Ледача подушка.

Маленькій Яринці треба рано - рано вставати, щоб до школи йти, а як не хочеться, ой як не хочеться!

Ввечері питає Яринка у дідуся:

- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і йти до школи.

- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.

- А що ж їй зробити, щоб не бути ледачою?

- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками – вона й не буде ледачою.

- Справді? – зраділа Яринка. – Я так і зроблю завтра.

Ще дуже рано, а треба збиратися до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.

Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її, кулачками.

Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко – та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.

В. Сухомлинський

Десять робітників.

Зайшов я колись до однієї жінки в хату – Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений.

- Як ви встигаєте все поробити? - питаю я в Одарки.

А вона каже:

- Як же мені не встигнути! У мене служать аж десять добрих робітників. Вони мене слухають: що не скажу – зроблять, один одному помагають!..

- Які ж то у вас робітники?

- А ось вони! – засміялась Одарка і поклала на стіл своїх десять пальців.

М. Коцюбинський

Чого ж вони зраділи?

Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик. Скрізь тихо, нікого нема. Закинув Данилко у воду вудку, чекає, чи зловиться рибка?

Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться: чи зловить Дмитрик рибку?

Йшли через міст два хлопчики, теж стали, дивляться, що зловить Данилко?

Скакала на березі жаба – і вона сіла та й дивиться: що воно буде?

Проходять по мосту ще діти. Бачать, що Мушка і два хлопчики на щось дивляться, - та й собі поставали:

- Подивимось і ми! – кажуть.

Данилко тихенько сидить, а дітей все більше та більше збирається. Ось уже мало йому не на голову лізуть.

Та ось клюнула рибка! Витяг її Данилко! Б’ється бідна рибка на гачку, а діти радіють, кричать, скачуть, собаки гавкають. Жаба налякалась галасу і шубовсть у воду!..

І чого ж зраділи? Нерозумний хлопчик замордував бідну рибку. Чого ж тут радіти?

М. Коцюбинський

Повільно пише.

Завітавши в гості до Галинки, Гриць застав її за письмовим столом.

- Ти чим займаєшся? – запитав він.

- Пишу листа двоюрідному братові.

- А чому так повільно?

- Бо він першокласник і швидко читати не вміє…

В. Струтинський

Дата добавления: 2015-07-17