Читайте также:
|
Кількість год 1
Ключові поняття :
Література
Основна:
1. Дорошенко, С.І.Методика викладання української мови. [Текст]: навч. посібник / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельниченко / за ред.. С.І Дорошенка. – 2-ге вид. перероб. і допов. – К..: Вища школа.-1994.- с.174
2. Коваль, Г.П., Деркач, Н.І., Наумчук, М.М. Методика викладання української мови [Текст]: навч.посібник / Г.П. Коваль, Н.І. Деркач, М.М Наумчук. – Т.: Астон, 2008.
Додаткова:
1. Бойко, І. Б.. Українська мова в таблицях та схемах [Текст]: / І. Б. Бойко. – Х.: Ранок - 1997- 96 с.
2. Бутрім В.Л. Граматична веселочка. Збірник нестандартних граматичних матеріалів, 1-4 класи [Текст]: / В.Л. Бутрім. – К.: Основа, 2006 – 144 с.
3. Вашуленко, М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі [Текст]: /
М.С. Вашуленко – Х.: Торсінг, 2002. – 96 с.
4. Ґудзик, І.П. Аудіювання на уроках української мови. Навчаємось слухати, почути і розуміти [Текст]: Посібник для вчителів початкових класів / І.П. Ґудзик - Чернівці: Видавничий дім «Букрен», 2005. – 2008с.
5. Горбачук, В.Т. Види. Диктантів і методика їх проведення [Текст]: / В.Т. Горбачук – К.: Рад.школа,1989 – 96с.
6. Коваль, Г. Звукобуквений аналіз на уроках української мови у початкових класах [Текст]: / Г.Коваль – Т.: 2003. – 80 с.
7. Ковальчук, О. Творчі завдання до переказів з української мови 11 клас [Текст]: / -
О. Ковальчук. – Т.: - 2004. – 160с.
8. Методика викладання української мови в початкових класах... [Електронний ресурс] // Режим доступу: gendocs.ru/v35957/
План
1 Методика розкриття понять: основа слова, закінчення, споріднені слова, корінь, суфікс, префікс.
2. Пропедевтичне вивчення їх та закріплення здобутих знань шляхом цілеспрямованого супровідного повторення.
Значення і завдання роботи над вивченням будови слова
Державний стандарт визначає одним із завдань засвоєння елементарних знань про всі найважливіші мовні одиниці, необхідні та доступні для формування мовленнєвих умінь та навичок. Вивчення теми важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчими засобами. Усе це сприяє розпиткові точного і образного мовлення дітей.
Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повім цінних навичок правильного письма, адже вивчення цієї теми пов'язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови /о, е] з [і], [г, к, х] із [ж, ч, ш] її [з', ц', сг ], правопису слів з ненаголошеними голосними її сумнівними приголосними (нігті, легкий, молотьба), и також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.
Засвоєння темп «Будова слова» впливає на виховання інтересу до уроків мови, на розвиток лінгвістичних здібностей учнів.
Завдання вивчення морфемної будови слова в початкових класах полягає у формуванні в учнів понять: основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс, усвідомленні і ролі, а також у практичному оволодінні морфологічним способом словотвору (без називання термінів), у збагаченні і розширенні словника учнів.
Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися в 2 класі і закінчується в 3. Вона складається з таких основних етапів:
1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).
2. Ознайомлення зі специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокорінними (спорідненими) словами (3 клас).
3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов'язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3—4 класи).
1.Методика розкриття понять: основа слова, закінчення, споріднені слова, корінь, суфікс, префікс.
Вивчення основи слова і закінчення Розуміння основи слова неможливе без знання того, що таке закінчення. Вивчаючи закінчення, учитель має розкрити перед школярами його ознаки:
— закінчення — це змінна частина слова;
— закінчення служить для зв'язку слів у реченні;
— закінчення стоїть у кінці слова.
На першому етапі учні одержують початкові уявлений про закінчення. Це здійснюється під час виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й того ж слова в контексті
На другому етапі учні засвоюють термін «закінчення» і усвідомлюють функцію цієї частини слова — зв'язує слова в реченні. Крім наведеної вище вправи, можна запропонувати учням деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв'язку слів у реченні.
Третій етап у вивченні закінчення передбачає формування власного висновку й усвідомлення його: «Замінна частина слова називається заміщенням. Закінчення служить для зв'язку слів у реченні. Закінчення стоїть у кінці слова». На цьому етапі учитель показує схематичне позначення закінчення.
Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається під час виконання тренувальних вправ (четвертий етап). Це можуть бути, зокрема.
Вивчення кореня слова
Приступаючи до вивченняслова, учитель має сформувати
в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;
— слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими;
— слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);
— слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокорінними, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе;
— у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа — школи — школі).
У процесі вивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього дитину потрібно спеціально навчати.
Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокорінними (2 клас).
Вивчення префікса Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить діте й із такими ознаками цієї частини слова.
Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словах (получениях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.
Після того як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова, що поїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення
У 1—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів е засобом усвідомлення їх словотворчої ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, що префікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення.
Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса, на порівняння одного й того ж префікса в різних і ловах, на утворення за допомогою префіксів нових слів.
Вивчення суфікса Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити основні ознаки суфікса.
У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.
Робота над засвоєнням поняття суфікс починається із з'ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.
При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається па конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, учитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова.
Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок), утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.
З терміном «суфікс» і його схематичним зображенням школярів знайомить учитель.
У початкових класах вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному й писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:
I. На спостереження за роллю морфем у слові:
— розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення;
II. На заміну морфем у слові:
у поданих словах замініть суфікс -ик суфіксом -ищ {котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені і-ми слова?
III. На добір слів:
— у слові перебігти визначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення
утворених слів.
IV. На утворення слів:
— утворіть від поданих іменників прикметники (учитель, трактор, рука);
— утворіть від поданих іменників прикметники (слива, яблуко, машина).
Висновок. Щоб успішно навчати учнів знаходити частини слова, вчитель повинен знати, які ж помилки учні допускають при виїх визначення та шляхи подолання цих помилок.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 544 | Нарушение авторских прав