Проблема раціональності вибору

Модель ідеального громадянина описує акт прийняття рішення на виборах як вияв раціонального вибору. Згідно з більшістю усталених інтерпретацій, виборець робить його на підставі міркувань та роздумів щодо оцінки проблем сьогодення. Вивчаючи проблеми, він «виробляє власне ставлення до них, оцінює позиції кандидатів з цих проблем та голосує за того кандидата, чиє розуміння питання є найближчим до розуміння виборця»⁵⁶.

Проте ми вже бачили, що велика кількість виборців в усіх демократіях не має необхідного для цього рівня знань. Навіть найуважніші та найзацікавле-ніші громадяни стикаються з труднощами щодо того, які проблеми потрібно вирішувати та яку політику обирати. Це, однак, не означає, що виборці мусять утратити надію на розумний вибір. Вони можуть використати певні стратегії, що допоможуть їм його зробити.

Однією з таких стратегій, що нею послуговуються виборці розвинених демократій, є довготермінове надання переваги одній конкретній партії (це називається партійною ідентифікацією) — аж поки вона не вчинить чогось, що змусить виборців переглянути свої погляди щодо неї. Аналітики стверджують, що партійна ідентифікація — це ефективний раціональний механізм, що допомагає виборцям уникати необхідності стикатись із труднощами прийняття нового рішення при кожному голосуванні. Поки що в Україні цей підхід може мати лише обмежену цінність, оскільки партійна система

Mishler W. Political Participation in Canada: Prospects for Democratic Citizenship. — Toronto, 1979.-P. 42.

все ще формується, і значна частина громадян, як уже було сказано, не має стійкої партійної ідентифікації.

Інша стратегія розв'язання проблеми раціональності політичного вибору - довіритись ретроспективним судженням про те, як працювала правляча партія чи коаліція в минулому та як поводили себе інші партії — в ролі опозиції, або ще раніше, коли вони перебували при владі. «Ретроспективне голосування» — цілком розумна стратегія, якщо виборцям важко оцінити, наскільки ефективною буде запропонована партіями політика".

Виборці можуть діяти конструктивно, голосуючи за «підказками», що їх дають визначні особистості, яким вони довіряють, або групи, з якими вони себе ідентифікують. Замість того, щоб вивчати усі питання самим, виборці в таких випадках йдуть «короткою дорогою», довіряючи судженням людей, з якими у них, як їм здається, є спільний світогляд.

Виборці можуть також вирішувати, за яку партію їм віддати голоси, на основі того, наскільки компетентними та надійними є лідери цих партій. Така стратегія також може виявитись раціональною в контексті ускладненості сучасного політичного середовища.

Дата добавления: 2015-11-26