Одним із способів опрацювання великої кількості даних одного тану є використання масивів. Масив – це складений тип даних. Його ще називають регулярним. Кожний елемент масиву належить до відомого (простішого) типу: числового цілого, дійсного чи іншого. Масиву користувач дає ім'я, що є спільним іменем усіх елементів. Кожний елемент має індекс, який визначає місце елемента в масиві. Фізично масив даних розташований у послідовних комірках оперативної пам'яті комп'ютера. Масиви використовують для зберігання даних у пам'яті під час виконання програми. Якщо ж дані потрібно зберігати постійно, то застосовують іншу структуру даних – файл. Масиви забезпечують зручне опрацювання великої кількості даних, точніше, великої кількості змінних. Ці змінні називаються змінними з індексами.
У Паскаль прийнято, що користувач має діяти так:
1) спочатку з’ясовує, які масиви потрібні для розв’язання конкретної задачі, й описує їхні розміри і типи у розділі типів;
2) визначає кількість та імена масивів кожного типу й оголошує їх у розділі оголошення змінних;
3) вводить конкретні значення елементів масивів у пам’ять та опрацьовує їх відповідно до умови задачі.
Тип масиву описують так:
TYPE
<назва масиву> = ARRAY [<розмір>] OF <назва базового типу>
Тут ARRAY та OF – службові слова. Користувач дає назву типові масиву. Розмір (кількість елементів масиву) найчастіше задають у вигляді діапазону. Наприклад, діапазон 1..10 задає 10 елементів масиву. Назва базового типу задає тип елементів масиву, наприклад INTEGER або REAL чи інший тип.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Отримайте свій варіант завдання на лабораторну роботу.
2. Керуючись прикладами програм, наведеними у лабораторній роботі складіть свою програму розрахунку на мові програмування.
3. Збережіть створену програму та перевірте її дієвість.
4. Продемонструйте викладачу розроблену програму.
5. Складіть блок-схему алгоритму програми.
6. Захистіть лабораторну роботу.
ЗРАЗОК ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
Умова: Скласти програму для розрахунку крутного моменту при свердлінні
,
де Сm, q, y – сталі величини, значення яких беремо з таблиці 1;
D – діаметр отвору (мм), змінна величина цілого типу (таблиця 2);
S – подача (мм/об), змінні величини дійсного типу (таблиця 2);
Кр = 1 – загальний поправочний коефіцієнт, який враховує фактичні умови обробки, в даному випадку залежить тільки від матеріалу заготовки.
Таблиця 1
| Оброблюваний матеріал | Значення коефіцієнтів крутного моменту | ||
| Сm | q | y | |
| Сталь конструкційна вуглецева | 0,0345 | 2,0 | 0,8 |
Для даного розрахунку необхідно визначити максимальне значення крутного моменту МКР при різних співвідношеннях діаметра отвору D та величини подачі S. Поставлена задача буде вирішуватись за допомогою операторів циклу та організації масиву значень.
Приклад програми на мові Паскаль
program Lab4;
uses crt;
const C=0.0345; q=2.0; y=0.8;K=1;
var A:array[1..25] of real;
D,Dmax,Dmin,i:integer; S,Smax,Smin,M,MAX:real;
begin
CLRSCR;
writeln ('ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНОГО КРУТНОГО МОМЕНТУ':52);
writeln;writeln;
writeln ('Введiть дiапазон значень дiаметрiв:'); writeln;
write('Dmax = '); readln (Dmax);write('Dmin = '); readln (Dmin);
writeln; writeln; writeln ('Введiть дiапазон значень подач:')
;writeln;write('Smax = '); readln (Smax);write('Smin = ');
readln (Smin); i:=1;
for D:=Dmin to Dmax do
begin
S:=Smin;
while S < Smax do
begin
M:=10*C*exp(q*ln(D))*exp(y*ln(S))*K; S:=S+0.1;A[i]:=M;i:=i+1;
end;end; A[1]:=MAX;
for i:=2 to 25 do if A[i]>MAX then MAX:=A[i]; writeln;writeln;
writeln('Максимальне значення крутного моменту М = ',MAX:4:2,' Н*м');
writeln(' при D = ',D,' мм S = ',S-0.1:3:1,' мм/об ');
writeln; readln;
end.
Приклад блок-схеми до програми
 |
 |
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Загальне визначення масиву.
2. Характерні властивості масиву.
3. Як в програмі описуються одновимірні масиви?
4. Як відбувається звернення до одновимірних масивів?
5. Як здійснюється введення і виведення одновимірних масивів?
6. Який принцип використовується під час знаходження мінімального елемента масиву?
ЗАВДАННЯ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ №4
| Варіант № 1.1 T, S | Варіант № 1.2 t, T | Варіант № 1.3 t, S | |||||||
Швидкість різання при точінні 
| |||||||||
| t, мм | S, мм/об | Т, хв | СV | x | y | m | Кv | ||
| 0,1..2,0 | 0,1..1,8 | 30..60 | 0,15 | 0,35 | 0,20 | ||||
| Варіант № 2.1 V, t | Варіант № 2.2 S, V | Варіант № 2.3 t, S | |||||||
Сила різання при точінні 
| |||||||||
| t, мм | S, мм/об | V, м/хв | СР | х | y | n | Kp | ||
| 0,1…2,0 | 0,1..1,8 | 60..120 | 1,0 | 0,75 | -0,15 | ||||
| Варіант № 3.1 D, S | Варіант № 3.2 t, D | Варіант № 3.3 S, t | |||||||
Швидкість різання при свердлінні 
| |||||||||
| D, мм | t, мм | S, мм/об | СV | q | y | m | Кv | ||
| 8…36 | t = 0,5∙D | 0,04..1,36 | 7,0 | 0,4 | 0,7 | 0,2 | |||
| Варіант № 4.1 T, S | Варіант № 4.2 t, T | Варіант № 4.3 t, S | |||||||
Швидкість різання при нарізанні різі 
| |||||||||
| t, мм | S, мм/об | Т, хв | СV | х | y | m | Кv | ||
| 0,1…2,0 | 0,5…2,4 | 14,8 | 0,7 | 0,3 | 0,11 | ||||
| Варіант № 5.1 D, S | Варіант № 5.2 t, D | Варіант № 5.3 t, S | ||||||
Крутний момент при нарізанні різі 
| ||||||||
| D, мм | S, мм/об | t, мм | р, мм | Сm | q | y | Kp | |
| 4…46 | 0,5..2,4 | 0,1…2,0 | 1,25..2,0 | 0,027 | 1,5 | 1,4 | ||
| Варіант № 6.1 S, T | Варіант № 6.2 T, S | Варіант № 6.3 S, T | ||||||||
Швидкість різання при зенкеруванні 
| ||||||||||
| d,D, мм | t, мм | S, мм/об | Т, хв | СV | q | х | y | m | Кv | |
| 8…36 | t = 0,5∙(D–d) | 0,5…2,4 | 8..110 | 16,3 | 0,3 | 0,2 | 0,5 | 0,3 | ||
| Варіант № 7.1 S, D | Варіант № 7.2 D, t | Варіант № 7.3 S, t | ||||||||||||
Сила різання при свердлінні 
| ||||||||||||||
| D, мм | S, мм/об | t, мм | СР | q | y | Kp | ||||||||
| 8…36 | 0,1..1,8 | t = 0,5∙D | 1,0 | 0,7 | ||||||||||
| Варіант № 8.1 S, t | Варіант № 8.2 t, S | Варіант № 8.3 S, t | ||||||||||||
Сила різання при зенкеруванні 
| ||||||||||||||
| d,D, мм | S, мм/об | t, мм | СР | х | y | Kp | ||||||||
| 8…36 | 0,1..1,8 | t = 0,5∙(D–d) | 1,2 | 0,65 | ||||||||||
| Варіант № 9.1 D, t | Варіант № 9.2 t, S | Варіант № 9.3 D, S | ||||||
Крутний момент при зенкеруванні 
| ||||||||
| d,D, мм | S, мм/об | t, мм | Сm | q | х | y | Kp | |
| 8…36 | 0,5..2,4 | t = 0,5∙(D–d) | 0,09 | 1,0 | 0,9 | 0,8 | ||
| Варіант № 10.1 B, D | Варіант № 10.2 T, sz | Варіант № 10.3 B, T | ||||||
Швидкість різання при фрезеруванні 
| ||||||||
| t, мм | S, мм/зуб | Т, хв | В, мм | D, мм | z, шт | СV | ||
| 0,1..2,0 | 0,1..2 | 50..120 | 2..50 | 10..40 | 4..20 | |||
| q | x | y | u | m | р | Кv | ||
| 0,2 | 0,1 | 0,4 | 0,2 | 0,2 | ||||
| Варіант № 11.1 n, B | Варіант № 11.2 D, S | Варіант № 11.3 t, B | ||||||
Сила різання при фрезеруванні 
| ||||||||
| t, мм | S, мм/зуб | D, мм | В, мм | n, об/хв. | z, шт | СP | ||
| 0,1..2,0 | 0,1..2 | 10..80 | 2..50 | 120..350 | 4..20 | |||
| q | x | y | u | w | Кmp | |||
| 1,14 | 0,9 | 0,72 | 1,14 | |||||
| Варіант № 12.1 p, n | Варіант № 12.2 n, p | Варіант № 12.3 p, n | |||||
| Сила різання при фрезеруванні
| |||||||
| р, мм | n, об/хв | i | СV | y | Kp | ||
| 0,5..4,0 | 10..40 | 2..18 | 41,8 | 0,3 | |||
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5
ТЕМА: Програмування та розв’язання задач з використання елементів псевдографіки.
МЕТА: Навчитись створювати програми з представленням результатів у табличному вигляді засобами псевдографіки.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Екран дисплея в текстовому режимі, як правило, містить 80 символів у рядку і 25 символів у стовпці. Найпростіші графічні побудови можна виконати в текстовому режимі функціонування екрана засобами псевдографіки і за допомогою процедур задання потрібної позиції для виведення зображення на екран, кольору зображення тощо, тобто процедур з модуля Crt. Символи псевдографіки розміщені у другій половині таблиці кодів.
Для вставки символу псевдографіки в тексі приграми слід натиснути клавішу Alt і, утримуючи її, набрати на правій частині клавіатури три цифри, що відповідають коду.
Розглянемо процедури і функції модуля Crt, які використовують для оформлення результатів виконання програми, для керування виведенням на текстовий екран.
ClrScr – процедура очищення екрана.
ТехtСо1ог(<колір>) – процедура, яка задає колір тексту.
ТехtВаскGround(<колір>) – процедура, яка задає колір фону.
Допустимі значення параметра <колір> процедур textcolor та textbackground, що визначають колір зображення, такі:
0 – чорний; 1 – синій; 2 – зелений; 3 – блакитний; 4 – червоний; 5 – фіолетовий; 6 – коричневий; 7 - світло-сірий; 8 - темно-сірий; 9 - яскраво-синій; 10 - яскраво-зелепий; 11 - яскраво-блакитний; 12 - яскраво-чорний; 13 - яскраво-фіолетовий; 14 - жовтий; 15 - білий.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Отримайте свій варіант завдання на лабораторну роботу.
2. Керуючись прикладами програм, наведеними у лабораторній роботі складіть свою програму розрахунку на мові програмування.
3. Збережіть створену програму та перевірте її дієвість.
4. Продемонструйте викладачу розроблену програму.
5. Складіть блок-схему алгоритму програми.
6. Захистіть лабораторну роботу.
ЗРАЗОК ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
Умова: Скласти програму для розрахунку крутного моменту при свердлінні
,
де Сm, q, y – сталі величини, значення яких беремо з таблиці 1;
D – діаметр отвору (мм), змінна величина цілого типу (таблиця 2);
S – подача (мм/об), змінні величини дійсного типу (таблиця 2);
Кр = 1 – загальний поправочний коефіцієнт, який враховує фактичні умови обробки, в даному випадку залежить тільки від матеріалу заготовки.
Таблиця 1
| Оброблюваний матеріал | Значення коефіцієнтів крутного моменту | ||
| Сm | q | y | |
| Сталь конструкційна вуглецева | 0,0345 | 2,0 | 0,8 |
Для даного розрахунку необхідно визначити значення крутного моменту МКР та оформити результат розрахунку у вигляді таблиці.
Приклад програми на мові Паскаль
program Lab5;
uses crt;
const C=0.0345; q=2.0; y=0.8;K=1;
var D,S,M:real;
begin
CLRSCR;
writeln ('╔══════════════════════════════╗ ':52);
writeln ('║ Розрахунок крутного моменту ║ ':52);
writeln ('╚══════════════════════════════╝ ':52);
writeln;
writeln ('Введiть дiаметр оброблюваного отвору, мм:');
readln (D);
writeln;
writeln ('Введiть подачу, мм/об:');
readln (S);
writeln;
M:=10*C*exp(q*ln(D))*exp(y*ln(S))*K;
writeln;writeln;
writeln (' РЕЗУЛЬТАТИ РОЗРАХУНКУ ':30);
writeln;writeln;
writeln ('┌────────────────┬─────┬──────┬───────┐');
writeln ('│ Дiаметр отвору │ D │ мм │',D:7:2,'│');
writeln ('├────────────────┼─────┼──────┼───────┤');
writeln ('│ Подача │ S │ мм/об│',S:7:2,'│');
writeln ('├────────────────┼─────┼──────┼───────┤');
writeln ('│ Крутний момент │ Mkp │ Н*м │',M:7:2,'│');
writeln ('└────────────────┴─────┴──────┴───────┘');
readln;
end.
Блок схема до даної програми
 |
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Як називається модуль підключення псевдографіки?
2. Як вставляються символи псевдографіки?
3. Поясніть значення операторів: ClrScr, ТехtСо1ог, ТехtВаскGround?
4. Яке призначення модуля Crt у мові Паскаль?
ЗАВДАННЯ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ №5
Завдання до лабораторної роботи №5 беруться з лабораторної роботи №1 (ст. 5-6)
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6
ТЕМА: Програмування та розв’язання задач із записом результатів у файли даних.
МЕТА: Написання програм із організацією запису результатів у файл даних з використанням оператора переходу.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Файли даних призначені для зберігання інформації на зовнішніх носіях (дисках, дискетах і т.д.). Файли даних – це послідовність компонентів одного типу. Кількість компонент у файлі не фіксується. Тип компоненти може бути простим або складеним, але не може бути файлом.
Файловий тип даних описують у розділі типів:
TYPE <ім’я типу> = FILE OF <базовий тип>
Якщо компоненти файлу є числовими, то базовий тип – це тип real або integer, якщо символьним, то – char.
Основні відмінності файлу від масиву такі: елементи масиву зберігаються в оперативній пам’яті, а компоненти файлу – у зовнішній; масив має фіксовану кількість елементів, а файл – нефіксовану.
Послідовність дій над файлами така: файли відкривають, опрацьовують, закривають. Розрізняють дві основні дії: читання (введення) даного з файлу в оперативну пам’ять і записування (виведення) даного з оперативної пам’яті в файл. Під час читання наступне дане з файлу присвоюється змінній з оперативної пам’яті.
Оскільки кількість даних у файлі заздалегідь невідома, застосовують таку логічну функцію для перевірки, чи не вичерпані компоненти файлу:
EOF (<ім’я файлу>)
Вона набуває значення «так», якщо досягнуто кінець файлу, та «ні» – у протилежному випадку. Не можна відкривати один і той же файл одночасно для читання і записування. Відкрити можна попередньо закритий файл.
Для опрацювання файлів у стандарті мови є такі оператори:
1) для відкривання файлу з метою читання даних:
RESET (<ім’я файлу>, <зовнішнє ім’я>);
2) для читання (введення) даного з файлу в оперативну пам’ять:
READ (<ім’я файлу>, <зовнішнє ім’я>);
3) для закривання файлу:
CLOSE (<ім’я файлу>);
4) для відкривання файлу з метою записування даних у файл:
REWRITE (<ім’я файлу>, <зовнішнє ім’я>);
5) для записування (виведення) даного у файл:
WRITE (<ім’я файлу>, <зовнішнє ім’я>);
Тут, <ім’я файлу> – це ім’я, оголошене у розділі VAR, а <зовнішнє ім’я> – це ім’я файлу даних на диску. У стандарті мови оператори (процедури) RESET та REWRITE зв’язують ім’я файлу, після чого можна працювати з першим даним файлу.
Для налагодження зв’язку між іменем файлу і набором даних на диску використовують оператор:
ASSIGN (<ім’я файлу >,< ім’я файлу на диску>);
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав