Стіййкість до хвороб.

Крім несприятливого впливу різноманітних абіотичних факторів, рослинний організм за­знає дії біотичних факторів, які впливають на організм протягом усього онтогенезу. Серед них різноманітні мікроорганізми — потенційні патогени. Патоген — живий організм, вірус, який здатний спричинювати захворювання рослини-господаря. Більшість патогенів — паразити, які одержують потрібні поживні речовини від рослинного організму.

Стійкість до хвороб - це здатність рослини застерегти, стримати їх розвиток. Стійкість та схильність характеризують опірність рослин або ступінь ураження патогеном. У тому разі, коли два фізіологічні варіанти патогена зумовлюють різні реакції в того самого хазяїна, причому один спричинює захворювання, а інший ні, їх класифікують як різні раси патогена Та. що зу­мовлює хворобу — вірулентна, а інша — а вірулентна. Звідси походження терміну расоспецифічна стійкість. Часто використовують поняття “вертикальна' і “горизонтальна стійкість”. Вертикальна стійкість високоефективна проти одних рас патогенів і неефективна проти Інших, тоді як горизон­тальна діє проти всіх його рас, проте вона менш ефективна і легко переборюється патогеном в умовах, сприятливих для розвитку інфекції.Расоспецифічна стійкість проявляється головним чи-

ном після того, як патоген проникнув у рослину. Вона зумовлена надчутливістю рослини, за­вдяки чому попереджається наступне поширення його тканинами рослини, тобто рослина ви­являється імунною. Одним з головних захисних механізмів, що лежать в основі надчутливості, є синтез рослинним організмом антимікробних речовин, які називають фітоалексинами. В здо­рових тканинах їх немає, а синтезуються вони в по граничних з інфікованими клітинах. За ра­хунок їх надчутливості, фітоалексини пригнічують ріст фітолатогенів, дезактивують їхні екзо- ферменти. Тепер виділено та ідентифіковано значну кількість фітоалексинів. При взаємодії паразита з рослиною може утворюватись не один, а кілька фітоалексинів. Наприклад, в бульбах картоплі при інфекції несумісною расою РЬуІорІїИюга іпїе5іап5 утво­рюється три фунгітоксичні речовини: ркиишн, любимін та фітубсрнн. Фітоалексини належать до слабких антибіотиків, тому паразити можуть до них пристосуватися. Утворення в тканинах рос­лини бар'єра з кількох фітоалексинів підвищує захисну дю їх.

Здатність рослин продукувати фітоалексини залежить від фізіологічного стану їх. Так. мо­лоді рослини гороху продукують значно більше пізатину, ніж старі. Утворення фітоалексинів у рослин спричинюють різні гриби, як патогенні, так і не патогенні для даної рослини, а також бактерії. Синтез фітоалексинів індукують також різні хімічні сполуки. Той же пізатин може син­тезуватися під впливом іонів важких металів, метаболічних отрут (азид натрію, ціанід натрію), а також амінокислот.

Будова і властивості фітоалексинів визначаються лише генотипом рослин, а природа індуктора визначає тільки швидкість і кількість синтезу фітоалексину Наприклад, пізатин син­тезується у 58 сортів і 3 видів гороху, фазеолін — у 21 сорту і 3 видів квасолі. Доведено, що рослинний організм сприятливий до патогена тоді, коли патоген не індукує синтез фітоалек­синів. Більшість високоспеціалізованих патогенів переборюють фітоалексиновий бар'єр, роз­кладаючи фітоалексини або гальмуючи їх синтез.

В цілому ж захисні реакції у рослин [синтез фітоалексинів, утворення білків, пов’язаних з патогенєзом, лігніфікація) можуть бути індуковані цілим рядом факторів біотичної або абіотич­ної природи, які дістали назву ’єліситерів" (провокаторів). Виявлені як неспецифічні, так і ра- соспецифічні елюитери. Блістери — це високомолекулярні ілюкани стінок паразита. Рослин­ний організм розпізнає їх за допомогою своїх мембранних рецепторів Утворення комплексу еліситер — рецептор індукує роботу систем захисту¹ рослини. Взаємодії елюитерів з рецепто­рами заважають антиелюитсри — низькомолекулярні глюкани, які виділяються ростучими гіфа­ми, пригнічуючи захисні реакції організму.

Дата добавления: 2015-07-17