Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оцінка висновку експерта

Читайте также:
  1. Висновок експерта як джерело доказів
  2. Відгук і оцінка роботи студента на практиці
  3. Впровадження групової діяльності у навчальний процес та оцінка її результатів
  4. Грошова оцінка земель лісового фонду
  5. Грошова оцінка земель населених пунктів
  6. Грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення
  7. Грошова оцінка земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення

Висновок експерта є одним з джерел доказів, передбачених процесуальним законодавством, і, не маючи наперед встановле­ної сили, підлягає обов'язковій оцінці суб'єктами доказування. Метою оцінки є встановлення можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких грунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів.

Законодавство, перш за все — кримінально-процесуальне, пе­редбачає правила оцінки доказів, згідно з якими оцінці підляга­ють всі наявні докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності і в сукупності — достатності для вирішення справи.

Належність висновку експерта визначається наявністю зв'яз­ків і детермінацій встановлених ним фактів стосовно предмета доказування або окремих його елементів. Відомо, що факти, встановлені в результаті проведення експертизи, найчастіше на­лежать до об'єктивної сторони злочину: у який спосіб, за допомо-


гою яких засобів, яким чином, у який час тощо було скоєно зло­чин. Однак ці факти можуть сприяти і встановленню обставин, які характеризують інші ознаки складу злочину, допомагати в його кримінально-правовій оцінці, правильній кваліфікації, вста­новленні особи злочинця, визначенні вини, мотивів і цілей злочи­ну. Інакше кажучи, оцінюючи висновок експерта з точки зору його належності, треба мати на увазі, що факти, встановлені екс­пертним шляхом, можуть стосуватися будь-якого з елементів складу злочину та інших обставин, що підлягають доказуванню.

Для визнання висновку експерта допустимим необхідно, щоб висновок грунтувався на результатах дослідження об'єктів, зібра­них з дотриманням відповідних процесуальних вимог. Оскільки у переважній більшості випадків при проведенні експертизи до­сліджуються об'єкти, у виявленні і вилученні яких експерт участі не бере, один з важливих компонентів оцінки висновку — пере­вірка дотримання процесуального порядку одержання (виявлен­ня, фіксації, вилучення, упаковки) досліджуваних речових дока­зів, документів та зразків. Порушення порядку вилучення дослі­джуваних об'єктів і добору зразків може викликати сумніви у до­пустимості висновку експерта, оскільки є сумнівною належність таких об'єктів до розслідуваної події і походженні зразків від кон­кретного об'єкта, що перевіряється.

Складнішою є оцінка достовірності висновку експерта, яку треба розглядати з формального і змістового боків. Перший поля­гає в аналізі поданого на дослідження матеріалу (об'єктів, що пе­ревіряються, і зразків); вихідних даних, одержаних особами, які призначили експертизу; відповідності за кількістю і повнотою відповідей експерта поставленим питанням; береться до уваги стаж роботи експерта, його науковий ступінь тощо.

Змістовий бік оцінки достовірності висновку експерта містить вивчення (констатацію) компетентності експерта; наукової об­грунтованості застосованих засобів і методів дослідження; рівня застосованих методик дослідження з точки зору сучасних досяг­нень науки і техніки; логічності умовиводів експерта; повноти і ґрунтовності проведеного дослідження; правильності виявлених експертом ознак і переконливості обгрунтування переваги спів­падаючих ознак над розбіжностями; відповідності даних, одер­жаних під час дослідження і описаних у дослідницькій частині висновку, підсумковому висновку.

Оцінюючи різні за характером висновки експерта, слід пам'я­тати, що найбільшу (конкретну) доказову цінність мають одно­значно позитивні або негативні висновки з ідентифікаційних та



Розділ 2


ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ



 


діагностичних досліджень, на основі яких встановлюється наяв­ність (існування в минулому) або відсутність певних фактів.

Висновок експерта про однакову групову належність порівню­ваних об'єктів не можна розцінювати як висновок про їх тотож­ність. У той же час висновок про різну групову належність об'єк­тів, що грунтується на відмінностях їх загальних ознак, свідчить про те, що досліджуваний об'єкт ні в якому разі не міг відноси­тись до розслідуваної події.

Непридатність об'єкта для ідентифікації не слід оцінювати як заперечення тотожності. Можливість її існування не заперечуєть­ся, але вона не може бути встановлена експертом з не залежних від нього причин.

Результати повторної експертизи оцінюються за такими сами­ми правилами.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андерсон Б. Определение драгоценных камней. — М., 1983.

2. Аубакиров А. Ф. и др. Криминалистическое исследование хо­
лодного оружия. —Алма-Ата, 1991.

3. Барсегянц А. О. Судебно-медицинское исследование веще­
ственных доказательств.— М., 1999.

4. БелухаН. Т. Судебно-бухгалтерская экспертиза. — М., 1993.

5. Бергер В. Е., Сапун А. П. Подготовка и направление матери­
алов для проведения судебных экспертиз. — К., 1974.

6. Букалов К. А. Использование специальных товароведческих
познаний на предварительном следствии. — Саратов, 1982.

7. ВинбергА. И., Малаховская Я. Т. Судебная экспертология. —
Волгоград, 1979.

 

8. Вопросы судебно-автороведческой диагностической экс­
пертизы.— К., 1984.

9. Вул С. М. Криминалистическое исследование признаков
письменной речи. — К., 1973.

 

10. Гвахария О. Г. Криминалистическая одорология и теория
информации // Криминалистика и судебная экспертиза. — К
1972.—Вып. 9.

11. Георгиев А. И., Ромашов А. М. Судебно-бухгалтерская экс­
пертиза в суде. — М., 1976.

12. Голубятников С. П., Атанесян Г. А. Судебная бухгалте­
рия. — М., 1989.

13. Гончаренко В. И. Гносеологические и процессуальные во­
просы комплексных исследований в гвете теории судебных дока­
зательств // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.,
1987.— Вып. 35.


14. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в след­
ственной практике. — К., 1984.

15. Гончаренко В. И. Процессуальные и общеметодические во­
просы использования кибернетики в судебных экспертизах //
Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1984. — Вып. 29.

16. Гончаренко В., Вейсберг Б. Можливості судово-психологіч­
ної експертизи // Радянське право. — 1980. — № 8.

17. Грановский Г. А. Криминалистическое исследование следов
ног.— К., 1970.

18. Грановский Г. А. Основы трасологии. Особенная часть. —
М., 1974.

19. Громов А. П., Капустин А. В. Судебно-медицинское иссле­
дование трупа. — М.: Медицина. 1991.

20. Дидковская С. П., Клименко Н. И., Аисиченко В. К. Подго­
товка и проведение отдельных видов судебной экспертизы. — К.,
1977.

21. Дубровин В. А., Голубятников С. П. Использование эконо­
мического анализа при расследовании преступлений. — М.,
1981.

22. Дулов А. В. Права и обязанности участников судебной экс­
пертизы. — Минск, 1962.

23. Експертизи в судовій практиці. — К., 1993.

24. Ермоленко Б. Н. Теоретические и методические проблемы
судебной баллистики. — К., 1976.

25. Жилинский Г. В., Остаток: О. Я. Методические основы су­
дебно-экспертного исследования технического состояния транс­
портных средств. — К.: РИО МВД УССР, 1982.

26. ЗавизистН. В. Применение угловых измерений признаков
лица в портретно-криминалистической экспертизе. — К., 1970.

 

27. Зинин А. М., Кирсанова А. 3. Криминалистическая фото­
портретная экспертиза. — М., 1991.

28. Зуев Е. И. Трасологическое исследование микрочастиц. —
М., 1979.

29. Зуев Е. И., Капитонов В. Е. Трасологические исследования
по делам о дорожно-транспортных происшествиях. — М., 1983.

30. Илларионов В. А. Экспертиза дорожно-транспортных про­
исшествий. — М., 1989.

31. КисинМ. В., Снетков В. А., Финн Э. А. Установление личнос­
ти погибшего по черепу. — М., 1973.

32. КокуричевП. И.,ДобинМ. А. Основы судебно-ветеринарной
экспертизы. — М., 1977.

33. Концевич І. О., Михайличенко Б. В. Судова медицина. — К.,
1997.

34. Лазеры в криминалистике и судебных экспертизах / Под
ред. Н. Г. Находкина и В. И. Гончаренко. — К., 1986.



Розділ 2


ОКРЕМІ ВИАИ ЕКСПЕРТИЗ


381


 


35. АожкевичА. А. Подготовка и назначение фоноскопической
экспертизы.—М., 1981.

36. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судо­
производстве. — К., 1984.

37. Моисеева Т. Ф. Комплексное криминалистическое исследо­
вание потожировых следов человека. — М., 2000.

38. Новоселов В. П,, Шаронова Д. А. Методы геномной «дактило­
скопии» в экспертизе идентификации личности и кровного род­
ства. — Новосибирск, 1999.

39. Нор В. Г., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экс­
пертиза в уголовном процессе. — К., 1985.

40. Оптическая голография. — Т. 1,2/ Под ред. Т. Колфилда,
пер, с англ. — М.: Мир, 1982.

41. Орлов Ю. К. Заключение эксперта и его оценка (по уголов­
ным делам). — М., 1995.

42. Орлова В. Ф., Погибко Ю. Н. Современное состояние и пер­
спективы развития судебного почерковедения и судебно-почер-
коведческой экспертизы. — М., 1987.

43. Подшибякин А. С. Холодное оружие. — М., 1997.

44. Полевой Н. С. Аналитический метод идентификации лично­
сти по фотоизображениям // Правовая кибернетика. — М., 1970.

45. Попов В. А. Судебная медицина. — СПб., 1994.

46. Попов И. А. Расследование пожаров. — М., 1998.

47. Российская Е. Р. Естественно-научные и правовые аспекты
комплексных экспертиз по делам о пожарах. — М., 1987.

48. Российская Е. Р. Рентгеноструктурный анализ в кримина­
листике и судебной экспертизе. — К., 1992.

49. Российская Е. Р. Судебная экспертиза в уголовном, граж­
данском, арбитражном процессе. —М., 1996.

50. Руководство по методам анализа качества и безопасности
пищевых продуктов. — М., 1998,

51. Салтевский М. В. Использование запаховых следов для
раскрытия и расследования преступлений. — К., 1982.

52. Сегай М. Я. Методология судебной идентификации. — К.,
1970.

53. Семенова Н., Тюрикова В. Назначение судебно-почвоведче-
ской экспертизы // Социалистическая законность. — 1981. —
№7.

54. Снетков В. А., Виниченко И. Ф., Житников В. С., ЗининА, М.,
Овсянникова М. Н.
Криминалистическое описание внешности че­
ловека. — М., 1984.

55. Солодова Ю. П., Андреенко Э. Д., Гранадчикова Б. Г. Опре­
делитель ювелирных и поделочных камней. — М., 1985.

56. Судебно-медицинская экспертиза: Справочник для юрис­
тов. — М., 1985.


57. Судові експертизи в Україні: Збірник нормативних актів. —
К., 2002.

58. Судово-експертна діяльність: Довідник для суддів. — К.,
2003.

59. Тихонов Е. Н. Криминалистическая экспертиза холодного
оружия. — Барнаул, 1987.

60. Тлумачний словник основних термінів судової автотехніч-
ної і транспортно-трасологічної експертизи / За ред. В. Б. Кисе-
льова, В. Д. Гардермана, П. В. Галаси. — К.: КНДІСЕ, 2000.

61. ТомилинВ. В., БарсегянцА. О., Гладких А. С. Судебно-меди­
цинское исследование вещественных доказательств. —М., 1989.

62. Федотов А. И., Аивчинов А. П., Ульянов А. Н. Пожарно-тех-
ническая экспертиза. — М., 1986.

63. Шиканов В. И. Комплексная экспертиза и ее применение
при расследовании убийств. — Иркутск, 1976.

64. Эйсман А. А. Заключение эксперта. Структура и научное
обоснование.—М., 1967.

65. Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних
дел и юстиции. — М., 2003.

66. Яблоков Н. П. Исследование обстоятельств преступных на­
рушений правил безопасности труда. — М., 1980.

67. Yarovoi L. К., Abramov A. A., Gnatovskiy A. V., Robur L. Y.,
Udalov Е. P., Komarov V. A., Robur I. Y.
New approaches to the
hologram security elements examination / / Фізичні методи та засо­
би контролю середовищ, матеріалів та виробів. — Київ—Львів,
2001.


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 97 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Основні правила роботи з грунтовыми об'єктами | Судово-гемологічна експертиза | Судово-біологічна експертиза | Підготовка матеріалів для судово-біологічної експертизи | Ветеринарна експертиза | Екологічна експертиза | На об'єкти інтелектуальної власності | На знаки для товарів та послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів | Мистецтвознавча експертиза | Атрибуція художніх творів та встановлення їх історико-культурної цінності |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Змісту досліджуваних творів| АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)