Читайте также: |
|
[п.1.4 Листа від 30.12.99 р. № 01-8/612 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
100. Закон України «Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом Ук
раїни від 22.10.98), так само як і Указ Президента України від
31.08.98 № 957 «Про невідкладні заходи щодо погашення за
боргованості з виплати пенсій» не розмежовує поняття
«ювелірні вироби з золота» за ознаками походження таких ви
робів, тобто не ставить обов'язок сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування у залежність від того, новий це
виріб чи вживаний, а також від тієї обставини, яка саме
торгівля (роздрібна, комісійна тощо) при цьому здійснюється.
Не містять відповідного поділу і пункти 6-11 Порядку спла
ти збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окре
мих видів господарських операцій, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740 (з подаль
шими змінами і доповненнями).
[п. 7 Листа від 30.12.99р. № 01-8/612 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
101. Згідно з пунктом 19.1.3 Інструкції про прибутковий
податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12, громадяни,
доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до Декре
ту, зобов'язані пред'являти підприємствам, установам, ор
ганізаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької
діяльності, які виплачують доходи, документи, що підтверд
жують право на одержання пільг. Відповідно до листа Голо
вної державної податкової інспекції України від 04.12.95 р.
№ 10-214/10-5773 «Про деякі питання оподаткування», надісла
ного на підставі пункту 2 статті 8 Закону України «Про держав
ну податкову службу в Україні» (в редакції від 24.12.93 p.),
підставою звільнення від оподаткування доходів громадян, пе
редбачених пунктом «є» статті 5 Декрету «Про прибутковий по
даток з громадян», є довідка місцевої ради, що підтверджує похо
дження продукції. Таким чином, у разі відсутності у громадян за
значеної довідки доходи, отримані ними від продажу
сільгосппродукції, оподатковуються на загальних підставах.
[п.1.2 Листа від 04.02.2000р. № 01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
102. Національний банк України не є суб'єктом оподатку
вання за Законом України «Про податок з власників транс
портних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
[п. 1.3 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
103. Підставою для зменшення сум податку на особових рахун
ках платників є рішення керівника (заступника керівника) органу
державної податкової служби, прийняте на підставі акта перевірки.
[п.1.5 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
104. Відсутність оформлених документів на земельну
ділянку не звільняє власників та землекористувачів від спла
ти земельного податку.
[п.З Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
105. Сума податку на додану вартість підлягає відшкоду
ванню на підставі податкової декларації за звітний період про
тягом місяця, наступного після подачі такої декларації.
[п.4 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
106. Застосування податковим органом ставок акцизного
збору на нафтопродукти, встановлених не законом, а іншим
нормативним актом, є підставою для визнання відповідного
рішення податкового органу недійсним.
[п.5 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
107. Включення до податкового кредиту будь-яких витрат
зі сплати податку на додану вартість, що підтверджені подат
ковою накладною, виданою не зареєстрованою в податковому
органі особою та заповненою з порушенням вимог щодо її
оформлення, може бути підставою для притягнення платника
податку до встановленої законом відповідальності.
[п.6 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
108. Якщо законом, який запроваджує відповідний пода
ток, не встановлено відповідальності за приховування або за
ниження цього податку, така відповідальність застосовується
100. Закон України «Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом Ук
раїни від 22.10.98), так само як і Указ Президента України від
31.08.98 № 957 «Про невідкладні заходи щодо погашення за
боргованості з виплати пенсій» не розмежовує поняття
«ювелірні вироби з золота» за ознаками походження таких ви
робів, тобто не ставить обов'язок сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування у залежність від того, новий це
виріб чи вживаний, а також від тієї обставини, яка саме
торгівля (роздрібна, комісійна тощо) при цьому здійснюється.
Не містять відповідного поділу і пункти 6-11 Порядку спла
ти збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окре
мих видів господарських операцій, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740 (з подаль
шими змінами і доповненнями).
[п. 7 Листа від 30.12.99р. № 01-8/612 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
101. Згідно з пунктом 19.1.3 Інструкції про прибутковий
податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12, громадяни,
доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до Декре
ту, зобов'язані пред'являти підприємствам, установам, ор
ганізаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької
діяльності, які виплачують доходи, документи, що підтверд
жують право на одержання пільг. Відповідно до листа Голо
вної державної податкової інспекції України від 04.12.95 р.
№ 10-214/10-5773 «Про деякі питання оподаткування», надісла
ного на підставі пункту 2 статті 8 Закону України «Про держав
ну податкову службу в Україні» (в редакції від 24.12.93 p.),
підставою звільнення від оподаткування доходів громадян, пе
редбачених пунктом «є» статті 5 Декрету «Про прибутковий по
даток з громадян», є довідка місцевої ради, що підтверджує похо
дження продукції. Таким чином, у разі відсутності у громадян за
значеної довідки доходи, отримані ними від продажу
сільгосппродукції, оподатковуються на загальних підставах.
[п.1.2 Листа від 04.02.2000р. № 01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
102. Національний банк України не є суб'єктом оподатку
вання за Законом України «Про податок з власників транс
портних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
[п.1.3 Листа від 04.02.2000р. № 01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
103. Підставою для зменшення сум податку на особових рахун
ках платників є рішення керівника (заступника керівника) органу
державної податкової служби, прийняте на підставі акта перевірки.
[п. 1.5 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
104. Відсутність оформлених документів на земельну
ділянку не звільняє власників та землекористувачів від спла
ти земельного податку.
[п.З Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
105. Сума податку на додану вартість підлягає відшкоду
ванню на підставі податкової декларації за звітний період про
тягом місяця, наступного після подачі такої декларації.
[п.4 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
106. Застосування податковим органом ставок акцизного
збору на нафтопродукти, встановлених не законом, а іншим
нормативним актом, є підставою для визнання відповідного
рішення податкового органу недійсним.
[п.5 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
107. Включення до податкового кредиту будь-яких витрат
зі сплати податку на додану вартість, що підтверджені подат
ковою накладною, виданою не зареєстрованою в податковому
органі особою та заповненою з порушенням вимог щодо її
оформлення, може бути підставою для притягнення платника
податку до встановленої законом відповідальності.
[п.6 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
108. Якщо законом, який запроваджує відповідний пода
ток, не встановлено відповідальності за приховування або за
ниження цього податку, така відповідальність застосовується
відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
[п. 1 Листа від 10.03.2000 р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
109. Залишки коштів на бюджетних рахунках підлягають
списанню та перераховуванню в доход Державного бюджету
України лише на кінець операційного дня 31 грудня бюджет
ного року.
[п.6 Листа від 10.03.2000р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
110. Підприємство в тридцятиденний термін після виплати
громадянам коштів за придбані у них акції повинно направляти до
податкових органів за місцем проживання продавців відомості про
розмір виплаченого доходу та суми нарахованого на нього податку.
[п.8 Листа від 10.03.2000р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
111. Відповідно до пункту 1 статті 8, пункту 1 статті 11 Зако
ну України «Про державну податкову службу в Україні» (в ре
дакції від 05.02.98 р.) органи державної податкової служби ма
ють право перевіряти наявність ліцензій, патентів, інших
спеціальних дозволів на здійснення окремих видів
підприємницької діяльності. З цим приписом кореспондується
частина перша статті 16 Закону України «Про державне регу
лювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним
і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»,
згідно з якою контроль за дотриманням норм цього Закону
здійснюють, зокрема, органи в межах компетенції, визначеної
чинним законодавством, тобто і державні податкові органи. Що
ж до пункту 7 статті 11 Закону України «Про державну подат
кову службу в Україні», то наведений у ньому перелік фінансо
вих санкцій, які вправі застосовувати згадані органи, не є ви
черпним. Відповідні фінансові санкції (штрафи, пеня) можуть
встановлюватися й іншими законодавчими актами. У даному
разі частинами четвертою і п'ятою статті 17 Закону України
«Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та
тютюновими виробами» визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення відповідних органів сума штрафу стягується в безспірному порядку державною податковою інспекцією за його місцезнаходженням.
[п.1.3 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
112. Частиною першою статті 14 Угоди між Російською Фе
дерацією та Україною про статус і умови перебування Чорно
морського флоту Російської Федерації на території України від
28.05.97 р. (далі - Угода) передбачено, що податкові відрахуван
ня відповідно до законодавства України здійснюють під
приємства, організації і установи Чорноморського флоту
(пункт 2 статті 2 Угоди), а не військові формування (пункт 1
статті 2 Угоди). Отже, у вирішенні спорів, пов'язаних з застосу
ванням законодавства про податки, суд повинен виходити з ви
мог статті 14 Угоди.
[п.1.4 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
113. Питання оподаткування податком на додану вартість
операцій з продажу нерезидентам путівок на санаторно-ку
рортне лікування та відпочинок у санаторно-курортних за
кладах Автономної Республіки Крим врегульовано абзацом
другим підпункту 5.1.9 пункту 5.1 статті 5 Закону України
«Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями
від 07.07.99 р. Що ж до правовідносин, які склалися під час дії
Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 14-92
«Про податок на добавлену вартість», то до них треба застосо
вувати підпункт «р» пункту 1 статті 5 згаданого Декрету, який
передбачає, що путівки на санаторно-курортне лікування
звільняються від податку на добавлену вартість.
[п. 1.5 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
114. Вжитий в абзаці першому підпункту 5.3.6 пункту 5.3
статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» вислів «які є окремими юридичними особами»
стосується усіх органів управління об'єднань платників подат
ку, у тому числі холдингових компаній.
[п.1.6 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
115. Звернення стягнення недоїмки за податками на суми, які
належить одержати недоїмникові від його дебіторів, може
здійснюватись лише у разі підтвердження такої дебіторської за
боргованості у встановленому порядку.
[п.2 Листа від 11.05.2000 р. № 01-8/206 «Дро деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
116. Відсутність можливості візуального контролю спожи
вачами за електронним контрольно-касовим апаратом та інди
катором клієнта є порушенням порядку розрахунків із спожи
вачами. Пунктом 5.1 Положення про порядок реєстрації і за
стосування електронних контрольно-касових апаратів при роз
рахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 18.09.97 № 343 та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України (в редакції наказу від 31.12.98
№ 660), передбачена обов'язковість візуального контролю з бо
ку покупця за реєстрацією операцій продажу. Індикатори
клієнта електронного контрольно-касового апарата повинні
бути розгорнуті в площині, яка забезпечує максимальну мож
ливість читання клієнтом інформації про сплату грошових сум
за отриману покупку.
[п.4 Листа від 11.05.2000р. № 01-8/206 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
117. Рішенням Вищого арбітражного суду України від
21.12.99 у справі № 1/97 визнано недійсною частину першу
пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затверд
женого наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.97 № 165 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.10.98 № 469). Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 № 04-1/1-7/21 рішення Вищого арбітражного суду з цієї справи залишено без зміни.
[Лист від 31.05.2000 р. № 01-8/251 «Про рішення Вищого арбітражного суду України зі справи про визнання недійсною частини першої пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної»].
118. Згідно з статтею 5 Закону України «Про державну
підтримку засобів масової інформації і соціальний захист жур
налістів» розмір плати за землю державними підприємствами
зв'язку, які займаються розповсюдженням теле- і радіопрограм,
не може перевищувати розміру плати за землю закладами
культури. Пунктом 4 статті 12 Закону України «Про плату за
землю» передбачено звільнення від земельного податку, зокре
ма, вітчизняних закладів культури. Одночасно арбітражним
судам слід мати на увазі, що відповідно до частини першої
статті 69 Земельного кодексу України землі, що надані у кори
стування підприємствам і організаціям, що експлуатують ме
режі зв'язку, визнаються землями зв'язку. Частиною першою
статті 6 Закону України «Про зв'язок» також передбачено, що
землі, надані підприємствам, установам і організаціям зв'язку
для використання у визначених цією нормою цілях, відносять
ся саме до земель зв'язку. Згідно ж із Загальним класифікато
ром «Галузі народного господарства», затвердженим наказом
Міністерства статистики України від 24.01.94 р. № 21 (з по
дальшими змінами), радіотелевізійні передавальні центри
віднесені до галузі «52300 «Електро- і радіозв'язок». Відповідно
до статті 8 Закону України «Про плату за землю» податок на зе
мельні ділянки, надані, зокрема, для підприємств зв'язку, справ
ляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці
площі пашні по області. Враховуючи викладене, не передбачені
підстави для віднесення таких землекористувачів, як радіоте
левізійні передавальні центри, до закладів культури і, отже, для
звільнення їх від сплати земельного податку.
[Лист від 26.06.2000 г. № 05-2/275 «Про сплату земельного податку радіотелевізійними передавальними центрами»].
119. Абзац другий пункту 21 постанови Кабінету Міністрів
України від 19.03.97 р. № 247 «Про звіти керівників мініс-
терств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій про підсумки роботи народного господарства у січні 1997 року» щодо необхідних для відшкодування податку на додану вартість документів, не містить положень, які не відповідають законодавству України.
[п.2 Листа вій 31.072000р. № 01-8/380 «Про вирішення спорів Вищим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
120. Порядок проведення державними податковими орга
нами інвентаризації податкової заборгованості платників
податків за станом на 31.03.97 р. та її списання і реструкту
ризації, затверджений наказом Державної податкової адмі
ністрації України від 22.07.97 р. № 242, видано правомірно
на виконання Закону України «Про списання та реструкту
ризацію податкової заборгованості платників податків за
станом на 31 березня 1997 року».
[п.6 Листа від 31.07.2000 р. № 01-8/380 «Про вирішення спорів Вищим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
121. Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну
біржу» остання є юридичною особою і має за мету надання по
слуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попи
ту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полег
шення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Як передбачено статтею 15 названого Закону, біржовою опе
рацією визнається угода, що відповідає визначеним у цій статті
умовам, у тому числі якщо вона подана до реєстрації та за
реєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням уго
ди дня. Отже, необхідною складовою частиною надання послуг
в укладенні біржових угод є її реєстрація на біржі. З огляду на
викладене операції щодо реєстрації угод на біржі підпадають
під ознаки терміну «продаж послуг» пункту 1.4 статті 1 Закону
України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, питан
ня стосовно правомірності сплати податку на додану вартість з
цих операцій необхідно вирішувати з урахуванням статті 2 За
кону України «Про податок на додану вартість».
[п.1.1 Листа від 10.08.2000 р. № 01-8/413 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
122. Закон України «Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності» не ставить наявність у суб'єкта
підприємницької діяльності права на особливий порядок опо
даткування у залежність від того, у якій формі він здійснював
розрахунки зі своїми контрагентами.
[п 1.2 Листа від 10.08.2000 р. № 01-8/413 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
123. Рішенням Вищого арбітражного суду України від
12.03.99 у справі № 1/18 визнано недійсною постанову Кабіне
ту Міністрів України від 26.01.99 № 85 «Про порядок зараху
вання до Державного бюджету на 1999 рік частини аморти
заційних відрахувань». Постановою судової колегії Вищого
арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, поста
нов від 29.07.99 назване рішення з цієї справи залишено без
зміни. Постановою президії Вищого арбітражного суду Ук
раїни від 04.08.2000 № 02-7/1-138/1188 названі рішення та по
станова Вищого арбітражного суду України з цієї справи ска
совані, відповідна постанова визнана такою, що видана в ме
жах повноважень Кабінету Міністрів України.
[Лист від 07.09.2000р. № 01-8/481 «Про постанову президії Вищого арбітражного суду України зі справи про визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України»].
124. Арбітражним судам також слід мати на увазі, що Ко
декс України про адміністративні правопорушення визначає
суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного
правопорушення лише фізичну особу (у тому числі службо
ву), а не юридичну особу (підприємство, установу, ор
ганізацію). Отже, не має правових підстав для застосування
статті 38 названого Кодексу до правовідносин, які виникають
у зв'язку із застосуванням органами державної податкової
служби до підприємств, установ та організацій встановлених
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахун
кових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг» фінансових санкцій.
[Лист від 07.09.2000р. № 01-8/480 «Про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»].
W
125. Звернення стягнення недоїмки за податками на суми, які належить одержати недоїмникові від його дебіторів, може здійснюватися лише у разі підтвердження такої дебіторської заборгованості у встановленому порядку.
[п.1.1 Оглядового листа від 22.09.2000р. №01-8/516 «Про практику вирішення окремих категорій спорів»].
125. У вирішенні питання щодо правомірності нарахування
податковими органами податку на репатріацію доходів нере
зидента необхідно враховувати приписи міжнародних дого
ворів про усунення подвійного оподаткування, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
[п.1.2 Оглядового листа від 22.09.2000р. №01-8/516 «Про практику вирішення окремих категорій спорів»].
126. Згідно зі статтею 2 Указу Президента України від
28.06.99 р. № 746 «Про внесення змін до Указу Президента
України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систе
му оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва» підприємці мають право обирати спосіб
оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одер
жання свідоцтва про сплату єдиного податку. Перехід
підприємця до спрощеної системи оподаткування, обліку та
звітності здійснюється у разі подання ним заяви до податко
вого органу за місцем його державної реєстрації, який зо
бов'язаний протягом десяти робочих днів безоплатно видати
підприємцю свідоцтво на право сплати єдиного податку або
надати письмову вмотивовану відмову. Порядок видачі
свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого
підприємництва - фізичною особою затверджений наказом
Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р.
№ 599. У разі ухилення від видачі або відмови у видачі тако
го свідоцтва підприємець вправі звернутися до арбітражно
го суду із заявою про визнання відповідного акта державно
го податкового органу недійсним та/або про спонукання
цього органу видати свідоцтво.
[п.8Листа від 23.10.2000р. № 01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].
127. Посадові особи податкової міліції мають право
здійснювати перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з
питань дотримання ними вимог Закону України «Про застосу-
вання електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
[п.2 Листа від 09.11.2000 р. № 01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
128. Припис, вміщений у підпункті 7.3.6 пункту 7.3 статті 7
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,
має застосовуватись за наявності будь-якої іноземної валюти
або заборгованості в іноземній валюті на обліку платника по
датку на кінець податкового періоду незалежно від підстав
одержання ним іноземної валюти або виникнення заборгова
ності у такій валюті.
[п.1.1 Листа від 04.12.2000 р. № 01-8/718 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
129. За змістом пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» на резидента або
постійне представництво нерезидента покладено обов'язок ут
римувати і перераховувати до відповідного бюджету податок
на репатріацію доходів від суми доходу, що виплачується нере
зиденту (крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.7 цієї
статті), якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод,
які набрали чинності. Пункт 13.1 статті 13 Закону відносить
до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походжен
ня з України, зокрема проценти, що сплачуються на користь
нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язан
нями, випущеними (виданими) резидентом. Слід звернути
увагу також на пункт 13.4 статті 13 Закону, згідно з яким не
підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у
вигляді процентів, сплачених нерезидентам за отримані Ук
раїною позики (кредити або державні зовнішні запозичення),
які відображаються у державному бюджеті України чи кошто
рисі Національного банку України.
[п.1.2 Листа від 04.12.2000 р. № 01-8/718 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
12-2-304
130 У арбітражного суду немає правових підстав вважа
ти названий Указ Президента України від 28 06 99 № 761
«Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»
нечинним, оскільки Верховною Радого України не приймав
ся ні закон, предметом регулювання якого було б справлян
ня названого збору, ані рішення про відхилення відповідно
го законопроекту (пункт 4 розділу XV Конституції Ук
раїни) 3 цього приводу див також «Інформацію до Указів
Президента України, виданих у 1999 році відповідно до
пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції
України за станом на 25 жовтня 1999 року», вміщену у га
зеті «Урядовий кур'єр» від 28 10 99 № 203 (розділ І «Укази
Президента України, які набрали чинності І діють»)
[п13 Листа від 04 122000 р № 01 8/718 «Про деякі питання практики застосування окремиг норм чинного законодавства у вирішенні спорів»]
131 Бартерні (товарообмінні) операції з використанням
векселів, у яких вексель виступає як товар, підлягають оподат
куванню податком на додану вартість на загальних підставах
[п 2 Листа від 11 12 2000 р №01 8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами су до вої колеги Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»]
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав