Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Транспортні водні (річкові та морські) катастрофи, структура санітарних втрат та організація роботи медичних формувань при даному виді катастрофи

Читайте также:
  1. I. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  2. I. Офис и его структура.
  3. II. Структура
  4. III. Структура и организация деятельности Консульского учреждения
  5. III. СТРУКТУРА И УПРАВЛЕНИЕ СНО
  6. IV Структура действия
  7. IV. Керівництво класом і його організація.

Морський і річковий транспорт має велике значення у вирі­шенні питань перевезення пасажирів і вантажів.

Під прапорами більш як 130 країн світу виходять у Світо­вий океан понад 55 тис. великотоннажних і 200 млн. дрібних суден (туристські і прогулянкові катери, вітрильні яхти). Близько 4/5 транспортних перевезень на земній кулі здійснюєть­ся Світовим океаном.

Щодоби в морях і океанах знаходиться 25 тис. суден, екіпажі яких нараховують близько 1 млн. чоловік. При такій величезній кількості суден, незважаючи на доско­налість їхньої конструкції й оснащення новітніми засобами суд­новодіння, неможливо повністю уникнути аварій і катастроф.

За даними відомого лондонського класифікаційного товариства — «Реєстру судноплавства Ллойда» — щорічно гине 350-400 су­ден загальним тоннажем 600-800 тис. брутто-тонн, тобто щод­ня гине одне судно. Протягом року на 7-8 тис. суден стаються серйозні аварії, що не призводять до катастрофічних наслідків.

Існує така класифікація аварій і катастроф на водному транспорті:

· аварія корабля — загибель судна або його повна конст­руктивна руйнація;

· аварія — ушкодження судна або його перебування на мілині не менше 40 год. (пасажирського — 12 год.);

· аварійна подія.

До катастроф, у широкому розумінні цього слова, належать всі аварії корабля й аварії, що спричинили людські жертви.

Протягом останніх 20 років через збільшення танкерного флоту різко зросла кількість аварій і катастроф на нафтона­ливних суднах. Особливо небезпечними є зіткнення танкерних суден, через що виникають вибухи, гігантські пожежі, розли­ви величезної кількості нафти й нафтопродуктів.

Більшість значних аварій і катастроф на суднах відбуваєть­ся не під впливом сил стихії (урагани, шторми, тумани, льо­ди), а з вини людей. Їхні помилки можна поділити на дві групи: допущені під час проектування й будівництва судна і ті, що виникли в процесі його експлуатації. У переважній більшості випадків причинами катастроф і значних аварій є помилки, що належать до другої групи. Вони призводять до зіткнення і пере­кидання суден, вибухів і пожеж на борту, потрапляння на міли­ну, зіткнень з айсбергами і крижаним покривом або іншими морськими перешкодами.

До важких катастроф може призвести порушення правил перевезення на суднах небезпечних вантажів.

Питання надання допомоги і порятунку на морі регламенто­вані міжнародними конвенціями, згідно з якими державам слід надавати допомогу тим, хто зазнає лиха на морі. Головним принципом надання допомоги і порятунку на морі є принцип по­рятунку без дискримінації. Відповідно до ст. 11 Міжнародної конвенції 1910 р. і Кодексу торгового мореплавства, кожний ка­пітан зобов'язаний, якщо немає серйозної небезпеки для його суд­на, екіпажу і пасажирів, надавати допомогу будь-якій особі в морі, навіть ворогу, коли його життю загрожує небезпека. Не­виконання цього обов'язку тягне за собою покарання винного відповідно до закону його держави. Вимоги міжнародних кон­венцій та інших актів щодо надання допомоги і порятунку лю­дей цілком поширюються й на військові кораблі і судна.

Внаслідок морських катастроф у світі щороку гине близь­ко 200 тис. осіб, із них майже 25 % безпосередньо у воді після аварії судна, а 25 % - на рятувальних засобах до підходу ря­тувальних суден, причому за умов, які не є дійсно смертель­ними. Інші гинуть разом із суднами і кораблями. Причинами загибелі людей, що залишилися на воді і різних рятувальних засобах, є переохолодження, невміння плавати, нервово-психі­чний стрес тощо.

Відомі дослідники (французький лікар Ален Бомбар, болга­рин Папазови) своїм прикладом довели, що люди, які опинили­ся після катастрофи на рятувальних засобах, можуть залиша­тися живими протягом тривалого часу навіть за відсутності прісної води та їжі, одержуючи їх із морепродуктів океану. І тільки неправильна поведінка, паніка, стрес деморалізують людину, вона перестає боротися за своє життя.

Катастрофи можуть статися в порту (на пристані) або під час пересування суден річкою, акваторією моря (озера). Мож­ливими є вибухи, пожежі, витік хімічних речовин, зіткнення од­ного судна з іншим або з якимось перешкодами (наприклад, із опорами мостів), потрапляння судна на мілину або його швидке затоплення. Складна обстановка може виникнути при корот­кочасній аварійній ситуації, особливо у відкритому морі.

Найважчими наслідками під час аварій і катастроф на водно­му транспорті є:

— вибухи небезпечних вантажів, які призводять до загибелі пасажирів і екіпажів суден, працівників портів, пристаней, спричиняють руйнації і затоплення суден, ушкодження і руй­нації елементів портового господарства;

— пожежі на вантажних, пасажирських, промислових і, особ­ливо, нафтоналивних суднах, які спричиняють аналогічні на­слідки;

— розливи нафтопродуктів, утворення значних «нафтових плям» в акваторії й на узбережжі, знищення пляжів, завдання екологічного збитку навколишньому середовищу;

— колосальний матеріальний збиток морському, річковому і промисловому флоту.

План дій на судні, що зазнає лиха, полягає в наступному: ого­лошення тривоги для екіпажу і пасажирів, оцінка обстановки і вживання заходів щодо захисту людей, які перебувають на судні, підготування засобів для рятування і гасіння пожежі, а також ме­ханізмів захисту судна від надходження всередину води.

Будь-яка катастрофа на воді характеризується ізольовані­стю потерпілих, незначною кількістю рятувальних засобів і сил ЕМД, можливістю виникнення паніки серед людей.

Можливими видами ураження є механічні травми, термічні опіки, гострі хімічні отруєння, переохолодження у воді, утоплення.

Під час аварійної ситуації на морі й у разі загрози загибелі корабля важливо не піддаватися паніці.

Рішення про покидання судна приймає тільки капітан. Посадка в шлюпки і на плоти проводиться тільки по команді з мостика.

Для рятування пасажирів на кораблі є:

1. Індивідуальні рятувальні засоби – жилет, пояс, круг, костюм.

2. Колективні рятувальні засоби – надувний пліт, шлюпки.

Залишати корабель в аварійній ситуації потрібно з борту захищеного від вітру, відразу слід відплисти на 35-50 м, щоб не затягнуло у вирву.

При попаданні людини в холодну воду відбувається різкий відтік тепла з тіла за рахунок контактної теплопровідності (теплопровідність води в 28 разів більше теплопровідності повітря). Час, протягом якого людина може перебувати в воді без наслідків для організму, залежить від температури води і фізичного стану людини (його загартування), але слід також пам’ятати, що переохолодитися можливо і в воді при температурі +20 оС.

Для приблизного визначення часу безпечного перебування (Твиж.) людини вхолодній воді (при t від 0 до 15 оС) деякі спеціалісти використовують наступну формулу:

Твиж. (хв.) = 4 ∙ t.

Наприклад, при температурі води 1 оС, час виживання дорівнює 4 хвилини, при цьому слід пам’ятати, що перебування в воді з нульовою температурою становить не більше 2 хвилин. Для загартованих і фізично підготовлених людей межі перебування в воді можуть бути розширені.

Людина, що перебуває в воді, може піддаватися різним небезпекам, таким як раптова зупинка серця і дихання, порушення кровообігу мозку, асфіксія і забруднення дихання, переохолодження і пригнічення кровообігу, набряк легень.

Організовуючи життя потерпілих, слід пам’ятати, що від 50 до 75% людей впадають в істерику і лише 12-25% зможуть діяти правильно і рішуче. Опираючись на них, потрібно негайно надати допомогу потерпілим і підтримувати порядок.

Під час організації ЕМД потерпілим у фазі ізоляції перша медична допомога має бути надана в порядку само- і взаємодопомоги, а також медичним персоналом судна. На судні або на березі організують пункт збору потерпілих, де надається невідкладна лікарська допомога із використанням основині принципів лікувально-евакуаційного забезпечення. Як транспортні засоби (за обставинами) може використовуватися водний (морський), повітряний (гелікоптери), автомобільний і залізничний транспорт. У кожному порту має існувати план дії на випадок катастрофи. Під час надходження потерпілих до лікувальної установи завдання ЕМД і питання лікування вирішуються за планом роботи в надзвичайних ситуаціях.

 

2.6. Організація роботи медичних формувань служби медицини катастроф в місцях транспортних катастроф:


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)