Курсова робота
З педагогіки
На тему: «Шляхи попередження конфліктних ситуацій між педагогом та учнями»
Студентки II курсу 22 групи
Напрямку підготовки Історія
Спеціальності Правознавство
Леднік О.В.
Науковий керівник
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри педагогіки
Ковальчук В. А.
Житомир 2015
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ (КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ МІЖ ПЕДАГОГАМИ ТА УЧНЯМИ) ………………………………………
1.1. Аналіз виникнення проблеми конфліктних ситуацій між педагогом і учнями в науковій педагогічній літературі…………………………………
1.2. Особливості конфліктів між педагогом та учнями в сучасній школі …
1.3. Психологічно-педагогічні основи розвитку конфліктів між учнем та вчителем……………………………………………………………………….
РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ МІЖ ПЕДАГОГОМ І УЧНЯМИ ………………
2.1.Діагностика конфліктних ситуацій між педагогом та учнем………………
2.2.Ефективні форми і методи вирішення конфліктів між педагогом та учнем..
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………
ВСТУП
Актуальність теми. Кожна особистість має свої погляди, бачення, вірування, захоплення та інтереси, адже кожен із нас – індивідуальність. Зіткнення інтересів несе в собі суперечність, яка може призвести до певних ускладнень чи дій.
Кожна з сторін намагається зайняти таку позицію, яка буде суперечити інтересам протилежної сторони. Саме таку ситуацію називають конфліктом. Її розв’язанням займається така наука, як «конфліктологія».
Проблема конфлікту завжди була та залишається однією із актуальних тем, які потребують розв’язку.
Сьогодення несе в собі не лише великий науково-технічний прогрес, а й наростання агресії людей. Вони стають більш жорстокими, нетерпимими та заздрісними один до одного. Це, на мою думку, пов’язано зі зникненням певних заборон та погіршення стану виховання, що призводить до прояву найгірших інстинктів, які притаманні людині – до агресії та вседозволеності.
Агресивність – це величезна перепона при формуванні відносин, моралі, спільної діяльності людей.
Дана проблема непідвласна адміністративним методам її вирішення.
Сьогодні дуже важливо виховувати дітей правильно, плекаючи в них любов до оточуючих, уважне ставлення до них, вчити співпрацювати з ними.
Саме для цього педагог має оволодіти вміннями та навичками попередження та розв’язання ситуацій конфлікту, тому що проблема взаємодіяння учасників в педагогічному процесі набуває все більшого напруження у сучасних школах.
Повертаючись до такої галузі знань, як конфліктологія, яка вивчає протиріччя та їх розвиток, подолання в спілкуванні суб’єктів, переживає етап своєї розбудови.
Розробка проблем несе в собі інтеграцію різних наук, які включають в себе педагогіку та різні підвиди психології.
Неможливо не вказати, що саме викладачі психології (Л.А. Петровська, М.М. Рибакова) першими стали досліджувати конфлікти у шкільному житті.
Педагогічні проблеми та їх актуальність зумовлені саме потребами школи та іншими значимими процесами.
Довгий час конфлікти у спілкуванні між учнем та його вчителем оцінювалися дещо односторонньо, ніби це небажані явища, слідства помилкової лінії поведінки педагога, його вимогливість.
По суті, педагогічними можна визнавати конфлікти, що виникають у такій системі, як «вчитель-учні». Подолання таких конфліктів передбачає використання своєрідної технології. Саме такі конфлікти є поширеними, а їх подолання вимагає величезної професійної майстерності вчителя.
У великій кількості публікацій, де розповідається про проблеми шкіл, не рідко зазначається, що головною бідою є відсутність вчительського інтересу до особистості учня і небажання зблизитись з ним, щоб пізнати його душу. З цього й випливає конфлікт між педагогом та учнем, сім’єю та навчальним закладом.
У цьому проявляється не стільки лінь та нехіть вчителів, а скільки їх не вміння, відсутність досвіду та безпорадність у вирішенні значної кількості конфліктів.
В роботі розглянуто деякі типи конфліктів у педагогіці і шляхи, завдяки яким їх можна вирішити. Цим і спричинена актуальність теми.
Мета: розглянути діяльність класного керівника і виділити діючі методи і форми роботи, завдяки яким можна минати конфлікти.
Завдання дослідження:
ü Вивчити види, типи, особливості і групи педагогічних конфліктів;
ü Визначити причини виникнення конфліктів у навчальних закладах;
ü Проаналізувати можливі варіанти вирішення педагогічних конфліктів;
ü Обґрунтувати рекомендації вирішення педагогічного конфлікту.
Об’єктом даного дослідження є діяльність педагога з учнями.
Предмет дослідження: зміст, види та типи конфліктних ситуацій між педагогом та учнями та їх вирішення.
Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення, порівняння, конкретизація, анкетування.
Теоретичне значення даного дослідження полягає в узагальненні отриманих результатів.
Практичне значення даного дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів дослідження при подальшому вивченні конфліктних ситуацій між вчителем та учнями.
Структура курсової роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Всього курсова робота містить …. сторінок.
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ (КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ МІЖ ПЕДАГОГАМИ ТА УЧНЯМИ)
1.1 Аналіз виникнення проблеми конфліктних ситуацій між педагогом і учнями в науковій педагогічній літературі.
Сучасна освіта робить основний акцент на гуманістичну спрямованість педагогічного процесу. У цьому, перш за все, передбачається ставлення до школяра не як до об’єкта виховання та навчання, а як до суб’єкта спілкування. Це потребує розвитку самоорганізованості в учнях, здібності вступати в діалог з іншою людиною та самостійності. [21; 331]
Освітня практика розв'язання цих завдань стримує наявність двох суперечностей: засади освіти та технологічний характер її реалізації.
У звичайному навчальному закладі вчитель та учень протиставлені один одному не тільки за статусом, а й за цілями, функціями, віком. Досить часто у взаємній дії учня з педагогом спостерігається відсутність взаєморозуміння, і саме це веде до того, що виникають конфлікти.
Сьогодні конфлікт став однією із найскладніших проблем сучасного навчального закладу. Учні, при взаємодії з педагогами, досить часто стикаються з конфліктами, і це призводить до їх зростання у системі «учитель-учень».
На даний час, відсутність позитивних взаємовідносин між педагогом і школярем сприймається як норма, між ними збільшується емоційна дистанція. Це навіть призводить до того, що знижується мотивація учнів і погіршується рівень їх навчання.
Неконструктивна поведінка обох сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів у емоційні, котрі призводять до негативних наслідків, таких, як підвищення рівня тривожності та постійної емоційної напруженості.
Якщо довго не розв'язувати конфлікти, то вони негативно вплинуть на міжособистісні стосунки та психологічний баланс у шкільному колективі.
Аналіз психолого-педагогічних джерел демонструє, що у вітчизняній педагогіці інтерес до процесу виховання дітей, їх поведінки, тощо, почав формуватися ще в 20-х 30-х роках минулого століття, віднайшовши свій прояв у роботах Л. Виготського, О. Залужного та інших. Ці праці розглядали лише загальні питання важкого дитинства, не акцентуючи увагу саме на проблеми конфлікту. [16; 69]
Проблема конфліктів турбувала й А. Макаренка (стаття «Про вибух), який висловлював свою думку про запобігання та розв’язання конфліктів у дитячому середовищі. [21]
Йшли роки, але проблема конфліктів у педагогічному процесі жорстоко ігнорувалася. У радянських школах, при виникненні конфлікту між учнем та його педагогом, зазвичай робилося зауваження, або ж проблема взагалі ігнорувалася. Іноді, вчителі пригрожували покаранням або ж карали дітей, що також не вирішувало конфлікту.
Н. Гришина вважає, що це все було наслідком стереотипу, згідно з яким професійно обов’язкові якості вчителя – це вміння налагоджувати стосунки та знайти підхід до кожного учня, бути нескінченно терплячим, ніколи не бути роздратованим, користатися довірою і любов’ю своїх учнів тощо. Існування уявлення, згідно з яким конфлікти з учнями не сумісні з образом ідеального педагога, призводило до зниження особистісної та професійної самооцінки вчителів, якщо конфлікти все ж виникали.[11; 464]
Перейшовши до аналізу праць В. Сухомлинського, можна зробити висновок, що цей видатний педагог вважає, що без конфліктів навчально-виховного процесу не існує. Автор вказує, що конфлікт – це повсякденне природне явище, яке є невід’ємною складовою процесу навчання, а їх подолання – це «будні щоденної виховної роботи» [27; 124].
Кажучи більше, тихе, спокійне життя колективу, життя без конфліктів і загострень – небезпечне свідчення того, що в юних душах немає напруження сил, необхідного для становлення мужності, ідейної стійкості й незламності” [27;155].
Також, В.Сухомлинський вважає, що неминучим є виникнення конфліктів при вихованні важких або байдужих до навчання дітей. Особливо конфліктним періодом автор вважає період підліткового віку учня. Цей період, «за В.Сухомлинським», вимагає від вихователя великого такту і вміння читати душу людини. У житті підлітка бувають такі дні, коли його не можна викликати для відповіді, бо надто збуджена в ньому нервова система. Не вмітимеш читати душу – неминучі конфлікти ” [27; 360].
Неможливо не вказати, що на думку В. Сухомлинського, відповідальність за народження конфлікту і його налагодження повністю лягає на педагога.
За В. Сухомлинським, до факторів, які спричиняють конфлікти, насамперед потрібно відносити непрофесійність педагога або ж його неграмотність. [27; 641]
Адресуючи слова до педагогів, В. Сухомлинський підкреслив, що вчителем та вихователем не буде той, хто має нескінченні конфлікти з дітлахами. Педагог тоді стає педагогом, коли він знаходить розуміння того, як вирішувати конфлікти. Вчитель має відчувати, «що дитина, це істота, яка повсякчас змінюється». [27; 423]
Конфліктні ситуації між педагогом та його учнями неминучі, якщо педагог обирає за мету лише дисципліну, відповідальність, та слухняність учнів.
[27; 83]
Також важливим фактором виникнення конфліктних ситуацій є надзвичайно велике навантаження у школі як вчителів, так і їх учнів. Нервова система дітей знаходиться у напруженні протягом уроку, тому втримати їх увагу та допомогти засвоїти знання у такій обстановці вкрай важко. [27; 119-120]
Під час виникнення конфлікту раціональним методом його розв’язання В. Сухомлинський вважає вчительське слово, проповідь, пояснення, естетичну бесіду, переконання, тощо. Цей педагог не жалів ні сил, ні часу на проведення численних виховних бесід, які сприяли налагодженню стосунків і подоланню конфліктів в учнівському середовищі, між учнями, їх батьками та вчителем.
У розв’язанні та запобіганні конфліктів В. Сухомлинський надає перевагу особистості вчителя, його вмінню володіти власними емоціями та взагалі собою та ситуацією. [27; 426]
В. Сухомлинський вважав, що педагог, який вміє розуміти дитину, її світ, сутність мотивів та вчинків, любити її та шанобливо до неї ставитися, здатний запобігти виникненню конфлікту. Він вважав, що конфлікт виникає тоді коли вчитель оцінює дитину не справедливо.
Уміння уникати конфлікту – одна з найголовніших рис, які несуть в собі педагогічну мудрість вчителя. Запобігаючи конфліктові, учитель своїми руками ліпить виховну та могутню силу колективу. [27; 629]
Отже, аналізуючи проблеми конфліктних ситуацій між педагогом та учнями в наукові педагогічні літературі, можна зробити такий висновок:
У педагогічному процесі виникнення конфліктних ситуацій неминуче, але вчитель має робити все, щоб розв’язати конфлікти доцільними йому методами.
1.2 Особливості конфліктів між педагогом та учнями в сучасній школі
Кoнфлікт – це ілюзoрні або ж рeaльні, сyб’єктивні або ж oб’єктивні, yсвідомлені по - різному прoтиріччя мiж людьми, зі спрoбами їx вирiшення емoційно. [25; 31]
Конфлікт набуває все більшого значення для сучасних шкіл. Це проблема, яка породжується завдяки динамічному розвитку суспільства, зміні соціальних орієнтирів, які поглиблюють проблему поколінь, ускладнюють стосунки вчителів та учнів, тощо.
Конфлікти у школі можна поділити на прості та складні.
- Простий конфлікт можна вирішити вчителем без зустрічної протидії учнів за допомогою організації їх поведінки у навчальному закладі (зупинення сварки чи бійки між учнями, тощо).
- До складних педагогічних конфліктів можна віднести конфлікти діяльності, конфлікти поведінки, конфлікти взаємин.
Конфлікти діяльності – це ті конфлікти, які виникають з приводу виконання учнем навчальних завдань, успішності, пізнавальної діяльності. Вчитель висловлює незадоволення, учні вступають у суперечку або демонструють образу.
Конфлікти поведінки – такі конфлікти виникають з приводу порушення дитиною (учнем) правил поведінки у навчальному закладі та поза ним. В такій ситуації вчитель висловлює незадоволення порушенням поведінки учня, яка не пов’язана з навчальною діяльністю.
Конфлікти взаємин – такі конфлікти виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків між вчителем та учнем. Такі конфлікти найбільш деструктивні та найбільш тривалі. З’являються такі конфлікти на базі антипатії у стосунках учня та вчителя. Це є наслідком постійних попередніх конфліктів діяльності або вчинків, поведінки. Вони створюють взаємно упереджене сприйняття вчителем і учнем.
За іншими категоріями, конфлікти поділяються на:
Мотиваційні конфлікти – виникають між вчителем та його учнями у зв’язку зі ставленням дитини до навчання. Інколи такі конфлікти розростаються та призводять до неповаги між вчителем та учнями, протиріч між ними та навіть до боротьби.
Конфлікти, пов’язані зі слабкою організацією навчального процесу у школі – це такі конфлікти, у яких йдеться про чотири конфліктні періоди, які долають учні під час навчального процесу. [28; 60]
У першому класі першокласник переживає складний етап свого життя, на якому відбувається зміна його діяльності (з ігрової на навчальну). До першокласника ставляться нові вимоги та обов’язки.
Наступним періодом є перехід до п’ятого класу. У дитини замість одного педагога з’являється багато вчителів - предметників, і вони ставлять до учня вищі вимоги, ніж раніше. Також, дитині доводиться опанувати нові, більш складні предметні дисципліни.
Черговим конфліктним періодом є закінчення школи та вибір майбутньої професії. Цей період часто супроводжується невдачами, за якими слідують зриви та інші проблеми.
Конфлікти взаємодії між вчителями, учнями, школярами, вчителів між собою та шкільною адміністрацією – це конфлікти, які відбуваються з різних суб’єктивних причин. Найбільш поширеними є конфлікти лідерства, конфлікти груп хлопчиків та дівчаток між собою, тощо.
У конфліктах «вчитель - директор» школи здебільшого стаються через проблеми субординації. [22; 11]
Всі конфлікти, а особливо педагогічні конфлікти, мають свою певну структуру, сферу і динаміку протікання.
Конфліктна ситуація складається з внутрішньої та зовнішньої позицій учасників взаємодії та предмету конфлікту.
- До внутрішньої позиції можна віднести зацікавлення учасників,
їх мету та мотиви. Внутрішня позиція впливає безпосередньо
на конфліктну ситуацію і часто не обговорюється під час
виникнення конфлікту.
- До зовнішньої позиції можна віднести поведінку сторін, які
конфліктують, яка віддзеркалюється в їх поглядах.
Зовнішню та внутрішню позицію просто необхідно розрізняти, щоб за зовнішнім ситуаційним розгледіти внутрішнє суттєве.
Частою причиною виникнення конфліктів є те, що одна сторона зосереджується на меті, яку необхідно досягнути, а інша – на жертвах, які для неї неминучі.
Зазвичай об’єкт конфлікту дуже важко виявити, адже нерідко для конфліктуючих сторін він різний.
Сфера конфлікту може бути або діловою, або особистою. Дуже важливо, щоб конфлікт, який відбувається у діловій сфері, не переходив до особистої.
[18; 100]
Динаміку конфлікту можна поділити на три основні стадії:
- наростання,
- реалізація,
- згасання.
Отже, конфлікт – річ не проста. Вирішення конфлікту на пряму залежить від того, які він несе в собі особливості, мотиви, та який у конфлікту рівень складності.
1.3. Психологічно-педагогічні основи розвитку конфліктів між учнем
та вчителем.
Будь який конфлікт має свої основи розвитку, і конфлікт між педагогом та учнем – не виключення.
Основу конфлікту між учнем та вчителем складає ситуація, яка включає в себе суперечливі позиції сторін або оскарження цілей їх досягнення чи неспівпадання інтересів, що, з рештою, утримує суб’єктів можливого конфлікту. Але для того, щоб конфлікт почав свій розвиток, необхідний інцидент, за яким одна з сторін розпочинає дію, при цьому зачіпаючи інтереси протилежної сторони. Якщо інша сторона відповідає взаємністю, конфлікт із потенційного стає актуальним. [17; 221]
Сучасна психологія вирізняє такий ряд основних елементів конфлікту:
ü Конфліктуючі сторони;
ü Умови, за якими проходить конфлікт;
ü Образи у конфліктній ситуації;
ü Ймовірні дії учасників конфлікту.
Кожен конфлікт, тим паче конфлікт між учнем та вчителем, має свої стадії розвитку:
1. Незадоволення. Це саме та стадія, під час якої відбувається формування суперечностей норм, інтересів, поглядів, думок, цінності та ін..
2. Суперечності переходять до рівня реальних взаємовідносин викладача та його учня(учнів).
3. Виникає певна протидія (розлюченість, дратування, підвищення рівня тривожності, ігнорування вимог, тощо).
4. Протистояння – всі сили спрямовуються на іншу людину, розриваються зв’язки між ними, виникає зневага та образа, тощо.
5. Виникає інцидент, тобто зіткнення, яке несе в собі неприємний характер (педагог скаржиться на свого учня і т.д.). Конфлікт потребує негайного вирішення. Таким чином спостерігається деструкція взаємин між педагогом та учнем на емоційному, поведінковому та навіть когнітивному рівнях. [7; 12]
Початок відвертого протистояння - це результат саме конфліктної поведінки, тобто дій, які спрямовані на захоплення чи утримання об’єкта, або ж змушення опонента відмовитись від його цілей чи змінити їх.
Така поведінка буває:
- активно-конфліктною (виклик),
- пасивно-конфліктною (відповідь на цей виклик),
- компромісною,
- компромісно-конфліктною.
Залежно від установок і поведінки сторін конфлікт набуває логіки свого розвитку, створюючи причини для його поглиблення або ж розростання.
Під час цієї стадії розвиток конфлікту охоплює такі фази:
1. Перехід у відкрите протистояння сторін. На даній фазі конфлікт ще є локальним, адже боротьба проходить за обмеженими ресурсами та ще існують можливості розв’язання проблеми іншими методами;
2. Розширення меж протиборства. Для досягнення своєї цілі суперники залучують нові ресурси, випускаючи можливість знайти якийсь компроміс. Конфлікт стає непередбаченим, ним вже не можливо керувати.
3. Вершина конфлікту. Сторони, які конфліктують, забувають про істинні причини і цілі. Головною метою є нанесення максимальних втрат противнику.
Інтенсивність та протяжність напряму залежить від цілей установок обох сторін, методів ведення боротьби та ін..
На стадії вирішення конфлікту можливі різні варіанти розвитку подій:
- палкої боротьби до повної поразки однієї із сторін;
- затягування протистояння через нестачу ресурсів;
- поступки сторін; припинення конфліктної ситуації під дією третьої
сторони, тощо.
Конфлікт між вчителем та учнем триватиме до тих пір, поки не буде створено належних умов для його припинення. [4; 203]
Такими умовами можуть бути:
§ Усунення або ж зникнення об’єкту конфлікту;
§ Заміна об’єкту конфлікту іншим;
§ Зміна позицій однієї з конфліктуючих сторін;
§ Одержання потоку нової інформації від об’єкта;
§ Недопущення до взаємодії учасників конфлікту;
§ Вироблення конфліктуючими узгодженого рішення, тощо.
Найпоширенішими основами виникнення конфлікту між педагогом та його учнем у систему «педагог – учень» є:
— Нездатність педагога прогнозувати поведінку його учнів під час уроку.
Непередбачена поведінка учнів та їх вчинки часто порушують плановий перебіг уроку і викликає у педагога роздратування та прагнення подолати цей конфлікт усіма підвладними йому способами.
— Намагання педагога будь-якими засобами вберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. Вчитель вдається до виразів низького стилю («роззявив рота», «що ти несеш?», «витріщив баньки», «розвісив вуха»). Це є порушенням принципів взаємодії вчителя та учня і доводить ситуацію до розгортання конфлікту;
— Оцінювання вчителем не вчинку учня, а його особистості;
— Суб’єктивне сприйняття вчителя учинку учня, недостатній рівень інформованості про мотиви;
— Намагання покарати свого учня, мотивуючи це суворістю та дисципліною;
— Не здатність до самоконтролю (роздратованість, мстивість, грубість, вживання не лексичних слів, тощо). Саме вчителі з негнучким мисленням конфліктують з учнями. Такі вчителі свою прискіпливість до дітей вважають звичайною вимогливістю, а вимогливість учнів до себе сприймають як посягання на його безцінний авторитет;
— Недостатній рівень педагогічних здібностей, тобто їх брак;
— Погана організація роботи у педагогічному колективі;
Кожен невірний крок вчителя, його помилка при вирішенні конфліктних ситуацій може травмувати учнів, вселяти недовіру до педагога, та порушувати систему їх взаємовідносин. [5; 68]
Неможливо не виділити негативні стереотипи поведінки вчителів, що несуть за собою незадоволення учнів вчителями та стимулюють розгортання конфліктів:
· Дратівливість через нісенітниці;
· Дії без підстав;
· Використання суворих методів дисциплінування;
· Розподіл учнів за власними симпатіями;
· Залякування, погрози;
· Фіксація уваги на недоліках учнів;
· Образи, які вчитель робить привселюдно;
· Втручання в особистий світ учня;
· Втручання в особисте життя хлопців та дівчат;
· Негативна оцінка дій інших педагогів, їх критика при учнях, тощо.
Для того, щоб розгорівся вогонь достатньо лише іскри. Це ж відбувається і з конфліктом, який може розростися з маленької іскорки і стати великим полум’ям, яке знищує на своєму шляху все живе.
Розділ ІІ. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ МІЖ ПЕДАГОГОМ І УЧНЯМИ
2.1.Діагностика конфліктних ситуацій між педагогом та учнем
Управлінню конфліктом між педагогом та учнем передує стадія його діагностики, завдяки якій ми можемо визначити основні причини конфлікту та його складові.
Для проведення досконалої діагностики конфліктної ситуації необхідні такі критерії визначення:
— З’ясування джерела конфлікту, суб’єктивних чи об’єктивних переживань обох сторін, способів боротьби, протиріччя думок, потреб, інтересів та подій;
— Вивчення конфлікту, його історії розвитку, тла, на якому він розвивався та прогресував, кризи цього конфлікту, тощо;
— Визначення усіх учасників взаємодії: груп, підрозділів або осіб;
— З’ясування стосунків між сторонами, їх позицій, очікувань та ролей;
— Визначення вихідного відношення до конфлікту – чи сторони мають бажання вирішити конфлікт самостійно, які їхні очікування та надії, умови, чи не спровоковано конфлікт спеціально, тощо. [14; 239]
Для діагностики конфліктних ситуацій я використовувала різноманітні методи. Найпоширенішим був метод анкетування.
Найпершою була методика з книги Д. Джонсона і Ф. Джонсона.
Методика №1: Методика діагностики стратегій розв’язання конфліктних ситуацій Д.Джонсона і Ф.Джонсона (адаптований варіант)
(Методика діагностики стратегій розв’язання конфліктних ситуацій Д.Джонсона і Ф.Джонсона //Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - № 1. – С. 24-25.)
Мета дослідження. Дослідження стратегій розв’язання конфліктів.
Інструкція для учасників дослідження. Уважно прочитайте дібрані вислови та прислів’я, що в тій чи іншій мірі характеризують стратегію поведінки особистості в умовах конфлікту. У бланку для відповідей згідно запропонованої шкали оцінювання, обведіть, будь ласка, кружечком одну з цифр, аналізуючи наскільки кожен вислів або прислів’я відповідає Вашим діям під час конфліктів:
5 – відповідає у всіх випадках;
4 – відповідає у більшості випадків;
3 – деколи відповідає;
2 – відповідає, але дуже рідко;
1 – ніколи не відповідає.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 698 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| РОСЛИНИ КУТОЧКА ПРИРОДИ | | | Згладжування (плюшевий ведмедик). |