З Менеджменту персоналу. 1.Тестові завдання

Варіант 4

1.Тестові завдання

1. Менеджмент персоналу можна визначити як діяльність, що спрямована на:

А. досягнення найбільш ефективного використання трудових, фінансових, матеріальних та інших видів ресурсів для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей;

Б. забезпечення запланованого рівня ефективності діяльності підприємства;

В. здійснення процесу планування, підбору, підготовки, оцінки, навчання та мотивації персоналу, спрямований на ефективне його використання та досягнення цілей підприємства і працівників;

Г. реалізацію способів впливу на колектив та окремих працівників з метою здійснення координації їхньої діяльності в процесі функціонування підприємства.

2. Менеджмент персоналу як соціальне явище можна розглядати в таких аспектах:

А. теоретичному, прикладному і функціональному;

Б. економічному, соціальному та правовому;

В. як сфера практичної професійної діяльності, навчальна дисципліна та як галузь науки;

Г. як сфера професійної діяльності і навчальна дисципліна.

3. Менеджмент персоналу розглядають на трьох рівнях управління:

А. лінійному, функціональному і змішаному;

Б. горизонтальному, вертикальному та комбінованому;

В. інституційному, управлінському і технічному;

Г. лінійному, функціональному та управлінському.

4. Діяльність, що полягає у цілеспрямованому впливі на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей називається:

А. менеджмент;

Б. підприємництво;

В. функція менеджменту;

Г. метод менеджменту.

5. Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та контролюють ефективність їх виконання представники

А. вищої ланки;

Б. середньої ланки;

В. низової ланки;

Г. найвищої ланки.

6. Загальними функціями менеджменту є:

А. планування, організування, мотивування, управління, координування;

Б. планування, мотивування, організування, контролювання, регулювання;

В. прогнозування, мотивування, організування, керування, регулювання;

Г. планування, організування, координування, контролювання, керування.

7. Управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-тегнічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку називається:

А. менеджер;

Б. підприємець;

В. маркетолог;

Г. аналітик.

8. Виділяють десять управлінських ролей або видів діяльності менеджерів, які за виконуваними функціями класифікують у три групи:

А. міжособистісні, інформаційні ролі та пов’язані з прийняттям рішень;

Б. міжособистісні, лідерські ролі та пов’язані з прийняттям рішень;

В. особистісні, керівні ролі та представницькі;

Г. особистісні, інформаційні ролі та представницькі.

9. Міжособистісні ролі виконують:

А. головний керівник, лідер, зв’язуюча ланка з зовнішніми організаціями та особами;

Б. приймач інформації, її розповсюджувач та представник;

В. новатор, ліквідатор порушень, розповсюджувач ресурсів, відповідальний за переговори;

Г. підприємець, менеджер, відповідальний за переговори.

10. Інформаційні ролі виконують:

А. приймач інформації, її розповсюджувач та представник;

Б. головний керівник, лідер, зв’язуюча ланка з зовнішніми організаціями та особами;

В. новатор, ліквідатор порушень, розповсюджувач ресурсів, відповідальний за переговори;

Г. підприємець, менеджер, відповідальний за переговори.

11. Ролі пов’язані з прийняттям рішень виконують:

А. новатор, ліквідатор порушень, розповсюджувач ресурсів, відповідальний за переговори;

Б. головний керівник, лідер, зв’язуюча ланка з зовнішніми організаціями та особами;

В. приймач інформації, її розповсюджувач та представник;

Г. підприємець, менеджер, відповідальний за переговори.

12. Поділ управлінської праці, який полягає у призначенні конкретних менеджерів для керівництва підрозділами, називають:

А. горизонтальним;

Б. вертикальним;

В. лінійним;

Г. спеціальним.

13. Поділ управлінської праці, який полягає у координації управлінської роботи та створенні рівнів управління, називають:

А. вертикальним;

Б. горизонтальним;

В. функціональним;

Г. рівневим.

14. Забезпечують інтереси та потреби власників, здійснюють стратегічне, тактичне та загальне керівництво, виробляють політику організації представники:

А. вищої ланки;

Б. середньої ланки;

В. низової ланки;

Г. найвищої ланки.

15. Забезпечують реалізацію політики функціонування політику організації, яка розроблена вищим керівництвом і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів та за їх виконання представники:

А. вищої ланки;

Б. середньої ланки;

В. низової ланки;

Г. найвищої ланки.

16. Конкретними функціями менеджменту є:

А. управління об’єктами, процесами, керівництвом;

Б. управління об’єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності;

В. управління об’єктами, елементами виробничо-господарської діяльності, керівництвом;

Г. управління елементами виробничо-господарської діяльності, процесами, керівництвом.

17. За змістом та ознакою місця у менеджменті функції менеджменту поділяють на:

А. загальні і часткові;

Б. основні та місцеві;

В. постійні і локальні;

Г. об’єднувальні та локальні.

18. Загальні функції реалізуються через конкретні, які можна класифікувати за ознакою процесів управління на:

А. управління основним виробництвом;допоміжним виробництвом;

Б. технічною підготовкою;матеріально-технічним забезпеченням;

В. патентно-ліцензійною діяльністю; капітальним будівництвом; зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

Г. всі перелічені варіанти.

19. За ознакою об’єкта конкретні функції менеджменту поділяють на пов’язані з:

А. управлінням підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою;

Б. управлінням матеріально-технічним забезпеченням, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю;

В. планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання;

Г. управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

20. За ознакою елементів виробничо-господарської діяльності функції менеджменту поділяють на пов’язані з:

А. управлінням підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою;

Б. управлінням матеріально-технічним забезпеченням, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю;

В. планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання;

Г. управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

21. Безперервне виконання функцій менеджменту є його:

А. технологією;

Б. системою;

В. методологією;

Г. процесом.

22. На нижчому рівні управління відбувається:

А. планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад;

Б. розроблення стратегія менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється кадрова політика, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад;

В. безпосереднє управління виконавцями (керівник доводить до робочих місць виробничі завдання, забезпечує їх необхідними ресурсами, контролює виконання завдань, трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

Г. реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

23. На середньому рівні управління вирішуються питання:

А. стратегії менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється кадрова політика, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад;

Б. управління виконавцями (керівник доводить до робочих місць виробничі завдання, забезпечує їх необхідними ресурсами, контролює виконання завдань, трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

В. планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад;

Г. реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

24. На верхньому рівні управління:

А. відбувається безпосереднє управління виконавцями (керівник доводить до працівників завдання і контролює виконання, забезпечує їх ресурсами, регулює трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

Б. здійснюється планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад.

В. розробляються стратегія менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється політика менеджменту персоналу, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад.

Г. реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

25. Провідними цілями менеджменту персоналу є:

А. досягнення максимізації прибутку, мінімізація витрат організації;

Б. забезпечення достатнього рівня ефективності, рентабельності і конкурентоспроможності організації та її продукції;

В. підвищення ефективності функціонування організації, покращення якості трудового життя персоналу;

Г. підбір, навчання персоналу і управління ним з метою ефективного виконання завдань організації та досягнення її цілей.

26. Об’єкт менеджменту персоналу — це

А. найманий працівник організації незалежно від статусу в організації або його місця в організаційній структурі підприємства, а також характеру прав, обов’язків або або відповідальності;

Б. первинні трудові колективи організації, які утворюють її структурні підрозділи;

В. широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації;

Г. лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції.

27. Суб’єктами менеджменту персоналу в організації є:

А. найманий працівник організації незалежно від статусу в організації або його місця в організаційній структурі підприємства, а також характеру прав, обов’язків або або відповідальності;

Б. первинні трудові колективи організації, які утворюють її структурні підрозділи;

В. лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції;

Г. широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації.

28. Високий рівень єдиновладдя керівника, особисте визначення ним стратегічної лінії та прийняття рішень, широке застосування відповідних санкцій до окремих осіб і робочих груп притаманне:

А. демократичному стилю керівництва;

Б. автократичному стилю керівництва;

В. ліберальному стилю керівництва;

Г. стратегічному стилю керівництва.

29. Розподіл повноважень і участь працівників в управлінні, особисте прийняття керівником погоджених з підлеглими рішень, спрямованість на групи або особи, які бажають і частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань притаманні:

А. демократичному стилю керівництва;

Б. автократичному стилю керівництва;

В. ліберальному стилю керівництва;

Г. стратегічному стилю керівництва.

30. Мінімальне втручання керівника у роботу підлеглих, делегування їм права приймати рішення, надання свободи у визначенні своїх цілей і в контролі за роботою притаманні:

А. демократичному стилю керівництва;

Б. автократичному стилю керівництва;

В. ліберальному стилю керівництва;

Г. стратегічному стилю керівництва.

31. Автократичний стиль застосовують до окремих осіб і робочих груп:

А. яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації;

Б. які частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань;

В. які не здатні ефективно виконувати поставлені завдання без широкого застосування відповідних санкцій;

Г. які не володіють високою кваліфікацією, але відповідально та позитивно відносяться до організації.

32. Демократичний стиль застосовують до окремих осіб і робочих груп:

А. яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації;

Б. які частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань;

В. які не здатні ефективно виконувати поставлені завдання без широкого застосування відповідних санкцій;

Г. які частково здатні виконувати роботу, але не володіють навиками і кваліфікацією, достатніми для виконання завдань.

33. Ділова кар’єра – це:

А. переміщення працівника на посадах в організаціях;

Б. трудовий шлях людини;

В. переміщення працівника щаблями службової драбини або послідовна зміна занять як в рамках однієї організації, так і упродовж життя;

Г. переміщення працівника щаблями службової драбини або послідовна зміна занять як в рамках однієї організації.

34. Яке з визначень розкриває суть динамічного виду кар’єри:

А. здійснюється на одній посаді шляхом професійного зростання;

Б. здійснюється шляхом переміщення вверх ієрархією управління;

В. переміщення відбуваються в межах одного рівня управління;

Г. звязана з зміною посад в одній або декількох організаціях.

35. Стабільна кар’єра –це така, що здійснюється:

А. на одній посаді шляхом професійного росту;

Б. шляхом переміщення вверх ієрархією управління;

В. щляхом переміщення в межах одного рівня управління;

Г. шляхом зміни посад в одній або декількох організаціях.

36. Процес переміщення працівника з одного робочого місця на інше як за горизонтальною, так і вертикальною ієрархією, зумовлений як потребою працівника у праці вищої кваліфікації, так і потребами організації – це:

А. управління діловою кар’єрою

Б. система професійного зростання;

В. система планування потреби в кадрах;

Г. система професійного переміщення.

37. Який період на думку науковців, не відноситься до критичних періодів роботи на керівній посаді:

А. процес входження в посаду (перші півроку);

Б. період ідентифікації (ототожнення себе з організацією);

В. перехід до етапу оптимальної продуктивності (2,5 – 3 роки);

Г. етап зниження продуктивності (6-7 років).

38. Скільки взаємопов’язаних підсистем повинна щонайменше включати ефективна система управління кар’єрою:

А. дві;

Б. три;

В. чотири;

Г. п’ять.

39. На якому етапі управління кар’єрою відбувається розподіл співробітників на перспективних і неперспективних:

А. завершальний;

Б. адаптаційний;

В. асиміляційний;

Г. стабіляційний.

40. На якому етапі управління кар’єрою працівникам властиво робити підсумки досягнутого або здійснювати пошук інших способів свого застосування, освоєння нових сфер діяльності чи переміщення на одному рівні управління:

А. стабілізаційний;

Б. косолідаційний;

В. етап зрілості;

Г. підготовчий.

41. На якому етапі управління кар’єрою відбувається освоєння молодим спеціалістом нової професії або роботи, пошук свого місця у колективі:

А. підготовчий;

Б. асиміляційний;

В. адаптаційний;

Г. консолідаційний.

42. Яку кількість етапів управління кар’єрою персоналу виділяють науковці:

А. три;

Б. чотири;

В. п’ять;

Г. шість.

43. Коефіцієнт плинності кадрів розраховується як:

А. відношення надлишкової плинності до середньоспоскової чисельності працівників за звітний період;

Б. відношення кількості працівників звільнених протягом звітного періоду до середньоспискової чисельності працівників за цей період;

В. який визначається як відношення кількості звільнених працівників за прогули, інші порушення трудової дисципліни та за власним бажанням до середньоспискової чисельності працюючих.;

Г. відношення кількості працівників звільнених за порушення трудової дисципліни протягом звітного періоду до середньоспискової чисельності працівників за цей період.

44. Абсолютний показник плинності кадрів розраховується як:

А. різниця між кількістю звільнених і прийнятих на підприємство протягом звітного періоду;

Б. відношення кількості працівників звільнених протягом звітного періоду до середньоспискової чисельності працівників за цей період;

В. кількість працівників звільнених за власним бажанням протягом звітного періоду;

Г. кількість працівників звільнених за порушення трудової дисципліни протягом звітного періоду.

45. Коефіцієнт постійності кадрів розраховується як:

А. відношення надлишкової плинності до середньоспоскової чисельності працівників за звітний період;

Б. відношення кількості працівників, які не були прийнятими та звільненими протягом звітного періоду, до середньоспискової чисельності працівників за цей період;

В. різниця між середньосписковою чисельністю працівників і кількістю праціників, які були звільнені з підприємства протягом звітнього періоду;

Г. відношення кількості працівників звільнених за порушення трудової дисципліни протягом звітного періоду до середньоспискової чисельності працівників за цей період.

46. До суттєвих умов праці, зміна яких вимагає згоди працівника при переведенні на іншу роботу належать:

А. зміна місця проживання робітника;

Б. розмір і система заробітної плати;

В. рівень складності і важкості роботи;

Г. зміна часу і порядку виконання роботи.

47. Заяву про звільнення можна подавати:

А. під час роботи;

Б. під час хвороби;

В. під час відпустки;

Г. всі відповіді правильні.

48. При звільненні з роботи за власним бажанням з поважних причин безперервний стаж зберігається за умови, що перерва у роботі не перебільшувала:

А. 1-го місяця;

Б. 2-х місяців;

В. 3-х місяців;

Г. 4-х місяців.

49. При звільненні з роботи без поважних причин безперервний стаж зберігається за умови, працевлаштування на нове місце не пізніше:

А. 1-го тиждня з дня звільнення;

Б. 12-ти днів з дня звільнення;

В. 21-го дня з дня звільнення;

Г. 1-го місяця з дня звільнення.

50. Сезонні та тимчасові робітники мають право звільнитися з роботи за власним бажанням з попередженням адміністрації за:

А. 3 дні; Б.1 день; В. 2 дні; Г. 5 днів.

Теоретичне питання.

1. Назвіть умови виникнення конфліктних ситуацій в трудовому колективі?

.

Дата добавления: 2015-07-20