Про дівчинку Маринку та руду кішку

Є в нас дівчинка Маринка,

Зовсім крихітна дитинка.

І сестричка Галочка,

Галочка-стрибалочка.

І руда вусата киця –

На малюнок подивіться!

Ось Маринка спить у ліжку,

А круг ліжка бродить кішка.

Кішка спинку вигинає,

На Маринкі поглядає.

- Ой, як добре у колисці!

А мені немає місця...

Я не хочу спать сама,

В мене й ліжечка нема.

Я пішла б собі в комірку,

Тільки мишачі там нірки,

Мишенята там стрибають,

Киці спати заважають.

Я заснула б на вікні –

Буде холодно мені.

Я заснула б у кутку,

У кутку на килимку,

Тільки там сидить жучок,

Не пускає у куток.

Ой, як добру у колисці!

Може, й киці буде місце?

Наша кішка - в ліжко скік!

До Мариночки на бік,

В мить згорнулася в клубоче

І тихесенько воркоче,

Тут прибігла Галочка,

Галочка - стрибалочка.

Подивилась - от біда!

Спить у ліжечку руда.

Ах ти ж, киця, наша киця!

Так робити негодиться,

Бо Мариночка мала

Налякатися могла!...

А Мариночка прокинулась,

Побачила кішку - і сміється!

Володимир СОСЮРА

* * *

Взяла Орися кошеня

Й воно подряпало їй руки

І сльози падали в онучі

Їх витирав з любов'ю я.

"Чи будеш гнать за ним усюди

І в руки брать це кошеня?"

І відповіло маленя

Одним коротким словом: "Буду".

Микола Вінграновський

Іде кіт через лід

Іде кіт черз лід

Чорнолапо на обід.

Коли чує він - зима

Його біла підзива:

Ти чого йдеш через лід

І лишаєш чорний слід?

Бо я чорний, - каже кіт, -

Я лишаю чорний слід.

Коли ж біла ти сама,

То білій тут до темна.

І пішов кіт через лід

Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна:

За котом ішла весна!

К.Ушинський

Козенята і вовк

Була собі коза, зробила вона у лісі хатинку і привела діток. Щоденно ходила каза в ліс по траву. Сама піде, а дітям велить замкнутися і нікому не відчиняти. Вернеться коза додому, постукає ріжками в двері і співає:

Козенята, дітоньки,

Одімкніть хатиноньку!

Ваша мама прийшла,

Молока принесла.

Козенята почують матір і одмикають їй двері. Вона погодує їх і знову іде пастись. Одного разу підслухав вовк, як коза співала і, коли вона пішла в ліс, підійшов до дверей хатинки і заспівав грубим-грубим голосом:

Ви дітки, козеняточка,

Відімкніть, відченітися!

Ваша мати прийшла,

Молока принесла.

Козенята послухали і кажуть: «Чуємо, чуємо! Не маминим голосом співаєш: мати співає тонше, вона не так промовляє» - і не відчинили вовкові дверей.

Так і пішов вовк ну з чим. Прийшла коза і похвалила діток за те, що її слухають: «Розумні ви, діточки, що не відчинили вовкові, а то він би вас і з'їв».

В.Сухомлинський

Дата добавления: 2015-07-26