Читайте также:
|
у теледебатах політиків, електронним шляхом голосувати на виборах чи референдумах. Цим створюються передумови «теледемократії» — нового способу участі громадян у формуванні владних структур та здійсненні влади.
Сьогодні, поряд із звичним поняттям «друкована преса», із появою і розширенням мережі інтернет з'явилося інше поняття — «електронна преса». Інтернет дозволяє пов'язати найвіддаленіші куточки земної кулі в єдиний інформаційний простір, і світ поступово зближується, що дозволяє дослідникам вести мову про ефект «світового села».
Один із сучасних дослідників інформаційної доби М. Кастельс вважає, що людство переживає сьогодні інформаційно-технологічну революцію, найвагомішим наслідком якої буде формування «мережевого суспільства». За допомогою інтернету, який є центральною ланкою цих трансформацій, формується культура віртуальної реальності. «Місцевості втрачають своє культурне, історичне, географічне значення і реінтегруються в функціональні мережі чи в образні колажі, покликаючи до життя простір потоків, який заміняє простір місць. Час — минуле, сьогодення, майбутнє — можна програмувати так, щоб вони взаємодіяли один з одним у будь-якому повідомленні.... Це культура реальної віртуальності, де вигаданий світ є вигадкою у процесі її створення»71. За таких умов, на думку С. Холла, процес економічної глобалізації підриває відносну автономію національної держави, її здатність проводити власну національно зорієнтовану політику і спричиняє тиск у напрямі інтернаціоналізації вільного руху інформації72.
Засадничою (стосовно моделі зв'язку) є ідея рівного, без дискримінації, права на доступ до інформації. Саме з ним пов'язані особливості функціонування інтернету. Поза всяким сумнівом, комп'ютерні медіа сприяють вивільненню творчої енергії, ліквідації суспільної ієрархії, ефективній підтримці демократії, цілеспрямованому зростанню впливу людей, що раніше були лише пасивними споживачами інформації, і створенню нових різновидів об'єднань людей. Новою формою зворотного зв'язку в ЗМІ, який спонукає до дискусій у реальному часі, є читацький коментар в інтернеті до тільки-но прочитаної статті або переглянутої програми.
Величезною перевагою інтернету як засобу масової комунікації є те, що завдяки йому політична інформація розповсюджується майже миттєво, незважаючи на державні кордони. Це позбавляє владні інституції можливостей цензурувати або дозувати інформацію. Недарма інтернет-видання є ефективним засобом боротьби за демократію в тих країнах, де в політичному житті набувають сили авторитарні тенденції. Прикладом є Білорусь, в якій
71 Кастельс М. Информационная зпоха. Зкономика, общество и культура. - Москва,
2000. - С. 77, 353.
72 Hall S. Culture, the Media and the «Ideological effect» // Mass Communication and Society. -
L., 1977.-P. 116.
опозиційна преса в міру наростання тиску з боку владних структур, не маючи змоги поширюватися в паперовій формі, усе частіше обирає електронну. Через інтернет преса розповсюджується швидше, ніж у традиційній формі. Проте користувачів всесвітньої мережі на пострадянському просторі ще значно менше, ніж у розвинутих країнах Заходу. Інтернетом зазвичай користуються найактивніші верстви населення, які впливають на формування громадської думки.
Вільне поширення інформації всесвітньою мережею робить неможливим тотальний контроль держави над суспільством, що демонструє несумісність інтернету з тоталітаризмом. Не випадково у 2001 році лише у Північній Кореї офіційно заборонено інтернет. Нові форми масових комунікацій розширюють можливості вільного обміну думками, що сприяє розвиткові плюралістичного суспільства, зміцнюючи його демократичний характер.
Проте, користуючись електронними медіа, не слід абсолютизувати їхні позитивні риси. Інтернет розмиває межі між актуальною в даний час та минулою, не важливою на цю хвилину, інформацією. З іншого боку, інтернет-журналістика позбавлена будь-яких табу чи перепон. Користувачеві доволі часто важко перевірити якість і істинність інформації, що пропонується в інтернеті. Журналісти також постають перед вимогою критичної перевірки на достовірність джерел інтернет-інформації. Але й вони не застраховані від небезпеки сприйняття слова у цифровій оболонці як абсолютної істини. Цифрові «медіа-фальшивки», які важко розпізнати з першого погляду, можуть перерости в чималу проблему. Лише особи, причетні до подій, в стані провести межу між реальністю та віртуальністю.
Сьогодні світовий досвід пропонує єдиний варіант виживання — поєднання усіх видів ЗМІ в одній редакції. Наприклад, вже зараз в «Чикаго трибюн» друковану, електронну і телевізійну версію подій дня готують різні команди журналістів і редакторів, але всі вони взаємозамінні.
Втім, процес, пов'язаний з інформаційним освоєнням кіберпростору, досить складний і неоднозначний. Основні інформаційні процеси контролюються інтернаціональними інформаційними центрами, і спеціалісти вважають, що близько 90 відсотків інформаційного продукту в світі дають лише 13 країн-донорів. Слабкість інформаційної індустрії інших країн перетворює їх на своєрідну периферійну зону, залежну від отриманого з-за кордону інформаційного продукту. А цей продукт може суперечити національним інтересам держави-реципієнта і навіть бути фактором культурної та політичної агресії. Тільки наявність альтернативних інформаційних продуктів дає споживачам можливість вільного вибору і сприяє розвиткові демократії.
Важливим показником суспільного впливу ЗМІ є громадська довіра до них. Як правило, найвищим ступінь довіри буває до незалежних ЗМІ. У ра-
дянському суспільстві свідомо прищеплювалася довіра до контрольованих комуністичною партією засобів масової інформації. Проте у сучасному українському суспільстві, за свідченням соціологічних опитувань, ступінь громадської довіри до ЗМІ невисокий. Упродовж останніх років чимало раніше популярних газет, теле- й радіоканалів втратили колишню незалежність, а відтак і ступінь довіри до них у суспільстві помітно знизився.
12.3. Форми власності та контроль за мас-медіа
є умовах демократії______________________________
З політичної точки зору засоби масової інформації поділяються на урядові, опозиційні та незалежні. Наявність таких типів ЗМІ дозволяє суспільству отримувати різноспрямовані інформаційні потоки, що відкриває можливості для розробки власних оцінок подій та процесів, що відбуваються в країні та поза її межами. Незалежні ЗМІ можуть займати різні позиції: бути про-урядовими або схилятися до опозиції, нарешті — критично оцінювати діяльність всіх політичних сил і дотримуватися власного курсу73.
Сучасні канадські дослідники К. Крос і Р. Гакет виокремлюють наступні великі групи ЗМІ у демократичних суспільствах:
1. Державні медіа.
2. Підтримані приватними групами, компаніями для отримання прибутку.
3. Неприбуткові медіа — інколи їх називають «громадянськими медіа»:
а) підпільна, або альтернативна преса,
б) «піратське» радіо,
в) муніципальне кабельне телебачення,
г) видання професійних спілок,
в) медіа, зорієнтовані на специфічні групи населення (жінок, етнічні меншини тощо)74.
В СРСР опозиційна та незалежна преса не мала можливостей для легального існування, а підпільні видання дисидентів переслідувалися владою, й їхній вплив на суспільство був обмежений. Офіційна преса, до якої в радянській політичній системі належали насамперед друковані органи КПРС, зберігала монопольні позиції до часів «перебудови», під час якої в СРСР з'являються перші легальні опозиційні та незалежні засоби масової інформації. Проте державні ЗМІ були домінуючими до розпаду СРСР. За роки незалежності в Україні відбувалася деетатизація (роздержавлення) друкованих
73 Див.: Когутяк Ю. Засоби масової інформації України: Підсумки року очима соціологів
// Український медіа-бюлетень. — 1995. - № 1.
74 Крос К., Гакет Р. - Вказана праця. - С. 19-20.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав