Пісня одинадцята

14. «...країна людей кімерійських...» - в уявленнях греків про цей народ відбито неясні відомості про найдальші північні краї з їх полярними ночами.

38 - 43. Цей опис «блідого жаху» й болю за віднятих смертю та війною, особливо в юному віці, привертав увагу поетів, починаючи з античності; так, уже Вергілій відтворив його в «Георгіках» та в «Енеїді».

102. Йдеться про осліплення Поліфема (IX пісня), що накликало гнів його батька Посейдона на Одіссея та його супутників.

107. Міфічний острів Трінакія, де паслись священні бики Геліо-са, - місце наступних пригод Одіссея (XII. 260 і далі). Трінакія буквально - тризубець. Майже так само називали стародавні греки Сицилію - Трінакрія (буквально - трикутник). Пізніше ці назви ототожнювались.

134-135. Як здійснилось віщування Тіресія про легку смерть Одіссея, - розповідається в післягомерівській поемі «Телегонія».

186. Натяк на не властиві гомерівській добі форми судочинства - очевидно, пізніша вставка.

235-386. Перелік жінок, що фігурують у грецьких міфах.

271-280. Міф про Едіпа, що вбив свого батька й одружився з своєю матір'ю Епікастою (за іншими - Йокастою) - став основою трагедій Софокла «Едіп-цар» та «Едіп в Колоні».

287-297. Вродливу Перо, сестру Нестора, батько, пілоський владар Нелей, обіцяв видати за того, хто приведе йому стадо фесса-лійського державця Іфікла. Це зробив для Біанта, який сватався до Перо, брат його Мелампод - засновник культу Діоніса, «віщун бездоганний», що розумів навіть мову тварин. Про чудеса, які творив Мелампод, розповідає приписувана Гесіодові поема «Меламподія».

299-300. Кастор і Полідевк (рим. Поллукс) - сини Леди: Полі-девк, народжений від Зевса, був безсмертний, а Кастор - син Тінда-рея - звичайна людина. Після смерті Кастора Полідевк уділив йому

[526]

половину свого життя, і відтоді брати жили, поперемінно вмираючи й воскресаючи. Так ці брати Діоскури (тобто діти Зевса) стали зразком братньої дружби, - про них згадується і в уривках з «Кіпрії» (поеми троянського циклу), які збереглися. Сузір'я Близнюків названо так на честь братів Діоскурів.

315-316. Осса і Пеліон - гори недалеко від Олімпу, що здавна вважався оселею богів. У цих рядках відбивається пізніший погляд на Олімп, як лише на перший ступінь до оселі богів у небі. Вергілій відбив це в «Георгіках».

318. «Син Зевса і пишноволосої Лети» - Аполлон.

326-327. Мера - супутниця Артеміди, убита нею після того, як вона породила Локра від Зевса; Клімена - дружина Філака й мати Іфікла; Еріфіла - дружина Амфіарая, мати Алкмеона, підкуплена Полініком, сином Едіпа, умовила Амфіарая взяти участь у поході на Фіви, наперед знаючи, що він не вернеться живий, - за це була убита Алкмеоном.

382. Товаришами Одіссея Гомер весь час називає його супутників на кораблі. Тут мова йде про бойових товаришів Одіссея з боїв під Троєю - про Ахілла, Еанта та ін.

384. Йдеться про Агамемнона, якого вбила Клітемнестра.

412-456. Весь цей уривок з сатирою на жіночу зрадливість та грубуватістю висловів - данина смакам пізніших слухачів гомерівських поем.

471. Еакід - тобто внук Еака, син Пелея, Ахілл.

489. В цій славетній репліці Ахілла є слово, про яке здавна сперечаються коментатори і якого більш ніде нема в Гомера; це слово «епарурос» - батрак.

492. Благородний син Ахілла - Неоптолем.

523. Йдеться про троянського коня (див. прим, до IV. 272).

539. Асфодел. - Підземні луки в міфічному царстві мертвих заквітчані асфоделом (рід лілеї). Цій квітці належало почесне місце в старогрецькому заупокійному культі.

543-551. Про Еанта див. прим, до III. 109. Гнів Байтової тіні на Одіссея сягає ще їх земного суперництва, що призвело до смерті Еанта. Коли Фетіда, мати Ахілла, після його загибелі під Троєю пообіцяла синову зброю тому, хто найхоробріше відбивав його тіло від троянців, претендентами на нагороду виступили Еант і Одіссей. Для безстороннього розв'язання справи вирішили підслухати думку

[527]

ворогів. Троянські дівчата, які сперечались на цю тему під впливом Афіни, дали перевагу Одіссеєві. Ображений Еант збожеволів і покінчив самогубством.

565 - 600. Тут відбиваються інші, пізніші уявлення про загробне життя, - померлі не позбавлені тіла й людських почувань.

577. Пелетр, або плетр - міра площі, приблизно 0,087 гектара.

593-600. Сцена важкої і безплідної праці Сізіфа, з її характерним уповільненим ритмом.

601-604. Ще один зразок пізніших уявлень греків - злиття образів Геракла-героя, тінь якого перебуває в підземнім царстві, і Ге-ракла-бога, що з дружиною, богинею молодості Гебою, живе серед небожителів.

621. Гірший муж - мікенський владар Еврістей, для якого Ге-ракл зробив свої дванадцять подвигів і в числі їх - викрав триголового пса Кербера з підземного царства.

Дата добавления: 2015-11-26