Читайте также:
|
1.При підготовці вищезгаданої теми слід, насамперед, сказати, що одну з найславетніших сторінок в історії України вписало козацтво. Підвищений інтерес до вивчення історії та культури Запорізької Січі зберігається і до сьогодні, адже це час формувань демократичних засад у середньовічному суспільстві, історія розвитку найпередовішого суспільного стану української народності.
Термін „козак" на письмі найперше згадано в „Таємній історії монголів" під 1240р. і означав людину самітну, не зв'язану ні з домівкою, ні з сім'єю, тобто „вільну людину".
Слушним буде пояснити причини появи козацтва. Це, насамперед, природне прагнення людей до особистої, поліпшеної, господарської і державної свободи та необхідність захисту краю від татар.
Головну увагу зосередьте на вивченні суспільного і політичного устрою Запорізької Січі. Адже козацтво виробило свою власну суспільну організацію, яка найповніше відповідала національному характеру українців і потребам часу. Вона мала форму демократичної республіки з найширшою участю в управлінні козацьких мас. Верховна рада в Січі належала козацькій раді, яка вирішувала найголовніші питання внутрішнього життя і зовнішніх відносин.
Рада обирала кошового отамана, або, як ще його називали, старшого чи гетьмана. Поступово формувався командно-управлінський апарат Запорізької Січі. З'явилися різні військові посади. Суддя чинив суд над правопорушниками козацьких законів, відав кошторисом і міг виконувати обов'язки кошового отамана. Писар очолював військову канцелярію й письмово оформляв найголовніші січові справи. Осавул відав організацією військових загонів та їхнім вишколом. Обозний командував артилерією, дбав про її розташування і забезпечення всім необхідним. Нижчу ланку командного апарату становили курінні отамани. Всі командні посади були виборними, що забезпечувало високу військову вправність командного складу козацтва.
Зверніть увагу на те, що демократизм Запорізької Січі підтверджувався не писаними законами, а звичаєвим правом, перед яким усі були рівні, і яке проголошувало - „Воля і рівність". За порушення звичаїв Запорізької Січі козаків судили і суворо карали. Отже, і це необхідно особливо підкреслити, організація козацької общини в Запорізькій Січі будувалась на засадах широкого демократизму.
Далі обов'язково з'ясуйте особливості господарчої діяльності козацтва. На благодатних землях, які вражали сучасників своїм багатством, втікачі і відхідники осідали і заводили господарство. По Україні ширились чутки про величезні на них врожаї зернових, трави ростом з людину, ріки, повні риби, яка не давала навіть веслу впасти на воду, ліси переповнені диких тварин, на яких полювали заради шкір і хутра, а не заради м'яса. Але життя у цьому благодатному краї проходило на грані смертельного ризику, майже щорічні вторгнення татарських орд завдавали непоправної шкоди господарству. Тому доводилось займатись тими видами господарства, які не так страждали від ворожих нападів, насамперед, мисливством, рибальством і бортництвом.
Таким чином, з поодиноких жителів і втікачів утворюється соціальна група людей під назвою "козаки", яка починає відігравати помітну роль на пограниччі України зі степом.
3. На особливу увагу заслуговує своєрідне військове мистецтво козаків. Адже все їх життя складалось із боротьби з поляками, турками і татарами, частково волохами і москалями. Така ситуація робила їх досить досвідченими людьми у військовій справі, слава про яких ішла далеко за межі Запоріжжя. Козаку, як воїну, крім особистих якостей і бойової школи, потрібна була і відповідна зброя, щоб перемагати ворога. Запорожці мали на озброєнні шаблі, мушкети, пістолі, гармати, списи, луки і стріли, якими вправно володіли. Самі виготовляли відмінний порох. У військових діях на морі широко використовували бойові човни „чайки".
Варто приділити увагу й описові власне Запорізької Січі, що була справжньою фортецею: навколо неї козаки викопали глибокі рови, насипали високі земляні вали, на яких спорудили оборонні вежі з бійницями, на валах стояли гармати. Там постійно чергували озброєні козаки. Посередині Січі містився просторий майдан, де відбувалися козацькі військові ради, на яких вирішувалися усі питання їх повсякденного життя. Майдан оточували козацькі житла-курені, збудовані з дерев'яних колод, або плетені з лози і вкриті очеретом, канцелярія писаря, церква, будинки старійшини. Усі ці споруди були пристосовані на випадок вторгнення в Січ ворожого війська.
Висвітлюючи питання необхідно зупинитись на специфіці козацького одягу. Зверніть увагу на те, що на початках історичного існування їх одяг був надзвичайно простий. Запорожці в той час не могли думати про те, як одягнутись в дорогі "шати", чи зайнятись своєю зовнішністю, бо заважали цьому злидні. Згодом військові перемоги та й сам плин життя багато що змінили. З різних джерел, що дійшли до нашого часу, можна дізнатись, що саме з одягу добували запорожці на війні: це — шуби, кафтани, шаровари, інші речі. Крім війни козаки отримували плаття і матерії на плаття (золото, шовкові тканини, соболі і сукно) у вигляді подарунків від польських королів і литовських царів.
Відмітьте, що у запорожців одноманітного одягу не було, похідний, для війки, був дуже простий і навіть бідний, зате домашній святковий дуже розкішний.
Аби повніше уявити специфіку козацького Одягу самостійно дізнайтесь, що таке жупан, черкеска, кирея, який вони мали вигляд і з якого матеріалу шилися, що служило головним убором для козаків.
Далі відмітьте, що символіка кожного народу є втіленням його боротьби за самовизначення, історичним надбанням народу, часткою його етнокультури. В історії української культури особливе місце займає козацька символіка, до якої належали клейноди - відзнаки і атрибути козацької державності: корогва (прапор, стяг), бунчук, булава, пеиатки, духові труби, каламар, мідні котли (литаври), гармати. Вони відображали військовий і адміністративний уклад всього українського козацтва.
Серед козацьких прапорів найчастіше зустрічаються прямокутні і трапецієподібні полотнища. Відзнаки дрібних підрозділів були здебільшого трикутними, на них наносили усілякі відтінки червоної барви.
У XVI-XVII ст. козацькі загони воювали під різними прапорами: малиновими, жовтими, синіми, білими та їх поєднаннями. У середині XVII ст. після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища з золотими чи жовтими зображеннями хрестів і інших знаків.
Основною емблемою козацьких знамен був лицар-козак із самопалом на золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі. Сині та жовті барви поширюються та закріплюються й у XVIII ст., їх поєднання можна знайти на полкових знаменах Київського, Лубенського, Чернігівського, Полтавського полків.
Зверніть увагу на те, що розвиток козаччини мав значний вплив на українське прапорництво. У XVI-XVII ст. виникає інститут козацької старшини, яка порядкує прапори. Головними стягами, а також гербом гетьмана відав генеральний хорунжий, свої корогви мали полки, сотні, запорозькі курені. Окрім малинових, вони були жовті, сині зелені та інші, проте з часом домінує жовто-блакитне поєднання кольорів, яке великою мірою використовували у козацько-гетьманську добу і взяли за основу як національні кольори українського народу в новітні часи.
Окрім прапорів, козацькими символами були вищезгадані булава, бунчук, литаври тощо. Відомий дослідник козацтва Д.Я. Яворницький у своїй „Історії українських козаків" дає такі описи символіки: булава - це срібний шар, інколи прикрашений дорогоцінним камінням, який надітий на металеву чи дерев'яну рукоять, гладко вистругану і пофарбовану в темний колір. Бунчуком він називає просту палицю, довжиною в чотири з половиною аршина, на верхній кінець якої набивали мідний, інколи позолочений шар, з піл якого виглядало чорне і біле волосся з кінського хвоста з чотирма чи шістьма косами поверх волосся. Литаврами автор називає спочатку залізні, а потім срібні котли, обтягнуті шкірою і з дерев'яними папочками для ударів по шкірі для отримання звуку.
Поцікавтесь для чого служили такі військові клейноди як печатки, жезли, духові труби, гармати. Відмітьте, що кожен з клейнодів належав відомій особі козацької старшини: булава давалась кошовому, яку він тримав у правій руці під час військових рад; бунчук кошовому, але носив його бунчужний чи бунчуковий товариш, який тримав його над головою отамана під час походу; військова печатка - військовому судді; пернач або жезл - полковнику, який носив його у себе за поясом, а інколи вручав подорожньому для безпеки у дорозі.
На завершення розгляду питання відмітьте, що всі клейноди, крім палок та литаврів, запорожці зберігали або в Покровській церкві або у військовій скарбниці, звідки виносили тільки по наказу кошового отамана для загальної чи приватної ради.
3. Характеризуючи особливості козацької психології та аналізуючи їх сімейні відносини, підкресліть, що життя запорозьких козаків в самій Січі значно відрізнялось від життя у зимівниках і землянках. На Січі жили нежонаті козаки і заборона вводу жінки сюди поширювалась не лише на запорожців, а й на посторонніх осіб, постійно чи тимчасово проживаючих в козацькій столиці. Безсімейне життя запорозьких козаків було зумовлене і самим військовим ладом: товариство вимагало від кожного козака вище особистого блага ставити благо суспільства.
Таким чином, як пише Д.Я.Яворницький, життя запорозького козака було свого роду аскетизмом, йому треба було воювати, а не біля жінки пропадати.
Зовсім по іншому складалось життя козаків в степу по зимівниках. Зимівниками називали невеликі хутори чи фільварки, де козаки жили сім'ями, тримали худобу, мали свої житла та господарські забудови. Зазвичай такі зимівники будували три-чотири господарі, у кожного було 3-4, або 5-6 козаків, а при них по 10 молодиків.
Козаків-зимівників кликали на війну лише в особливих випадках, про що сповіщали пострілом з гармати або гінцем від кошового отамана. Головним обов'язком їх було забезпечувати харчами січових козаків. Вони обробляли землю, розводили коней, худобу, заготовляли сіно на зимовий період, займались полюванням, рибальством. Основну масу напрацьованого добра вони віддавили на Січ, решту лишали, щоб прохарчувати свою сім'ю.
Ще простіше жили козаки на землянках, які були розкидані по безлюдному і глухому степу запорозьких вільностей. У них мешкали одинокі козаки, що шукали усамітнення від бурхливого життя на Січі та важкого сімейного по зимівниках.
4. Виняткову роль в особистому і суспільному житті запорожців відігравала релігія. Козаки були набожними людьми, дотримувались християнської православної віри, яку щиро і свято охороняли від гонителів православ'я - католиків. Два рази запорожці в мирний час відправлялись пішки „на прощу", тобто на поклоніння святим місцям у монастирі: Самарський, Мотронинський, Києво-Печерський, Лебединський. Святість монастирського життя притягувала козаків, багато з них залишались тут назавжди, а то й ішли в знамениті монастирі інших країн.
Демократичні засади запорізької Січі визначали і характер її церкви. Всі найважливіші питання церковного життя, будівництва храмів вирішувалося на загальновійськовій Раді за участі всіх запорожців. Від релігійних громад також обирали священиків. Кіш вимагав від них виголошувати проповіді українською мовою, богослужіння в церквах велось щоденно.
Про шанобливе ставлення запорожців до православної віри свідчать постійні відвідини божих храмів, а також великі пожертвування на їх користь. Козаки дарували монастирям і церквам ікони, хрести, хоругви, плащаниці, дорогоцінні каміння, вироби з бурштину, священні шати з парчі, старовинні рукописні книги тощо.
Глибоко шанували козаки християнські свята, головним з яких на Запоріжжі вважалося свято Покрови, яке відзначалося 14 жовтня за новим стилем. На всіх восьми січах впродовж двох з половиною століть головною була церква покрови. Під покровом Богоматері Запорожці не боялись ні ворожого вогню ні грізної стихії. Значну роль відігравали також церква Миколая - захисника і заступника всіх тих, хто плаває, подорожує, мандрує, а також церкви, присвячені главі небесного воїнства архістратигу Михайлові. Найважливішим святом християнського православного календаря вважалось свято Андрія Первозванного - першого поширювача у придніпровських краях християнської віри.
Завершуючи вивчення теми, зробіть висновок, що культура козацької держави була багатогранною і самобутньою, з плином часу вона увійшла як складова частина в духовне життя сучасної української нації.
Запитання для самоконтролю знань:
1. Поясніть причини появи козацтва.
2. Хто такі козаки-зимівники, якими були їх обов'язки?
3. В чому полягає особливість козацької психології?
4. Якою була козацька символіка?
5. Яку роль в особистому і суспільному житті запорожців відігравала релігія?
Тестові контролюючі завдання:
1. Автор трьохтомної „Історії запорізьких козаків".
а) О. Апанович; б) І.Вишенський; в) І.Б Антонович.; г) Д. Лворницький;
2. Що таке зимівник. Виберіть правильне твердження.
а) невеликі хутори чи фільварки, де козаки жили сім'ями, тримали худобу, мали свої житла та господарські забудови; б) спеціально збудовані стодоли, де козаки тримали виключно військових коней; в) житла казарменного типу, призначені для проживання козаків; г) невеликі поселення, де проживала козацька старшина.
3. Запорізька Січ, як суспільна організація, за своїм суспільно-політичним устроєм була:
•а) демократичною республікою; б) монархією; в) автономією.
4. Головними стягами, а також гербом гетьмана відав
а) сотник; б) підскарбій; в) генеральний хорунжий; г) писар.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав