Загальні положення і проблеми

Розвиток судової експертизи супроводжувався постійним ви­никненням завдань, пов'язаних з вивченням речовин фізични­ми, хімічними, фізико-хімічними та біологічними методами. Такі дослідження проводилися в рамках криміналістичних та судово-медичних експертиз, проте напрацьовані при цьому методичні підходи мали більш загальне значення і створювали передумови для істотного розширення кола досліджуваних об'єктів, розробки нових методів і як результат — виникнення нових видів експер­тиз. Цьому сприяли як розвиток аналітичної техніки в експерт­них установах, так і накопичення експертами-криміналістами досвіду професійної роботи.

Судово-хімічна експертиза як первинний етап формування експертизи матеріалів і речовин (ЕМР) з часом вичерпала свої можливості і вже не задовольняла вимоги слідчої та судової прак­тики, оскільки вивчення обставин справи, відображених у неви­черпній різноманітності речової обстановки, неможливе на осно­ві методичних принципів лише хімічних наук. Для дослідження матеріалів та речовин у повному обсязі необхідне комплексне ви­вчення будови об'єкта, структури та складу речовини багатьма методами, у тому числі хімічними, фізичними, фізико-хімічними, біологічними (морфологія, мікроскопія, хроматографія, спектро­скопія тощо).

Утворення, розвиток та накопичення необхідної експертам ін­формації потребували роботи з численними рецептурними, тех­нологічними та іншими виробничими даними. Це зумовило по­ступове витиснення розрізнених судово-хімічних, фізичних та інших досліджень речовин і формування експертизи матеріалів і речовин, заснованої на використанні комплексних аналітичних методів дослідження, накопиченні спеціальної інформації про ін­дивідуалізуючі особливості різних матеріалів та речовин, техно­логію їх виготовлення, можливості використання.

Предмет ЕМР складають фактичні дані, обставини криміналь­ної, цивільної чи господарської справи, які встановлюються за допомогою експертних досліджень речових доказів з викорис­танням даних технології та методів хімічних, фізичних, техніч­них та інших наук.

Завданням ЕМР є виявлення окремих ознак, які систематично і в сукупності не вивчалися і, в принципі, не повинні вивчатися

19*

Розділ 2

відповідними галузями науки і техніки. Просте використання да­них природничих і технічних наук при проведенні дослідження складу та структури речових доказів з метою виявлення належ­ності їх до класу, роду, виду матеріалів та речовин, до спільного джерела походження не дає відомостей, необхідних для катего­ричного висновку. Наприклад, при розслідуванні ДТП виникає необхідність встановлення контактної взаємодії транспортного засобу з іншими предметами, в тому числі і з одягом потерпіло­го від наїзду. Перед експертом у таких випадках постає завдан­ня: визначити конкретний транспортний засіб за частками лако­фарбового покриття чи нашаруванням мастильних матеріалів на одязі потерпілого. Його вирішення залежить від наявності до­статнього обсягу даних про асортимент лакофарбових та мас­тильних матеріалів, технологію пофарбування різних марок авто­мобілів, використання відповідних мастильних матеріалів для змазки конкретних вузлів транспортних засобів, про процеси їх старіння та експлуатаційні зміни. Ці дані, а також результати ви­вчення та систематизації експлуатаційних ознак конкретних де­талей транспортних засобів уже зібрані в достатній кількості в експертних установах,

У практиці розслідування кримінальних справ про злочини проти життя та здоров'я людини, крадіжки майна як речові до­кази часто використовуються волокна одягу та речовини ґрунто­вого походження. Основна мета дослідження цих об'єктів — вия­вити присутність особи на місці події та факт контактування предметів її одягу, взуття з навколишнім середовищем. Іденти­фікація конкретного екземпляра одягу {чи комплекту предметів одягу) за окремими волокнами, а також ідентифікація конкрет­ної ділянки місцевості за частками ґрунтового походження — та­ким є в даному разі завдання експертизи матеріалів і речовин.

Виконати таке завдання, використовуючи методи лише тех­нічних чи природничих наук майже неможливо, оскільки фахівці в галузі легкої промисловості мало обізнані з ознаками руйнуван­ня волокон від різних причин, механізмами їх взаємного прили­пання, частотою, з якою вони зустрічаються в побуті, а ґрунто­знавці не зможуть локалізувати ділянки місцевості та їх іденти­фікувати за малими частками ґрунтових об'єктів — вирішення цих питань не є предметами названих наук.

На цей час у межах певної природничої чи технічної науки неможливо встановити групову належність матеріалів та речо­вин і ототожнювати утворені матеріалами та речовинами кон­кретні конгломератні матеріальні об'єкти. Жодна галузь науки і

техніки не займається систематичною розробкою методів дифе­ренціації однорідних матеріалів та речовин за джерелом похо­дження, способом виготовлення, умовами експлуатації. Водно­час у межах судово-експертних досліджень матеріалів та речовин виявлення структури конкретного елемента речової обстановки, відокремлення властивих йому ідентифікаційних ознак можливі шляхом створення спеціальних моделей, вірогідність яких грун­тується на оцінці даних, одержаних на основі попередньо вияв­лених відповідних фізичних, хімічних та інших властивостей, що мають значення практично тільки у певних випадках розсліду­вання окремих категорій злочинів.

Головними завданнями ЕМР є: визначення кола об'єктів (речо­вин і матеріалів), які найбільш часто зустрічаються у слідчій і су­довій практиці, і встановлення можливостей їх диференціації за джерелом походження; створення сучасної приладної бази, при­датної для тонкої диференціації матеріалів і вилучення їх ма­лих кількостей з об'єкта-носія; виявлення на предметах-носіях мікрочастинок або мікрослідів речовин, наприклад слідів палив­но-мастильних матеріалів, часток скла, фарби та інших; встанов­лення природи речовин, які залишили слід, тобто віднесення їх до певного роду (виду) матеріалів та речовин; розробка методів ідентифікації мікрокількостей речовини.

Встановлення родової належності полягає у віднесенні об'єкта у відповідності з прийнятою у науці й техніці класифікацією до конкретної множини. Наприклад, у товарознавстві лакофарбові матеріали прийнято класифікувати за природою плівкоутворю-ючої речовини (залежно від цього розрізняють, наприклад, масля­ні фарби, меламіно-алкідні, алкідні, нітроцелюлозні емалі тощо). Марки лакофарбових матеріалів визначаються за співвідношен­ням компонентів, які входять до їх складу. У зв'язку з цим спеці­ально вивчають та систематизують численні рецептурно-техноло­гічні дані про об'єкти ЕМР.

Встановлення групової належності полягає у віднесенні дослі­джуваного об'єкта до певної частини однорідних об'єктів, пред­ставники яких мають додаткові ознаки випадкового для даного роду походження. Наприклад, лакофарбові покриття, які нале­жать до одного типу, можна поділити за наявністю дефектів, що виникли під час виготовлення та експлуатації, наявністю ознак експлуатаційного характеру (перефарбування, вирівнювання по­верхні шпатлівкою).

Загальну групову належність можуть мати не лише однорідні об'єкти. Наприклад, викрадені предмети, що раніше зберігалися

Розділ 2

в однакових умовах із специфічним забрудненням, тим самим набувають загальні групові ознаки. Загальною груповою належ­ністю характеризуються матеріали та речовини, які походять з одного джерела, що не є розшукуваним у справі (інакше об'єктом індивідуальної ідентифікації буде це джерело); об'єкти, вироблені з одних і тих самих об'ємів матеріалу за допомогою одних і тих са­мих приладів; вироби однієї партії тощо.

Таким чином, встановлення конкретної або загальної групової належності об'єктів має більше доказове значення, ніж родова належність, і є етапом вирішення ідентифікаційної задачі.

Вирішення ідентифікаційної задачі в ЕМР — багатоетапне до­слідження, у процесі якого виявляються ознаки не одного, а цілої системи об'єктів, пов'язаних з ототожнюваним елементом речо­вої обстановки. Наприклад, частка лакофарбового покриття є носієм інформації про джерело походження пофарбованої деталі (за технологією фарбування та асортиментом використаних ма­теріалів), конкретної маси лакофарбових матеріалів у кожному шарі (за компонентним складом), про умови експлуатації транс­портного засобу. При цьому важливим моментом є вибір крите­ріїв оцінки ідентифікаційних ознак і забезпечення вірогідності висновку.

До об'єктів ЕМР належать речові докази, зразки, необхідні для проведення порівняльного дослідження, протоколи слідчих дій та інші матеріали, які містять дані, що відносяться до предмета цієї експертизи та необхідні для вирішення поставлених перед екс­пертом питань.

Коло об'єктів ЕМР визначається її можливостями, а також су­довою та слідчою практикою. У даний час до об'єктів ЕМР прий­нято відносити лакофарбові матеріали та покриття, паливно-мастильні матеріали і нафтопродукти, метали та сплави, волок­на, волокнисті матеріали та вироби з них, скло та кераміку, нар­котичні засоби, психотропні препарати і прекурсори, полімери та пластмаси, спиртомісткі рідини, вибухові речовини та продук­ти вибуху, продукти побутової хімії, парфуми, органічні розчин­ники, кислоти, луги фарбники.

Специфічною ознакою об'єктів ЕМР є те, що багато з них (наф­топродукти, розчинники, кислоти, луги тощо) не мають власної стійкої форми. На дослідження часто надходять речовини в мік-рокількостях. Крім того, стандартизація та широка розповсюдже-ність об'єктів ускладнює вирішення ідентифікаційних задач ЕМР, При виявленні та вилученні речових доказів необхідно суворо дотримуватися правил їх вилучення, пакування та транспор-

тування. Кожний предмет, зразок матеріалу, речовини пакуєть­ся окремо з урахуванням забезпечення їх повного збереження. Крихкі предмети з нашаруваннями мікрочасточок та мікрослідів треба закріпити в тарі нерухомо, щоб запобігти їх пошкодженню. Зволожені предмети необхідно попередньо просушити при кім­натній температурі в приміщенні, захищеному від протягів. Во­логі предмети, які мають специфічний запах, наприклад нафто­продукти, та такі, на яких можуть міститися легколетучі речови­ни, сушити не можна. Упаковка має бути чистою; об'єкти, що змінюються під впливом зовніїнніх або внутрішніх факторів, слід розміщати в герметичній упаковці (наприклад, нафтопродукти, легколетучі речовини). Неприпустимо змішувати речові докази і зразки.

Усі склянки, банки та пакети з окремо упакованими речови­ми доказами і зразками мають опечатуватися таким чином, щоб неможливо було порушити первинну упаковку.

Методи, які застосовуються в ЕМР, можна умовно поділити на:

— методи і технічні засоби виявлення фізичних, хімічних та ін­
ших властивостей досліджуваних об'єктів (аналітична група);

— методи та технічні засоби проведення порівняльного до­
слідження (з метою встановлення подібності чи розбіжності по­
рівнюваних об'єктів);

— методи та технічні засоби оцінки отриманих результатів для
формулювання висновків.

Перша група — найчисленніша і належить переважно до мето­дів та технічних засобів природничих наук і промислового вироб­ництва. В аналітичних цілях найчастіше використовуються на­укові прилади загального призначення — спектрографи, спектро­метри, хроматографи, хроматомасспектрометри, рентгенівські флюорометри, електронні мікроскопи, комп'ютерна та оргтех­ніка. Але методи дослідження, які використовуються при прове­денні ЕМР, часто відрізняються від методів, які використовують­ся у відповідних галузях науки і техніки. Це пов'язано з необ­хідністю дослідження малих кількостей матеріалів і мікрослідів речовин, виявлення індивідуалізуючих ознак об'єктів та з іншими факторами.

При проведенні експертного дослідження необхідно дотриму­ватися черговості використання методів. Ця черговість визна­чається методикою дослідження відповідних об'єктів. У першу чергу застосовуються неруйнівні методи і такі, що є найбільш ін­формативними. Як правило, дослідження розпочинається з про­ведення морфологічного аналізу, тобто вивчення зовнішнього ви-

Розділ 2

гляду та будови конкретних фізичних тіл. Морфологічний аналіз зводиться до визначення зовнішніх ознак візуально та за допомо­гою оптичних мікроскопів.

Оптична мікроскопія використовується в різноманітних варі­антах: у проникаючому та відбитому світлі методом світлого та темного полів, фазового контрасту, в поляризованому світлі. Далі проводиться аналіз складу матеріалів та речовин, за результатами якого встановлюються природа об'єкта, його походження чи тех­нологія виготовлення, належність частини до одного цілого, хіміч­ний склад, структура. З цією метою використовуються рентгено-флюоресцентний, атомний спектральний, рентгеноструктурний та рентгенофазовий аналіз, спектральний аналіз в ультрафіолето­вій (УФ), видимій та інфрачервоній (14) областях спектра. Коло об'єктів, які можуть бути досліджені за допомогою рентгенофлю-оресцентного та атомного спектрального аналізу, дуже широке: метали і сплави, лаки і фарби, скло та кераміка, папір, паливно-мастильні матеріали, наркотичні засоби. Слід зазначити, що цими методами визначається лише макро- та мікроелементний склад речовини.

14-спектроскопія — один з найважливіших, якщо не самий важливий, з методів, які застосовуються експертами для вивчен­ня будови й ідентифікації як відомих, так і невідомих речовин. Співпадання ІЧ-спектра досліджуваної речовини зі спектром од­нієї з відомих сполук свідчить про однаковий хімічний склад цих речовин. Метод ІЧ-спектроскопії може використовуватися длй дослідження будь-яких об'єктів за винятком металів та сплавів. Цей метод має багато переваг: швидкість, високий ступінь віро­гідності результатів, висока чутливість, інформативність.

Хроматографічні методи грунтуються на неоднаковій адсорбо-ваності речовин, що дозволяє поділяти суміші на окремі компо­ненти. Залежно від сорбенту розрізняють паперову хроматогра­фію (сорбент — волокна паперу), тонкошарову (сорбент — тонкий шар крохмалю, окису алюмінію та інші порошки на підложці) та колоночну (сорбент розміщають у скляній колонці діаметром від декількох міліметрів до 0,2 мм). У всіх випадках розділення ком­понентів відбувається при проходженні через твердий сорбент рідини, в якій вони розчинені. Хроматографічні методи викорис­товуються для аналізу речовин, які можна перевести в розчин (паливно-мастильні речовини, фармпрепарати, барвники, нар­котичні засоби, спиртомісткі рідини, чорнило).

Практика показує, що для успішного виконання експертизи необхідно застосовувати комплекс методів. Це забезпечує можли-

вість всебічного дослідження об'єктів, які надаються на експер­тизу, виявлення ознак, які утворюються в процесі виготовлення, зберігання та експлуатації цих об'єктів.

Одержані результати досліджень матеріалів та речовин викла­даються не тільки у формі синтезованого висновку, а й у вигляді фактичних даних, які за необхідності можуть самостійно вико­ристовуватися у процесі доказування.

Дата добавления: 2015-07-15