|
Читайте также: |
З метою забезпечити собі підтримку різних верств населення фашистський уряд прагнув залучити на свою сторону церковну ієрархію та Ватикан. Зокрема протягом 1922-23 рр. була здійснена передача Ватикану великої бібліотеки палацу Кіджі, встановлення розп'ять у школах, лікарнях і судах, відновлення посади капеланів в армії, розрив з масонством. В січні 1923 р. було оголошено про намір уряду Муссоліні ввести в школах обов'язкове навчання релігії, а також асигнувати кошти на відновлення та реконструкцію зруйнованих під час війни церков. Фашистська влада врятувала від краху «Банко ді Рома», з яким були тісно пов'язані фінансові інтереси Ватикану, католицької ієрархії і організацій. Цьому передували секретні переговори між Муссоліні і кардиналом Гаспаррі, що проходили 20 січня 1923 в будинку графа Сантуччі, що був в той час головою правління банку.[1]
Таким чином, у Ватикана з’явилося багато підстав для того, щоб бути зацікавленим в договорі з фашистським урядом, який міг би надати церкви привілеї і захистити залежні від неї організації. Саме тому Ватикан прийшов на допомогу Муссоліні в критичні для нього дні 1924 р., коли вбивство фашистами соціалістичного депутата Маттеотті викликало загальне обурення італійського суспільства. Газета «Оссерваторе Романо» в ті дні критикувала органи друку, які вели різку кампанію проти фашистського режиму, і лякала наслідками його падіння. У вересні 1924 р. проти співпраці католиків з соціалістами та іншими лівими групами виступи: папа Пій XI, звертаючись до студентів-католиків. При курсі на співробітництво церковної ієрархії та Ватикану з фашистським урядом існування самостійної католицької партії було небажано для обох партнерів. Адже партія, яку підтримували значні маси трудящих католиків, могла при відсутності легальних політичних організацій лівого спрямування стати одним з центрів антифашистської опозиції. Тому в інтересах збереження гарних відносин з урядом Муссоліні Ватикан не протестував проти розпуску цим урядом в листопаді 1926 р. в числі інших опозиційних політичних партій також і католицькою. У 1926 р. у зв'язку з невдалим замахом на Муссоліні Пій XI навіть сказав, що «перст божий охороняє Муссоліні».[2]
В той же час Ватикан не забував і про свої інтереси і вдало використовував хід подій на свою користь. 13 лютого 1925 була створена урядова комісія для підготовки реформи італійського церковного законодавства. Серед питань, які належало обговорити, основними були: 1) пом'якшення форм державного контролю за призначенням на церковні посади в Італії (т.зв. питання «exequa-tur»), 2) юридичне становище релігійних громад і чернечих орденів; 3) реорганізація управління церковним майном (передбачалося посилення ролі духовенства). Комісія працювала протягом усього 1925 року. 7 січня 1926 вона представила парламенту два проекти реформи. Проте, коли парламент був готовий почати їх обговорення, в пресі був опублікований лист Пія XI до кардинала Гаспаррі, в якому папа висловлював протест проти дій уряду, він фактично зажадав від нього укладення договору. Внаслідок цього з кінця 1926 р. були розпочаті переговори між італійським урядом і Ватиканом про укладення угоди.
Латеранські угоди — (Латеранські договори) укладені 11 лютого 1929 року, між Святим Престолом (в особі кардинала П'єтро Гаспаррі, державного секретаря), та королівством Італії (в особі прем'єр-міністра Беніто Муссоліні), що нарешті розв'язали так зване «Римське питання» — про статус Ватикану після розпаду Папської держави у 1870 році. По суті, Папа Римський признає за Латеранськими договорами Рим як місце перебування італійського уряду. Італійський уряд гарантує при цьому, політичний і територіальний суверенітет Ватикану. Назва контрактів, походить від місця їх підписання — Латеранського палацу.
Договір складається з трьох частин:
Після укладення договору в нього внесено ряд додатків. Серед них Додаток про додаткові території, що знаходяться під суверенітетом Святого Престолу (серед іншого, передавач радіо Ватикану в Санта Марія ді Галерія).
Угоди були переглянуті у 1984, головним чином в частині того, що католицтво є державною релігією Італії.
Значення
Латеранські угоди зупинили конфлікт між Папою Римським і італійською державою і надали папські території визначеного державного статусу. Це дозволило Ватикану активно вийти на площину міждержавної політики.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 260 | Нарушение авторских прав