Перехідна економіка України. Основні закономірності переходу до ринкової економіки.

Перехід від однієї економічної системи до іншої породжує особливий, перехідний стан економіки. Перетворення однієї економічної системи в іншу займає, як правило, тривалі історичні періоди, вимірювані в минулому сторіччями, а останнім часом — десятиліттями. Наприкінці XX ст. почався масовий перехід декількох десятків країн від адміністративно-командної до ринкової економіки.

Економіці перехідного типу властиві деякі специфічні риси:

§ вихідною точкою є криза з обов'язковими негативними явищами - інфляція, безробіття, спад виробництва, інвестиційна криза, диференціація доходів;

§ старі механізми управління економікою зруйновані, нові ще не створені або функціонують не повністю;

§ формуються нові відносини власності.

Як показує досвід функціонування економіки постсоціалістичних країн, існують загальні закономірності перехідної економіки, які проявляються у поступовому вирішенні таких головних завдань:

- реформування відносин власності (приватизація);

- роздержавлення (зняття з держави безпосередніх функцій управління);

- демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної монополії, антимонопольна політика);

- лібералізація цін (перехід до ціноутворення на основі попиту і пропозиції);

- макроекономічна стабілізація (мінімізація дефіциту державного бюджету, обмеження інфляції, забезпечення росту зайнятості, анти циклічна політика);

- формування ринкової інфраструктури (товарних, фондових, бірж, служби зайнятості, інвестиційних фондів, довірчих товариств тощо);

- створення системи соціального захисту населення (системи соціального забезпечення і соціального страхування).

- інституційні перетворення (запровадження ринкового господарського законодавства).

Процес переходу до нової економічної системи – це завжди болісний і тривалий процес. Є цілий ряд характеристик перехідної економіки: нестійкість, невизначеність, висока ризикованість, багатоваріантність, суперечливий характер, історичність. У різних країнах існують свої специфічні риси трансформаційних перетворень. Існують, навіть, національні моделі перехідної економіки: польська модель „шокової терапії”, чеська модель „оксамитової революції”, „еволюційний” китайський варіант переходу, і українська „клаптикова” модель, у якій, на жаль, з самого початку не існувало виваженої стратегії переходу і тому прийшлося періодично змінювати політику перетворень, поєднуючи і ній різні варіанти, запозичені із досвіду інших країн..

Перехідний процес в Україні надто затягнувся. З самого початку українці втратили свої заощадження. У середині 90-х років Україна пережила гіперінфляцію. Обсяги виробництва зменшувались протягом усіх 90-х років так, що у 2000 році обсяг виробництва складав приблизно 40% від обсягу 1990 року. У 1996 р. була проведена грошова реформа, але з серпня 1998 р. знову спостерігалася інфляція, оскільки змінилися умови постачання та ціна на нафту і газ з Росії.

З 2000 року в Україні сформувалася стійка тенденція до економічного зростання, яка, на жаль, пригальмувалась на прикінці 2005 року. Не зважаючи на це в кінці грудня 2005 року ЄС офіційно визнав Україну країною з ринковою економікою.

---

Дата добавления: 2015-07-11