерізи проводів, якими між окремими елементами пристрою і визначає проводи, джгути, кабелі, якими здійснюють ці з'єднання, а також їх приєднання до вводу. Схемами з’єднань користуються при проектуванні конструкторської документації, їх монтажі та експлуатації.

5 Схема приєднання (Э5) показує зовнішні підключення виробу (установки). Цими схемами користуються при монтажі й експлуатації устаткування.

6 Загальні схеми (Э6) показують складові частини комплексів і з’єднання їх між собою на місці експлуатації.

7 Схеми розташування (Э7) показують розташування складових частин пристроїв, а якщо є необхідність, то і проводів, джгутів, трубопроводів і т.д.

Схеми можуть бути об'єднаними (Э0), наприклад на схемі з’єднань можуть бути показані зовнішні підключення пристрою, структурна схема може бути сумісна з функціональною.

Схеми виконуються для виробів, що знаходяться у відключеному стані. Силові кола на принциповій електричній схемі зображують товстими лініями (до 1 мм), а кола керування - у два рази тонше. Всі елементи на схемі зображують у виді умовних графічних позначень (із дотриманням розмірів) і певним чином позначають.

Позиційні позначення на принципових електричних схемах проставляють справа (при вертикальному розміщенні схеми або зверху (при горизонтальному розміщенні умовного графічного позначення елемента).

Крім позиційних позначень, у схемах виконують позначення кіл. Кола у схемах позначають незалежно від нумерації вхідних і вихідних елементів. Послідовність позначень повинна бути від вводу джерела живлення до споживача, а розгалужені ділянки кола позначають зверху вниз у напрямку зліва на право.

Ділянки електричного кола, розділені контактами реле, котушками пускачів, резисторами і т.п. мають різне позначення. Ділянки, що сходяться в однім вузлі принципової схеми, позначаються однаково. Позначення складається з ряду послідовних чисел, а в необхідних випадках містить літерну або цифрову приставку. У схемах постійного струму ділянки позитивної полярності позначаються непарними числами, негативної полярності - парними. У схемах однофазного змінного струму ділянки кіл позначаються аналогічно колам постійного струму з додаванням індексу фази.

Для позначень застосовують арабські цифри і великі літери латинського алфавіту однакового шрифту.

У силових колах фази позначають L1 (А), L2 (В) L3 (С) і послідовними числами. Допускається, якщо не викличе помилкового приєднання позначати фази буквами А, В, С, N і відповідними цифрами. Буквено-цифрові позначення кіл проставляють з лівого боку або зверху провідників.

У схемах трифазного змінного струму ділянки кіл позначаються без розподілу на парні і непарні з додаванням перед цифрами індексу фази. У одній і тій же схемі застосовують, як правило, декілька однотипних апаратів, і, щоб їх розрізняти їм необхідно присвоїти позиційне позначення. Відповідно до ГОСТ 2.710-81 у першій частині позиційного позначення указують вид елемента. Він повинен містити одну або декілька літер. Перша літера (обов'язкова) показує вид елемента. Наприклад, Р – прилади вимірювальні, Q – вимикачі, К - реле, Т – трансформатори.

Друга буква застосовується, якщо необхідно зазначити функціональне значення даного елемента. Проте вказівка функції елемента не є обов'язковою. Наприклад, РА – амперметр, QS – роз’єднувач-рубильник, КТ - реле часу, ТV - трансформатор напруги. В другій частині позначення повинен бути зазначений порядковий номер елемента, наприклад, РА1, РА2. Порядкові номера записуються, починаючи з 1,2,3,...10...20 тощо або 01,02,03...11...23 тощо.

Найбільшу складність подає побудова схем внутрішніх з'єднань. Відповідно до ГОСТ 2.702-75, на схемі внутрішніх з'єднань показують всі елементи, які входять до складу виробів у виді умовних графічних позначень, а пристрої - у виді прямокутників або зовнішніх обрисів. Елементи, які використовують у виробі частково, на схемі, як правило, зображують цілком із вказівкою задіяних частин, і частин які не задіяні, наприклад, усі контактні групи реле тощо. Біля умовних графічних позначень елементів указують позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі.

Розташування умовних графічних позначень елементів на схемі повинно, як правило, давати приблизне уявлення про їхнє дійсне розташування у виробі. Проводи, джгути, кабелі повинні бути показані на схемі окремими лініями. Для спрощення нарису схеми припускається зливати окремі проводи, що йдуть на схемі в одному напрямку, у загальну лінію. При підході до контактів кожний провід зображують окремою лінією.

Припускають лінії, що зображують проводи, джгути, кабелі не проводити або обривати їх поблизу місць приєднання. У цих випадках на схемі біля місць приєднання пишуть адрес прямий та зворотній.

Для з’єднання елементів схеми на задній стінці дверцят низьковольтних комплектних пристроїв використовують затискачі.

Контактні затискачі позначають згідно з проводами, що приєднуються до них. При переході через затискачі позначення кола не змінюється.

Таблиця 1 - Буквені коди найбільше поширених видів елементів ДЕСТУ 2. 710

Перша буква Коду Група видів елементів Двобуквений код Види елементів
       
А Пристрій АА Регулятор струму
    АК Блок реле
В Перетворювачі ВА Гучномовець
  неелектричних BF Телефон
  величин в електричні BL Фотоелемент
    BV Датчик швидкості
С Конденсатори СВ Силова батарея конденсаторів
    CG Блок конденсаторів зарядний
D Схеми інтегральні DA Схема інтегральна аналогова
Е Елементи різні ЕК Нагрівальний елемент
    ЕL Лампа освітлювальна
F Розрядники, запобіжники, пристрої захисні FA Дискретний елемент захисту по струму миттєвої дії
    FU Запобіжник плавкий
    FV Розрядник
G Генератори, джерела живлення GB Батарея акумуляторів

Продовження таблиці 1

       
Н Індикаційні і сигнальні пристрої НА Прилад звукової сигналізації
    HL Прилад світлової сигналізації
    HLA Табло сигнальне
К Реле, контактори, пускачі КА Реле струму
    КН Реле вказівне
    КК Реле електротеплове
    КМ Магнітний пускач, контактор
    КТ Реле часу
    KV Реле напруги
    KL Реле проміжне
L Котушки індуктивності, дроселі LL Дросель освітлення люмiнiсцентного
Р Прилади вимірювальні PA Амперметр
    PV Вольтметр
    PW Ватметр
    PI Лічильник активної енергії
    PK Лічильник реактивної енергії
    PR Омметр
R Резистори RK Терморезистор
    RR Реостат

 

Продовження таблиці 1

       
R   RP Потенціометр
Q Вимикачі і роз’єднувачі QF Автоматичний вимикач
    QK Короткозамикач
    QS Роз’єднувач
    QR Відокремлювач
М Двигуни М Двигуни постійного і змінного струму
S Пристрої комутаційні в колах сигналізації SA Вимикач або перемикач
  керування SF Автоматичний вимикач
    SB Кнопковий вимикач
  Вимикач, що спрацьовує SL від рівня
    SP від тиску
    SQ від положення
    SR кутової швидкості
    SK температури
Т Трансформатори, автотрансформатори ТА Трансформатор струму
    TV Напруги
V Прилади електровакуумні і напівпровідникові VL Прилад електровакуумний
    VD Діод, стабілітрон
    VS Тиристор

Продовження таблиці 1

       
X Контактні з'єднання XA Струмознімач, контакт ковзний
    XP Штир
    XS Гніздо
    XT З'єднання розбірне
    XN З'єднання нерозбірне
Y Пристрої механічні з електромагнітним приводом YA Електромагніт
    YB Гальмо з електромагнітним приводом
    YC Муфта з електромагнітним приводом
Z Пристрої кінцеві ZL Обмежувач
    ZQ Фільтр кварцовий

 

Порядок складання електричної схеми з'єднань:

1 На наявній принциповій схемі зробити позначення всіх кіл (силових кіл і кіл керування).

2 Накреслити панель шафи керування, на якій розмістити всі необхідні апарати в зручній для монтажу послідовності. Апарати необхідно показати прямокутниками або фігурами, що повторюють контури апарата.

3 На всіх апаратах відображають точками вивідні клеми.

4 Клеми на апаратах необхідно пронумерувати арабськими цифрами або позначити їх, так як вони позначені на реальних апаратах. З метою пояснення належності виводів окремих елементів апарата необхідно усередині прямокутників накреслити умовні графічні позначення цих елементів (котушок, контактів, нагрівальних елементів тощо).

5 З правої сторони або поверх усіх апаратів показати їхнє позиційне позначення, яке написане в кружечку (рисунок 1). У чисельнику даного позначення потрібно написати порядковий номер апарата відповідно до його розташування на схемі з'єднань, а в знаменнику - позиційне позначення апарата відповідно до позиційного позначення його на принциповій схемі.

6 Накреслити лінії прокладки джгутів.

7 Накреслити лінії, що відходять від клем апаратів до джгутів.

8 На відрізках ліній, що відходять, від кожної клеми написати номер (позначення) проводу відповідно до принципової схеми й адреса куди пішов або відкіля прийшов провід.

Таблиця 2 - Умовні позначення адресного позначення

Тип умовного позначення Символ, що кваліфікує Найменування
Позначення конструктивного розташування (місце розташування) + Плюс
Позиційне позначення - Мінус
Позначення електричного контакту : Двокрапка
Адресне позначення () Круглі дужки

 

Наприклад, запис на ділянці схеми має вигляд L1.2 (+5:С1) означає, що провід під номером L1.2 пішов за адресом до 5-го апарату і приєднаний на цьому апараті до контакту C1. При цьому варто пам'ятати, що до однієї клеми (затискачу) приєднувати можна не більш двох проводів.

Приклад: По наявній електричній принциповій схемі ящика ЯАА5910-3247У3 для керування двигунами транспортера ТСН 160 (рисунок 1) перевірити схему з'єднань.

 

 
 

 


 

 

 

 

Рисунок 1 - Схема електрична принципова для керування двигунами

транспортера ТСН 160

6 Вказівки по змісту звіту

Звіт по лабораторній роботі повинен містити:

- основні буквені коди елементів.

- принципову електричну схему, задану викладачем і схему з'єднань.

7 Контрольні питання

7.1 Які типи електричних схем ви знаєте?

7.2 Що таке позиційне позначення?

7.3 Які основні частини позиційного позначення?

7.4 Які розходження між принциповою і монтажною схемами?

7.5 Що таке адресне позначення?


 

 

 


 

 

Рисунок 2 – Електрична схема з’єднаннь для керування двигунами транспортера ТСН 160


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 261 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Програма роботи | Структура умовного позначення | Програма роботи | Програма роботи | Програма роботи | Програма роботи | Програма роботи | Програма роботи | Програма роботи | Програма роботи |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Програма роботи| Програма роботи

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)