Організація як система та об’єкт управління.

Організація — це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети.

Організації як системі притаманні такі ознаки:

• цілісність — передбачається, що система сукупністю конкретних елементів із властивими тільки їм властивостями і характером взаємозв'язку. Таким чином, система виділяється з нескінченного різноманіття об'єктів матеріального світу;

• подільність—передбачається, що система допускає розподіл її на підсистеми й елементи, що, у свою чергу, мають системні властивості. Сама ж досліджувана система входить у більш широку сукупність елементів, тобто в систему більш високого рівня.

Система — це об'єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов'язково володіє хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи.

Система як об'єднання має низку специфічних властивостей цілого. От найістотніші з них:

— здатність її елементів до взаємодії.

— "елементарний" склад частин (підсистем).;

— упорядкованість —взаємодія у чітко встановленому порядку;

— цілісність.;

— структурованість.

Однією з найважливіших системоутворюючих властивостей системи є зв'язаність, яка означає, що всі елементи прямо чи побічно пов'язані один з одним і видалення чи додавання одного з елементів у загальному випадку змінює відношення між іншими елементами системи, тобто система змінює свої властивості.

Під елементом системи розуміють самостійне (відособлене) утворення системи (частина системи), що має свої специфічні риси, властивості й особливе значення.

Функціонування системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між її елементами. Відомі три типи зв'язків:

- функціонально необхідні — за допомогою їх формуються відносини, визначені для даної системи (наприклад, соціально-економічні): відносини управління, підпорядкованості, соціальні відносини тощо;

- синергетичні (спільної дії) — при спільних діях деяких частин елементів системи вони забезпечують збільшення загального ефекту цих дій до величини, що перевищує суму ефектів від тих частин, що діють незалежно;

- надлишкові - зайві чи суперечливі.

Організація як процес є проявом суспільної діяльності, що виникла на основі суспільного поділу праці. Функціональним призначенням організації в цьому значенні є створення нових і удосконалення створених і функціонуючих систем будь-якого виду. Тому організувати — означає створити нову систему або поліпшити стан колишньої в процесі її функціонування відповідно до мінливих внутрішніх і зовнішніх умов.

• Організація процесу управління — це всебічне його упорядкування, що визначає чіткість, послідовність і припустимі межі його здійснення.

З розглянутих вище визначень і з того, що відомо про системи, випливають такі загальні характеристики організації.

1. Будь-яка організація — це система, що може бути піддана аналізу, побудована і керована на основі загальних принципів.

2. Подібні системи є більшою мірою динамічні, аніж статичні, у зв'язку з чим варто враховувати їхню природу, що змінюється.

3. Елементи кожної системи функціонально об'єднані.

4. Будь-яка організація видає вихідну продукцію, що спрямована на досягнення мети системи [139, с 62].

Компоненти системи. У складі кожної системи можна вирізнити дві тісно взаємодіючі підсистеми — керуючу і керовану.

Керуюча підсистема - це "що" чи "хто" керує, а керована — "чим" чи "ким" керують. Аналогічними за змістом є поняття "суб'єкт управління" і "об'єкт управління".

Суб'єкт і об'єкт управління взаємодіють за допомогою каналів зв'язку, якими проходять потоки інформації. Ці потоки є керуючими впливами і повідомленнями щодо стану керованого об'єкта. Інформація про відповідні дії надходить по каналах зворотного зв'язку.

Основний закон організації — закон синергії, який полягає в тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує "арифметичну" суму властивостей кожного з окремих елементів.

Закон єдності аналізу і синтезу полягає в тому, що процеси поділу, спеціалізації, диференціації, з одного боку, доповнюються протилежними процесами - з'єднання, універсалізації, інтеграції - з другого.

Закон пропорційності припускає необхідність певного співвідношення між частинами цілого.

Закон композиції виражає така вимога: ціль діяльності підсистеми одночасно є однією з підцілей діяльності всієї системи.

Закон організованості — інформованості свідчить, що в системі не може бути більше порядку, ніж інформації.

Закон онтогенезу визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку такі фази життєвого циклу: становлення — розквіт - згасання.

Закон єдності аналізу і синтезу полягає в тому, що процеси поділу, спеціалізації, диференціації, з одного боку, доповнюються протилежними процесами - з'єднання, універсалізації, інтеграції - з другого.

Закон пропорційності припускає необхідність певного співвідношення між частинами цілого.

Закон композиції виражає така вимога: ціль діяльності підсистеми одночасно є однією з підцілей діяльності всієї системи.

Відповідно до закону самозбереження кожна реальна фізична (матеріальна) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, отже, ощадливіше витрачати свої ресурси.

Закон організованості — інформованості свідчить, що в системі не може бути більше порядку, ніж інформації.

Закон онтогенезу визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку такі фази життєвого циклу: становлення — розквіт - згасання.

Дата добавления: 2015-07-17