Читайте также:
|
1. Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Таж тепера весна золота!
2. Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій.
3. Дві години від ріки Серету на Буковині лежить село Д.
4. В соняшника були руки й ноги, було тіло шорстке і зелене.
5. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурово простелися, пролийся мертвому мені!
6. Мріють крилами з туману лебеді рожеві, сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
7.
8. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.
9. Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу, людським презирством, ніби струпом, вкритий!
10. Що є свобода? Добро в ній якеє?
11. По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, зближались до Києва з Білогородського шляху.
12. Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами, сорочку мати вишила мені…
13. Рідна мати моя, ти ночей не доспала…
14. Сміються, плачуть соловї і бють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її – знов молодість не буде!»
15. Старезний, густий, предковічний ліс на Волині.
16. Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче, за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.
6. Чи не той то Хміль
7. Віють вітри, віють буйні аж дерева гнуться
8. За світ встали козаченьки в похід опівночі.
9. Всякому місту – звичай і права,
Всякий іміє всій ум голова
10. Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак.
11. Все йде, все минає - і краю немає,
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло,
А друге зав’яло, навіки зав’яло….
А листя пожовкле вітри рознесли.
12. За столом сидять Трандалєв, а з бокових дверей виходить ….. з бумагою в руках: «Нате, читайте! (Дає бумагу). Читайте відціля».
13. О слово рідне, ореле скутий, чужинцям кинуте на сміх, співочий грім батьків моїх дітьми безпам’ятно забутий.
14. За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію повиті.
15. Блакитніє море. Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
16. Б’ють пороги, місяць сходить, як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, хто всім верховодив!
17. Лишилось тільки ще спакуватись... Се було одно з тих незчисленних «треба», які мене так утомили і не давали спати.
18. І смеркає, і світає, день божий минає, і знову люд потомлений і все спочиває.
19. Сорок літ проблукавши, Мойсей по арабській пустині наблизився з народом своїм о межу к Палестині.
20. Має крилами Весна запашна, лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах.
21. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні.
22. Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.
23. Чого являєшся мені у сні?
24. У всякого своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує, той неситим оком – за край світа зазирає, чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину.
25. У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод – храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив'яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби вихопленого з казок Шехерезади, майне раптом обличчя з прекрасним профілем камеї, а на сцені, відданій східним розкошам пластики, співають руки танцівниць, тчуть пісню кохання під звуки дивного інструмента (назва якого так і зосталась тобі невідома!), — в той жагучий, по – тропічному паркий рангунський вечір з фантастикою музики, краси і мрій піднебесних згадалася чомусь Ця давня історія, історія інших широт.
26. У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала «Ой піду я до роду гуляти». Це була пісня материна. Пісня була весела і журна одночасово, як і життя людське.
27. Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту. Горіли солом'яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев'яних церков. Вітер був сильний. Полум'я гуготіло. І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл спалених паперів – всіх отих книг міських Полтавських, де були записи поточних судових справ.
28. Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко вагаються трагічні терези.
29.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 91 | Нарушение авторских прав