Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Читайте также:
  1. Види господарських зобов’язань
  2. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними
  3. Виконання господарських договорів
  4. Виконання та забезпечення виконання господарських зобов’язань
  5. Відображення в обліку господарських операцій з ремонту і модернізації основних засобів 1 страница
  6. Відображення в обліку господарських операцій з ремонту і модернізації основних засобів 2 страница
  7. Відображення в обліку господарських операцій з ремонту і модернізації основних засобів 3 страница

Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та зазначеними вище підприємствами, доречним є застосування доктрини «Ділова мета» (business purpose) та «Реальність господарської операції».

Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину. Приклад: Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax.

 

Враховуючи викладене та наведену інформацію у розділі 2 даного акту перевірки, у ТОВ «ФАСАД», відсутні об’єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників за травень, червень, липень 2014 року.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, яку доведено до Голів апеляційних адміністративних судів листом від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «…відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій».

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між контрагентами постачальниками та ТОВ «ФАСАД», відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «ФАСАД», не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

 

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ФАСАД»:

 

- відсутність поставок товарів;

- укладення угод без мети настання реальних наслідків;

- господарські операції ТОВ «ФАСАД» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року, щодо придбання товарів (робіт послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій;

- відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

 

ТОВ «ДОМ», що перевіряється, є «вигодонабувачом».

 

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з непідтвердженням ТОВ «ДОМ» податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2014 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «ФАСАД», встановлено відсутність об’єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) в розумінні ст. 22, 185 Податкового Кодексу України.

 

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, так:

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІV (далі по тексту Закон від 16.07.99 року № 996-ХІV) (із внесеними змінами та доповненнями), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних, на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону від 16.07.99 року № 996-ХІV – фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону від 16.07.99 року № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання

 

сутності на формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ст. 8 Закону від 16.07.99 року № 996-ХІV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935, та Наказом ДПА України від 21.02.2011 року № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за № 397/19135, так:

згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових

 

зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

 

Отже відповідно п. 48.7. ст. 48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, таким чином платником податків не було визначено об’єкт оподаткування згідно ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України:

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України:

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

 

Тобто, згідно п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість.

 

Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є податковим документом.

 

Підпунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) передбачено що, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

 

Відповідно до п. 201.6.ст. 201 Податкового кодексу України, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

 

Згідно п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 року за № 1401/18696 (зі змінами і доповненнями): сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

 

Відповідно до п. 7 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року за № 1002, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 року за № 1402/18697 (зі змінами і доповненнями), реєстр є основою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість зведених результатів операцій з поставки товарів (послуг), які оподатковуються за ставкою 20 %.

 

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

 

У зв’язку з вищевикладеним, перевіркою не підтверджується надання послуг контрагентами-постачальниками ТОВ «ФАСАД» на адресу ТОВ «ДОМ» за період січень, лютий, березень, квітень 2014 року на суму ПДВ – 695 5980,38 грн, в тому числі: січень 2014 року на суму ПДВ – 2219130,93 грн, лютий 2014 року на суму ПДВ – 1240150,12 грн, березень 2014 року на суму ПДВ – 2298220,08 грн, квітень 2014 року на суму ПДВ – 1197870,24 грн.

 

Згідно ст. 22 Податкового Кодексу України «об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів та інші об’єкти, визначені податковим законодавством» та ст. 185 Податкового Кодексу України «об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі прав власності на об’єкти застави позичальнику, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу»

 

Згідно ст. 188 Податкового Кодексу України: «База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків і зборів».

 

Таким чином, у зв’язку з непідтвердженням надання послуг контрагентами-постачальниками ТОВ «ФАСАД» на адресу ТОВ «ДОМ» за період січень, лютий, березень, квітень 2014 року у ТОВ «ДОМ» відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (із змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту виникає лише за умови придбання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, яка оформлена згідно з п. 201.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

 

Таким чином, ТОВ «ДОМ» по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником - ТОВ «ФАСАД», в порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) неправомірно завищено податковий кредит на суму ПДВ – 6955980,38грн, в тому числі: січень 2014 року на суму ПДВ – 2219130,93 грн, лютий 2014 року на суму ПДВ – 1240150,12 грн, березень 2014 року на суму ПДВ – 2298220,08 грн, квітень 2014 року на суму ПДВ – 1197870,24 грн.

 

Зважаючи на викладене, взаємовідносини по господарським операціям між ТОВ «ДОМ» з ТОВ «ФАСАД» січень, лютий, березень, квітень 2014 року залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

 

У ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах між ТОВ «ДОМ» з ТОВ «ФАСАД» не мали реального характеру.

 

Висновок:

1. Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ДОМ» з контрагентом-постачальником ТОВ «ФАСАД» за період січень, лютий, березень, квітень 2014 року. Встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

2. Порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на суму 6955980,38 грн, в тому числі: січень 2014 року на суму ПДВ – 2219130,93 грн, лютий 2014 року на суму ПДВ – 1240150,12 грн, березень 2014 року на суму ПДВ – 2298220,08 грн, квітень 2014 року на суму ПДВ – 1197870,24 грн.

При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями).

 

Головний державний податковий ревізор-інспектор _________ С.І.Шевченко

 

Підтверджуємо, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

 

Директор ТОВ «ДОМ» ______________ В.В.Луговий

 

Головний бухгалтер ТОВ «ДОМ» ______________ О.В.Сінькова

 

З обов’язками, правами, відповідальністю суб’єктів господарювання, порядком надання заперечень (зауважень) та оскарження рішень і дій посадових осіб державних податкових органів ознайомлений, один примірник акта на 29 аркушах отримав ________ року.

 

Головний бухгалтер ТОВ «ДОМ» ______________ О.В.Сінькова

 


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 229 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Види діяльності| Программа фестиваля.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.015 сек.)