| Літери фінікійської абетки |
Широкі культурні і мовні запозичення більшою чи меншою мірою зачепили всю семітську спільноту, але особливо ті племена, які безпосередньо контактували з індоєвропейцями. Сприйнявши індоєвропейський алфавіт і значну частину словникового запасу, вони адаптували їх до своїх умов і своєї ментальності. Тому семітиСурії-Ханаанурозмовляли мовою, подібною до мови місцевих індоєвропейців. Лінгвісти, дослідивши згадану подібність, віднесли цю осемічену індоєвропейську мову до “семітських мов північно-західної групи”[405]. Ось і випало так, що індоєвропейські народи заговорили семітською мовою — завдяки науковцям-лінгвістам і певному політичному замовленню (див.: 3.1.6. “Хронологічна війна”).
Далі було зроблено наступний крок великої містифікації: індоєвропейських ханаанців, фінікійців та арамеїв оголосили семітами — на основі того, що вони “розмовляли семітськоюмовою”. Взагалі-то це повний абсурд: прибульці-семіти заговорили мовою ханаанців, після чого ханаанців назвали семітами. Якщо користуватися такою логікою, то англійців можна оголосити індійцями (оскільки англійська мова в Індії широко застосовується і є офіційною), а французів — нігерами (оскільки французька мова домінує в Нігері).
Сьогодні “семітська байка” некритично сприймається багатьма, навіть серйозними, науковцями. Наприклад, арійських гіксосів Майкл Грант називає військовою аристократією. І при цьому пише, що вони “ переважно користувалися семітською мовою північно-західної групи, що нагадувала ханаанську ”[406]. З якого це дива арійській аристократії спілкуватися мовою культурно нижчих семітських племен?
Цей же автор пише, що “ арамеї говорили північно-західною семітською мовою, не дуже далекою від івриту ”[407]. А описуючи правління Соломона(10 ст. до н. е.), вчений констатує, що “ саме тоді для семітомовних народів настав час інтенсивного інтелектуального зростання — завдяки епохальному винаходу ханаанців — автентичному алфавіту....Новим алфавітом, відповідним чином модифікованим, почали вести записи інші семітські народи” [408].
Насправді, семіти розмовляли ханаансько-арамейською мовою, а не ханаанці-арамеї семітською. Індоєвропейці мали значно більший досвід мовотворення і володіли вищим рівнем мовлення, тому саме арамейська мова з середини 8 ст. до н. е. стала мовою дипломатії, культури і торгівлі на всьому Близькому Сході. “ Ніяких конкретних даних про те, що у 4—2 тис. до н. е. на Близькому Сході “панували” семітські мови, немає. І бути не може. Бо ні семіти, ні їхні мови там у ті часи не “панували”. Вони там перебували. Перебували в середовищі кочових розрізнених племен-родів, які бродили таборами між містами і поселеннями індоєвропейців та русів-кавказоїдів. І мови ці були в зародковій формі” [409].
Цікаво, що ключове слово європеоїдів — “Голос” (Логос, Слово) арамейською мовою звучить як Мемра[410]: порівняйте з українським “мимрити” — тихо говорити. У Ханаані під дубом Мамре Авраам почув тихий Голос і “ збудував там жертовника Господеві, що явився йому ” (Буття, 12.6-7).
У науково-популярній літературі поширене уявлення, що багато грецьких і пізніше слов’янських імен запозичені у древніх євреїв. Це помилковий стереотип. Фактично кочовики семіто-хамітських груп, вдираючись у цивілізовані країни і міста індоєвропейців, запозичували багато чого (з чим безуспішно боролися юдейські пророки), в тому числі й індоєвропейські імена. “ Пізніше дещо викривлені (або просто олітературені) імена через християнізацію індоєвропейських народів поверталися до них і цілком природно накладалися на їхні старі, рідні, первинні імена — Іоханаан на Івана-Яна, Даниїл на Дана тощо ”[411].
Цікаво, що й назва Ханааннагадує типово двоскладове індоєвропейське слово: хан-ган — сила, ан — небо, тобто первинно це слово могло означати “Небесна сила” або “Сила небес”. У давнину любили давати державам і народам такі гарні імена, оскільки добре усвідомлювали: як назвеш корабель, так він і попливе.
Проте повернімось до головної теми. Попри значну мовну подібність, індоєвропейці-ханаанці і семіти-євреї суттєво відрізнялися: зовнішньо (перші були світлішими, вищими зростом і фізично сильнішими), психологічно (як раса-3 і раса-2), організаційно (принаймні з кінця 2 тис. до н. е. ханаанці перебували на стадії раннього феодалізму, а семіти — на стадії родоплемінного ладу), релігійно (ханаанці вірили в універсального люблячого Бога, а евреї — у своє грізне родоплемінне божество).
Саме в Ханаані відбувся історичний контакт між двома згаданими спільнотами. Завдяки йому виникло колосальне духовно-цивілізаційне напруження, яке кардинальним чином вплинуло на розвиток людства протягом наступних тисячоліть.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 44 | Нарушение авторских прав