Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Білет 20

Читайте также:
  1. Білет 1
  2. Білет 11
  3. Білет 12
  4. Білет 13
  5. Білет 14
  6. Білет 15
  7. Білет 16

1. Група крові — це класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхні еритроцитів. Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїнн або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові. У людини відомо близько тридцяти систем груп крові'1', серед яких найважливішими є система АВО та ситсема КЬ. У разі переливання крові, тільки несумісність за цими двома системами, може становити серйозну загрозу для здоров'я, несумісність за іншими, такими як Ш48, Оиїїу, Кеіі, Ьеиіз. має наслідком дуже слабку реакцію, або ж вона взагалі відсутня.'2' За системою АВО є два основні біжи еритроцитів (гемаглютинотени). позначаються літерами А і В (латинський алфавіт), та два додаткові білки плазми (гемаглютиніни)- Альфа та Бета (грецький алфавіт). Відсутність гемаглютиногенів позначають цифрою "0". За їхньою наявністю чи відсутністю визначають чотири групи крові:

2. без аглютиногенів та з обома аглютинінами — (0) відома також як І

3. тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А) відома також як II

4. тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В) відома також як III

5. з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ) відома також як IV

Три групи крові було відкрито Ландштайнером та Янським в 1900 році, а за два роки була відкрита й четверта (1901—1907 рр). Саме Ландштайнер ввів позначення 0, А В (АВ0). Звична жителям колишнього СРСР номенклатура за номерами (I- IV) — це позначення груп крові за Янським. Цей чеський вчений відкрив їх незалежно від Ландштайнера (згідно з історичними джерелами, наукова стаття Янського про визначення трьох типів крові у людини була опублікована на 4 місяці раніше за подібну статтю Ландштайнера). Кожна з цих груп може містити або не містити ще один білок еритроцитів — резус-фактор(КЬ). Алергія (грец. аіХхх; — інший і єруо\ — дія) — змінена чутливість організму тварин і людини до чужорідних речовин (здебільшого білкової природи), що вводяться повторно. Речовини, які викликають алергію (т. з. алергени), здебільшого мають білкову природу (тваринні та рослинні білки, білкові речовини мікроорганізмів). Алергени можуть потрапляти в організм через шкіру і слизові оболонки або надходити в кров з вогнищ запалення. Прояви алергії виникають лише тоді, коли перше і повторне надходження алергену розділені певним проміжком часу (не менше 5-7 днів). До проявів алергії належать протилежні за своїми ознаками, але спільні за первинним механізмом явища зміненої реактивності організму — анафілаксія (підвищення чутливості до шкідливої дії алергену) та імунітет (зниження чутливості внаслідок посилення опірності організму). Алергени поділяються на два типи: екзоалергени та ендоалергени.

Механізм виникнення алергії: коли алерген потрапляє до організму на його знешкодження виділяються певна кількість антитіл, проте якщо в організмі є якісь порушення, то їх виділиться в надлишку, що призведе до виділення надлишку високомолекулярних сполук, які і спричиняють розвиток алергії.

Алергія — підвищена чутливість організму до якого- небудь алергену — речовини, що викликає алергію. Людина може страждати від сінної лихоманки (полінозу), викликаної пилком рослин. Багато астматиків мають алергічні реакції на пил або мікроорганізми у вовні чи пір'ї тварин. Буває алергія на яйця чи медикаменти. Проти алергії допомагають ліки типу антигістамінів чи кортикостероїдів. Анафілаксія – один із проявів алергії. Стан анафілаксії викликається підвищеною чутливістю організму людини до деяких тварин чи повторного надходження чужорідних речовин (білкової природи.)

2. На відміну від зовнішнього, внутрішнє гальмування виникає у результаті «порушення» взаємодії між умовним і безумовним подразниками. Таке гальмування розвивається тоді, коли дія умовного подразника не підкріплюється безумовним. Якщо через деякий час повторити дію умовного подразника ізольовано від підкріплення, то можна спостерігати загальмовану реакцію. Це свідчить саме про гальмування рефлексу, а не про його втрату. За допомогою внутрішнього гальмування мозок позбувається умовних рефлексів (інформації), що втратили значення для організму. Але у людини добре закріплені рухові умовні рефлекси можуть зберігатися тривалий час навіть після перерви в тренуванні (катання на ковзанах, велосипеді тощо). Біологічне значення внутрішнього гальмування умовних рефлексів полягає в тому, що умови зовнішнього середовища, що змінилися (припинення підкріплення умовного подразника безумовним), потребують відповідної пристосувальної зміни в умовнорефлекторній поведінці. Умовний рефлекс пригнічується, оскільки втрачає своє значення в діяльності організму.

З. В школі склалася, закріпилася і продовжує удосконалюватися певна система санітарної освіти. Її основними складовими частинами є: 1. Гігієнічне виховання і навчання учнів, куди входять:

- послідовне та систематичне викладання на уроках основ гігієни, передбачених шкільними учбовими програмами;

- позакласна і позашкільна санітарно-освітня робота з учнями;

- розвиток ініціативи і самодіяльності учнів в галузі охорони і зміцнення свого здоров'я і здоров'я інших людей;

- повсякденний нагляд і контроль за виконанням учнями гігієнічних навичок. Систематична санітарна освіта батьків. Створення в школі та дома умов, що сприяють виробленню учнів правильного ставлення до вимог гігієни.

Гігієнічна підготовка вчителів. Провідною ланкою в школі є послідовне, систематичне викладання на уроках інформації з питань охорони здоров'я (класна санітарно-освітня робота з учнем). В 1-3 класах за програмою уроків «Турбота про здоров'я», в 4 класі - «Тіло людини і догляд за ним», в 5-6 класах - за програмою уроків біології, фізики, хімії, в 8 класі - на уроках анатомії. Обов'язковою складовою частиною гігієнічного навчання і виховання школярів з 1 по 10 клас є позакласна санітарно-освітня робота, яка наповнює закріплює знання з охорони здоров'я, одержані на уроках.

Форми і методи позакласної роботи різноманітні, із них найпоширеніші:

бесіди, лекції вчителів і медичних працівників; вечори запитань та відповідей; вікторини і олімпіади на тему охорони здоров'я; читацькі конференції; заняття в різноманітних гуртках («Юний медик», «Юний біолог»); шкільне радіомовлення; випуск санітарних газет, бюлетенів, блискавок; оформлення «Куточка здоров'я»; демонстрації санітарно-освітиіх фільмів; театральні виступи на тему гігієни та охорони здоров'я; диктанти; художня самодіяльність школярів.Серед форм позакласної роботи заслуговує на увагу курсове гігієнічне навчання учнів 8-10 класів, яке не входить до шкільної програми, але мас неабияке значення в збереженні та зміцненні здоров'я. Курсове гігієнічне навчання школярів в 8-10 класів обов'язковими.


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Білет №8 | Білет №9 | Білет № 10 | Білет 11 | Білет 12 | Білет 13 | Білет №14 | Білет 15 | Білет 16 | Білет 17 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Білет 19| Білет 21

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)