Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

НА ТЕМУ:

«ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ ПОЛОЖЕНЬ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА»

Донецьк 2012

НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Відповідно до ст. 43 Конституції України від 28.06.1996 держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Для забезпечення реалізації цього конституційного положення в державі створена система спеціальних державних органів, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

В умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах різних форм власності значно збільшилося число порушень трудових прав громадян. У зв'язку з цим зростає значення нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства. Додатковим засобом захисту основних прав і свобод виступає право на звернення до міжнародних установ, юрисдикцію яких визнала Україна. Таке право виникає у випадку вичерпання усіх національних засобів правового захисту і тому ці засоби захисту розглядаються як додаткові.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Головну роль у забезпеченні такого нагляду та контролю належить Державній інспекції України з питань праці, яка діє на підставі Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011.

Державна інспекція України з питань праці входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного положення основними завданнями Державної інспекції України з питань праці є:

■ реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

■ розроблення та внесення пропозицій щодо формування державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, зайнятість населення, а також законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

■ реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення;

■ реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (далі – КпАП України) при порушенні вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб підприємства, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 41 КпАП України).

Також, згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП України порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41² КпАП України).

Окрім того, ст. ст. 172, 173, 175 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ передбачена кримінальна відповідальність службових осіб за порушення трудового законодавства, а саме:

► незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю;

► безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць.

► грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою;

Дата добавления: 2015-11-28