Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Частина третя. Громадянин, суспільство й демократія

Читайте также:
  1. Anpyrvi, і гимАднпин, ДЕМОКРАТІЯ
  2. Апаратна частина обчислювальної системи.
  3. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРА ТІ Я
  4. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ
  5. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ
  6. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ
  7. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ

Таблиця 10.6

Частка виборців (%), які мають сильну або слабку партійну ідентифікацію12

 

  Загальний показник партійної ідентифікації Частка виборців, які мають сильну партійну ідентифікацію Частка виборців, які мають слабку партійну ідентифікацію
Велика Британія      
Сполучені Штати Америки      
Індія      
Норвегія      

За даними досліджень центру «Соціополіс» частка прихильників конкретних політичних партій в Україні складала в березні 1998 р. (під час виборів) — 65% (35% не були прихильниками будь-яких політичних партій), у квітні 1999 р. співвідношення цих показників складало відповідно 42% і 51%13.

Про те, що приблизно половина виборців України наприкінці 90-х років не ідентифікувала себе з будь-якими політичними партіями, засвідчили і результати президентських виборів. Лідери політичних партій, які брали участь в президентських перегонах, набрали в першому турі 49,63% голосів виборців14. Хоч у 2002 р. у ставленні до партій, як уже мовилось, сталися певні позитивні зрушення, до Верховної Ради було обрано понад сто позапартійних кандидатів («самовисуванців» у мажоритарних округах), що знову ж таки становить близько половини усіх «мажоритарщиків». Для порівняння: на виборах до Верховної Ради у 1998 р. проголосувало 45,4% виборців, що взяли участь в голосуванні. Ця величина доволі стабільна і, радше за все, вона відображає рівень реальної «партизації» українського суспільства.

Таким чином, рівень партійної ідентифікації населення України є нижчим, ніж у країнах ліберальної демократії, але він не є настільки низьким, аби стверджувати, наче громадяни України негативно ставляться до політичних партій. Тим більше, що вибори 2002 р. засвідчили, що українські

12 EJdersveld S. Party Identification in India in Comparative Perspective // Comparative Political Studies. - 1973. - № 6 (October). - P. 276.

Див.: Стоякин В.А. Политические партии как злемент системи социального управлення в трансформирующемся украинском обществе // Грані. - 1999. - № 6 (8), листопад-грудень. - С. 108.

Розраховано за офіційними даними Центрвиборчкому України про результати голосування в першому турі президентських виборів З і. І 0.1999.


10. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІ]

громадяни непогано орієнтуються в суті партійних платформ та здатності тих чи інших блоків і партій проводити ефективну державну політику.

Для нормального функціонування демократії дуже важливим є право громадян на об'єднання в політичні організації, добровільне членство в політичних партіях. Водночас свобода членства в політичних партіях не є абсолютною. Найпоширенішою підставою для її обмеження є належність громадян до певних категорій державного апарату. Можливість і правомірність такого обмеження визнається міжнародними актами про права людини (ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод). Так, у ст.П Конвенції, яка декларує право на свободу мирних зборів і свободу асоціацій, разом з тим вказується, що «ця стаття не заважає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, які належать до складу збройних сил, поліції і державного управління».

Мета таких обмежень цілком очевидна — запобігти втручанню політичних партій в діяльність важливих державних органів. Особливо це актуально для країн, де нещодавно монопольно домінувала одна партія, а державний апарат був цілковито їй підпорядкований. Тому конституції і законодавство низки посткомуністичних країн (Угорщина, Болгарія, Словаччина, Чехія) закріплюють принцип відокремлення політичних партій від держави, пов'язують його з обмеженням свободи членства в партіях для певних категорій посадових осіб.

Ст. 37 Конституції України забороняє створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої і судової влади, виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, на державних підприємствах, у навчальних закладах, а також інших державних установах і організаціях. А ст. 103, в якій перераховано обмеження діяльності Президента України, містить заборону на обіймання ним посади в об'єднаннях громадян, різновидом яких є політичні партії15.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)