Податки і збори. Бюджетні відносини 5 страница

132 Операції, вексель у яких виступає як розрахунковий доку­
мент, не с об'єктом оподаткування податком на додану вартість

[п 3 Листа від 11 12 2000 р №01 8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судо вої колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух вал, постанов)»]

133 Передача векселів, отриманих як страхові внески за
договорами страхування, третім особам не є операцією з
торгівлі цінними паперами та не підлягає оподаткуванню по­
датком на прибуток

[п 4 Листа від 1112 2000 р № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судо­вої колеги Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух­вал, постанов)»]

134 Курсові різниці, що виникають в результаті перерахун­
ку кредитних коштів в Іноземній валюті у національну валюту

України, підлягають оподаткуванню у порядку, передбачено­му законом для оподаткування операцій Із розрахунками в Іноземній валюті

[п 7 Листа від 31 01 2001 р № 01 8/97 «Про деякі питання прак тики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням І виконанням кредит ниг договорів (за матеріалами судової колеги Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»]

135 Відповідно до пункту 116 статті 11 Закону України
«Про податок на додану вартість» до 1 січня 2000 року діяли
положення Закону, які встановлювали оподаткування опе­
рацій з продажу електроенергії податком на додану вартість за
нульовою ставкою Починаючи з цієї дати на операції з прода­
жу на митній території України електроенергії поширюються
вимоги пункту 6 1 статті 6 Закону, що передбачають оподатку­
вання цих операцій за ставкою 20 відсотків Платником подат­
ку з таких операцій, тобто особою, яка згідно з пунктом 1 З
статті 1 Закону зобов'язана утримувати та вносити до бюджету
податок на додану вартість, є продавець електроенергії

[п 1 11нформаційного листа від 20 04 2001 р № 01-8/480 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав­ства у вирішенні спорів»]

136 Відповідно до підпункту 745 пункту 7 4 статті 7 Зако­
ну України «Про податок на додану вартість» у разі, коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми
податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунк­
том документами, платник податку несе відповідальність у ви-
Іляді фінансових санкцій, установлених законодавством, на­
рахованих на непідтверджену суму податкового кредиту
Оскільки названим Законом не встановлено відповідальність
за завищення у податковій декларації суми податкового кре­
диту, то фінансові санкції за таке порушення можуть застосо­
вуватись на підставі пункту 7 статті 11 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні»

[п12 Інформаційного листа від 20 04 2001 р № 01-8/480 «Про де ям питання практики застосування окремих норм чинного законодав ства у вирішенні спорів»]

137 Згідно з приписами статті 3 Указу Президента Ук­
раїни від 03 07 98 № 727/98 р «Про спрощену систему опо-

даткування, обліку та звітності суб'єктів малого під­приємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99) суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку на додану вартість, якщо ним прийнято рішення сплачувати єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору. Отже, за змістом зазначеного Указу передбачено звільнення суб'єктів малого підприєм­ництва від сплати податку на додану вартість лише з операцій реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не з операцій ввезення (пересилання) товарів на митну територію України (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про пода­ток на додану вартість»), тому такий податок сплачується суб'єктами підприємницької діяльності на загальних підста­вах відповідно до чинного законодавства.

[п.1.3 Інформаційного листа від 20.04.2001 р. № 01-8/480 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав­ства у вирішенні спорів»].

138. Відповідно до статті 23 Закону України «Про віднов­
лення платоспроможності боржника або визнання його бан­
крутом» з дня прийняття арбітражним судом постанови про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про­
цедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені),
процентів та інших економічних санкцій за усіма видами за­
боргованості банкрута. Що ж до вимог, пов'язаних із стягнен­
ням сум податків і зборів (інших обов'язкових платежів), на­
рахованих після прийняття арбітражним судом постанови про
визнання боржника банкрутом, то їх визнання та задоволення
може здійснюватись на загальних підставах, визначених на­
званим Законом.

[п.1.4 Інформаційного листа від 20.04.2001 р. № 01-8/480 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав­ства у вирішенні спорів»].

139. Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Зако­
ну України «Про оподаткування прибутку підприємств» не
включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуван­
ню, зокрема, операції, пов'язані з поверненням платнику по­
датку коштів або майна з довірчого управління, а також основ­
ної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення

(викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом по­гашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів. Названий Закон не дає визначення терміну «погашення цінного паперу». Таке визначення вміщено у пункті 3.4 Поло­ження про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 № 61, за яким погашення цінного паперу є сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх ану­лювання відповідно до умов випуску.

[п.1.5 Інформаційного листа від 20.04.2001р. № 01-8/480 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав­ства у вирішенні спорів»].

139. Порушення сторонами договору законодавства про
податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо
податковим органом не подано доказів спрямованості укладе­
ної угоди на вчинення порушення податкового законодавства,
несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для
визнання угоди недійсною.

[п.13 Оглядового листа від 20.04.2001 р. № 01-8/481 «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по пе­регляду рішень, ухвал, постанов)»].

140. Відповідно до пункту «а» статті 2 Декрету Кабінету
Міністрів України від 26.12.92 № 18-92 «Про акцизний
збір» платниками акцизного збору є суб'єкти під­
приємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші
відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів
(послуг) на митній території України, у тому числі з даваль­
ницької сировини.

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

141. Згідно з пунктом «а» статті 3 Декрету Кабінету
Міністрів України від 26.12.92 № 18-92 «Про акцизний збір»
об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з ре­
алізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)
шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи,

послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з част­ковою їх оплатою.

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаним із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

142. Як свідчать матеріали судових справ, підприємства - ви­робники нафтопродуктів беруть участь як у процесі вироб­ництва відповідної продукції, так і у процесі її реалізації шляхом відвантаження підприємству-замовнику або, за його вказівкою, кінцевому споживачеві із здійсненням відповідних розрахунків. У зв'язку з цим у вирішенні спорів, пов'язаних зі сплатою акциз­ного збору із оборотів з реалізації нафтопродуктів, слід у кожно­му конкретному випадку з'ясувати умови, на яких здійснюва­лась переробка і реалізація нафтопереробними підприємствами нафтопродуктів, виготовлених з давальницької сировини, у то­му числі умови переходу права власності на нафтопродукти, роз­рахунків за реалізовані нафтопродукти тощо.

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

143.3 25 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акциз­ний збір» від 22.03.2001 № 2324-ПІ, якому не надано зворотної си­ли. Отже, з моменту набрання чинності цим Законом у вирішенні спорів, пов'язаних зі сплатою акцизного збору із оборотів з ре­алізації нафтопродуктів, виготовлених нафтопереробними підприємствами з давальницької сировини, що відбулися після 24.04.2001 p., слід враховувати таке. Відповідно до Закону пункт «а» статті 2 Декрету викладено у новій редакції, за якою платника­ми акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а та­кож їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробни­ки підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановле­но ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

144. Водночас у новій редакції викладено пункт «а»
статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р.
№ 18-92 «Про акцизний збір», згідно з якою об'єктом опо­
даткування є обороти з реалізації вироблених в Україні
підакцизних товарів (продукції), у тому числі з давальниць­
кої сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари
(продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів
(продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги
відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовле­
них з давальницької сировини.

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 •«Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

145. Умовою відвантаження виробником (переробником)
готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, йо­
го власнику або за його дорученням іншій особі є докумен­
тальне підтвердження банківської установи про перерахуван­
ня відповідної суми акцизного збору на розрахунковий раху­
нок виробника (переробника).

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

146. Законом України від 13.12.2001 р. «Про внесення змін
до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»
статтю 1 Декрету доповнено абзацами, у яких наводиться виз­
начення понять «давальницька сировина» і «давальницькі

умови».

[Інформаційний лист від 23.04.2001 р. № 01-8/482 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»].

147. Відповідно до гш. «д» п. 13 Інструкції про порядок об­
числення і сплати податку на додану вартість отримані пози­
вачем дотації з бюджету як відшкодування понесених ним
збитків не можуть вважатися об'єктом оподаткування. Також
згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»
бюджетні дотації теж не підлягають оподаткуванню.

[Лист від 05.05.2001 р. № 02-8/5-341/734].

148. Операції із застосуванням векселів не підлягають опо­
даткуванню на підставі пп. 11.11 ст. 11 Закону України «Про

податок на додану вартість», оскільки передача позивачу век­селя є оплатою третьою особою орендних платежів за дору­ченням фізичних осіб за безстрокове користування квартира­ми як їх постійного проживання і не може бути об'єктом опо­даткування ПДВ.

[Лист від 05.05.2001р. № 02-8/5-341/734].

149. Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Зако­
ну України «Про податок на додану вартість» підставою
для включення до складу податкового кредиту суми подат­
ку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням то­
варів (робіт, послуг), є подання покупцем заяви до подат­
кового органу лише у разі порушення продавцем порядку
виписування податкової накладної на вимогу покупця.
Право ж на складання податкових накладних відповідно до
підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону надається ви­
ключно особам, зареєстрованим як платники податку у пе­
редбаченому Законом порядку. Отже, подання покупцем
відповідної заяви у наведеному випадку не може бути
підставою для включення суми податку на додану вартість
до складу податкового кредиту.

[п.2.3 Інформаційного листа від 07.06.2001 р. № 01-8/665 «Про де­які питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 році»].

150. За несвоєчасну сплату збору до Державного інно­
ваційного фонду пеня не стягується.

[п.4 Листа від 11.06.2001 р. № 01-8/677 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

151. Рішення податкового органу про донарахування при­
буткового податку визнано недійсним, оскільки суб'єкт
підприємницької діяльності - фізична особа, який придбав
спеціальний торговий патент, звільняється від сплати прибут­
кового податку.

[п.5 Листа від 24.07.2001 р. № 01-8/824 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів дер­жавних та інших органів»].

152. Дія Закону України «Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності» не поширюється на торговельну
діяльність підприємств і організацій споживчої кооперації, тому

рішення податкового органу про застосування до підприємства фінансових санкцій за здійснення торговельної діяльності без па­тенту визнано недійсним.

[п.6 Листа від 24.07.2001 р. № 01-8/824 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів дер­жавних та інших органів»].

153. Платник податку не припустився порушень податково­
го законодавства, оскільки отримані ним за договором позики
кошти не включаються до валового доходу і не підлягають опо­
даткуванню податком на прибуток.

[п.7Листа від 24.07.2001 р. № 01-8/824 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів дер­жавних та інших органів»].

154. Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 26.12.92 р. № 18-92 «Про акцизний збір» податковим
агентом вважається уповноважений державний орган, що
здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з вільного
обігу або конфіскованих у випадках, передбачених законодав­
ством. Статтею 6 Декрету передбачено, що податковий агент
не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою
законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його
платників та вносити його до бюджету. Оскільки Законами
України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконав­
че провадження» органам державної виконавчої служби таких
повноважень не надано, вони не є податковими агентами у ро­
зумінні статті 1 Декрету.

[п.1.1 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

155. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткуван­
ня є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму вало­
вих витрат платника податку та суму амортизаційних відраху­
вань. Згідно з пунктом 4.1 статті 4 цього Закону валовий дохід
- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як
на території України, її континентальному шельфі, виключній

(морській) економічній зоні, так і за її межами. Визначення терміну «доходи» містить пункт 4 Положення (стандарту) бух­галтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвер­дженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, відповідно до якого доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зо­бов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зо­бов'язань. Статтею 374 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне уп­равління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а пози­чальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. У резуль­таті отримання позики зобов'язання зростають на суму, що дорівнює сумі позики, тобто сума власного капіталу позичаль­ника не зростає. Отже, сам факт отримання грошових коштів за договором позики не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке джерело надходження коштів має своїм наслідком виникнення боргового зобов'язання.

[п.1.2 Листа від 29.08.2001 р. ЛС° 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

156. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 14 Зако­
ну України «Про систему оподаткування» збір до Державного
інноваційного фонду належить до загальнодержавних податків
і зборів (обов'язкових платежів). Водночас законодавством не
визначено періоди і строки сплати цього збору. Отже, вимоги
щодо сплати платником податку пені за порушення строків
сплати збору до Державного інноваційного фонду не можуть
вважатися такими, що грунтуються на законі.

[п.1.3 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

157. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону Ук­
раїни «Про податок на додану вартість» суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,

визначаються як різниця між загальною сумою податкових зо­бов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податково­го кредиту звітного періоду. Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі коли на момент пе­ревірки платника податку органом державної податкової служ­би суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відпо­відальність у вигляді встановлених законом фінансових санкцій, нарахованих на непідтверджену суму податкового кредиту. Водночас Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить застосування фінансових санкцій у за­лежність від факту отримання платником податку суми бюд­жетного відшкодування.

[п.1.4 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

158. Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про регулю­
вання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньо­
економічної діяльності» органам державної податкової служби
України надано право стягувати у безспірному порядку з
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню за по­
рушення ними строків ввезення товарів (виконання робіт, на­
дання послуг), що імпортуються за бартерним договором.

[п.1.5 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

159. Підставою для застосування органом державної подат­
кової служби фінансових санкцій є сам факт порушення плат­
ником податку законодавства про оподаткування, незалежно
від того, у результаті якої перевірки - основної чи додаткової
- встановлено таке порушення.

[п.1.6 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

160. Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Порядку скла­
дання декларації про прибуток підприємства, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від

08.07.97 p. № 214, декларація про прибуток підприємств скла­дається платниками податку. Підпунктом 1.4 пункту 1 цього Порядку встановлено, що у декларації не повинно бути ніяких підчисток, помарок, непомітних виправлень. Виправлення по­милок у декларації проводиться з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88. її То ж до органів державної податкової служби, то вони згідно із статтею 10 Закону України «Про дер­жавну податкову службу в Україні» здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі, прово­дять перевірки фактів приховування і заниження сум податків і інших платежів і забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Зако­ном та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

[п.1.7 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

161. Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу
валових витрат включаються суми коштів, внесених до страхо­
вих резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону. З
підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону вбачається, що
створення страхового резерву за рахунок збільшення валових
витрат здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньо­
му для повного покриття ризиків неповернення основного бор­
гу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними
нестандартними за методикою, яка встановлюється Національ­
ним банком України. Відповідну методику визначено Положен­
ням про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями
банків, затвердженим постановою Правління Національного
банку України від 06.07.2000 р. № 279.

[п.1.8 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

162. Дія підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств» поширюється на

будь-яку іноземну валюту або заборгованість в іноземній ва­люті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду.

[п.1.10 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

163. Відповідно до статті 6 Указу Президента України від
28.06.99 № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт
малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є
платником, зокрема, податку на прибуток підприємств. Отже,
пункт 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибут­
ку підприємств» застосовується до правовідносин, що виникли
у звітному (податковому) кварталі після переходу платника
єдиного податку на загальну систему оподаткування.

[п.1.11 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

164. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюд­
жетами та державними цільовими фондами» податковий борг
(недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником по­
датків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений
строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового
зобов'язання. Податкове зобов'язання, згідно з пунктом 1.2
статті 1 названого Закону, - це зобов'язання платника по­
датків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України. Відповідно до
підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про поря­
док погашення зобов'язань платників податків перед бюдже­
тами та державними цільовими фондами» органами, уповно­
важеними здійснювати заходи з погашення податкового боргу
(органами стягнення), є виключно податкові органи, а також
державні виконавці у межах їх компетенції.

[п.1.12 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

165. Коригування нормативів відрахувань від прибутково­
го податку з громадян до бюджетів не віднесено до компе­
тенції господарського суду.

[п.1.13 Листа від 29.08.2001 р № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

166. Статтею 36 Закону України «Про Державний бюд­
жет на 2001 рік» передбачено, що положення статей 1, 6 та
частин другої і третьої статті 35 цього Закону застосовують­
ся при складанні, затвердженні і виконанні бюджету Авто­
номної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Відповідно
до пункту 3 статті 61 Закону України «Про місцеве самовря­
дування в Україні» складання і виконання районних І облас­
них бюджетів здійснюється відповідними державними
адміністраціями згідно з цим Законом та законом про бюд­
жетну систему.

[п.2 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

167. Обов'язок щодо сплати земельного податку у осіб, до
яких перейшло право на будівлі чи споруди, виникає з момен­
ту набуття цими особами названого права.

[п.2 Оглядового листа від 16.11.2001 р. № 01-8/1228 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зе­мельного законодавства»].

168. Встановлена законом пільга за земельним податком
поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від їх
організаційно-правової форми та форми власності

[п.З Оглядового листа від 16.11.2001р. № 01-8/1228 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зе­мельного законодавства»].

169. Відсутність обов'язкових реквізитів податкової на­
кладної позбавляє покупця права на податковий кредит.

[п.1 Оглядового листа від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про податки»].

170. Операції з перевезення залізницею експортних ван­
тажів між внутрішньою митницею і митницею на кордоні,
тобто без перетину державного кордону України, підляга-

ють оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

[п.2 Оглядового листа від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про податки»].

171. Операції з передачі основних фондів як внесків до ста­
тутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні пра­
ва не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

[п.З Оглядового листа від 23.11.2001р. № 01-8/1271 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про податки»].

172. Відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, по­
требує письмового узгодження з податковим органом.

[п.4 Оглядового листа від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про податки»].

173. Наявність переплати податку не звільняє суб'єкта
підприємницької діяльності від відповідальності за порушен­
ня законодавства про податки.

[п.5 Оглядового листа від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про податки»].

174. Платниками податку з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів є особи, у власності
яких є такі засоби.

[п.6 Оглядового листа від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про податки»].

Дата добавления: 2015-11-26