Тема 4. Культура стародавнього Єгипту

1. Етапи становлення давньоєгипетської держави.

2. Виникнення писемності та її вивчення. Література.

3. Релігійний світогляд давніх єгиптян та наукові знання.

4. Мистецтво стародавнього Єгипту.

Ключові терміни та поняття: іригація, ієрогліфіка, піктограма, ідеограма, фонограма, папірус, писець, канон, міфологія, релігія, політеїзм, мастаба.

Методичні вказівки

1. Починаючи вивчення теми, відмітьте, що Єгипет був однією з перших рабовласницьких держав, що почали виникати приблизно з IV тис. до н. е. на територіях Передньої Азії та Північно-Східної Африки у долинах великих рік. Вивчення культури Стародавнього Єгипту спирається на періодизацію історії династичного Єгипту від 3000 року до середини IV століття до нашої ери. Сучасна історіографія використовує періодизацію, викладену єгипетським жєрцем-істориком кінця IV століття до нашої ери Манефоном в його 3 двотомній „Історії Єгипту". Запропонована ним схема передбачала 26 поділ історії Стародавнього Єгипту на Давнє, Середнє і Нове царства, які налічували по десять династій фараонів кожне. Сучасна класифікація виділяє ще Раннє царство, куди відносять перші дві династії з верхньоєгипетського міста Тіна (поблизу Абідоса), і пізній період історії Стародавнього Єгипту, що починається з правління XXI династії.

Зазначте, що основою основ економічного життя стародавніх єгиптян завжди було сільськогосподарське виробництво, передусім добре поставлене іригаційне землеробство. З досвіду десятків поколінь жителі долини й дельти Нілу навчилися раціонально використовувати розливи ріки для землеробства. Була створена система так званого басейнового зрошення. За сотні років зрошувальні споруди, що створювалися зусиллями окремих общин, з'єднувались у більші системи. Зростання продуктивності праці в землеробстві дало змогу вивільнити частину населення для занять ремеслами.

Майнова та соціальна нерівність, що виникла й посилювалася внаслідок війн із сусідами, зумовила появу елементів державності й пов'язане з цим розмежування суспільства на стани. До початку об'єднання Єгипту на його території налічувалося близько 40 первинних державних утворень. Пізніше вони стали основою формування провінцій і набули в історичній науці назву „ ном " - термін, запозичений із грецької мови.

Після тривалих усобиць між номами в другій половині IV тисячоліття до нашої ери виникають два великі царства - Нижньоєгипетське (на півночі) та Верхньоєгипетське (на півдні). Наприкінці IV тисячоліття до нашої ери цар Верхнього Єгипту Менее об'єднав країну, ставши засновником першої династії фараонів. Після цього царі Єгипту зображаються увінчаними двома коронами: білою конусоподібною короною Верхнього Єгипту, надітою поверх червоної корони Нижнього Єгипту.

1.Найдавніше письмо з'явилося в Єгипті наприкінці IV тис. до н. е. Воно мало малюнкову форму. Деякі дослідники вважають, що єгиптяни, найімовірніше, запозичили саму ідею письма в шумерів, проте більшість єгиптологів схиляються до думки, що староєгипетське письмо має місцеве походження. Зверніть увагу на те, що письмо стародавніх єгиптян пройшло у своєму розвитку три послідовних стадії: піктограму (малюнкове письмо), ідеограму (передача абстрактних понять) та фонограму (передача звуків). Староєгипетське письмо - це поєднання піктограм, ідеограм і фонограм. Єгиптяни впритул підійшли до створення алфавіту, проте на цьому й зупинилися. Щоб читати письмо стародавніх єгиптян, доводилось вивчити щонайменше 700 ієрогліфів, загалом же їх існувало кілька тисяч. Читати й розуміти текст допомагали детермінативи, яких налічувалось понад 100. Ними слугували звичайні ієрогліфи, які в інших випадках мали самостійне смислове чи звукове значення.

Поступово склалися три стилі письма: ієрогліфіка, ієратика й демотика.

Найдавнішими пам'ятками ієрогліфічного письма (термін ієрогліфи означав „священні викарбувані знаки") є „Тексти пірамід", викарбувані на стінах восьми царських пірамід V-VI династій у Саккара. Близько 3000 р. до н. е. написання ієрогліфів вже настільки спростилося, що важко було відтворити їхній прадавній малюнковий вигляд. Таке спрощене письмо назвали ієратикою, тобто „жрецьким письмом", бо пізніше ним стали користуватися переважно жерці. Між монументальним ієрогліфічним та курсивним ієратичним стилями письма приблизно таке ж співвідношення, як між нашим друкованим і рукописним. З VII ст. до н. е. набув широкого вжитку ще простіший стиль, названий де мотикою, тобто „народним письмом". Демотика нагадує нашу стенографію і насилу читається єгиптологами.

Зверніть увагу, що вченим ніяк не вдавалось прочитати єгипетську писемність - ієрогліфи, її секрет, який ретельно оберігався кастами жерців і писарів, було втрачено ще в старовину. Давньогрецькі вчені намагалися пояснити значення ієрогліфів, вважаючи їх малюнковим письмом. Подібні спроби залишалися марними аж до XIX ст. Під час єгипетського походу Наполеона було знайдено і вивезено в Європу так званий „Розеттський камінь", який і став основою для розшифрування єгипетського письма.

Особливо необхідно зупинитися при вивченні цього питання на ролі писарів. У стародавньому Єгипті люди, які називались писарями, користувались величезною повагою і шануванням. Ні в якому випадку не слід поєднувати фігуру давньоєгипетського писаря з образом „писаря". По-перше, писарями були найвищі сановники фараона (і навіть деякі фараони з гордістю носили цей титул). По-друге, з поняттям „писар" пов'язувалась уява про велику вченість: не випадково вживалось слово-поєднання „мудрі писарі", а праця їх оспівувалась як служіння істині.

У зв'язку з розвитком писемності, знань і діяльності писарів зверніть увагу на так звані „будинки життя" - спеціальні установи, які виконували функції школи, бібліотеки, скрипторії. З'ясуйте, якими матеріалами, технікою користувалися у своїй професійній діяльності писарі.

Разом з писемністю широкого розповсюдження у стародавньому Єгипті набула література. Відомо, що вже у часи стародавнього царства утворювались „життєписи" різних правителів, сановників, вельмож. У так званих „текстах пірамід" збережені зразки й інших літературних жанрів - це поетичні славослов'я у честь різних богів, драматизовані заклинання. Книги Стародавнього царства не збережені, конкретні уявлення про літературу можна здобути по літературних пам'ятках Середнього царства та наступного часу. Зверніть увагу на образи та жанри літературних пам'яток, які дійшли до нашого часу. Проаналізуйте у зв'язку з цим розвиток художньої майстерності, стилістичні особливості літературних творів.

3. Світогляд давніх єгиптян будувався на міфологічних і релігійних образах. Уява про навколишній світ саму людину, вся міфологія єгиптян засновується на метафористичному мисленні і висловлюються міфопоетичною мовою, оскільки поняття, притаманного абстрактному логічному мисленню, у них ще не сформувалося. Особливістю такого сприйняття дійсності є те, що метафори сприймаються не в якості літературного засобу, для більш яскравого висловлювання думки, а як самостійні живі сутності. З цим пов'язана й інша характерна риса давньоєгипетської релігії і міфології. Всі боги - а їх нараховувалось більше тисячі - в уяві єгиптян проявляють себе в різних рисах, можуть також проявити себе в інших божествах. У ході історичної еволюції релігійних оглядів боги виділяються, становлячись головними, найбільш шановними, а інші відступають на задній план. Причому „старі" боги рідко зникають з міфологічних уявлень; вони або зливаються з головними, або попадають до ієрархічної залежності від верховних богів.

Давні єгиптяни створили специфічну картину світу, тісно пов'язану з діяльністю шанованих ними божеств. Певні прояви деяких богів символізували поняття первіснопочаткового хаосу, з якого зароджується життя.

Міфологія відбила уяву давніх єгиптян про навколишній світ і ставлення до нього. Цей світ для єгиптян являв собою багато різноманітних, які проживають самостійним життям сутностей і сил. Наприклад, річку Ніл -Хапі - вони сприймали як животворну силу і як річкове божество. Життя, згідно з міфологічним поняттям, повстало з одвічного океану, ім'я якому Нун. У зв'язку з цим слід відзначити роль божества у світобудові. Божества староєгипетського пантеону самостворили себе. „Я - створивший себе..." -говориться в одному з тексту від імені Сонячного бога Аптум-Ре. „Предвічна гора" - символ життя, яке відроджується, обернулася на „вічні піраміди" — символи безсмертя фараонів. Про грандіозні споруди єгиптян говорили: „Все боїться часу, а час боїться пірамід". Життя уособлювали три божества: Щу, Ре, Птах, які співпадали з такими поняттями, як „повітря", „сонце", „думка". Потім виділився в ролі Владики богів один з богів нествореного хаосу -Амун, який об'єднався з Ре і Птахом.

Зверніть увагу на наступну особливість світогляду стародавніх єгиптян: в їх уяві навколишній світ ділиться на дві частини (навіть країна ділилася на Південну і Північну землі, а фараон носив подвійну корону). Земне життя віддзеркалювалося у небесному житті. Кожна людина має ніби свого двійника - Ка, який зв'язаний з його тілом, але являється самостійною духовною сутністю. Таким чином, світосприйняття стародавніх єгиптян основується на єдності матеріального та ідеального, фізичного і духовного. Наочною ілюстрацією цього може бути їхня уява про життя і смерть, буття і небуття. Смерті як такої не існує, а є інше буття, тобто перебування в іншому житті, в іншому місті. Тому, з одного боку, коли наступає ніч, всі померлі і ті, які знаходяться у підземному царстві Даут, коли туди спускається сонце, оживають. З цими міфологічними уявленнями пов'язаний культ померлих, які вважались зовсім не померлими, а відправленими у потойбічний світ, де життя навіть краще і щасливіше попереднього. Тому тіла їх бальзамували, зберігали, доглядали за ними. Життя сприймалось як безмежне чергування двох життів: денного і нічного, а образом його становлення сприймалося Сонце, з божественними проявами якого пов'язані певні міфи.

Єгипетські фараони вважались земним перевтіленням бога Хора і наділялись абсолютною владою. Тільки фараон був посередником між людьми і богами, а тому було створено спеціальний релігійний культ фараона. Сам же правлячий фараон в якості земного перевтілення бога Хора здійснював культ Осіріса.

4. Особливу увагу приділіть вивченню давньоєгипетського мистецтва. Давньоєгипетські майстри, ремісники та метці утворили чудові вироби мистецтва, про що свідчать ті його зразки, котрі збереглися до нашого часу. При вивченні мистецтва Стародавнього Єгипту важливо усвідомити його світоглядні основи. Справжній майстер своєї справи не тільки гарно володів технічними засобами, але й досконало знав міфологію, релігійні обряди, усі атрибути, зв'язані з культом богів та фараона.

Мистецтво та ремесла перебували під владою фараона та його сановників. Можна сказати, що майстри художніх справ робили державні замовлення. Існували певні правила та канони, яких вони повинні були дотримуватися. Це свідчить про те, що стародавні єгипетські митці були позбавлені творчої індивідуальності. Не слід забувати, що мистецтво, не дивлячись на певні соціально-політичні фактори, розвивається все ж за своїми законами, інакше воно не було б мистецтвом. Давньоєгипетські митці утворили свою естетичну систему, свої традиції, котрі старанно берегли і розвивали. Ремісники та митці працювали в особливих майстернях. Існували квартали скульпторів, гончарів, ювелірів, різьбярів по дереву та каменю, меблярів і т. ін., їх вузька спеціалізація сприяла * удосконаленню їх майстерності, передачі їх вміння як спадщину.

Слід підкреслити головні етапи і досягнення давньоєгипетського мистецтва. У період Раннього царства розповсюдилися живописні та рельєфні зображення на площині, їх художньою особливістю є органічний зв'язок малюнка та письма. Предмети на малюнках відображались у строго певних ракурсах (цей прийом став традиційним, особливо для храмових відображень). Утворювались також скульптурні відображення людей та тварин. Статуї, як правило, мали культурне призначення, вони також утворювалися за певними правилами. Будівництво розвивалося у вигляді споруд гробниць фараонів та знаті. У цей період з'являється образ майбутніх зо пірамід та будуються надгробні споруди для наближених до фараону - „мастаби" (у перекладі з арабської мови - „лава").

Піднесення кам'яного будівництва, будування пірамід починається у Давньому царстві. Першою відомою пірамідою була піраміда фараона Джоссера. Найбільша піраміда була збудована для фараона Хеопса (Хуфу). Біля неї потім було збудовано другу за величиною піраміду його сина Хефрена.

Зверніть увагу на будівельне мистецтво, художнє оформлення пірамід. В Єгипті одним з видатних майстрів будівництва був Імхетен, який збудував піраміду Джоссера. До нашого часу дійшли скульптурні портрети фараонів та вельмож Давнього царства. Вони відрізняються потягом як можна точніше, природньо відобразити риси обличчя людини з якої робився портрет. Відомі також плоскі настінні відображення того часу, котрі передають емоційний стан людей у певних життєвих ситуаціях, відбивають пластику руху тіла.

У період Середнього царства у кам'яному будівництві з'являються нові досягнення. Будуються царські піраміди, храми, які відрізняються своєю архітектурною новизною. Утворюються кам'яні та дерев'яні скульптури та скульптурні композиції. Набирає розвиток художнє малювання.

У період Нового царства утворюються грандіозні храмові споруди з колонадами, пілонами, баштами, статуями та обелісками. Прикладом цього служать знамениті Карнакський та Луксорський храми. Для фараонів будуються скельні гробниці. Розвивається будівництво (нова столиця Ель-Амарна). Образотворче мистецтво збагачується новими сюжетами, художніми заходами та технікою.

На завершення зробіть висновок, що єгипетська монументальна архітектура, оригінальна скульптуру, витончений живопис, міфологія, релігія, релігійно-філософська та світська, поезія і проза як довершене втілення людського духу прикрашають скарбницю світової культури,

Запитання для самоконтролю знань:

1 Якою була структура державної влади в Єгипті?

2. У чому полягають найбільш суттєві риси світогляду давніх єгиптян?

3. Якою писемністю користувалися у Давньому Єгипті?

4. Якими були канони давньоєгипетського мистецтва і що впливало на їх формування?

5. Які пам'ятки матеріальної та духовної культури Давнього Єгипту є широко відомими?

Тестові контролюючі завдання:

1 Одна із стадій розвитку єгипетської писемності - піктограма - означає: а) передачу абстрактних понять; б) передачу звуків; в) малюнкове письмо.

2. Плита із чорного базальту, виявлена у 1799 р. членами експедиції Наполеона, яка зіграла ключову роль у дешифруванні ієрогліфічної писемності.

а) Фаюмський камінь; б) Геліопольська плита; в) Розеттський камінь.

3. Французький єгиптолог, який першим проаналізував староєгипетське ієрогліфічне письмо.

а) Картер; б) Лур'є; в) Шампольон.

4. Найдавніші літературні пам'дтки Єгипту, збережені ще з епохи Стародавнього Царства, які містять „біографії" вельмож.

а) „Тексти пірамід"; б) „Книга мертвих"; в) „Розповідь Сінухета."

5. Свої помешкання єгиптяни будували:

а) на правому березі Нілу; б) на лівому березі Нілу.

6. Правитель нома, або провінції, лідер провінціальної аристократії, наділений владою адміністратора, судді й верховного жерця.

а) номарх; б) візир; в) провінціал.

Дата добавления: 2015-12-07