Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Московські уступки українській державности, царські грамоти 12 (22) квітня, цар полишає доходи в руках гетьмана, царські грамоти виговському і Богунові.

Читайте также:
  1. В періоди економічного росту внаслідок розширення підприємництва і зайнятості доходи бюджету
  2. Ваша реклама в надёжных руках
  3. ВІСТИ ПРО ГЕТЬМАНА, ОПОВІДАННЯ ПРО ТИМОША, СМЕРТЬ ТИМОША, РІЖНІ ВЕРСІЇ, ВІДЗИВИ ПРО ТИМОША.
  4. Волоські пляни гетьмана, заграничні місії на початку року, місія Паїсія і Мужилівського до Москви, справа Донцїв, рахунки на Ракочія, нейтралїзованнє Литви.
  5. Глава 5. Starbucks и привычка добиваться успеха. Когда сила воли доходит до автоматизма
  6. Глава 5. ДОХОДИ, ВИДАТКИ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
  7. Грибок, поражающий ногти на руках, указывает на то, что человек сам цепляется за кого-то всеми когтями, тем самым его губит и, сам того не сознавая, желает избавиться от стыда.

 

 

Московський уряд прийняв сі остороги досить поважно-до деякої міри пішов за прикладом турецького султана, що вказував йому гетьман, тільки не хотів зафіксувати свої уступки як нормальний стан. Допустив тільки як тимчасовий стан ту державну незалежність і фактичну повноту влади гетьмана, що виробилася в часі війни, і не схотів зріктися вже здобутої позиції-московських воєвод в Київі, в новім городі на ґрунтах Св. Софії.

З купи листів висланих з сього приводу на Україну (було їх більше десятка) на перше місце з сього становища випинається особливо отсей, що я наведу в скороченню. Оповістивши своє “милостиве слово” гетьманові і всьому війську Запорозькому, цар нагадує їм проханнє послів, “щоб уставити число війська Запорозького реєстрових (списковыхъ) козаків 60 тисяч і давати їм по 30 або хоч і по 25 золотих польських на чоловіка”.-“И отъ насъ, вел. государя, имъ, посланникамъ сказано, и на писмЂ дано, что Малые Россіи въ городЂхъ и мЂстахъ какихъ доходовъ збирается, и про то намъ не вЂдомо: и для переписки тЂхъ доходовъ посылаемъ дворянъ; а какъ тЂ наши дворяня доходы всякіе опишутъ и смЂтятъ а въ то время о жалованьЂ на войско Запорожское по разсмотрЂнью нашъ царского величества и указъ будетъ”. Отже сю свою недавню резолюцію царський уряд впливом гетьманських осторог рішив змінити: висилку дворян для перепису українських доходів він постановив відкласти, і полишити збір доходів далі в руках гетмана, з тим щоб з тих доходів було роздано платню козакам, а инших зборів, понад потреби війська в виплаті “жалування”, щоб з міст не робилось-аби вони не почували ніякого обтяження:

А нынЂ мы великій государь, жалуя тебя гетмана Богдана Хмелницкого и все войско Запорожское, для службы, указали тебЂ послать собрать на писаря и на списковыхъ: на ясауловъ, и на обозного, и на судей, и на полковниковъ, и на сотниковъ, и на казаковъ на щездесятъ тисячь человЂкъ наше царского величества жалованье Малые Росіи со всЂхъ городовъ и съ мЂстъ и съ уЂздовъ, со всякихъ арендъ, и оброчные деньги противъ прежнихъ звычаевъ, какъ и какими людми сбирано напередъ сего, и роздати имъ, по чему доведетця, а иныхъ никакихъ лишнихъ поборовъ съ мЂщанъ имати не велЂли, чтобъ отъ того мЂщаномъ никакіе тягости не было. А сколко арендъ, оброчныхъ денегъ, и писарю и обозному и судьямъ и полковникомъ и ясауломъ и сотникомъ и списковымъ казакомъ нашего царского величества жалованья роздано будетъ, и тебЂ бъ о томъ къ намъ, великому государю, для вЂдома отписати подлинно. А впередъ наше царского величества жалованье писарю и судьямъ и обозному и полковникомъ и ясауломъ и сотникомъ и списковымъ казакомъ будетъ по нашему царского величества разсмотрЂнью, какъ наши царского величества дворяня отпишутъ и смЂтятъ доходы 1).

Тепер же ми-жалуючи за службу тебе гетмана і все військо Запорозьке, веліли тобі післати зібрати наше царське жалуваннє на писаря, і на реєстрових: на осавулів, на обозного, суддів, полковників, сотників і козаків, на 60 тисяч чоловіка, з усіх городів, міст і повітів Малої Росії і з усяких оренд і всякі річні оплати згідно з давнішим звичаєм, так як збирано давніше, і через тих же людей (урядників). Роздати їм, скільки вийде, а більше ніяких зайвих зборів брати з міщан не казати-аби від того не було між ними ніякої тяготи. А скільки з тих оренд і річних оплати буде роздано писареві, обозному, суддям, полковникам, осавулам, сотникам і реєстровим козакам нашого жалування, ти се відпиши нам для відомости докладно. А потім наше жалованнє писарю, суддям (і т. д.) буде визначено рішеннєм нашим, відповідно тому як наші дворяне опишуть і підрахують доходи.

Як бачимо, повної ясности лінії нема і в сій грамоті. Все тимчасово. Одну річну платню війську гетьман має виплатити сам, і для того адміністрація і фінанси лишаються безроздільно в його завідуванню. Як довго? Не гарантується йому більше як рік. І в сім році його право оподаткування обмежується: він не може збирати з міщан більше понад те, що потрібне для виплати війську. Дальшу виплату визначить цар на підставі переписи доходів, що зроблять його дворяне. Чи збиратимуть ті доходи московські дворяне до царського скарбу і звідти буде виплачена платня? Се лишається неясним, в царській волі. Може так, а може й ні. Може бути, що доходи будуть тільки переписані й зраховані, щоб визначити цифру річної данини, яку гетьман буде обовязаний виплачувати до царського скарбу-так як він пропонував на взірець васальних князівств Отоманської Порти. В такім разі він сам збиратиме сі податки. Може й платню війську виплачуватиме сам, в таких розмірах, які визначить цар в залежности від цифри переписи. Може цар нічого більше й не жадатиме до свого скарбу, понад сю виплату війську. Але все се не виясняється-цар лишає собі в тім вільну руку.

В дійсности, поки гетьман живе-цар не рішиться його обидити і зробити перепис. Гетьман може й відчуває сю можливість. Раз Москва відступила-може відступити й другий. Але відносини зістаються неясними, се темна сторона даної уступки.

Инші грамоти 12 квітня ще менш конкретні. В них відчувається бажаннє уряду сказати щось приємне, підняти симпатії до себе, морально привязати українське поспільство, військо, старшину-але уряд не рішається вийти за межі фразеольоґії. Чи не знає, що конкретно сказати, як далеко йти в уступках, чи взагалі не хоче себе нічим конкретним звязати? Чи в якійсь мірі одно і друге?-се трудно сказати. Але супроти сеї загальниковости нема інтересу докладніше спинятися на фразеольоґії каждої грамоти, на її повтореннях.

Перша грамота адресована гетьманові, цар похваляє його за вірність, показану в тім, що він прислав універсал Радивила, а українську людність підтримує в вірности цареві. Цар нагадує ті мотиви, з яких він прийняв Україну під свою руку-щоб забезпечити православним свободу від польського гоненія, і заохочує всіх твердо стояти в своїй присязі, у всім покладаючися на царську ласку, запевнену жалуваною грамотою 2).

Друга-гетьманові ж, у відповідь на його проханнє, щоб цар як найскорше потвердив “права, привилеї й свободи” і відправив козацьких послів. Цар відповідає, що він уже післав з послами свої грамоти в потвердженнє “прав, привилеїв, свобід і дібр”. Нехай гетьман “утверждає” старшину і чернь в вірности цареві, “бо від нас, вел. государя окрім милости і вільностей, ніякої тяготи не буде”, а від королів і сенаторів окрім неволі й гонення благоденствія ніколи не бувало”. “Хоч вони в чім і присягають, ніколи в тій присязі не стоять, а шукають всякого зла; а ми вас, православних християн хочемо тримати у всякій милости” 3).

Третя-пригадуючи старі прохання, переказані через Богдановича і Тетерю, щоб цар як найскорше послав військо на Смоленськ, цар дає знати гетьманові, що піде туди сам після Зелених свят, а військо на Псков, Брянськ і Великі Луки вже післано. З литовських пограничних міст приходять люди з оповіданнями, що гоненіє православної віри від Ляхів гірше від давнішого: прохають, щоб цар їx визволив з неволі й прийняв під свою руку. Цар заохочує гетьмана й військо, щоб вони з свого боку “над польськими й литовськими людьми промишляли і за їх неправди їм мстили” 4).

Четверта-вже наведена вище, про платню війську (теж за проханнями послів, Богдановича і Тетері 5).

Пята-цар похваляє Богуна й гетьмана за вірність виявлену в інціденті з Олекшичем; наказує гетьманові привести до присяги Богуна й його товаришів, які не зложили присяги при Бутурлині-“на всім тім, на чім ви, гетьман і військо Запорозьке, присягу зложили 6), і наказати Богунові, щоб він і далі не піддавався на неприятельські спокуси, а цар буде держати до нього милость і жалуваннє 7).

Шеста-в справі Донців: згідно з висловленими бажаннями цар післав Донцям накази; гетьман має повідомити Донців, і ті будуть відповідно поступати: чи лишати Татар в спокою, чи воювати 8).

Сьома грамота-Виговському, нагадує прохання війська і обіцянки служити цареві, “а на Кіевское и Черниговское княженія и на всю Малую Русь иного государя не хоЂти”. Похваляє Виговського за те, що він в тій присязі стоїть міцно, і звертає його увагу на те саме, про що той писав-про прелесні листи короля і сенаторів, зайво виясняючи йому польське лукавство. Доручає намовляти і “наводити на все добро” козаків і міщан, щоб вони “на ніякі прелести не піддавались”. “А ми будемо вас держати в милостивому жалуванні й опіці (презрЂньЂ), і на давніші ваші права і вільности наші жаловальні грамоти вже дані, щоб бути вам у своїх вільностях і спокою без усякої неволі” 9). Отже понад сказане в грамотах нічого нового цар не знаходить іще додати: чи з страшенної обережности і скупарства, чи в додатку ще і з незнання: що б таке дати, що було б і приємне сим “Черкасам” і не дуже звязувало б уряд.

Таку ж саму грамоту написано самому Богунові, чигринському полковникові Трушенкові, а може було їх і більше. Були мабуть листи і від декотрих бояр, напр. Бутурлина. Все се було вислано з Горкушею, що поїхав з Москви 13 с.с. квітня, разом з дяком Перфильевим, висланим до молдавського господаря 10).

Але того самого дня приїхав до Москви з цікавими вістями дезертир з Радивилового війська, полковник Клявдіус з Льотрінґії, і цар вважав потрібним поділитися з гетьманом його відомостями. Полковник, мовляв, був у Варшаві підчас сойму і там довідався певно, що король і сенатори постановили за всяку ціну замиритися з козаками: прийняти всі їх жадання, а потім заспокоївши вичекати догідного моменту, і тоді непомітно з усіх сторін окружити і всіх винищити, аби не лишилось ні одного “християнина”. Бо папа обовязав короля і сенаторів клятвою, щоб здобули і знищили козаків-тому що не даються привести ніяким способом “къ соединенію римской вЂры”. Цар рекомендує гетьманові дати знати про такі “злі замисли” старшині і всьому війську, аби вони на королівські й сенаторські прелести не піддавались, против них стояли непохитно, і мстилися за “їх грубости и разоренья”. З свого боку цар, маючи на увазі переказані через Горкушу відомости про польський наступ на Бушу, дав розпорядженнє В. Б. Шереметеву з товаришами йти під Київ, і за відомостями, які будуть від гетьмана, московські воєводи мають йому помагати і воювати з польським і литовським військом 11).

Сю грамоту, датовану 14 квітня, мабуть повіз наздогін царський гонець, щоб передати Горкуші.

 


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 97 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПЕРЕГОВОРИ СТАРШИНИ З ПОСЛАМИ В ПЕРЕЯСЛАВІ, ПЕРЕГОВОРИ В ПЕРЕЯСЛАВІ ПРО БУДУЧІ ВЗАЄМИНИ. | ВРАЖІННЯ ВІД ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО АКТУ, ПОГОЛОСКИ ПРО МОСКОВСЬКУ ПРОТЕКЦІЮ ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ, ПОГОЛОСКИ ПРО РОЗЧАРОВАННЄ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. | Примітки | Примітки | ПРИХІД МОСКОВСЬКИХ ВОЄВОДІВ ДО КИЇВА, ВОЄВОДИ В КИЇВІ, КОНФЛІКТ З МИТРОПОЛИТОМ. | Примітки | Примітки | СТАТТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО”-СТАН ПИТАННЯ В ЛІТЕРАТУРІ, “СТАТТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО”-ТЕКСТ В 11 ПУНКТАХ. | Примітки | ЦАРСЬКІ ЖАЛУВАЛЬНІ ГРАМОТИ, ПРИВИЛЕЙ ВІЙСЬКУ, ПРИВИЛЕЙ ШЛЯХТІ, НАДАННЯ ГЕТЬМАНОВІ, НАДАННЯ БОГДАНОВИЧУ І ТЕТЕРІ, ГРАМОТА ПРО МИТРОПОЛИТА. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Примітки| Примітки

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)