Роль змів демократичному процесі. Та прийнято у 1992 р

та прийнято у 1992 р. закони України «Про друковані засоби масової інформації (пресу)» та «Про інформацію».

Згідно з новими законодавчими актами в Україні було проведено реєстрацію періодичних друкованих видань. її провадить спеціальний державний орган, який слідкує за дотриманням засобами масової інформації законодавства Україні й відмовляє в реєстрації тим друкованим органам, які порушують чинні закони. Цей орган було утворено у 1995 р. на базі колишнього Державного комітету по пресі й нині він має назву Міністерство преси та інформації України.

В галузі електронних мас-медіа подібні функції виконує Державний комітет з телебачення і радіомовлення. Його було утворено відповідно до указу Президента України за № 12 від 3 січня 1995 р. «Про вдосконалення системи управління державного телебачення і радіомовлення України». Ліцензуванням діяльності телерадіокомпаній займається Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення, утворена в 1994 р. її на паритетних засадах формують Президент і Верховна Рада України. В областях діють те-лерадіокомпанії, які мають права юридичних осіб і самостійні у своїй практичній діяльності. Така структура відповідає світовому досвіду: подібні органи існують у Франції, Великій Британії, Німеччині та США.

Право на інформацію в демократичному суспільстві забезпечується законодавчо, і його порушення є недопустимими. У той сам час існують певні межі права на інформацію. Навіть у найдемократичніших державах закріплено законом поняття державної таємниці, за розголошення якої передбачена сувора відповідальність. Проте в їхніх конституціях заборонена цензура, яка характерна для недемократичних режимів. Латинське слово «censura» означає «суворе судження, вимоглива критика». Ним здавна називають систему державного нагляду за змістом, випуском у світ і розповсюдженням друкованих видань, постановкою театральних вистав, інколи навіть за приватним листуванням. З появою нових ЗМІ (радіо, телебачення) цензуру поширили і на них.

Цензура здійснюється з метою нерозповсюдження ідей та відомостей, визнаних владою небажаними або таємними. Під час війни її застосовують навіть демократичні держави. Так, Сполучені Штати Америки запровадили цензуру на повідомлення з театрів бойових дій у Перській затоці 1991 року та під час повітряних ударів по Югославії 1999 року, після атаки на Нью-Йорк у вересні 2001 p., у тому числі - щодо відомостей розвідки і воєнних планів та дій, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Результатом цього було помітне зниження довіри суспільства до повідомлень ЗМІ.

Слід визнати, що цензурування матеріалів ЗМІ є серйозною політичною проблемою сучасності, вирішити яку досить непросто. З одного боку, де-

Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ

мократичне суспільство чудово розуміє небезпеку цензури як засобу контролю над інформацією, знаряддя політичної сваволі, яке використовується для виправдання репресій проти політичних суперників. З іншого боку, існують проблеми безпеки держави, які передбачають виключення певних дебатів із суспільного дискурсу. У цих випадках неминучим є відбір, селекція інформаційних повідомлень ЗМІ з питань, що стосуються військових таємниць або національної безпеки. У демократичних державах коло цих питань окреслено законодавчо, там діють закони про охорону державної або військової таємниці.

Засоби масової інформації мають значний вплив на суспільну мораль, і далеко не завжди їх роль у цій делікатній сфері є прийнятною для суспільства. В останні десятиліття значно зросла розважальна сторона діяльності мас-медіа, що позначилося і на тому, як подають політичні події в багатьох ЗМІ. Намагання театралізувати політичне життя, підмінити аналітичність карнавальними дійствами та шоу негативно позначається на інтелектуальному рівні аудиторії, псує її смаки. Помітної шкоди суспільній моралі завдають ті журналісти, які обрали «викривальний» стиль подачі матеріалів і доносять до громадськості подробиці тіньового життя політиків у вкрай цинічній формі. Досить згадати скандали другої половини 90-х pp. навколо колишніх генерального прокурора та міністра юстиції Російської Федерації, що супроводжувалися демонстрацією на загальнонаціональних телеканалах відеоплівок непристойного змісту.

Захист суспільної моралі вимагає від журналістів дотримання правил пристойності, а в разі їх порушень — і відповідальності згідно із законом. У низці демократичних держав закони про ЗМІ встановлюють досить жорсткі обмеження на розповсюдження публічного слова. Особливу небезпеку для суспільства можуть мати безвідповідальні дії тих журналістів, що намагаються розпалювати національну та релігійну ворожнечу, провокують соціальні зіткнення. Приклад пострадянських держав засвідчив, що в період визрівання етнополітичних або соціальних конфліктів деякі ЗМІ штучно нагнітали емоції, провокуючи силове розв'язання конфліктних ситуацій. Подібна діяльність журналістів несумісна з журналістською етикою і повинна обмежуватися законодавчо.

Грань між цензурою та законодавчим обмеженням розповсюдження публічного слова в кожну історичну епоху та в кожній країні досить чітко відчувається суспільством. Ліквідація цензури в Україні на початку 90-х pp. позитивно позначилася на зародженні елементів громадянського суспільства, формуванні нових суспільних цінностей, заснованих на ліберальній демократії. На жаль, від середини 90-х pp. проявилися перші ознаки прагнення виконавчої влади обмежити свободу інформації, які наприкінці 90-х pp. набули загрозливих обрисів. Масові протести проти порушень свободи

12. РОЛЬ ЗМІ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

слова, що пройшли в Україні в 2000 році, підтвердили наявність непростої проблеми.

В Україні під контролем виконавчої влади залишається чимало засобів масової інформації, як загальнодержавних, так і регіонального та місцевого рівня. Політична боротьба за вплив на ЗМІ загострилася наприкінці 90-х pp., у період підготовки до президентських виборів. Тиск на незалежні мас-медіа відбувався із залученням правоохоронних та податкових органів, інших державних структур. Численні судові позови вели до закриття видань або зміни їх власників, що значно звужувало можливості розповсюдження об'єктивної інформації. Особлива небезпека свободі слова виходила від терористичних актів проти журналістів. Резонансні вбивства журналістів та редакторів деяких незалежних ЗМІ створили сильний психологічний тиск на працівників вітчизняних мас-медіа, наслідком якого стало помітне зниження критичної спрямованості матеріалів. А це призводить до падіння довіри до засобів масової інформації у суспільстві.

Дата добавления: 2015-11-26