На щастя, Україна вчасно стала незалежною державою, що дозволяє контролювати міграційні процеси. Справжня робота у цій сфері лише починається, оскільки у нас немає надійних кордонів, передусім на півночі і сході. Через Україну прокочуються хвилі нелегальної міграції. Парадоксально, але ситуація значно полегшується низьким рівнем життя в Україні і мізерним соціальним забезпеченням. Завдяки цьому переважна кількість нелегалів прямує у багату Центральну і Західну Європу, яка швидко стає все “чорнішою” і “жовтішою”. Це є однією з причин того, що Україна в расовому аспекті є достатньо чистою, а нинішній відсоток представників інших рас поки що є оптимальним.
Певну проблему становлять етнічні кримінальні угруповання, які осіли на нашій території. Однак за теперішньої потужності виплеканого в Україні репресивного апарату і наявності політичної волі їх можна вичистити за кілька місяців.
Що стосується расотворчої геоенергетики, то територія України є одним із планетарних геоплазмових генераторів, про що детально розповідається у згаданій вище статті “2015 рік” С. Васильченката Н. Холодної.
Діаспора — генетичний скарб
Великим людським капіталом України є її діаспора. Довоєнна і післявоєнна західна діаспора, що виросла у світі підприємництва і прагматизму, є носієм специфічної ментальності, потрібної для відновлення цілісного українського архетипу.
Нова західна діаспораостаннього десятиліття особливо цікава, оскільки здебільшого це люди з українською ментальністю і з розумінням реальної ситуації в Україні. Вони вже попрацювали на Заході і мали змогу порівняти, що є кращого “там” і “тут”. Саме ця частина діаспори є найбільш “технологічною” і найактивнішою.
Східна українська діаспора (тобто не асимільовані українці на пострадянських теренах) за своєю ментальністю мало відрізняється від українців України, але вона є носієм унікального генофонду. Здебільшого це люди, які пройшли неймовірно жорстокий добір і є носіями особливої життєздатності.
З точки зору формування нової породи, українська діаспора є найбільш цінним генетичним компонентом-каталізатором для расотворення в Україні — це свої, українці, але модифіковані перебуванням на чужих територіях.
Позитивним моментом є гостра системна криза, в якій перебуває українська діаспора. Ще одне-два покоління, і вона в цілому буде асимільована, тобто зникне як явище. Скажімо, через 10—20 років американські українці перетворяться на “просто американців”, хоча, може, й будуть ностальгійно пам’ятати своє етнічне коріння.
Щодо української діаспори є ще один момент, над яким мало хто замислюється. Здається, вперше на це звернув увагу колишній радянський розвідник Олег Гордієвський. Як тільки Україна стала незалежною, він сказав, що з погляду розвідки Україна стає найпотужнішою державою. І справа не в тому, що українська діаспорадуже чисельна — чисельність єврейської діаспори приблизно того ж порядку. Справа в її якості. Якщо головною сферою застосування життєвої енергії євреїв є бізнес і фінанси, то українці — це передусім учені, інтелектуали, радники, експерти як при бізнесових, так і державних структурах та всіляких “мозкових трестах”. Займаючи цю екологічну нішу, вони мають менший доступ до “живих грошей”, але володіють значно важливішим — одухотвореним інтелектом, який за бажання і правильної організації можна конвертувати у будь-які гроші. Ця духовна та інтелектуальна перевага актуалізується в епоху інформаційного і постінформаційного суспільства, до якої стрімко входить людство. Якщо ж скористуватися арійською термінологією, то українці в цілому — це брахмани і кшатрії, а євреї в цілому — це бізнесмени, хоча й серед них є немало видатних та одухотворених умів.
Системна криза завжди несе як великі можливості, так і великі небезпеки. Можна або стрибнути нагору, або зірватися вниз. Дехто вже зривався, тому важливо не повторювати чужих помилок.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав