Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Слова, найважливіші для вираження думки

Читайте также:
  1. Вводные слова, словосочетания, вставные предложения.
  2. Еволюція управлінської думки
  3. Золотые слова, и Я предполагаю, что ты говоришь за очень многих людей, когда делишься этими переживаниями.
  4. Именные слова, указывающие на степень вежливости
  5. Історія економіки та економічної думки
  6. Определите ряд, в котором в обоих словах в приставке пропущена одна и та же буква. Выпишите эти слова, вставив пропущенную букву.
  7. Правда и выдумки о привычках

Робота над словами, найважливішими для висловлювання у тексті, – ефективний прийом у розкритті процесу формування думки. Навчаючи дітей інтонаційно виділяти найважливіші слова й будувати власне висловлювання за даними опорними словами, слід наочно показувати, що характеристиці теми (предмета) висловлювання підпорядковані всі мовні засоби твору. Однак смисловим каркасом тексту є найважливіші слова. Саме за допомогою їх передається нове про предмет висловлювання (сукупність його ознак), комунікативна установка автора.

Найважливіші для вираження думки слова в усному мовленні виділяються логічним наголосом та логічними паузами, а у письмовому – за допомогою порядку слів і поєднанням відповідних синтаксичних конструкцій.

Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану

Формування умінь групувати зібраний матеріал, виділяючи зв'язані між собою факти в окремі логічно закінчені частини, продуму­вати послідовність викладу думок ґрунтується на усвідомленні структури зв'язного висловлювання і тісно пов'язується із складанням плану.

План відображає основні віхи викладу будь-якого твору автором. Складання плану, а також користування ним під час оформлення усного і письмового висловлювання активізують і дисциплінують думку.

Вчити складати план – значить вчити аналізувати тему, визначати свою точку зору на предмет висловлювання і конкретизувати її. З цією метою учитель використовує прийом зіставлення двох варіантів плану – у першому відображається тільки послідовність подій, а у другому – передається водночас і ставлення автора до зображеного.

Важливо постановкою завдань зорієнтувати дітей передусім на головному у майбутньому висловлюванні, а потім роз'яснити, як будувати вступну частину, як слід робити висновки, оформити кінцівку твору.

Великі труднощі викликає у дітей побудова вступної частини твору. Тому вчитель спеціально розглядає можливі варіанти оформлення початку твору. Роз'яснює, що у вступі переважно мотивується вибір теми, повідомляється про що йтиме мова, вказується точка зору автора. Характер зачину залежить також від жанру твору. Оповідання і казка розпочинаються, як правило, характеристикою обставин, у яких відбуваються події. У тексті-описі вступна частина у більшості випадків присвячується розкриттю загального враження від предмета чи явища. У міркуванні на початку дається теза, яку слід довести, обґрунтувати.

Доцільно також ознайомити дітей із несподіваним, раптовим початком та інтригуючим зачином.

Досвід передових учителів переконує, що план, складений колективно або самостійно учнем, більшою мірою активізує мовленнєву творчість учнів, ніж готовий план, поданий учителем.

Працюючи над складанням плану, не слід випускати з поля зору відпрацювання умінь поєднувати частини твору. У процесі колективної творчості учитель постійно ста­вить запитання: Як ви зв'яжете частини розповіді? Як поєднаєте два сусідні речення? Які слова слід замінити, щоб не було повторення того самого слова у тексті? Як слід переставити слова у другому реченні, щоб краще зв'язати а першим? Як слід перебудувати речення, побудовані за одним зразком, щоб інтонаційно виділити найважливіші для вираження думки слова?

 

УМІННЯ ЗНАХОДИТИ ПОТРІБНІ МОВНІ ЗАСОБИ

У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ РІЗНИК ВИДІВ

Виконання лексико- і граматико-стилістичних вправ підводить учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюється комунікативною установкою мовця, яка знаходить своє вираження у темі і основній думці тексту.

Вправи, спрямовані на збагачення мовлення лексико-і граматико-стилістичними засобами, передбачають: 1) ознайомлення із суспільно-політичною, абстрактною лексикою, словами узагальненої семантики, близькими і протилежними за змістом, спорідненими, з умотивованим значенням, вжитим у переносному значенні, спостереження за їх сполучуваністю у процесі мовлення; 2) практичне засвоєння словосполучень, у яких учні часто помиляються у формі залежного слова, різних конструкцій простого і складного речень та правильне інтонування їх.

Найпоширенішими серед цієї групи вправ є добір видових понять до родового, розкриття значення слів і фразеологізмів з опорою на текст і картину, вибір із даних мовних засобів найбільш влучних, побудова, відновлення, поширення, доповнення, редагування речень з використанням картин і малюнків.

Постановка завдань вчить основному – оцінювати та добирати мовні засоби не ізольовано, а у контексті створюваного або аналізованого зв'язного висловлювання. Тому головну увагу зосереджуємо на аналізі вправ, які розвивають в учнів уміння удосконалювати своє мовлення. Воно виявляється у такій творчій формі, як редагування.

Ця група вправ має на меті сформувати уміння удосконалювати власні висловлювання, вчить помічати недоречно вжиті слова, граматичні форми чи синтаксичні конструкції, невідповідність висловлювання темі і меті, непослідовність викладу.

Такі вправи виконуються на кожному уроці. На одних уроках опрацьовуються помилки одного із типів: інформаційно-змістові, структурно-композицій ні чи стилістичні. На інших уроках діти вчаться давати повний аналіз свого висловлювання і своїх товаришів у єдності змісту, структури й мовного оформлення, їм пропонується п а м я т к а з нагадуванням:

1. Чи відповідає зміст висловлювання заголовку (можливо, пропущено у змісті важливе)? Як підтверджується фактами головна думка? Чи немає у тексті зайвих слів і речень?

2. Чи правильно побудовано текст? Як зв'язані між собою частини тексту і сусідні речення (може, слід щось переставити)? Чи допущено невиправдані повтори, як їх усунути?

3. Як дібрано слова для розкриття теми, які слова вжито недоречно, у невластивому значенні? Чи правильно побудовано речення?

4. Чи цікаво і зрозуміло все викладено?

Досвід передових учителів переконує, що доцільно час від часу, скажімо, через місяць, повертатися до раніше написаних творів для їх перегляду і доопрацювання, ство­рювати удосконалені варіанти висловлювань.

Важливо вести цілеспрямовані спостереження за творчим зростанням дітей, розвитком їх умінь спостерігати явища природи і суспільства, виділяти їх істотні ознаки, порівнювати, узагальнювати і зв'язно передавати їх мовними засобами. Тут учителеві стане у пригоді «Щоденник спостережень», куди занотовуються влучні вислови дітей протягом усіх років навчання у початкових класах. Це дає можливість порівнювати дитячі висловлювання на ту ж тему, написані у різних класах.

 


Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 456 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Прилади та обладнання | Прилади та обладнання | Аудіювання на уроках української мови | Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації процесу аудіювання | Використання методів і прийомів роботи з метою розвитку зв'язного мовлення. Загальна характеристика методів, прийомів та форм роботи над зв'язним мовленням | Добір антонімів до слів. | Розвиток діалогічного мовлення у школярів на уроках української мови | Розвиток сприймання, мислення і мовлення у їх взаємозв’язку | Збирання матеріалу на основі спостережень за дійсністю | Добір матеріалу за картиною |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Добір матеріалу за текстом| Аспекти роботи над зв'язним мовленням

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)