Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основна

Читайте также:
  1. I. Основная
  2. II Основная часть
  3. II Основная часть
  4. II Основная часть мероприятия
  5. II. Основная часть
  6. IV. Основная часть (рассказывать подробно!).
  7. А какая у нас основная заповедь?

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра конституційного та міжнародного права

Державне право зарубіжних країн

 

 

 

Методичні рекомендації

До семінарських занять

Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

Факультет юридичний

факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства

 

 

 

Рік


Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни «Державне право зарубіжних країн» для студентів 3 курсу денної форми навчання за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

28 серпня 2014 року - 58 с.

 

Розробник:Мошак О. В., кандидат політичних наук, доцент

 

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри конституційного та міжнародного права

Протокол від 28 серпня 2014 року № 1


ВСТУП

 

Державне право у кожній зарубіжній країні є основною, провідною галуззю національної системи права, являє собою сукупність юридичних норм, що закріплюють економічну основу держави, форму державного устрою, визначає організацію, компетенцію і порядок діяльності органів законодавчої, виконавчої і судової влади, місцевого самоврядування, права, свободи і обов’язки громадян (підданих), виборче право і виборчу систему.

Державне право зарубіжних країн тісно пов’язана з іншими юридичними науками та навчальними дисциплінами – загальнотеоретичними, історико-юридичними та галузевими. Теорія держави і права формулює найбільш загальні положення, на яких ґрунтується конституційно-правова теорія. Історія держави і права зарубіжних країн, історія держави і права України пропонують необхідну інформацію і узагальнення. Дуже тісні зв’язки державного права з такими галузевими юридичними дисциплінами, як конституційне право України, адміністративне право України, трудове право України, а також з міжнародним правом. З гуманітарних дисциплін державне право зарубіжних країн пов’язане з політологією. Але співвідношення цих дисциплін має свої особливості. Так, зокрема предметом вивчення політології є всі без винятку елементи політичної системи, а предметом вивчення державного права – лише один з них – держава.

Програма передбачає розгляд конституційних систем зарубіжних країн на базі порівняльно-правового методу. При цьому аналізується суть державного права окремих країн, встановлюються загальні риси практичної реалізації норм цієї галузі права.

Засвоєння програми курсу неможливе без постійного звернення до його джерел, нормативної бази зарубіжних країн, які досить різноманітні по своєму змісту. Тому майбутнім юристам потрібно в процесі навчання самостійно знайомитися з конституційними актами зарубіжних країн, аналізувати та порівнювати їх між собою та з законодавством України для утримання систематизованих знань про загальний розвиток державного права.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З МЕТОДИЧНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ТА ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

ТЕМА № 1. ПРЕДМЕТ, ДЖЕРЕЛА ТА СИСТЕМА

ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Державне право зарубіжних країн: поняття, предмет та система. Державне право зарубіжних країн як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.

2. Конституційно-правові відносини. Суб’єкти державного права зарубіжних країн. Об'єкт регулювання конституційних правовідносин. Зміст правовідносин.

3. Державно-правові норми: поняття, сутність та класифікація. Державно-правові інститути: поняття та види.

4. Джерела державного права зарубіжних країн та їх загальна характеристика.

5. Конституції зарубіжних країн: поняття, сутність, функції, класифікація. Форма та структура конституцій.

6. Порядок прийняття та зміни конституцій зарубіжних країн: загальні риси та особливості.

Методичні рекомендації

При підготовці до семінарського заняття основну увагу потрібно приділити визначенню поняття державного права зарубіжних країн, дослідити предмет та його принципи. Важливо з’ясувати відмінності в змісті термінів «державне право» і «конституційне право» зарубіжних країн.

Як відомо з курсу теорії держави і права, галузі права виокремлюються за специфічним колом суспільних відносин, які ними регулюються. Державне (конституційне) право регулює суспільні відносини, які за своїм характером є політичними. А тому в цьому контексті потрібно визначити суб’єкти державного права зарубіжних країн та об'єкти регулювання конституційних правовідносин, а також зміст правовідносин.

Сучасна наука конституційного права має як правовий так і політичний характер, оскільки об'єктом її дослідження є найважливіші політичні інститути (державна влада, статус особистості, виборчі системи тощо).

Слід також зазначити, що конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисциплінна має порівняльно-правознавчий характер. Тому вона будується за системою, яка дає змогу, з одного боку, узагальнювати найбільш характерні (істотні) риси конституцій усіх зарубіжних держав, а з другого — аналізувати особливості відповідних національних конституційних систем підкреслюючи специфіку того чи іншого інституту конституційного права, правового статусу особи, політичної системи та системи органів держави, їх право­вого становища тощо.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: державне право зарубіжних країн, предмет державного права зарубіжних країн, методи правового регулювання, конституційно-правові відносини, державно-правова норма, державно-правовий інститут, конституція, конституційний контроль, конституційний закон; органічний закон; судовий прецедент; правовий звичай; доктринальні джерела.

2. Дати відповідь на питання:

1. В чому полягає значення терміна «конституційне (державне) право»? Чи є відмінності в змісті термінів «державне право» і «конституційне право»?

2. Чим конституційне право відрізняється за своїм предметом і методом від інших галузей права?

3. Як будується система конституційного права зарубіжних країн?

4. В чому полягають особливості конституційно-правових відносин?

5. В чому полягає специфіка джерел конституційного права зарубіжних країн?

6. Чим обумовлена і в чому виявляється провідна роль конституційного права в правовій системі зарубіжних країн?

7. Які основні тенденції в розвитку конституційного права зарубіжних країн?

8. Що вивчає наука конституційного права зарубіжних країн?

9. Які ознаки навчальної дисципліни «Конституційне (державне) право зарубіжних країн»?

10. В чому полягають відмінності норм конституційного права від норм інших галузей права

3. Заповнити таблиці:

А) Поняття державного права зарубіжних країн:

Державне право зарубіжних країн
як галузь права як наука як навчальна дисципліна
     

Б) Класифікація державно-правових норм:

Види норм Їх особливості Приклади
     
     
     
     

В) Види конституцій:

класифікація характеристика
· За часом виникнення:  
   
   
   
· За змістом:  
   
   
   
· За формою зовнішнього виразу:  
   
   
   
· За способом прийняття:  
   
   
   
· За порядком внесення змін та доповнень:  
   
   
   
· За часом дії:  
   
   
· За рівнем деталізації конституційних положень:  
   
   
   
· За характеристикою форми державного устрою країни:  
   
   
   
· За характеристикою форми правління країни:  
   
   
· За характеристикою політичного режиму країни:  
   
   
   

4. Визначити структурні елементи конституційно-правових норм:

а) «Коли встановлення Республіки, цілісність її території або виконання її міжнародних зобов'язань під серйозною і безпосередньою загрозою, а нормальне функціонування орга­нів державної влади, створених відповідно до Конституції, порушене. Президент вживає заходів, які диктуються обставинами...»;

б) «Федеральний канцлер може бути зміщений тільки шляхом обрання нового Федерального канцлера».

5. Самостійно скласти схеми: 1) методи правового регулювання в державному праві зарубіжних країн; 2) принципи державного права зарубіжних країн; 3) джерела державного права зарубіжних країн.

6. Підготувати реферати за темами:

· Державне право зарубіжних країн в системі юридичних наук.

· Поняття і сутність конституцій як основних джерел конституційного

права в зарубіжних країнах.

· Функції сучасних зарубіжних конституцій.

· Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах.

Юридичний словник

Державне право зарубіжних країн - це сукупність юридичних норм, які закріплюють основи суспільного устрою; порядок формування, організацію і компетенцію найважливіших ланок державного механізму; політико-територіальну організацію держави, а також визначають основи взаємовідносин між державою і особою.

Предмет державного права зарубіжних країн - складають відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі зв’язків “держава – особа” і “особа – держава”.

Метод правового регулювання - сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини.

Державно-правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлюється, гарантується, охороняється державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Суб'єкт державного (конституційного) права - це потенційний носій прав і обов'язків, передбачених нормами державного (конституційного) права.

Об'єкт державно-правових відносин – це явище, матеріальна або духовна реальність, із приводу якої складаються, будуються відносини, регульовані конституційним (державним) правом.

Інститут державного (конституційного) права (державно-правовий інститут) - це відносно самостійна група норм державного (конституційного) права, які регулюють однорідні і взаємопов'язані між собою суспільні відносини.

Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Конституція - це система правових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними.

Судовий прецедент — рішення вищих судових органів у певній справі, що далі є обов'язковими для судів при розв'язанні аналогічних справ.

Конституційний звичай - історично прийняте і юридично визнане правило, яке існує і вживане нарівні з нормами конституції країни.

Література:

Основна

1. Бостон С.К., Сажнів І.В. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник для курсантів, студентів, курсантів. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – С. 9-29.

2. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль: «Астон», 2003. – С. 5-48.

3. Конституции зарубежных государств: учебное пособие / Составитель В.В. Маклаков - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 5-28.

4. Конституційне право зарубіжних країн: навч.посібник / В.О. Ріяка (керівник авт.кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 3-11.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.– 2-е вид., допов. і перероб.- К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 3-23.

6. Мишин В.А., Барабашев Г.В. Государственное право буржуазных и развивающихся стран. Учебник. / В.А. Мишин. - М.: «Юрид.лит-ра», 1989. - С. 6-17.

7. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Б.А. Страшун. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 4-29.

8. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. - М: «Юристъ», 1997.- С. 1-38.

9. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. - К.: «Вища школа», 1997.- С.8-12.

10. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран (курс лекций) / А.В. Якушев. – М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. - С. 8-33.


Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 155 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ТЕМА № 3. ФОРМА ДЕРЖАВИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН – 2 год. | СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН – 2 год. | В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ – 2 год. | СУДОВА ВЛАДА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ – 2 год. | В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ – 2 год. | ТЕМА № 9. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА США – 2 год. | ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА – 2 год. | ПРАВА ФРАНЦІЇ – 2 год. | ПРАВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ – 2 год. | ПРАВА ІТАЛІЇ – 2 год. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Електробезпека| ОСОБИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ – 2 год.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)