Конспект лекційних занять 5 страница

Характерними для наявного стану політичної самосвідомості пересічних українців є не просто труднощі із самовизначенням у категоріях національних, громадянських, а й у відсутності однозначної моральної оцінки своєї приналежності Справа тут і у складностях ідентифікувати себе навіть із державою, і у покладанні відповідальності за її майбутнє на себе. У вересні 1998 року 2/5 молодих респондентів висловились, що хотіли б народитися і жити в іншій країні, не хотіли б – лише 36%,а ще 23% - не визначились. У травні 2000р. лише 45% респондентів віком 18 – 28 років вважали за свій обов’язок сприяти розвиткові держави і тому житимуть та працюватимуть тут, тоді як у 30% відсутнє таке почуття відповідальності, а 25% вагались з відповіддю. В цілому за оцінкою Українського інституту соціальних досліджень та Центру «Соціальний моніторинг» у молоді меншим чином, ніж у дорослого населення, сформоване почуття відповідальності за майбутнє нашої держави, частіше виникає бажання виїхати за кордон. Останнє пов’язується авторами опитування із більшими можливостями у молоді для цього порівняно із старшими віковими групами. На виїзд до іншої країни найчастіше зорієнтовані мешканці Криму (25%), найрідше – кияни. Чи не найважливіше значення в системі громадянських цінностей має глибоке усвідомлення особистістю виняткової ролі рідної мови. Розуміння її значення у об’єднанні нації, державотворчої ролі державної мови – один з важливих показників громадянськості особистості, яка передбачає активне сприяння розвитку української мови, захист і функціонування її в усіх сферах суспільного життя. В період з 1997 до 2000 року стабільним залишається розподіл тих молодих людей, хто рідною мовою вважає українську (53% в 1997 та 52% у 2000 роках) та спостерігається тенденція до зменшення кількості тих, хто вважає рідною мовою російську (41% та 34% відповідно). Незважаючи на проринкові політичні орієнтації, молодь демонструє низький рівень довіри до тих політичних суб’єктів, які повинні сьогодні втілювати в суспільне життя демократичні реформи – органи законодавчої та виконавчої влади: на останніх місцях рейтингу майже завжди останніми роками знаходяться Парламент, Уряд, політичні партії. Довіра до Президента країни – нестабільний показник: 1997 р. - 23%, 1998 р. – 36%, 2000 р. – 30%. Найбільшою довірою у молоді користувались засоби масової інформації (1997р– 64%, 1998 р. – 72%, 2000 р. – 40% - телебачення), та збройні сили (51%, 49% та 35% відповідно) [3]. Очевидно, низька довіра молодих людей до, здавалося б, найбільш вагомих політичних суб’єктів є важливим показником недієвості тих реформ, про які вони заявляють, про лише декларативний характер останніх. Цей індикатор масової молодіжної політичної свідомості може вказувати, на нашу думку, і на більш фундаментальну проблему наявності в Україні молодих осіб із принципово новим соціальним мисленням, і – на відсутність системи формування політичної еліти, якій довіряє молодь. Таким чином, можна констатувати, що політичні орієнтації української молоді характеризуються підтримкою ідей побудови демократичного суспільства. Разом з тим поширеною є недовіра до представників української політичної еліти, невизначеність більшої частини молоді у її суспільно-політичних інтересах, виразність настанов політичної відчуженості. Згідно з концепцією соціальних репрезентацій С.Московічі, уявлення про себе як суб’єкта і об’єкта політики є соціально виробленими формами політичного знання, які поділяються різними суб’єктами управління соціумом та мають практичну спрямованість. Логічно припустити, що від рівня сформованості цих знань, від особливостей картини політичного світу в свідомості людини, від усвідомлення свого місця в ній, залежить і рівень громадянськості молоді, рівень усвідомлення себе як активного суб’єкта державотворення. Політичні уявлення, з одного боку, націлені на конструювання політичної реальності, загальної для певної суспільно-політичної спільноти, а з іншого – на виконання функції бути своєрідними когнітивними орієнтирами, згідно з якими формується ідентифікаційна матриця особистості, і таким чином сприяють адаптуванню останньої у політичному просторі.

2. Говорячи про вплив політичних уявлень на формування політичної ідентичності особистості, ми підкреслюємо позаіндивідуальний, ментальний характер перших. Саме таке розуміння політичних уявлень робить зрозумілим їх більш-менш примусовий характер для формування політичних якостей особистості. Політичні уявлення в масовій політичній свідомості зібрані у комплексні мережі, які схильні до змін, чи то ледь помітних чи глобальних, як в результаті їх взаємних відносин одна з одною, так і під впливом глобальних змін у політичному процесі, який є основним об’єктом таких уявлень.

Громадянську ідентичність можна розглядати в різних спектрах її дії: як умови, як механізму і як результату процесу політичної соціалізації. У дослідженні ідентичності ми виходимо з ідеї, за якою ідентичність індивіда визначається значною кількістю ідентичностей (субідентичностей). У зв’язку з цим постає питання структурування, упорядкування цієї системи. Важливою є побудова певної моделі ідентифікаційної матриці як основи різних її конфігурацій, що визначають поведінку індивіда, зокрема, у політичній сфері суспільства. Виходячи з досліджень вітчизняних вчених (диспозиційна концепція регуляції соціальної поведінки В.О.Ядова) та досліджень соціальних психологів когнітивного напрямку (С.Московічі, С.Теджфел, Дж.Тернер), ми розглядаємо структуру ідентифікаційної матриці у двох вимірах: горизонтальному і вертикальному. Горизонтальний вимір становить система ідентичностей, які базуються на зайнятих індивідом соціальних позиціях у соціальних інституціях суспільства (політичній, релігійній, економічній, етнічній та ін.). Ієрархію та порядок цих ідентичностей організовує домінуюча в даний момент ідентичність. Домінуюча ідентичність своїми засобами керує розподілом інформації в ідентифікаційній матриці, створює свої фігури, свій фон, і визначає певний погляд на світ, певну точку зору, активну чи пасивну політичну позицію особистості. Наприклад, якщо домінуюче місце у системі ідентичностей займає етнічна ідентичність, то політична поведінка набуває національної окраси. Існують дослідження (А.К.Уледов, І.Я.Матковська, В.В.Москаленко), в яких показано, що у певних обставинах (передреволюційні політичні ситуації) політична позиція індивіда визначається через етичну ідентичність, бо чіткі засоби вираження політичної позиції (політичні програми, статути, лозунги) ще не склались.

3. Система ідентичностей горизонтального рівня функціонує в єдності і взаємозалежності своїх елементів. Тому громадянськість як риса особистості і ціль політичної соціалізації не може визначатись тільки через ототожнення з політичною інституцією суспільства. Громадянськість - це взаємообумовленість ідентичностей всього горизонтального виміру ідентифікаційної матриці (етнічна, етична, релігійна), в якій політична ідентичність є системоутворюючим елементом. У зв’язку з цим потрібно розрізняти поняття «громадянська ідентичність особистості» та «громадянськість особистості». Останнє є більшим за своїм обсягом, бо включає інші ідентичності, складаючи разом з ними ієрархічну систему ідентичностей горизонтального рівня ідентифікаційної матриці

Вертикальний вимір ідентифікаційної матриці особистості складають ідентичності, які базуються на міждержавному, міжгруповому та міжособистісному порівнянні себе з іншими. Найвищий рівень - це соцієтальний рівень ідентичностей, який передбачає ідентифікацію особистості з інституційними цінностями соціуму. На цьому рівні особистість включається у глобальну систему соціального простору через категоризацію, що охоплює великий обсяг значень і є вищим рівнем абстрагування. Політична ідентичність на цьому рівні відбувається через категоризацію себе як громадянина, що має спільні риси з усіма представниками всієї держави. Цей рівень визначає громадянську ідентичність особистості як ототожнення її з загальнодержавними цінностями. На основі громадянської ідентичності формується громадянськість особистості.

Як висновок, слід зазначити, що неусвідомлювані складові громадянської самосвідомості, на основі яких формується образ Я як громадянина, одночасно є загальними ментальними символіко-семантичними елементами політичної культури суспільства. Їх засвоюють члени політичної спільноти в процесі політичної соціалізації. Ці когнітивні структури (політичні уявлення) є загальними орієнтирами, згідно з якими вибудовується ідентифікаційна матриця окремої особистості. В політичній самосвідомості київського студентства склався образ Я, що відповідає пасивній політичній позиції щодо влади в Україні, який базується на низькому рівні політичних знань та практичного політичного досвіду. Включення особистості у процес політичної комунікації, набуття досвіду політичної діяльності через участь у політичних заходах, членство у політичних організаціях є механізмом формування громадянських якостей особистості.

Тема 11 «Управління мотивацією в політичному менеджменті»

План:

1. Політичні та управлінські цілі в політичному менеджменті.

2. Мотивація політичної дії.

3. Когнітивна теорія мотивації політичної дії.

4. Нераціональна політична дія.

5. Основні завдання управління мотиваційними процесами в політичному менеджменті. Маніпуляція в політичній кампанії.

1. Політичні мотивації участі в політичному процесі.Досягнення мети широкої політичної участі людей у політичному процесі значно залежить від мотивів, якими керується особистість в своїй політичній діяльності, бо сама мотивация може виявитися з точки зору суспільних інтересів настільки негативною, що не буде сприяти ні зміцненню демократії в суспільстві, ані моральному вдосконаленню і всебічному розвитку особистості. Питання про мотивацію політичної участі і неучасті є дуже складним.З цього приводу висловлювалися різні судження. Г. Лассвеллом була висунута теорія, що пояснила притаманне частини людей прагнення до політичного лідерства. Суть її полягає в тому, що за допомогою влади така особистість прагне компенсувати низьку самооцінку, підвищити власний престиж і подолати почуття власної неповноцінності. Ця точка зору, хоча і досить розповсюджена, однак не отримала загального розуміння. Висловлювалася і інша точка зору: низька самооцінка гальмує втягнення особистості в політичний процес.Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна розділити на три групи: матеріальні, соціально-культурні і політико-правові. Досвід показує, що для участі людини в нормальній політичній діяльності необхідно первинне задоволення її потреб в основних продуктах харчування, товарах і послугах, житлово-побутових умовах, загальної та політичної культури.Значний вплив на формування політичних поглядів особистості, на становлення її в якості суб'єкту політичної діяльності надає соціальне середовище. Тут лежать передумови того, сформуються у особистості демократичні переконання і орієнтація або вона буде віддавати перевагу авторитарним і іншим ідеям. Особливо сильний вплив на політичну свідомість і поведінку Особистості впливає освіта.Типи політичного лідера.1. «Аполітичні політики». Висока самооцінка + складність Я-концепції. Вони асимілюють нову інформацію, але для їх реактивності існують серйозні обмеження. Вони відчувають себе відірваними від інших.2. «Прагматики». Низька самооцінка + висока Я-концепції, що відповідає на широке коло соціальних стимулів. Вони прислухаються до думок інших і модифікують свою політичну поведінку на основі зворотного зв'язку.3. «Ідеологи». Висока самооцінка + низька складність Я-концепції, не реагують на думку інших. Їх пізнавальні процеси та поведінка дуже жорсткі, а самооцінка надзвичайно стабільна.4. «Недетермінірованние». Низька самооцінка + низька складність Я-концепції, яка сильно реагує на вузьке коло соціальних стимулів.

2. Потреби політичного лідера:1. У владі 2. У контролі над в подіями і людьми3. У досягненні4. У афіліації. Три типи причин, за якими влада бажана:- Щоб домінувати над іншими або депривованих їх;- Щоб інші люди над ними не домінували, або не втручалися в його справи;- Щоб здійснювати політичні досягнення.В порядку компенсації політичний лідер намагається знайти собі сферу діяльності, в якій він міг би продемонструвати свою концепцію і гідність. При досягненні влади та користуванні нею, політичний лідер зменшує напругу. У ряді випадків він відчуває почуття ейфорії.П'ять джерел влади:- Наградітельная (переконання іншого, що носій влади здатний нагородити);- Примусова (переконання, що здатний покарати);- Референтна (заснована на ідентифікації іншої людини з політичним лідером);- Експертна (переконання в тому, що лідер - авторитет).Существют різні образи влади:1. Образ-знання про особистої влади над іншим політичним лідером, виходячи з наявний інформації про те, як ця влада може здійснюватися, які кошти нудні для її підтримки, які плюси і мінуси вона дає і т.д.

3.. Образ-значення особистої влади над іншими політичними лідерами, особистісний зміст цієї влади. Образ потрібного майбутнього стану цієї влади, бажаного політичним лідером; те, до чого він в кінцевому підсумку прагне.. Образ-прогноз - наскільки ймовірне досягнення такої особистої влади над іншими політичними лідерами на міжнародній арені.Потреба політичного лідера в особистому контролі над подіями і людьми.Ця потреба - прояв базової людської потреби в контролі зовнішніх сил і подій, що впливають на наше життя. Ступінь особистого контролю має пряме відношення до переконання людини в його здатності контролювати події та людей.Потреба в контролі над міжнародними подіями.Тісно пов'язана з потребою у владі. Якщо політичний лідер переконаний, що історія прогнозована, контрольована, керована, то міжнародні події представляються об'єктом докладання його сили для надання їм потрібного напрямку розвитку.Потреба в контролі над іншими політичними лідерами.Політичний лідер-суб'єкт сприйняття повинен визначити для себе ряд істотних характеристик політичного лідера-об'єкта сприйняття. Чи є об'єкт лідером государтсва-союзника, нейтралі або ж супротивника.Потреба політичного лідера в досягненні.Проявляється у турботі про досконалість, майстерності, поведінці, направленому на досягненні. Президент з потребою в досягненні буде активним, хоча і не обов'язково люблячим свою роботу.Потреба в афіліації.Потреба в афіліації увазі дружні, соціабельность відносини з іншими людьми. Більш ймовірно, що оберуть своїми радниками друзів, а не експертів. Такі президенти менш популярні в суспільстві; легко піддаються впливу інших людей.Моделі мотиваційних комбінацій у політичних лідерів (за М. Херманн).1. Модель мотивації створення особистих анклавів.

4. Політичний лідер зацікавлений у встановленні контролю над подіями, і в той же час культивує дружні відносини з тими, над ким має владу. Потреба у владі дорівнює потреби в афіліації.2. Модель імперської мотивації (вище потреби в афіліації). Набуває владу, підпорядковуючи свою волю волі групи.3. Модель мотивації конкістадора. Подібні феодальним панам. Контролює ситуацію в цілому, влада досягається за допомогою грубої сили.Система переконань виконує три функції:1. Допомагає визначити ситуацію і встановити найбільш виділяються характеристики.2. Створює засоби для розуміння політичний і міжнародної систем і потенціали для дії в них3. Задає параметри, які встановлюють коло можливих дій і пріоритетів серед них.Система політичних переконань тісно пов'язана з мотивами. С. Уолкер виділяє для типу політичних переконань:- Сильна потреба в афіліації, низька у владі і досягненні- І навпаки.Як політик спілкується з людьми: стиль міжособистісного спілкування політичного лідера.Особливо впливово особистісні характеристики політичного лідера, складові стиль взаємодії:- Домінування- Екстраверсія- Недовіра- Макіавеллізм.Влада і вплив: психологічна основа лідерства.Вплив - процес взаємодії між людьми, через яке поведінка одного або декількох людей виробляє зміна в стані інших людейКласифікація типів легітимності:- Лідер спирається на заведений порядок речей- Панування, засноване на законі, на раціонально умовлених правилах- Панування, засноване на харизмі6 підстав влади:- Обіцянка нагороди- Загроза покарання- Узаконене- Знання та досвід- Референтність- Інформація.Влада харизми: з чого і як будується особистісне вплив лідера.3 складові іміджу:- Персональні характеристики лідера- Соціальні характеристики-

5. Символічна навантаження. Велика вага має зовнішність.Соціальні характеристики - досить рухома частина іміджу політика, тісно пов'язана з вимогами реальності. Символічні характеристики є вкрай стійким і незмінним компонентом. Вони пов'язані з ідеологіями і культурними архетипами. Це якийсь постійний набір рис і якостей, який обов'язково повинен демонструвати політик. Перш за все, лідер повинен конструюватися як особа діяльна, активна. Образ діяльного політика в очах публіки конструюється за допомогою слів і промов. Щоб дії були сприйняті публікою - вони повинні відповідати двом умовам:Повинні бути рішучі1. Повинні вражати уяву.2. Влада мови і мову влади: влада, заснована на мовному повідомленні.Фактори:- Інформація, яка міститься в промові- Як підноситься ця інформація, які логічні і емоційні аргументи наводяться на захист.Методи:- Засекречування інформації- Надання інформації, яку вибирає лідер- Цензура, обробка готових матеріалів- Зовнішній контроль над пресою- Витоку інформації- Драматизація політичних подійЯк лідер повинен говорити:1. Вплив повідомлення визначається контекстом2. Речі повинна бути сприйнята і зрозуміла3. Риторичні питання4. Мова аудиторії5. Максимальне членування мови на тези6. Особиста чарівність, вміння емоційно умовляти7. Джерело називати в кінці повідомлення. Спочатку виражати погляди, які розділяються аудиторією.Психологічні сигнали, використовувані в політиці.Ці сигнали засновані на тому, що багато слів, предмети, події мають для багатьох людей ще й деяку емоційне навантаження, асоціативний зв'язок в іншими словами, предметами та смислами.Увідомлюючий мова - мова, якою уряд спілкується з народом, коли хоче домогтися його підтримки - стабільність форм, розпливчастість змісту.

Тема 12 «Конкурентне середовище в політичному менеджменті»

План:

1.Конкурентне політичне середовище. Попередня оцінка конкурентного по середовища.

2.Збір та аналіз інформації про суперників.

3.Основні засоби зниження негативного впливу конкурентного середовища.

4.Інформаційний захист політичної кампанії. Захист образу політика.

5.Компромат в політичній боротьбі.

1. Конкурентне середовище політичного менеджменту.Будь-яка політична кампанія розгортається в конкурентному середовищі, тобто проходить в атмосфері суперництва, а іноді і конфлікту між політичними силами.Особливо яскраво суперництво проявляється під час виборів, коли на одну й ту ж статусну позицію в системі державної влади претендують декілька кандидатів. Якщо уважно придивитися, то суперництво можна побачити навіть там, де, здавалося б, немає жодної конкуренції (підвищення авторитету діючого президента).Причини конкуренції лежать в специфіці політики як особливої ​​сфери життя суспільства. Політика - це, перш за все відносини влади. А якщо є влада, що дає величезні права тим, хто її здійснює, то неминуче виникає боротьба за право брати участь у здійсненні цієї влади.Сенс, зміст політичної конкуренції полягає в боротьбі за вплив на маси, на певні соціальні верстви і групи. Досягнення політичних цілей в демократичній суспільстві залежить виключно від уміння політичної організації, політичного лідера розгорнути на свою користь громадську думку, переконати людей у ​​правоті своїх дій.Слід розрізняти два специфічних виду взаємодії в політиці - конкуренцію і конфлікт. Конкурентна боротьба відрізняється тим, що її учасники орієнтуються на сформовані в суспільстві норми, правила, що регулюють порядок досягнення поставленої мети. Специфіка політичних конфліктів полягає в тому, що вступають у взаємодію люди, прагнучи до досягнення своїх цілей, починають використовувати всі способи впливу на своїх супротивників, в тому числі і тих, які виходять за рамки законів. Грань між ними досить умовна, так як, по-перше, не завжди можна чітко зафіксувати відхід політичних акторів від загальноприйнятих норм, порушення ними загальноприйнятих правил, по-друге, нерідко в суспільстві самі ці норми і правила допускають двозначне тлумачення.Попередня оцінка конкурентного середовища.Плануючи виборчу кампанію необхідно тверезо оцінити власні можливості, виявити головних конкурентів, визначити їхні сили і ресурси.

Причини:1. Дозволяє вирішити питання: чи є сенс починати виборчу кампанію?2. Дозволяє виявити головних конкурентів, суперників і тих на кого не варто звертати уваги.3. Дозволяє виявити потенційних союзників.Мета попередньої оцінки конкурентного середовища зазвичай полягає в тому, щоб перед початком політичної кампанії визначить своїх суперників. Здійснюється експертна оцінка ресурсів конкурентів - політологи, економісти та ін на основі оціночних даних виводять оціночні бали, які дозволяють порівняти ресурси суперників з вашими.

2. Проводиться порівняння рейтингів потенційних суперників з рейтингом вашого кандидата. Це завдання вирішується за допомогою соціологічного опитування.3. Аналізується загальна ситуація в країні або у відповідному регіоні.4. З'ясувати ідеологічну орієнтацію ваших суперників.Спосіб і аналіз інформації про суперників.Про основних конкурентів рекомендується збирати інформацію в наступних напрямках:- Особистісні характеристики;- Біографічні дані;- Матеріальне становище;- Сім'я;- Коло знайомих і друзів;- Політичний досвід і участь у виборчих кампаніях.Також збирається інформація про довірених осіб кандидата, членів її виборчого штабу, про організації та веденні його виборчої кампанії.Джерела даних: інформація від політика (реклама, біографія, інтерв'ю), публікації в пресі, опитування осіб, які знайомі з політиком, офіційні звіти державних органів в яких працював кандидат, доступ до баз даних і т. п.У ході конкурентної боротьби, на жаль, використовуються і незаконні способи збору інформації: установка прослуховуючих пристроїв, прихована відеозйомка, запрошення приватних детективів і т. п.Аналіз даних проводиться за трьома напрямками:1. складається психологічний портрет конкурента. Він являє собою опис темпераменту людини, його схильностей, рис характеру, манери поведінки, здібностей, навичок, умінь і т. д. Складений психологічний портрет повинен допомагати передбачати реакцію даної людини на будь - які дії.2. складання біографії суперника. З одного боку важливо виділити виграшні фактори в житті, які допоможуть виявити можливі пропагандистські ходи. З іншого боку, необхідно отримати дані про непорядні вчинки суперника. Такі дані зазвичай ретельно приховуються. Вони використовуються для дискредитації суперника.

3. Аналіз суперників обов'язково повинен проводиться в тісному зв'язку з аналізом сприйняття масами цих людей.Основні способи зниження негативної дії конкурентного середовища.Які небезпеки таїть у собі конкурентне середовище для політичної кампанії? Головна небезпека - це підвищення ризику невизначеності результату політичний кампанії. Простіше кажучи, ідеальна виборча кампанія швидко розвіюється діями політичних конкурентів. Вони створюють інформаційні перешкоди, переконують тих людей, на чию допомогу ви розраховували, виводять з рівноваги політика, наслідком чого стають пророблені ним помилки. Чи можна захистити політичну кампанію від дій конкурентів? Спочатку необхідно визначити список тих вразливих ланок в політичній капання, які є об'єктами впливу конкурентів.Самим уразливим ланкою зазвичай є мас політик. У кожної людини існують не самі кращі епізоди життя. Коли такі епізоди стають надбанням гласності, то емоції починають захльостує людини, він починає робити помилки, які в конкурентній боротьбі неминуче приведуть його до поразки. Не випадково політик стає головним об'єктом нападок з боку конкурентів.Іншим ланкою є інформація про стратегію політичної кампанії і тактичних прийомах. Якщо ваші конкуренти володіють інформацією, то вони зможуть легко нейтралізувати вашу політичну кампанію. Їм для цього достатньо бути на півкроку вперед.Знаючи головні вразливі місця можна сформулювати основні способи зниження негативної дії конкурентного середовища:

4. Забезпечення інформаційного захисту політичної кампанії, запобігання витоку інформації про стратегії, тактиці.2. Захист образу позиціонується в політичній кампанії політика або політичної організації.3. Проведення контрпропагандистських акцій, керуючись принципом, що найкраща оборона - це напад.Інформаційний захист політичної кампанії.Щоб забезпечити інформаційний захист політичної кампанії, потрібно добре знати можливі канали витоку інформації. Саме створення надійних заслонів становить суть інформаційного захисту. Перший канал отримання інформації - це установка прослуховуючих та запам'ятовуючих пристроїв в штабі, в приміщеннях де обговорюються питання стратегії політичної кампанії. Друга можливість витоку інформації - проникнення конкурентів в комп'ютерну мережу штабу політичної кампанії.Третя можливість витоку інформації - це поява шпигунів у штабі політичної кампанії, тобто людей, які діляться інформацією з вашими конкурентами.Четвертим каналом можливого витоку інформації є редакції газет і телебачення, друкарні. У цьому випадку мова йде про витік специфічної інформації - інформація про зміст рекламної публікації, плаката, ролика.Не слід виключати елементарну балакучість членів штабу виборчої кампанії.Для зниження ризику втрати інформації з цієї причини рекомендується різко обмежити коло людей, що мають доступ до стратегічно важливої інформації, а кожна група повинна володіти тільки тією інформацією, яка необхідна для виконання завдань. Підготовка до захисту образу політика.Готуючись до проведення політичної кампанії в конкурентному середовищі, завжди слід пам'ятати, що найбільш вразливим місцем в ній виявляється політик чи політичної організація. Конкуренти постійно прагнуть дискредитувати лідерів. Щоб грамотно вирішити цю проблему нудно грунтовно підготується до можливих атак.Предметом атаки можуть стати непристойні факти бтографіі політика, його невдалі заяви, невиконані обіцянки, його зв'язки, вчинки рідних і близьких. Для того щоб передбачати атаки менеджерам необхідно знати про ті факти його біографії які можуть стати основою для компромату. Якщо в минулому політика є такі факти, то слід зробити домашні заготовки інтерпретації таких фактів. Такі домашні заготовки дають можливість в короткий термін дати відповідь на будь-який виклик опонентів.«Вакцинація» громадської думки - це підготовка людей до такого сприйняття певного типу інформації, яка не викличе у них різкої реакції. Ця технологія заснована на випередженні суперника в подачі інформації.Крім «вакцинації» можна використовувати і інший прийом - актуалізації в масовій свідомості настанови, яка заздалегідь налаштує людей на неприйняття невигідної для вас інформації (наприклад, заява про переслідування вас властями).Контрапропагандістская складова політичної кампанії.У конкурентному середовищі не можна займати пасивну позицію і чекати, коли обрушитися черговий удар з боку суперників, що б вжити якихось відповідні дії. Доцільніше наносити свій попереджуючий удар, ніж потім довго відмиватися від грязі, яку на вас вилили ваші політичні супротивники.Розробка контрпропагандистської схеми переконуючої комунікації вимагає часу і значних матеріальних ресурсів. Вся та об'ємна робота по вивченню та аналізу конкурентного середовища, є необхідною умовою створення ефективної стратегії боротьби з політичними конкурентами.

5. Потрібно дуже добре знати сильні і слабкі сторони основних конкурентів, щоб додати контрпропагандистських акціям переконливий характер.Якщо часу і ресурсів для проведення роботи небагато, то можна обмежиться окремими ударами. Є ціла серія прийомів, які використовуються самостійно.1. Використання помилок і ощібок кандидата.2. Пошук розбіжностей і протиріч у різних виступах кандидата.3. Цитування в відриві від контексту, коли вихоплена фраза починає знаходити інший зміст4. Формування асоціацій з будь-якими негативними персонажами.Компромат у політичній боротьбі.Для додання переконливості контрпропагандистської інформаційної кампанії в політичній боротьбі нерідко використовується компромат. Компромат - це відомості, що порочать честь і гідність людини, тобто факти, що свідчать про те, що людина переступив межу закону або норм моралі.У практиці в якості компромату зазвичай використовують такі факти:1. Свідчать про дії, несумісних зі статусом державного службовця, депутата.2. Розповідають про серйозні проступки політика в минулому.3. Говорящие про порушення політиком базових моральних норм суспільства.Нерідко компромат виявляється палицею з двома кінцями, тобто НЕ толькона веде до запланованого результату, але і викликає протилежний ефект. У яких випадках еето відбувається?1. Якщо компромат проявляється на політика, якого сприймають виключно позитивно. Тоді він сприймається як провокація.2. Компромат може зіграти роль безкоштовної реклами. Журналісти особливо реагують на сенсації. Компромат це маленька сенсація, яка зі штабу потрапляє в ЗМІ для забезпечення впізнаваності. Або ж якщо від конкурентів, але приносить позитивний ефект і підвищує рейтинг супротивника.3. Представляючи компромат на суперника можна отримати удар у відповідь. «Війна компроматів» є не що інше як обмін ударами

Тема 13 «Політичне консультування»

План:

1.Поняття політичного консультування. Види консультування.

2.Політики і політичні консультанти: проблеми ефективної взаємодії.

3.Політичний менеджер. Політичний менеджмент і етичні проблеми.

4.Маркетинговий підхід до політичного консультування.

Дата добавления: 2015-11-26