Багато корпусні випарні установки

1-3 – корпуса; 4-6 – насоси; 7 – конденсатор; 8 – вторинний пар

Рисунок 2 – Багато корпусна протитечійна випарна установка

Призначення: протитечійні випарні установки використовуються при випаровуванні розчинів до високих кінцевих концентрацій, коли в останньому корпусі (по ходу розчину) можливо небажане випадіння твердої речовини. Крім того, за такою схемою випарюють розчини, в'язкість яких різко зростає із збільшенням концентрації розчину.

Принцип дії: гріючий пар і розчин, що випаровується переміщуються з корпусу в корпус у взаємно протилежних напрямках. Вихідний розчин подається насосом в останній по ходу граючої пари (третій) корпус, з якого упарений розчин перекачується у другий корпус, і т.д., причому з першого корпусу видаляється остаточно упарений розчин. Свіжий (первинний) пар надходить у перший корпус, а вторинний пар з цього корпусу направляється для обігріву другого корпусу, потім вторинний пар з попереднього корпусу використовується для обігріву наступного. З останнього корпусу вторинний пар видаляється в конденсатор.

Переваги: при застосуванні схеми можлива подача розчину з корпуса в корпус самопливом за рахунок перепаду тисків. Більш повно використовується енергетичний потенціал самого розчину, оскільки кінцевий концентрат виводиться з корпусу МВУ з найменшим тиском, а отже, і з найменш можливою в даних умовах температурою. Але зниження температури розчину в міру зростання концентрації розчину, яке має місце в прямоточних МВУ, супроводжується зростанням в'язкості, оскільки і зростання концентрації, і зниження температури сприяють збільшенню в'язкості. Збільшення в'язкості в свою чергу викликає зниження коефіцієнта тепловіддачі a2. Тому при такій схемі за рахунок збільшення в'язкості можлива сильна нерівномірність у розподілі температурних напорів між корпусами, або ж необхідно використовувати для останнього корпусу випарної апарат з більшою площею поверхні теплообміну.

Недоліки: необхідність перекачування розчину,що випаровується з корпусів, де тиск менше, в корпуси з більш високий тиском, так як застосування проміжних циркуляційних насосів (насоси 4 і 5 на рис. 2) пов'язано зі значним зростанням експлуатаційних витрат. При застосуванні схеми для подачі розчину з корпуса в корпус необхідний насос, причому окремий для кожного корпусу (можливе використання для цієї мети циркуляційного насоса, якщо такий є). Крім того, кінцевий концентрат виводиться з першого корпусу МВУ з найбільшою з можливих у даних умовах температур, а на нагрів розчину до цієї температури витрачається додаткова енергія.

Дата добавления: 2015-07-14