Читайте также:
|
1. Історичні обставини формування культури європейського модерну.
2. Теоретичні засади модернізму: від культу розуму до ірраціоналізму. Стильове та художнє розмаїття.
3. Основні художні напрями модерну в архітектурі, образотворчому мистецтві та літературі: символізм, абстракціонізм, експресіонізм, сюрреалізм.
Ключові терміни та поняття: декаданс, модерн, модернізм, символізм, авангардизм, кубізм, абстракціонізм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм.
Методичні вказівки
1. Приступаючи до вивчення теми, зауважте, що культура XX ст. є одним з найскладніших явищ в історії світової культури. Модернізм - це не просто будь-яке „нове мистецтво", як може видатися з назви, а поняття конкретно історичне, що позначає мистецтво, яке виникло на початку XX ст. Зверніть увагу на те, що зараз у культурології існують два поняття - „модерн" і „модернам". Модерном вважається культура, мистецтво кінця
XIX - початку XX ст. (рубіж століть), а модернізмом - культура першої половини XX ст. (з початку століття до 70-х років). Культура другої половини XX ст. (із 70-х років до сьогодення) - це культура постмодернізму.
Головну увагу зосередьте на причинах появи модернізму, як соціально-політичних, так і суто художніх. По-перше, модернізм виникає як реакція на суспільні, проблеми. Велика кількість соціальних потрясінь, страшні світові війни та революції витиснули духовні цінності на периферію людської свідомості і дали поштовх розвитку примітивних націонал-шовіністичних Ідей, посиленню культу тотального руйнування старого. По-друге, відбуваються суттєві зміни в галузі економіки та засобів виробництва.
Поглиблюється індустріалізація, руйнується традиційний сільський устрій життя. Маси людей відчужуються від звичного природного середовища, переїжджають до міст, що призводить до урбанізації культури. Крім того, причина криється у суто художніх субстанціях. Реалізм дещо „приївся", а тому модерністи шукали нових, не набридлих публіці змісту і форм художніх творів. Головним було „несприйняття життя", відмова від змалювання дійсності, тяжіння до ірраціональності, фантастики, містики, що допомагало відобразити складні зрушення у свідомості людини.
Далі зупиніться на трьох основних етапах розвитку культури XX ст.
1) Для початку XX ст. (1900-1920 pp.) характерна гостра боротьба всіх форм антиреалістичного мистецтва за право на існування. Саме в цей період склались основні модерністські течії, які пізніше виступали лише в різних модифікованих варіантах,
2) Час між двома світовими війнами (1921-1939 pp.) характеризується посиленням боротьби між реакційною культурою і реалістичною, демократичною. Цей період дав світовій культурі видатних письменників і майстрів образотворчого мистецтва. В духовному житті більшості індустріальних країн широко йшов процес дальшої демократизації. В той же час в тоталітарних державах панував догматизм, страх, конформізм, войовнича ідеологізація, чинились репресії проти діячів науки і культури, знищувались пам'ятки культури, твори видатних.письменників.
3) На розвиток культури періоду після Другої світової війни (1946 - до нинішнього часу) значний вплив справили новітні досягнення НТР і технологічна революція засобів масової інформації. Виникає індустрія „масової культури", різні течії неомодернізму. На відміну від сучасного західного суспільства в країнах з тоталітарним режимом до кінця 80-х років спостерігався культурний регрес, у художній творчості панувало всезаборонство. Після повалення там комуністичних режимів почалось культурне відродження, народам повертаються імена і твори видатних діячів культури, заборонених за часів тоталітаризму. Значно ширше стали проявлятись тенденції інтернаціоналізації культури, підвищується значення міжнародного культурного і наукового обміну.
2. Незважаючи на те, що модерністське мистецтво початку XX ст. відкрито і різко проголосило про розрив з класичними традиціями, насправді воно безпосередньо звернулось до примітивного, архаїчного мистецтва. Модернізм протиставив себе класичному мистецтву передусім тим, що відмовився від відтворення чуттєво-конкретної дійсності, предметності світу. Модерністські течії цілком поривають з правдоподібністю, з формами реального життя, з реальністю образів. У них переважного значення набувають різного ґатунку умовні форми, у яких несхожість з життям стає сам одостатньою.
Таким чином, принцип деформації приходить на зміну вірності натурі, принцип самовираження і створення у мистецтві нової реальності - на зміну предметному відображенню. Однак це аж ніяк не означало, що підривався сам принцип відображення дійсності. Просто для вираження хаос}', дисгармонії світу, краху ідеалів, трагічності буття потрібні були нові засоби відображення.
Важливо відзначити, що філософсько-світоглядними підвалинами модернізму були ідеї ірраціоналістичного волюнтаризму німецьких філософів Артура Шопенгауера та Фрідріха Ніцше, інтуїтивізму французького мислителя Анрі Бергсона, психоаналізу австрійського філософа та лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда та швейцарського психолога Карла Густава Юнга, екзистенціалізму французьких філософів та письменників Жана Поля Сартра, Альбера Камю (і німецького мислителя Мартіна Хайдеггера. Важливе значення для світоглядних засад модернізму мала й феноменологія німецького філософа Едмунда Гуссерля.
Зверніть увагу на те, що модернізм виникає спочатку у французькій поезії у другій половині XIX ст. (Ш.Бодлер, А.Рембо, П.Верлен та ін.), згодом поширюється в інших європейських країнах і з'являється в прозі (Ф.Кафка, Дж. Джойс, М.Пруст та ін.), в драматургії (Г. Ібсен, М.Метерлінк та ін.), а також у різних видах мистецтва: живописі (ППікассо, С.Далі, К.Малевич та ін.), у музиці (К.Дебюссі, Я.Сибеліус, М.Равель та ін.) тощо.
Більшість дослідників, пов'язує виникнення модернізму з експресіонізмом (від франц. - вираження, виразність). У 1905 році в Дрездені виникає група „Міст", що обєднала чотирьох студентів-архітекторів - Е.Л.Кірхнера, Ф.Бейля, Е.Хеккеля та К.Шмідта-Ротлуффа. Найпослідовнішим провідником ідей експресіонізму був засновник та теоретик „Мосту" Ернст Людвіг Кірхнер. Естафету художнього пошуку в стилі експресіонізму від „Мосту" приймає „Синій вершник", група, яка працювала в Мюнхені і зібрала навколо себе художників, письменників, композиторів з різних країн - Австрії, Англії, Америки, Італії, Росії, Угорщини. Значною постаттю в цих колах був Василь Кандінський.
3. Дане питання передбачає ознайомлення з різними напрямами модерністичного мистецтва. Так, символам це напрям у поезії, де використовується художній символ замість образу, що відтворює певне явище. Він виникає у 60-70-х роках XIX ст., згодом поширився в інших європейських країнах. Термін „символізм" запровадив французький поет Ж.Мореас у „Маніфесті символізму". На його думку митець-символіст має змальовувати не предмет, а ефект, який той створює; поет - зображати не об єкт. а свої враження й почуття від нього.
Явищем надзвичайно суперечливим в культурно-естетичному відношенні є абстракціонізм — безпредметне мистецтво, яке повністю відмовляється від зображення реальної дійсності й людини. Слід відмітити, що вже з перших кроків існування абстракціонізм поділився на два основні різновиди. Для першого напряму характерним було прагнення до гармонізації безформенних кольорових композицій; для другого - створення геометричних абстракцій. З одного боку експерименти абстракціоністів у галузі гармонізації кольору та форми активно використовуються художниками різних напрямів, застосовуються в дизайні, прикладному мистецтві, кіно, театрі, на телебаченні. З іншого - абстракціонізм фактично знімає критерій художньої майстерності та відкриває шлях у мистецтво людям, які є далекими від нього.
Розквіт абстракціонізму припадає на другу половину XX ст. Проте його витоки слід шукати на початку століття, коли були створені перші абстрактні композиції та здійснені спроби розробити відповідні теоретичні засади. Першим художником та теоретиком абстракціонізму вважається Василь Кандінський. Його захоплення експресіонізмом було недовгим і вже в 1912 р. в книзі „Про духовне в мистецтві" він висловлює кредо абстракціонізму.
Нове покоління абстракціоністів, яке прийшло в мистецтво після Другої світової війни (Дж. Поллок, В. де Кунінг та ін.), продовжуючи пошуки абстракціоністів початку століття, розробили нові прийоми та засоби. Зокрема американський живописець Джексон Поллок (1912-1956 pp.) став засновником „абстрактного експресіонізму". Він зробив акцент на самому процесі художньої творчості, який стає самоціллю. Звідси бере початок так званий живопис-дія. В процесі роботи художник хаотично, імпульсивне накладає фарби на полотно. Для цього використовуються не лише пензлі, але й палиці, ложки тощо. Все це відповідало принципу психологічного автоматизму, який застосовувався і в сюрреалізмі.
Сюрреалізм як вираз нетрадиційних, суб'єктивних поглядів існував в образотворчому мистецтві завжди (голландський живописець фантастичного світу Ієронімус Босх, англійський художник-візіонер і поет Уільям Блей, ін.). Як школа а образотворчому мистецтві він виникає в Парижі у 1924 p., коли з'явився часопис „Сюрреалістична революція" та набув розголосу написаний Андре Бретоном маніфест сюрреалізму. Представники сюрреалізму притримувались думки, що традиційній західній культурі вже немає чого запропонувати світу, тому необхідний повний розрив з нею.
Далі відмітьте, що сюрреалісти були не першими, хто хотів звільнити мистецтво від античної культури, в ланцюги якої воно було заковане. За кілька років до цього дадаїсти поставили за мету знищити мистецтво минулого і створити нове, без традицій. Дадаїсти оголосили будь-який виріб твором мистецтва, якщо художник взяв його із звичайного середовища і дав йому назву. Створювались колажі із клаптиків шпалери чи фрагментів друкованої продукції. У поезії використовувалися елементи стихійної словотворчості, у музиці переважала какофонія (безладне, хаотичне нагромадження звуків). Епатаж (відхід від загальноприйнятих норм) традиційних смаків дадаїсти доводили до крайніх меж: організовували скандальні літературні вечори „хімічної", „гімнастичної"' поезії; тим, хто приходив на їх виставки вручали сокиру, з допомогою якої любителі мистецтва могли виразити свої захоплення і т. ін. На ґрунті дадаїзму виник сюрреалізм.
Перше ядро сюрреалістів утворювали молоді паризькі поети та письменники - Андре Бретон, Луї Арагон, Поль Елюар, Жак Превер та ін., які групувались навколо журналу „Література", що почав виходити з 1919 р. Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 pp. Найяскравішим його представником по праву вважається відомий іспанський художник Сальвадор Далі Зупиніться на характеристиці таких творів як „Антропоморфна шафа", „Збереження пам'яті", „М'яка конструкція з вареними бобами. Передчуття громадянської війни". Подумайте, що хотів автор передати своїми творами.
Епоха модерну знайшла своє вираження і в архітектурі. Пошуки нового стилю почалися на рубежі століть. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість. Авангардизм полягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від декоративних прикрас, матеріалів. Бажано зупинитись на характеристиці такого напряму архітектури як функціоналізм, який на кінець 20-х років стає основою міжнародного стилю, вказати на взаємозв'язок архітектури і містобудування та роль дизайну у них.
Завершуючи вивчення теми зверніть увагу на ті зміни, які стають відчутними в музичному й декоративному мистецтві XX століття.
Запитання для самоконтролю знань:
1. Які чинники формували світоглядну культуру європейців протягом XIX-XX століть?
2. У яких ідейно-художніх напрямках та формах розвивалася
західноєвропейська література і мистецтво протягом ХІХ-ХХ століть?
3. З чим пов'язане виникнення абстракціонізму?
4. Яким є світ і людина в сюрреалізмі?
5. Спробуйте порівняти модерністську і постмодерністську моделі світу.
Тестові контролюючі завдання:
1. Якими часовими рамками визначається культура постмодернізму?
а) кінець XIX - початок XX ст.; б) перша половина XX ст.; б) з початку століття до 70-х років); в) друга половина XX ст.; г) із 70-х років до сьогодення.
2. Відомий іспанський художник, найяскравіший представник сюрреалізму а) Ж.Морес 6) Пабло Пікассо; в) Сальвадор Далі; г) К.Малевич.
3. Російський живописець, графік, педагог, теоретик мистецтва, філософ, основоположник супрематизму, мистецтва геометричної професії. а) Василь Кандінський; б) Казимир Малевич; в) Поль Елюар; г)Кавалерідзе.
4. Художня техніка і виконаний у ній твір - композиція з різних матеріалів і предметів (в тому числі папір, газети, фотографії, пісок), наклеєних на основу (переважно полотно). Запроваджений у 1912 р. Ж.Браком і П.Пікассо.
а) фреска; б) натюрморт; в) колаж; г) ікебана.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав