Коротка історія розвитку біології.

Життя людини як розумної істоти з самого початку було тісно пов’язане з тваринами та рослинами. Це і зрозуміло, тому що вони були єдиним джерелом їжі. Первісна людина досконало вивчила спосіб життя, характерні риси поведінки, отруйність чи не отруйність об’єктів полювання та заготівлі – тварин, плодів, насіння, коренеплодів тощо. Але ці знання не носили наукового характеру а мали суто практичне значення. З розвитком великих цивілізацій – єгипетської, давньогрецької, давньоримської, індійської, китайської – виникають наукові галузі знань. По-перше це математика, яка була необхідна в повсякденні для розрахунків в будівництві, землеробстві, плануванні календарів тощо. Інші галузі знань, такі як фізика, хімія, біологія, не існували окремо, а об’єднувалися у загальну науку філософію.

Одним з перших давніх філософів, який присвятив ряд своїх праць біології, був Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.). В своїх роботах “Історія тварин” та “Про частини тварин” він описав більш 500 видів і спробував вперше класифікувати тварин. Його співвітчизник відомий лікар Давньої Греції Гіппократ (ІV століття до н.е.) вивчав анатомію людини. Таджикський лікар Абу-Алі Ибн-Сіна або Авіценна (980 – 1037) написав знаменитий “Канон медицини”, який протягом століть був головним науковим трактатом в університетах Європи.

Лінней Карл (1707 – 1778) Створив систему класифікації рослинного і тваринного світу, що завершила величезну працю ботаніків та зоологів 18 століття.

Початком сучасного природознавства вважається епоха Відродження. В цей час відбувається швидке нагромадження фактичних даних про природу. Починається формування таких наук, як механіка, фізика, хімія, біологія та інших. Серед біологів тих часів слід відзначити Карла Ліннея (1707-1778) – засновника систематики організмів, автора першої теорії еволюції Ж.Б.Ламарка (1744-1829), засновника палеонтології Ж.Кюв’є (1769-1832).

Винайдення мікроскопа наприкінці 16 століття поклало розвиток новим галузям біології: цитології, гістології, протозоології, мікробіології тощо. Слід згадати відкриття світу невидимих організмів Антоні ван Левенгуком (1632-1723) та перші описи будови клітин англійця Роберта Гука у 1665 році.

Але потужний розвиток біології почався у ХІХ столітті. У 1838 – 39 роках два вчених ботанік Матіас Шлейден та зоолог Теодор Шванн сформулювали клітинну теорію. Надалі в середині ХІХ століття її розвинув Рудольф Вірхов (1821-1902).

У 1809 році з’являється праця Ж.Б Ламарка “Філософія зоології”, де французький вчений пропонує першу теорію еволюції, яку його сучасники не сприйняли і не визнали. Доречи, саме Ламарк запропонував термін “біологія” для науки, яка вивчає живі організми.

Мендель Грегор Йоган (1822 – 1884) Засновник генетики

1859 рік увійшов до історії не лише біології, а всього людства, як рік виходу в світ праці сера Чарльза Дарвіна (1809-1882) “Походження видів”. Вперше було переконливо показано розвиток органічного світу від простих до складних форм. Пізніше Ч.Дарвін запропонував докази тваринного походження людини.

У 1865 році невідомий монах з чеського містечка Брно Грегор Мендель (1822-1884) друкує працю “Досліди над рослинними гібридами”. В цій невеличкій науковій роботі він описує відкриті ним закономірності успадкування ознак рослинними організмами. Нажаль сучасники не зрозуміли важливість цього відкриття і Г.Мендель при житті так і не був визнаний, але зараз по праву вважається засновником генетики.

У другій половині ХІХ століття французький мікробіолог Луї Пастер (1822-1895) посилено вивчає бактерій, що псують продукти та збудників захворювань і пропонує прийоми стерилізації та пастеризації.

Німецький біолог Ернст Геккель пропонує теорію походження багатоклітинності та формулює разом з Ф.Мюллером біогенетичний закон. Широкої відомості набули праці українського біолога І.І Мечнікова (1845-1916), присвячені еволюційній біології, мікробіології, імунології та геронтології.

Мєчніков Ілля Ілліч (1845 – 1916) Українській біолоіг. Наукові роботи присвячені ембріології, мікробіології, імунології та герентології.

ХХ століття, яке нещодавно закінчилося, залишило в історії людства неабиякий слід. Протягом 100 останніх років було зроблено велетенський стрибок у всіх галузях науки, техніки та виробництва. Звичайно минуле століття пройшло під знаком досягнень з ядерної фізики. Цьому сприяли політичні умови. Ворожнеча між двома ідеологіями – капіталізму та соціалізму – стимулювала створення надпотужних видів озброєнь, особливо ядерної зброї.

Не менший вклад було внесено хімічними науками. Створення синтетичних матеріалів, нових видів палива, технологій захисту від корозії, лікарських препаратів, миючих засобів тощо. Хімія настільки міцно увійшла в наше життя, що світ штучних матеріалів, який повсякденно оточує нас, здається звичним і, навіть, природним.

Помітних успіхів досягла і біологія, особливо в галузі цитогенетики. Дійсно, людству відкрилися казкові горизонти мікросвіту. Вдалося розкрити таємниці спадковості (Т.Г.Морган, Стертевант, Бріджес, Г. ДеФріз, Вавілов, Кольцов та інші), виявити закономірності функціонування клітини на молекулярному рівні. Нарешті вдалося побудувати теоретичні моделі надорганізменного рівня існування живих систем, тобто розкрити закономірності екологічних стосунків між живим та неживим, живого з живим та живого з людиною (В.І.Вернадський, В.М.Сукачев, Ю.Одум та інші). Так в надрах біології виникає і розвивається нова галузь знань – екологія.

В минулому столітті набула більш наукового вигляду еволюційна ідея. Стали зрозумілими тонкі молекулярні механізми еволюційних процесів, що лише підтвердило геніальність Ч.Дарвіна. На початку минулого століття російський генетик С.С.Четверіков поєднав молекулярну генетику з теорією еволюції. Тепер ми розуміємо складний механізм еволюційних перетворень.

В ці ж роки росіянин О.М.Сєвєрцов та українець І.І.Шмальгаузен вдосконалили еволюційну теорію, обґрунтувавши основні напрямки еволюції.

Шмальгаузен Іван Іванович (1884 – 1963) Основні наукові роботи присвячені еволюційній морфології, філогенії тварин, еволюційному вченню.

Останні досягнення біології взагалі здаються казковими. Так складені генетичні карти людини, тобто зроблено розшифровку нашого геному. Тепер нам відомо на якій хромосомі які розташовані гени. Відкривається можливість створювати технології керування спадковістю. Насамперед це стосується корегування спадкових захворювань. Розроблено технології клонування живих істот, в тому числі і людини. Успіхи сучасної біології настільки шалені, що людство поки що нездатне позитивно реагувати на відповідні наукові відкриття. Наприклад, дослідження в галузі ембріології людини і пов’язаних з ними процеси клонування ссавців були заборонені людською спільнотою на невизначений час. Така ж ситуація спостерігається і при розробці нових мутантних форм рослин та тварин. Контроль за такими мутантами настільки прискіпливий, що на їх випробування витрачаються роки.

Окремим питанням можна поставити успіхи біології в охороні здоров’я людини. На основі ретельних досліджень розроблені фантастичні технології діагностування та лікування найрізноманітніших хвороб. Особливо цікавим є напрямок із застосуванням комп’ютерних систем. Розробляються мікророботи, які будуть здатні лікувати нас перебуваючи у внутрішньому середовищі організму. Розробляються комп’ютерні варіанти органів зору та слуху, моделі кінцівок тощо. Вже недалекий той час, коли технологічно будуть вирішені питання подолання несумісництва тканин і трансплантації будь-якого органу нашого тіла. Особливої уваги заслуговують проблеми клонування живих роганізмів, в тому числі і людини.

Дата добавления: 2015-12-08