Тіньова економіка, організована злочинність і корупція

Хоч тіньова економіка не зводиться до економічної активності представників організованої злочинності, питання про їх співвідношення актуальне. Під організованою злочинністю розуміють відносно масове функціонування стійких керованих угруповань злочинців, для яких злочин є промислом (бізнесом) і які створюють для себе систему захисту від суспільного контролю за допомогою корупції.

Організована злочинність в західних країнах виникла набагато раніше, ніж у перехідних суспільствах. Так, в Італії її виникнення пов'язують із сици-лійською мафією, яка має більш ніж 150-річну історію. Спочатку це були загони, які захищали латифундистів; пізніше перші почали брати з других подать; ще пізніше, еволюціонуючи в протиправному напрямку, вони набули обрисів тієї мережі злочинних утворень, які прийнято називати мафією. Ватажки мафій розробили неписані устави, що визначали структуру організації та відносини в її межах, були налагоджені зв'язки з представниками влади.

У США організована злочинність з'явилася під час «сухого закону» й розвивалася за рахунок заборонених видів промислів. Злочинні групи, окрім виробництва та продажу алкоголю, почали контролювати азартні ігри, робити бізнес на проституції. Пізніше з'явився наркобізнес.

Передісторія організованої злочинності в Україні. Цей вид злочинності виник у 50-60-і роки, хоч міцна криміногенна база для неї з'явилася значно раніше. В ролі специфічної доморощеної мафії в СРСР виступали об'єднання так званих «злодіїв в законі», що не мали аналогів у світовій практиці. Об'єднані загальною «злодійською ідеєю», ці невеличкі групи не мали постійного місця перебування, але мали спільний орган управління — всесоюзну сходку — де вирішувались організаційні питання. Поставивши під контроль навіть деякі виправно-трудові колонії, «злодії в законі» займалися збиранням грошових засобів у спільні каси («обшаки»), розв'язували конфлікти²'. Характерно, що з цим явищем не зміг впоратися навіть всесильний сталінський репресивний апарат.

У зв'язку з цим з'явилися навіть пропозиції з боку представників юридичної науки вважати порушення економічного законодавства з метою елементарного виживання діями, що були здійснені в стані крайньої необхідності, а тому особи, що їх здійснили, не підлягають притягненню до відповідальності. Визнається все ж, що дана пропозиція пов'язана зі значними складнощами в практичній діяльності правоохоронних, податкових та інших органів (див.: Теневая зкономика (опьпг криминологического исследования). — Луганск, 1997.-С. 151).

Виникли навіть «ідеологічні розходження», на підставі яких сформувалися дві категорії «злодіїв у законі». Перші, непманівські, виступали за укріплення старих «добрих» злодійських законів, за справедливість у відносинах між засудженими. Вони виключали

Тіньова економіка як фактор формування організованої злочинності. На

ранньому етапі масштаби тіньової економіки були незначними, сировина та збут продукції — обмежені. В разі виникнення суперечок і непорозумінь, вони розв'язувались тіньовиками мирним шляхом. Зростання масштабів підприємств та збільшення обсягу виробництва призвело до ускладнення тіньових структур, обумовило появу розгалуженої системи взаємних розрахунків. У випадках порушення прийнятих зобов'язань неминуче виникали конфлікти. На ринку, що набирав сили, з'явився грунт для конкуренції, а з нею — для провалів, що завдавали значних збитків, вели до взаємних розвінчань і претензій. У сферу тіньової економіки почала проникати загальна кримінальна злочинність, яка діяла тут фактично безкарно через небажання тіньовиків звертатися до правоохоронних органів.

За таких обставин тіньова економіка пішла шляхом легальної. Вона сформувала не лише адміністративно-управлінську систему, але й апарат примусу, що спирався на кримінальні структури. Відбулося органічне зрощення нелегальних форм бізнесу із загальнокримінальною злочинністю.

Активність кримінальних елементів в тіньовій економіці зростала. Вони перейшли від обкладання податтю чи вимагання одноразових платежів за послуги до діяльності систематичного характеру. Кримінал різними шляхами потрапляв в органи управління тіньової економіки — від захоплення ключових позицій у вже існуючих структурах до утвердження самостійних нелегальних підприємств. Через підпільний сектор тіньової економіки кримінальні елементи поступово вийшли й на державні підприємства. За допомогою різноманітних заходів (від економічних стимулів до шантажу та погроз розвінчання незаконних дій) криміналітет певною мірою поширив свій контроль і на них.

Одним із важливих чинників криміналізації економіки в Україні була слабкість державної влади (для періоду її становлення це було, до певної міри, закономірним явищем). До цього додався попит на послуги злочинних угруповань з боку тіньового бізнесу або й просто молодої та незахищеної приватної власності. З огляду на недосконалість законодавства та безпорадність правоохоронних органів приватний бізнес почав досягати виконання договірних зобов'язань за допомогою рекету. За деякий відсоток від прибутків рекетири охороняли підприємців від посягань, встановивши свої зони впливу. Співпраця бізнесу та організованої злочинності стала взаємовигідною, що зробило зруйнування цього союзу органами правопорядку нелегкою справою.

можливість зв'язків членів свого середовища з працівниками правоохоронних органів. Інші, нові «злодії в законі», були не злодіями, а силою, що організовувала кримінальний світ. Вони прагнули до корумпованих зв'язків, надавали послуги з охорони (див. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі? - Київ, 1996. — С. 123).

Частина четверта. ДЕМОКРАТІЯ /ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА

Тіньова економіка та корупція. Проте «криша»²², вибудувана загальнозло-чинним криміналітетом, не могла дати тіньовикам повної безпеки. У багатьох випадках виникала потреба у підтримці й захисті з боку владних структур різних рівнів. Таким чином, у тіньової економіки з'явилися спонуки до активного використання важелів корупції. Під корупцією розуміють підкуп, продажність суспільних та політичних діячів, а також чиновників та посадових осіб.

Корупція — загальносвітове явище, яка існує стільки, скільки й організовані людські суспільства. її масштаби у тій чи іншій державі залежать від традицій та культури, з одного боку, й від політичного режиму, системи організації влади та управління, з іншого. У суспільствах з високою правосвідомістю громадян, здійсненням ними контролю за владою, з інституціалізо-ваним пануванням закону сфера, де може поширюватись корупція, є вкрай обмеженою. В деспотичних та ше й водночас бюрократизованих суспільствах, де чиновник володіє необмеженою владою, корупція розцвітає пишним цвітом.

Моніторингом корупції в більшості країн світу займається міжнародна неурядова організація Transparency International (Міжнародна прозорість), заснована в 1993 р. і розташована в Берліні. її оцінки базуються на узагальненні думок людей з ділових кіл, аналітиків ризику і представників широкої громадськості. На цій основі організація складає щорічні індекси уявлень про корупцію (СРІ — Corruption Perceptions Index), ви-водячи середню трирічних коливань. Його максимальна величина в 10 балів означає повністю чисту, некорумповану економіку. Такою у 2000 р. було визнано Фінляндію. Найнижчий показник з 90 включених до аналізу країн мала Нігерія — 1,2 (при мінімальній величині чистоти — 0). Україна зайняла третє місце знизу з індексом 1,5. Колишні радянські республіки займають 6 з 16 останніх місць. Молдова, Вірменія і Узбекистан займають 75, 76 і 79 місця відповідно. Росія йде 83-ю, Азербайджан - 87, Україна - 88.

Причини такого високого рівня корумпованості різноманітні. З одного боку, упродовж історії країна переживала часи безвладдя чи «багатовладдя» (як у козацьку добу), часи бюрократичного деспотизму (як у часи панування російського царату), які по-своєму сприяли формуванню «традиції» корупції. Тому люди у багатьох випадках сприймають це явище як нормальну, чи, принаймні, неуникну форму людських стосунків і не намагаються їй протидіяти. Існувала корупція й у часи СРСР (попри офіційне невизнання цього «буржуазного пережитку»), а з появою тіньової економіки отримала великий стимул до найширшого розповсюдження. Нині корупція охоплює

Жаргонне слово, що прийшло зі злочинного світу, означає «дах», прикриття, захист, наявність сильного покровителя.

сферу діяльності органів державної влади і управління, керівників нелегального бізнесу, а також просто приватних і державних підприємців. «Кримінальна революція», що охопила величезні сегменти суспільства, а особливо його верхівку, веде до катастрофічної деформації моральних засад. Члени суспільства привчаються жити всупереч закону. Стимулюється правовий нігілізм як у простих громадян, так і у представників правозахисних органів.

Неможливо не відзнати й ще один момент — зв'язок корупції та бідності. Розбазарюючи ресурси, обумовлюючи несправедливе розшарування, вона приносить сумні наслідки повсюди в світі. Але особливо дорого корупція коштує країнам, які здійснюють посткомуністичний перехід. Адже тут вона «відтягнула громадські гроші від розвитку інфраструктури і соціальних послуг саме тоді, коли потреба в них була найбільшою», — зазначає американський дослідник С. Гендельман. «Корупція, - пише автор далі, — створює власне порочне коло. Втрата доходів від оподаткування зменшила бюджети, шо у свою чергу привело до вимушених скорочень витрат на правоохоронні органи, митниці, і податкові служби, які найбільш потрібні, щоб подолати кризу. Крім того, хаос і несправедливість, породжені корупцією, штовхають усе більше людей на всіх рівнях суспільства в тіньову економіку, яка спрямовує процес»".

Окрім того, що тінізація та криміналізація економіки спричиняє зубожіння величезної частини населення, вона вкрай негативно впливає на розвиток громадянського суспільства й політичної системи. Ми вже не раз згадували в цій книзі, як складно утверджувати демократію в бідній країні. Адже бідні люди — погані громадяни, бо усі їхні сили поглинає боротьба за фізичне виживання. Та не менш важливим є й те, шо багатіям, які приховують свої доходи від оподаткування і стають на шлях порушення закону або й відверто злочинних дій, громадянськість також не властива, якщо вони навіть і беруть участь у політичному житті. Домінування тіньових капіталів в економіці породжує домінування тіньових, прихованих інтересів у політиці, внаслідок чого притаманна громадянському суспільству плюралістична модель захисту групових інтересів, яка почала формуватися з початком демократизації ще в колишньому СРСР, щораз енергійніше витісняється представництвом корпоративних інтересів олігархічно-кланових груп.

Дата добавления: 2015-11-26