Загальні положення. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (транспортні злочини)- це

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (транспортні злочини) - це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху й експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопроводного транспорту.

Виходячи з цього визначення, родовим об’єктом цих злочинів є безпека руху й експлуатації транспорту - сукупність суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення від шкоди, що може бути заподіяна під час руху (пересування людей і переміщення вантажів), використовуючи транспортні засоби чи експлуатуючи транспорт. Безпосередні об’єкти транспортних злочинів-безпека певних видів транспорту (залізничного, водного, повітряного, автомобільного, міського електротранспорту, магістрального трубопроводного транспорту). Додаткові необхідні чи факультативні безпосередні об’єкти деяких із цих злочинів - залежно від конкретного способу вчинення посягань - це життя та здоров’я людини, власність, інші блага.

Предметом транспортних злочинів можуть бути: транспортні засоби, їхні ідентифікаційні номери, шляхи сполучення, споруди на них, рухомі склади та судна, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв’язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів, тощо.

Деякі статті, що передбачають відповідальність за злочини проти безпеки руху й експлуатації транспорту, містять спеціальну вказівку на потерпілого (наприклад, працівники транспорту та близькі їм особи - ст. 280; екіпаж і пасижири судна, з яким відбулося зіткнення, а також зустрінуті в морі або на іншому водному шляху особи, котрі зазнали лиха - ст. 284).

З об’єктивної сторони більшість транспортних злочинів описана в законі як злочини з матеріальними складами, порівняно менше злочинів - із формальними (наприклад, статті 278,280,284,285). У злочинах із матеріальним складом об’єктивна сторона містить діяння, наслідки та причиновий зв’язок між ними. Діяння в цих злочинах виявляються в дії чи бездіяльності особи (деякі злочини, наприклад, пошкодження шляхів сполучення й транспортних засобів можуть бути вчинені лише як дія). Наслідки у статтях цього розділу КК передбачають вказівку на створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків - загибель (смерть) однієї чи кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велику матеріальну шкоду, інші тяжкі наслідки. Встановлення причинового зв’язку між діянням і наслідками у транспортних злочинах передбачає призначення експертизи.

У багатьох злочинах, які містяться в розділі XI Особливої частини КК, діяння виявляється в порушенні певних правил. Це означає, що диспозиції таких статей бланкетні, тому для встановлення факту порушення цих правил необхідно звернутися до численних відомчих нормативних актів, які регламентують поведінку працівника транспорту чи іншого учасника дорожнього руху.

Об’єктивна сторона деяких посягань у транспортній сфері може містити вказівку на способи вчинення злочинів (наприклад, самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном через роз’єднання повітряної гальмівної магістралі чи в інший спосіб). Специфіка транспортних злочинів полягає в тому, що деякі з них характеризуються обстановкою, яка полягає в русі (пересуванні) транспортних засобів, тож не можна говорити про відповідальність за ці злочини, якщо рух не відбувається (наприклад, під час ремонту транспортних засобів).

Суб’єкт транспортних злочинів - загальний (фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку). За пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст. 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), а також за незаконне заволодіння транспортним засобом (частини 2 і 3 ст. 289) відповідальність настає з 14-річного віку.

Деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можуть вчинятися тільки спеціальними суб’єктами (наприклад, працівником залізничного, водного чи повітряного транспорту - ст. 276; капітаном судна - ст. 284; особою, що керує транспортним засобом - ст. 286; особою, котра відповідає за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, - ст. 287 тощо).

Суб’єктивна сторона транспортних злочинів визначається залежно від складності їхньої об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом характеризуються умисною формою вини, а злочини з матеріальним складом - необережністю. Умисне порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту для заподіяння шкоди державі, особі чи іншим правоохоронюваним інтересам слід кваліфікувати за статтями про злочини проти основ національної безпеки, проти життя та здоров’я особи, проти власності тощо.

Залежно від послідовності розташування в нормах КК, безпосереднього об’єкта та виду транспорту всі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна поділити на три види (групи):

1. злочини, що вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (статті 276-285);

2 злочини, котрі вчиняються на автомобільному та міському електротранспорті (статті 286-290);

3 злочини, які полягають у порушенні чинних на транспорті правил і в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291 і 292).

Питання для самоконтролю

1. Що виступає об’єктом злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту?

2. Що може бути предметом транспортних злочинів?

3. У чому виявляється об’єктивна сторона злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту?

4. У чому виражається суб'єктивна сторона злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту?

5. Якими ознаками характеризується об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст 276 КК (Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту)?

6. Якими ознаками характеризуються предмети злочину, передбаченого ст. 277 КК (Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів)?

7. Як потрібно кваліфікувати злочинні діяння, якщо угон або захоплення транспортного засобу поєднаний зі скоєнням більш небезпечних злочинів (бандитизм, державна зрада)?

8. З якого моменту злочин, передбачений ст. 279 КК (Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства), вважається закінченим?

9. У чому виявляється об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 280 КК (Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків)?

10. Хто виступає суб’єктом злочину, передбаченого ст. 281 КК (Порушення правил повітряних польотів)?

11. У чому виявляється суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК (Порушення правил використання повітряного простору)?

12. Як потрібно кваліфікувати дії стосовно самовільного без нагальної потреби зупинення поїзда, якщо зупинка поїзда вчинена шляхом пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів?

13. Хто являється суб’єктом злочину, передбаченого ст. 284 КК (Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха)?

14. Хто являється суб’єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК під час навчальної їзди в автомобілях з подвійним управлінням?

15. Якими ознаками характеризується об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 287 КК (Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації)?

16. Які передбачені законом умови звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК)?

Практичні завдання:

1. О. перевищив встановлену швидкість дорожнього руху та виїхав на тротуар, збивши одного пішохода. Водій автомобіль не зупинив і поїхав геть, маючи намір уникнути відповідальності. Внаслідок отриманих ушкоджень і відсутності допомоги потерпілий пішохід через деякий час помер. Кваліфікуйте дії О Відповідь поясніть.

2. Л. працював водієм одного транспортного підприємства. Якось увечері, коли вже ніхто не працював, він самовільно взяв закріплений за ним вантажний автомобіль і поїхав на ньому до лікарні, де лікувалася його дружина. Кваліфікуйте дії Л. Відповідь поясніть.

Дата добавления: 2015-11-26