Об’єкти мов програмування

ПЛК TSX 37 Micro має 7 типів об’єктів:

1. внутрішні об’єкти (%M);

2. вхідні об’єкти (%I);

3. вихідні об’єкти (%Q);

4. константи, які зберігаються в пам’яті (%K);

5. системні об’єкти (%S);

6. об’єкти функціональних блоків (%TM, %T, %MN, %C, %DR, %R);

7. об’єкти Grafcet (%X).

Крім того розрізняють 5 форматів об’єктів мови:

1. X – біт (об’єкт довжиною 1 біт) - EBOOL;

2. B – байт (об’єкт довжиною 8 біт) - BYTE;

3. W – слово (об’єкт довжиною 16 біт зі знаком) - WORD;

4. D – подвійне слово (об’єкт довжиною 32 біта зі знаком) - DWORD;

5. F – подвійне слово з плаваючою крапкою (об’єкт довжиною 32 біта з плаваючою крапкою) - REAL.

Синтаксис опису входів та виходів:

Символ МЕК 1131-3	Тип об’єкту	Формат об’єкту	Позиція модуля	Крапка	№ каналу
%	I Q	(X) W D	m	·	k

Для об’єктів, які мають формат “біт”, X можна не вказувати.

Приклади: %I1.5 – п’ятий вхідний канал дискретного модуля, розміщеного в 1-му слоті; %Q2.7 – сьомий вихідний канал дискретного модуля, розміщеного в 2-му слоті; %QW4.2 – друге вихідне слово 4-го модуля.

Для опису помилок також використовуються спеціальні слова: MOD – модуль, ERR – помилка. Наприклад, %I4.MOD.ERR – помилка 4-го модуля; %I1.3.ERR – помилка 3-го каналу 1-го модуля.

При визначенні позиції модуля використовується географічна адресація, тобто номер модуля залежить від фізичного розташування цього модуля на шасі ПЛК. Оскільки базовими при адресації є напівформатні модулі, модулі стандартного формату адресуються як два з’єднаних напівформатних модуля.

При описі констант, внутрішніх та системних об’єктів використовується наступний синтаксис:

МЕК 1131-3	Тип об’єкту	Формат об’єкту	Номер
%	M K S	(X) W D F B	i

Приклади: %M0 – 0-вий біт пам’яті; %MW70 – слово пам’яті; %SD200 – системне подвійне слово; %KF76 – константа в форматі REAL (з плаваючою крапкою).

Для зберігання байтів, слів, подвійних слів та слів з плаваючою крапкою використовується одна зона пам’яті. Отже, системні, внутрішні об’єкти та константи перекриваються в пам’яті так, як це показано на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Перекриття байтів, слів та подвійних слів в пам’яті.

Для виділення окремих бітів в слові використовується наступний синтаксис:

Символ МЕК 1131	Тип та формат об’єкта	№ слова	Двокрапка	Символ X	Номер біта (від 0 до 15)
%	MW KW SW	i	:	X	j
IW QW	m.k

Приклад: %MW10:X2 – другий біт внутрішнього слова %MW10.

Об’єкти функціональних блоків поділяють на:

1. бітові – об’єкти, які відповідають виходам функціонального блока;

2. спеціальні слова - об’єкти, які відповідають параметрам конфігурації та внутрішнім параметрам функціонального блока.

Приклади: %TM1.Q – вихід першого таймеру (біт); %C3.V – поточне значення 3-го лічильника(слово);

Крім вищенаведених об’єктів мов LD, IL, та ST, які є простими, існують також структуровані об’єкти, до яких відносять:

1. таблиці біт (бітові рядки);

2. таблиці слів;

3. таблиці байт (рядки символів).

Для опису структурованих об’єктів використовується наступний синтаксис:

Адреса початкового елемента

Символ “:”

Довжина таблиці

Приклади: %M0:10 – таблиця бітів від %M0 до %M9; %SW2:4 – таблиця системних слів довжиною 4 елементи, яка розпочинається зі слова %SW2; %KB22:10 – рядок символів довжиною 10 елементів, який розпочинається з константи %KB22.

В мовах LD, IL та ST окрім прямої адресації, коли безпосередньо вказується розташування об’єктів в пам’яті (наприклад, %MW26), використовується також індексна адресація, коли адреса об’єкту визначається за допомогою індексу. В якості індексів використовують внутрішні слова.

При використанні індексної адресації використовується наступна конструкція:

Початкова адреса[внутрішнє слово – індекс]

При такій адресації для визначення адреси об’єкту необхідно до початкової адреси додати вміст внутрішнього слова, яке використовується як індекс.

Приклад: %MW68[%MW1]. Якщо у внутрішньому слові %MW1 зберігається значення 12, то запис %MW68[%MW1] вказує на елемент %MW80.

Всім простим об’єктам мов LD, IL та ST можна привласнити символічні імена. Ці імена повинні складатися не більше, ніж із 32-х алфавітно-цифрових символів і першим символом повинна бути буква.

Таблиці та індексовані об’єкти не можуть мати символічних імен, але якщо вихідні об’єкти мають символічні імена, то ці імена можна використовувати для опису таблиць та індексованих об’єктів. Приклад: Якщо символічним іменем внутрішнього слова %MW12 є speed, тоді для опису таблиці %MW12:8 можна використати наступний запис: speed:8.

Дата добавления: 2015-11-26