Кадри підприємства, їх склад та структура.

Роль трудових ресурсів значно росте в період ринкових відносин.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність фізичних та духовних сил, які має людина і які використовуються ним в процесі виробництва матеріальних благ.

Трудові ресурси (кадри) підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, в роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.

Кадри неоднорідні за своїм складом і мають структуру.

Всі кадри підприємства поділяються на

промислово-виробничий персонал (ПВП) і непромисловий персонал (НПП).

До ПВП відносяться зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, в заводських лабораторіях, дослідних установах, апарат заводоуправління, працівники охорони.

До НПП належать зайняті у невиробничій сфері (робітники підсобних господарств, житлово-комунальних відділів, культурних, спортивних та дитячих закладів, що знаходяться на балансі підприємства).

ПВП (близько 90%) в залежності від відношення до процесу створення прод-ії поділяються на:

- основні робітники – безпосередньо беруть участь в процесі створення продукції;

- підсобні та допоміжні робітники – обслуговують основне виробництво;

- керівники – виконують усі функції управління на підприємстві чи в його підрозділах;

- спеціалісти – робітники, зайняті інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними видами діяльності (технологи, економісти, бухгалтери)

- службовці – здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль (агенти, касири, контролери, діловоди);

- МОП – робітники побутового та технічного обслуговування;

- учні;

- робітники охорони.

Кадровий склад підприємства та його зміни мають певні кількісні, якісні і структурні характеристики, що можуть бути з меншим або більшим ступенем достовірності обмірювані і відбиті наступними показниками.

Показники кадрового складу:

· облікова і явочна чисельність працівників підприємства і його внутрішніх підрозділів, окремих категорій і груп на певний період;

· средньоспискова чисельність працівників підприємства і його внутрішніх підрозділів за певний період;

· питома вага працівників окремих підрозділів (груп, категорій) у загальній чисельності працівників підприємства;

· темпи росту (приросту) чисельності працівників підприємства за певний період;

· середній розряд робітників підприємства;

· питома вага службовців, що мають вищу освіту в загальній чисельності службовців;

· середній стаж роботи зі спеціальності керівників і фахівців підприємства;

· плинність кадрів по прийому і звільненню працівників;

· фондоозброєність праці працівників або робітників на підприємстві.

Структурна характеристика трудових ресурсів визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.

Кількісна характеристика трудових ресурсів.

Облікова чисельність працівників підприємства – це чисельність працівників облікового складу на певне число або дату з обліком прийнятих і звільнених за цей день працівників.

Явочна чисельність – це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу. Різниця між обліковою і явочною чисельністю характеризує число цілоденних простоїв (відпустки, хвороби, відрядження).

Середньооблікова чисельність характеризує чисельність працівників за певний період і застосовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів руху кадрів на підприємстві.

Для правильного визначення средньоспискової чисельності ведеться щоденний облік працівників облікового складу, заповнюється табель обліку робочого часу.

Розрахунок розглянути самостійно “Все про бухгалтерський облік” №85, 17 вересня 1998 року.

Якісна характеристика трудових ресурсів визначається ступенем професійної і кваліфікаційної придатності працівників для виконання цілей підприємства.

Професійно-кваліфікаційна структура складається під впливом (одиничного) розподілу праці.

Професія – відносно постійний вид трудової діяльності, обумовлений розподілом праці. Професія вимагає від робітника цілеспрямованої спеціальної підготовки.

Спеціальність – більш вузький вид трудової діяльності, який характеризується подальшим розподілом трудових функцій в межах професії.

Кваліфікація – виражає ступінь професійної підготовки робітника, його здатність виконувати роботи тієї чи іншої складності і характеризується за допомогою кваліфікаційних розрядів та категорій.

Професійно-кваліфікаційна структура службовців підприємства відображається у штатному розкладі – документі, який щорічно затверджується керівником підприємства і є переліком згрупованих за відділами та службами посад службовців з зазначенням розряду (категорії) робіт та посадового окладу.

2. Поняття праці. Робочий час. Баланс робочого часу.

Праця – це робоча сила у дії. Праця – доцільна діяльність людини зі створення матеріальних благ та духовних цінностей, що необхідні для задоволення потреб суспільства.

Суспільна праця поділяється на живу і уречевлену.

Минула (уречевлена) праця – праця, яка була витрачена раніше, і уречевлена в предметах і засобах праці, що використовуються у виробництві.

Жива праця – праці робітників даного підприємства, яка спрямована на створення виробів, що необхідні для народного господарства і мають певні споживацькі якості. Витрати живої праці в значному ступені залежать від якості використаних матеріалів та продуктивності машин та обладнання. Вимірюється робочим часом.

Робочий час - час, протягом якого працівник створює матеріальні цінності.

Позаробочий час - це частина загального календарного фонду часу, що залишається після відрахування регламентованої тривалості робочого часу і використовується на сон, відпочинок, розваги, виховання дітей, задоволення побутових потреб. В позаробочий час відновлюється робоча сила. Частина робочого часу, що використовується на відпочинок, культурні заходи, заняття спортом являє собою вільний час.

Чим краще організована сфера послуг, торгове і транспортне обслуговування, тим більше доля вільного часу у позаробочому, тим повніше відновлюються витрачені у виробництві фізичні сили, тим більше часу залишається на підвищення культурного й освітнього рівня працівників.

Розрізняють календарний, номінальний і корисний (ефективний) фонд робочого часу.

Календарний фонд часу приймається рівним тривалості планового періоду. Річний календарний фонд часу дорівнює 365 днів і не може бути цілком використаний у виробництві, тому що кожен працівник має право на вихідні і святкові дні (приблизно 110 днів).

Номінальний фонд часу дорівнює календарному за відрахуванням вихідних і святкових днів.

Ефективний фонд часу в днях – це номінальний фонд за відрахуванням планованих неявок.

Плановані неявки:

- чергові і додаткові відпустки;

- відпустки через хворобу;

- декретні відпустки;

- навчальні відпустки;

- додаткові відпустки підлітків;

- витрати часу на виконання державних обов'язків.

Ефективний фонд часу розраховується не тільки в днях, але й у годинах. Для цього ефективний фонд часу в днях помножується на встановлену тривалість робочого дня з урахуванням скорочення робочого дня відповідно до чинного законодавства. Причини скорочення робочого дня:

- перерви, надані матерям, що годують;

- скорочений робочий день підлітків;

- за шкідливі умови праці;

- на передодні святкових днів.

На підприємстві з метою планування праці персоналу розраховується ефективний фонд часу одного працівника – складається баланс робочого часу. Для цього всі плановані неявки і скорочення тривалості робочого дня перераховуються на одну людину.

Дата добавления: 2015-07-24