Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини

Читайте также:
  1. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВИДИ
  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 251. Докази
  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 26. Попередження
  4. Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 265-2. Тимчасове затримання транспортних засобів
  5. Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 268. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
  6. Необережні злочини
  7. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності

1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Види стадій вчинення злочину. КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав усі дії, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об'єкту Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок. Так, крадіжка, грабіж, знищення або пошкодження майна є закінченими з моменту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди власності (статті 185, 186, 194), вбивство - з моменту позбавлення життя іншої людини (статті 115-119), а тілесні ушкодження - з моменту завдання різної тяжкості шкоди здоров'ю людини (статті 121-125 і ст.128).

Якщо в злочинах з матеріальними складами не настали зазначені в диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, то може йтися тільки про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на нього).

Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Так, розголошення державної таємниці вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею.

Злочини з усіченим складом - це різновид злочинів із формальним складом, тому вони є також закінченими з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування до злочину або замах на злочин. По суті, в усічених складах законодавець передбачає в Особливій частині КК відповідальність за замах на злочин, а іноді і за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню покарання за вчинене готування до злочину або замах на злочин і розглядати стадії готування або замаху на злочин як закінчений злочин.

незакінчений злочин (готування до злочину та замах на злочин) - це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини ККу зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного. При незакінченому злочині умисел винного залишається повністю не реалізованим, об'єктивна сторона не розвинутою, шкоди об'єкту не завдається.

Практичне значення встановлення моменту закінчення конкретного злочинного посягання полягає в тому, що це:

- допомагає вирішити питання про те, закінчений злочин чи незакінчений (в залежності від конструкції – формальний і матеріальний склад)

- вирішити питання про призначення покарання (ч. 2ст. 68 – за готування не більш ½ максимального строку; ч. 3 ст. 68 – за замах не перевищує 2/3 максимального строку або розмір найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті О. Ч. за закінчений злочин)

- якщо злочин закінчено на стадії готування або замаху з власної волі особи (остаточно з усвідомленням можливості доведення злочину до кінця) може стояти питання про добровільну відмову, і за певних умов особа не буде притягнута до крим. відповідальності (якщо у фактично виконаному нею діянні немає складу іншого злочину – ст.. 17 КК).

 

24. Поняття і ознаки співучасті у злочині.

Стаття 26. Поняття співучасті

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Таким чином, співучасть - це об'єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно.

При розкритті змісту співучасті слід встановлювати його об'єктивну і суб'єктивну сторони, інакше кажучи, об'єктивні і суб'єктивні ознаки цієї форми злочину.

Об'єктивні ознаки співучасті виражені в законі словами - злочин, вчинений декількома (двома або більше) суб'єктами злочину спільно.

Суб'єктивні ознаки - вказівкою, що співучасть - це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.

Таким чином, при окресленні об'єктивних і суб'єктивних ознак співучасті має місце вказівка на спільність. І дійсно, спільність характеризує й об'єктивну, і суб'єктивну сторону співучасті. Якщо об'єктивні ознаки співучасті - це спільність дій учасників, то суб'єктивні ознаки - це спільність їх умислу.

Об'єктивні ознаки співучасті виявляються в тому, що:

1) співучасть є тільки там, де в злочині беруть участь кілька осіб (хоча б дві особи), законодавець називає мінімальну кількість учасників злочину, хоча їх може бути і більше. Причому кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб'єкта злочину - тобто бути фізичною особою осудною і досягти віку кримінальної відповідальності;

2) співучасть - це діяльність спільна.

Спільність як об'єктивна ознака співучасті містить такі три моменти:

а) злочин вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників.

б)спільність також означає, що наслідок, який досягається в результаті вчинення злочину, є єдиним, неподільним, загальним для всіх Співучасників.

в) спільність при співучасті означає, що між діями співучасників і тим злочином, що вчинив виконавець, має місце причинний зв'язок.

Суб'єктивні ознаки співучасті - умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину. У законі суб'єктивна сторона співучасті у злочині (суб'єктивні ознаки співучасті) виражена словами - злочин вчиняється умисно і спільно. З цього формулювання закону випливає, що: 1) співучасть можлива лише в умисних злочинах;2) всі особи, що беруть участь у злочині (всі співучасники), діють умисно.

 

25. Форми співучасті у злочині.

Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

3. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Проста (всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однорідну роль)

складна (співучасники виконують різнорідні ролі)

вчинення злочину групою осіб (спільно вчинили декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови)

вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою(спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення) вчинення злочину організованою групою (в готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи) вчинення злочину злочинною організацією (вчинений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп) ієрархічне об'єднання учасників\це зорганізованість дій для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів\створення злочинної організації й участь в ній утворюють закінчений злочин

див. Постанова Пленуму ВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” 23.12.2005 №13

 

26. Види співучасників злочину. Ексцес виконавця.

Стаття 27. Види співучасників

1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників

5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Виконавець (особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин, виконав повністю або хоча б частково об'єктивну сторону злочину, використовує для вчинення злочину осіб, які не є суб'єктом злочину),

організатор (особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням, керувала підготовкою або вчиненням злочину, що створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними, забезпечує фінансування чи організувала приховування злочинної діяльності організованої групи \бажає вчинення цього злочину і направляє свою діяльність на організацію його вчинення),

підбурювач (вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину, викликала у виконавця або в інших співучасників рішучість, бажання вчинити злочин, тобто умисел на вчинення злочину має прямий умисел на вчинення виконавцем певного, конкретного злочину умовляння, підкуп, погрози, примус, вказівки, наказ),

пособник (особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину ставить свою діяльність у причинний зв'язок з тим злочином, який вчиняється виконавцем)

Ексцес виконавця - виконавцем вчинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників, не передбачали, не бажали і не допускали вчинення тих злочинних дій, що вчинив виконавець

два види: кількісний (виконавець, почавши вчиняти злочин, що був задуманий співучасниками, вчиняє дії однорідного характеру, але більш тяжкі) якісний (виконавець вчиняє неоднорідний, зовсім інший, ніж був задуманий співучасниками, злочин на додаток до того, що було погоджено із співучасниками).

співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їх умислом.

 

27. Вчинення злочину групою осіб.

Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови. У цих випадках діяльність одного виконавця приєднується до діяльності іншого (інших) виконавця вже в процесі вчинення злочину (коли воно вже почалося), але до його закінчення. Змова на вчинення злочину (на доведення його до кінця) має місце не до початку, а вже в ході злочину, коли хоча б один з виконавців почав його вчиняти. Дана форма співучасті передбачена в деяких статях КК як кваліфікуюча ознака злочину (наприклад, при зґвалтуванні - ст. 152, хуліганстві - ст. 296, у такому військовому злочині, як непокора, - ст. 402 та ін.). Якщо до особи, яка вчиняє хуліганство, приєднуються інші особи і разом з нею продовжують хуліганські дії, має місце дана форма співучасті і винні несуть відповідальність за ч. 2 ст. 296.

Ознаки:

· Множинність суб’єктів злочину, тт., у злочині спільними зусиллями приймають участь декілька (два або більше) осіб, при чому принаймні двом із них притаманні ознаки суб’єкту: це повинні бути фізичні, осудні (або обмежено осудні) особи, яким до вчинення групового злочину виповнився вік крим. відповідальності у відповідності до вимог закону

· Всі суб’єкти (учасники) злочину є виконавцями,тт. всі вони виконують об’єктивну сторону злочину. Так, якщо у позбавленні життя потерпілого приймають участь декілька осіб, і їх дії безпосередньо спрямовані на заподіяння йому смерті, дії цих осіб слід кваліфікувати за статтями.К.К, які передбачають відповідальність за умисне вбивство (п.3 пост..Пл. ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я»).

· Дії в таких злочинах можуть бути розпочаті однією особою, а до неї приєднатися інші, тт.. змова спільно діяти вчиняючи злочин виникає вже в процесі вчинення злочину, але до його закінчення.

· Таку форму співучасті називають співвиконвством З об’єктивної сторони дії учасників об’єднані для досягнення єдиного результату. З суб’єктивної сторони кожен із учасників усвідомлює, що з іншими учасниками вчиняє сусп..-небезп. діяння і передбачає настання наслідків і бажає або свідомо припускає їх настання (у матеріальних складах), тт.. кожен вчиняє умисно дії, усвідомлюючи, що діє спільно з іншими.

· Ця форма співучасті передбачена в деяких статтях О. Ч. КК як кваліфікуюча ознака злочину (ст.. 152 – при зґвалтуванні, ст.. 296 – хуліганство, ст.. 402 – непокора і ін.), ця обставина (вчинення злочину групою осіб) значною мірою підвищує ступінь сусп.. небезпеки, впливає на кваліфікацію вчиненого діяння та на вид і розмір покарання.

 

28. Відмінність пособника від виконавця, організатора підбурювача злочину.

Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину. Виконавцем (співвиконавцем) вважається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин. Організатор - це особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Організатор посідає особливе місце в співучасті, він ніби стоїть над всіма співучасниками, регулюючи і направляючи всю їх діяльність.. Підбурювачем вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Що означають слова закону "схилила до вчинення злочину"? Це значить, що підбурювач - це особа, яка викликала у виконавця або в інших співучасників рішучість, бажання вчинити злочин, тобто умисел на вчинення злочину.

  виконавець організатор підбурювач пособник
1. за об’єктивними ознаками («яку роль, функції, дії безпосередньо виконує) виконує сам повністю або разом з іншими об’єктивну сторону злочину організовує, керує, створює, забезпечує, приховує схиляє іншого співучасника до вчинення злочину сприяє будь-яким чином у вчиненні злочину
2. характер діяння (дії чи бездіяльність)   як дія, так і бездіяльність   тільки активні дії   тільки активні дії   як активні дії, так і бездіяльність
3. за часом вступлення в злочинну спільну діяльність з початку виконання об’єктивної сторони злочину заздалегідь до початку здійснення злочину або В процесі його вчинення перед злочином - до вчинення злочину - під час вчинення злочину - після вчинення злочину
4. за суб’єктивною стороною   може діяти як з прямим, так і з непрямим умислом   лише з прямим умислом   лише з прямим умислом   як з прямим, так і з непрямим умислом (щодо наслідків злочину)

 

29. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця, її відмінність від дієвого каяття. Особливості добровільної відмови при співучасті.

Стаття 31. Добровільна відмова співучасників 1. У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. 2. Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину. 3. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або не усунення перешкод вчиненню злочину. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Добровільна відмова співучасників. У статті 31 КК регулюється питання про добровільну відмову співучасників. Причому самого визначення добровільної відмови співучасників закон не дає, відсилаючи до ст. 17, в якій визначається загальне поняття добровільної відмови.

Це означає, що при добровільній відмові співучасників злочин не повиннен бути доведений до кінця при усвідомленні винним фактичної можливості завершити злочин, закінчити його.

Однак при співучасті діє не одна, а декілька осіб, причому дії їх опосередковані свідомою поведінкою виконавця злочину. Відповідно тут застосовуються такі положення:

1) Добровільна відмова виконавця розглядається за правилами ст. 17 і не має особливостей порівняно з добровільною відмовою особи, яка діє індивідуально.

2) Інші співучасники при добровільній відмові виконавця несуть відповідальність за готування до злочину або замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій добровільно відмовився від доведення злочину до кінця виконавець (ч. 1 ст. 31).

3) Складним є питання про добровільну відмову співвиконавця. Частина 1 ст. 31 відсилає в таких випадках до ст. 17, що означає — добровільна відмова співвиконавця може виявлятися в дії (бездіяльності), внаслідок яких запобігається завершення злочину іншими співвиконавцями.

4) Організатор, підбурювач і пособник звільняються від кримінальної відповідальності в зв'язку з наявністю добровільної відмови лише тоді, коли вони своїми діями (як правило, активними) попередять вчинення злочину виконавцем (наприклад, обеззброять його, попередять потерпілого, передадуть виконавця в органи влади тощо). Крім того, добровільна відмова співучасників має місце і тоді, коли вони своєчасно повідомлять відповідні органи державної влади (міліції, СБУ, прокуратурі та ін.) про те, що готується або вчиняється злочин. Причому в цьому разі добровільна відмова не виключається і тоді, коли органам влади чомусь не вдалося запобігти злочину.

Відмова пособника може виразитися й у пасивних діях. Наприклад, він не надав знаряддя чи засоби вчинення злочину, не усунув перешкоди до вчинення злочину (не відключив сигналізацію), внаслідок чого злочин виконавцем не було вчинено (ч. 2 ст. 31).


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 434 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Выводы к разделу III | Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі | Відмінність злочину від інших правопорушень | Значення класифікації злочинів | Форми реалізації кримінальної відповідальності | Види складів злочинів | Кримінально-правове значення об’єкту злочину | Суспільно-небезпечних наслідків | Стаття 20. Обмежена осудність | Ознаки, що характеризують зміст вини |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу| Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)