Читайте также:
|
Регіональна економіка - одна з найважливіших галузей економічної науки, що визначає тенденції та залежності економічного розвитку, функціонування суб'єктів господарювання різних форм власності на певній території.
Предмет регіональної економіки є складним та багатогранним, це:
• економічна система окремого регіону;
• економічні зв'язки між регіонами;
• національна економіка як система взаємопов'язаних галузей та регіонів;
• розміщення продуктивних сил;
• регіональні аспекти світових економічних процесів.
Основа досліджень дисципліни «Регіональна економіка» (на відміну від інших економічних і географічних наук) - розміщення продуктивних сил - процесу і водночас результату розподілу речових компонентів виробництва, населення та природних багатств, що використовуються або можуть бути використаними у виробництві, по території регіонів, країн, районів відповідно до їхніх природних, соціальних, економічних умов та особливостей територіального поділу праці.
Предмет курсу - просторова організація продуктивних сил на різних рівнях (населений пункт, адміністративний район, область, економічний район тощо). Елементи просторової організації продуктивних сил (природні ресурси, людський і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, наявна територіальна інфраструктура, регіональні системи господарювання) є об'єктами вивчення науки розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
Отже, регіональна економіка вивчає територіальну (просторову) організацію продуктивних сил - урегульований процес розміщення продуктивних сил у межах країни або її регіонів, територіальну організацію суспільства: розміщення й територіальну організацію виробництва, розселення населення й організацію середовища його життєдіяльності, соціально-територіальну структуру суспільства, територіально-адміністративний устрій та управління тощо.
Головними проблемами, які вирішує регіональна економіка, є:
1. Визначення територіальних пропорцій та співвідношень різних видів економічної діяльності.
2. Визначення територіальної структури господарства на певній території.
3. Обґрунтування доцільності формування та розвитку внутрішніх та міжрегіональних економічних структур.
4. Здійснення трансформації та раціональної структуризації господарських комплексів у сучасних умовах поглиблення міжнародного поділу праці, формування ефективної моделі ринкового господарства, здатної до підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників.
5. Визначення обсягів і шляхів раціонального й ефективного використання природних, науково-виробничих та людських ресурсів регіонів.
6. Забезпечення відповідних умов виробництва, побуту, відпочинку й оздоровлення населення, вирішення екологічних проблем.
7. Впровадження регіональної політики держави тощо.
Розвиток будь-якого регіону і країни в цілому залежить від економічного, природно-ресурсного і трудового потенціалу - від наявних продуктивних сил.
Регіональна економіка вивчає передумови та закономірності формування, розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів.
У процесі виробництва освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Головна продуктивна сила – людина, яка здатна створювати суспільно необхідну продукцію, роботи, послуги. Людина створює засоби праці, з допомогою яких перетворює предмети праці на необхідний продукт. Засоби і предмети праці посилюють продуктивну силу людини.
Добудувати схему: Основні складові елементи продуктивних сил
праця людей засоби виробництва
засоби праціпредмети праці
____________________ _________________________
____________________ _________________________
Спектр і склад продуктивних сил постійно розширюються. Сьогодні до продуктивних сил відносять: науку, інноваційні процеси, методи прогресивної організації праці, інформацію та інші елементи. Головною продуктивною силою залишається людина, яка створює матеріальні блага і споживає їх.
Отже, продуктивні сили – це _____________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Регіональна економіка належить до економічних наук і взаємодіє з природничими, географічними, геологічними і технічними науками; використовує результати досліджень економічної теорії, економічної статистики, фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії тощо.
1.2. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
Методи науки (грецьк. metodos - шлях дослідження, теорія пізнання) — це способи пізнання дійсності і послідовний шлях встановлення істини. Методологія –це сукупність методів, що застосовуються у дослідженнях. Метод курсу побудований на матеріалістичній діалектиці, яка відображає реальну дійсність, життєвий досвід.
Кожна економічна проблема розглядається як система у взаємодії з іншими. До системи методів належать: аналітичний і порівняльний метод, економічні методи, нормативний, картографічний, експедиційний, економіко-математичне моделювання та ін.
Системний аналіз - порівняння різних варіантів розміщення продуктивних сил і вибір найкращих з погляду інтересів регіону, країни.
Економічні методи: балансовий, техніко-економічні розрахунки, економіко-статистичний. Найчастіше застосовуються техніко - економічні розрахунки: порівняльна ефективність різних варіантів розміщення продуктивних сил визначається на основі розрахунку витрат. При виборі місць розміщення враховують техніко-економічні показники: матеріало-, енерго- фондо-, науко-, трудо-, водомісткість продукції, транспортні витрати (транспортабельність), собівартість.
Техніко-економічні показники визначаються розмірами затрат на виробництво одиниці продукціїу середньому за рік у вартісному (гривні) або натуральному обчисленні (шт., т, квт/год.).
- Матеріаломісткість Мм = Зм/Пр, де Зм - затрати матеріалів (грн., т.), (Пр) - виробництво одиниці продукції у середньому за рік
- Енергомісткість Ем = Зе/Пр, Зе - затрати енергії (квт/год)
- Водомісткість Вм =__________________
- Трудомісткість Тм =___________________
- Фондомісткість Фм = Вф/Пр, де Вф - вартість основних фондів (грн.)
- Наукомісткість - витрати на наукові дослідження та їх впровадження в розрахунку на виробництво одиниці продукції у середньому за рік.
- Транспортабельність Тр=Зтр /Пр, де Зтр-затрати на перевезення продукції
- Собівартість продукції С=(Вс+Зо +Вм)/Пр де Вс - вартість сировини; Зо - затрати на оплату праці, реалізацію продукції; Вм - вартість матеріалів, палива, енергії і ін. предметів праці, амортизаційні відрахування - на відшкодування вартості основних фондів (ремонт, модернізацію, реновацію).
Економіко-статистичний метод - обчислення індексів, середніх величин тощо (для системного аналізу).
Картографічний метод – вимірювання економічних відстаней (ізолінії тарифів перевезень вантажів), визначення густоти населення й ін.
Економіко-математичні методи -створення відповідних моделей: балансові моделі (баланс виробництва і розподілу продукції); оптимізаційні моделі - для вибору оптимального варіанту розміщення продуктивних сил; тощо.
Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил і регіональну економіку сформували основоположники ринкової теорії розміщення виробництва: І.Тюнен, А.Вебер, А.Гетнер, А.Льош, В.Крісталлер та ін. Розвиток науки про регіональну економіку в Україні здійснювали вчені: В.Вернадський, О.Алімов, П.Ващенко, О.Діброва, С.Дорогунцов, Б.Данилишин, Ф.Заставний, М.Паламарчук, М.Пістун, Ю.Пітюренко, В.Поповкін, О.Шаблій, М.Чумаченко, В. Симоненко та ін.
Розміщення підприємств, виробництв, галузей по території країни або регіону вимагає наукового обґрунтування. Для цього використовують спеціальні методи, за допомогою яких вибирають оптимальні варіанти розміщення, оцінюють ефективність виробництва і територіальної організації продуктивних сил. Досягнення найвищої ефективності виробництва - це головне завдання науки і практики. Критерієм ефективності розміщення є витрати. Формою вираження цього критерію на практиці є мінімум сумарних витрат при досягненні певних заданих обсягів виробництва в країні або регіоні. Показниками ефективності також можуть виступати: питомі капіталовкладення, трудомісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, строки окупності затрат, собівартість продукції, продуктивність праці. Також на ефективність впливають транспортні витрати, рівень розвитку інфраструктури, рівень комплексності та урбанізації, економіко-географічне положення та ряд інших факторів.
Ефективність виробництва визначається двома складовими: ефектом виробничої діяльності підприємств і затратами на його досягнення. При цьому головною умовою є: досягнення максимуму ефекту при мінімумі затрат. Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність. Загальна ефективність визначається методом зіставлення одержаного приросту новоствореної вартості (національного доходу) із зазначеними капіталовкладеннями і використовується при визначенні рівня та динаміки економічного розвитку країн та регіонів. Порівняльна ефективність розраховується при виборі найвигіднішого варіанта розміщення об'єкта серед інших наявних об'єктів, для цього використовують формулу приведених витрат:
П = С + КЕ - тіп,
де П - приведені витрати;
С - сума всіх поточних витрат на виробництво одиниці продукції (собівартість); К - питомі капітальні витрати; Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат (для державного сектора економіки України встановлений на рівні 0,15).
Одним із методів економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил є виробничо-збутове зонування - виділення виробничо-збутових зон для однойменної продукції, що розраховується за формулою:
Р = (П,-П2+ТД)/Т1+Т2,
де Р - раціональний радіус перевезення продукції;
Пь Пг - приведені витрати на виробництво в пунктах 1,2;
Д - відстань від пунктів 1 і 2;
Ть Т2 - транспортні витрати на 1 км при перевезенні продукції в
напрямку від пункту 1 до 2, і від 2 до 1.
Зонування встановлює оптимальні радіуси збуту певної продукції. Пункти рівновеликої вартості продукції різних джерел утворюють їх вантажорозділи, а лінії, що з'єднують ці пункти -границі оптимальних зон розповсюдження продукції. Крім витрат виробництва, при цьому використовується різна вартість перевезення продукції певними видами транспорту.
Аналіз розміщення продуктивних сил окремих регіонів передбачає визначення рівня їх спеціалізації та комплексності. Рівень спеціалізації галузей регіону можна встановити за допомогою індексного методу. Система територіальних індексів відносних показників кількісних характеристик районів, де за базу приймаються середні показники по країні (регіону), дозволяє робити порівняння та узагальнення.
Індекс рівня спеціалізації галузі - це відношення питомої частки галузі у певному районі до питомої частки тієї ж галузі в країні:
Ісі = Pip./ Pp. І Рікр. ІРкр.,
де Ісі - індекс рівня спеціалізації і-ї галузі (і = 1,2,3,...т) в певному р-у(р-1,2,3,... п) районі; Pip. - обсяг виробництва і-ї галузі в р-у районі; Pp. - обсяг всієї промислової (сільськогосподарської) продукції в р-у регіоні;
Рі кр - обсяг виробництва і-ї галузі в країні;
Ркр. - обсяг всієї промислової (сільськогосподарської) продукції у країні в цілому.
Чим вищим буде індекс рівня спеціалізації за 1, тим вищий рівень спеціалізації району на виробництві певного виду продукції.
Для визначення ролі галузі у міжрайонному обміні застосовують коефіцієнт міжрайонної товарності, який обраховується за формулою:
Li = (Wi - Vi)/Xi,
де Li - коефіцієнт міжнародної товарності і-ї галузі (і = 1,2,3,... т) в певному районі;
Wi - вивіз продукції і-ї галузі з певного району;
Vi - ввіз продукції і-ї галузі в певний район;
Хі - обсяг виробництва і-ї галузі в певному районі.
1.3. Мета і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
Раціональне розміщення продуктивних сил - це головна мета регіональної економіки. Комплексні завдання науки: _____________________________________________
______________________________________________________________________________
Головне завдання навчальної дисципліни: _____________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання для самостійної роботи:
1. Визначити зміст понять: регіон; територіальний поділ праці; територіальна організація виробництва; інтенсивне, екстенсивне виробництво; соціально - економічна ефективність суспільних затрат праці; конкурентоспроможність.
Лекція 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
2.1.Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер.
2.2.Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
2.4. Фактори розміщення виробництва.
2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
Продуктивні сили будь-якої держави формуються під впливом економічних законів і закономірностей. Розміщення продуктивних сил - це результат дії об'єктивних (проявляються незалежно від волі і свідомості людей)законів і закономірностей, а також суб'єктивних процесів, що виникають в результаті діяльності людини. В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони.
Економічні закони - це ____________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Закономірність - це _________________________________________________________ ___
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
Закономірності розміщення виробництва - об'єктивні категорії, що пізнаються і свідомо використовуються в практичній діяльності. Закономірності розміщення продуктивних сил - це відношення між виробничою діяльністю людей і територією, на якій ця діяльність проходить. Ігнорування закономірностей веде до великих економічних втрат.
На розвиток продуктивних сил впливають спільні економічні закони: економії часу, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного, пропорційного розвитку виробництва. Цим законам відповідають взаємозв'язки зі своїми закономірностями. Іноді закономірність постає як вияв декількох законів.
2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
Закономірності розміщення продуктивних сил впливають на обсяги виробництва, розвиток і розміщення галузей господарства, ефективне використання економічного потенціалу.
Закономірність соціальної спрямованості розвитку продуктивних сил регіонів зумовлюється дією закону відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил. Згідно з Конституцією України (ст. 1) людина - найвища соціальна цінність суспільства. Ця закономірність реалізується через: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Закономірність раціонального розміщення виробництва випливає із економічного закону економії праці, який регулює затрати на подолання просторового розриву між регіонами видобутку, виробництва і споживання продукції. Через нераціональне розміщення продуктивних сил багато праці витрачається марно на транспортування сировини, палива, готової продукції → необхідно розміщувати виробництво з урахуванням чинників: матеріаломістке наближати до джерел сировини, водомістке – до джерел водопостачання, виробництво малотранспортабельної продукції - до споживача тощо.
Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил базується на економічному законі концентрації виробництва. Територіальна концентрація виробництва дозволяє заощаджувати на інфраструктурі, але одночасно веде до росту концентрації населення і створення екологічних проблем → необхідне більш рівномірне (пропорційне) РПС для вирівнювання рівнів економічного розвитку. Реалізація цієї закономірності дозволяє: ______________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил випливає із законів суспільного поділу працітаінтеграційних процесів: доцільне поєднання галузей на конкретній території (крім основних галузей в регіоні розвиваються допоміжні і такі, що працюють на відходах, а також обслуговують населення). Взаємозв'язаний розвиток галузей на певній території дає економію за рахунок спільного використання виробничої і соціальної інфраструктури, скорочення витрат на перевезення → досягнення найкращих результатів при мінімальних затратах.
Головний напрям розв'язання проблеми комплексного розміщення продуктивних сил - формування виробничо-територіальних комплексів (ВТК). Виробничо-територіальний комплекс – це _________________________________________________
____________________________________________________________________________
Формування ТВК дозволяє:______________________________________________
Закономірність територіального поділу праці (ТПП - розвиток на території тих галузей, для яких склались найбільш вигідні умови) базується на законі усуспільнення виробництва і праці - процес спеціалізації територій на виробництві певних видів продукції і послуг на основі міжрегіональної кооперації → _______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Закономірність розміщення продуктивних сил з урахуванням міжнародного поділу праці (МПП) обумовлена необхідністю взаємовигідного співробітництва між країнами та участі у світовому ринку (спільні підприємства, прикордонна торгівля, розвиток зовнішніх економічних зв’язків → формування нових виробничих структур → спеціалізація господарства.
Закономірність глобалізації та регіоналізації розміщення і розвитку продуктивних сил. Розвиток ринкової економіки характеризуються наявністю двох протилежних процесів - глобалізації економіки та її регіоналізації.
Глобалізація економіки проявляється____ __________________________________
______________________________________________________________________________
Регіоналізація -_________________________________________________________
Україна може бути активним учасником глобальних економічних процесів завдяки конкурентним перевагам: ________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
Отже, знання закономірностей і їх практичне застосування дозволяє вибрати оптимальний варіант розміщення продуктивних сил, цілеспрямовано організувати ефективну господарську діяльність в регіоні.
2.3. Принципи розміщення продуктивних сил регіонів
Принципи – економічна політика, направлена на здійснення закономірностей (економічна організація території згідно з закономірностями):
Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва. Збалансованість:_____________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
Пропорційність_______________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Принцип внутрішньодержавного та міжнародного територіального поділу праці ________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Принцип збереження екологічної рівноваги _______________________________________
____________________________________________________________________________
Принцип обмеженого централізму _____________________________________________
____________________________________________________________________________
Принцип вирівнювання рівнів економічного і соціального розпитку регіонів та областей: _________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Принцип раціонального розміщення виробництва (раціональність - вибір найкращих варіантів) передбачає: __________________________________________________________
______________________________________________________________________________
Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної закономірності і передбачає:______________________________________________________
_______________________________________________________________________________
2.4. Фактори розміщення виробництва
Закономірності і принципи реалізуються з урахуванням конкретних умов – факторів (чинників), що впливають на раціональне розміщення виробництва з метою зниження транспортних витрат.
Фактори розміщення продуктивних сил – це ______________________________
______________________________________________________________________________
Кожний регіон характеризується набором певних факторів, що визначають придатність території для розміщення конкретних об'єктів.
Основні групи факторів: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, транспортні, соціально-економічні, національні і міжнаціональні відносини, геополітичні, екологічні; ринкової кон`юнктури, споживчий; тощо.
Природно-географічні фактори характеризують:___________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Ці фактори впливають на розміщення галузей: _____________________________________
______________________________________________________________________________
Матеріаломісткі галузі розміщуються:_____________________________________________
______________________________________________________________________________
Енергомісткі:__________________________________________________________________
Водомісткі:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Демографічні фактори - чисельність і розміщення населення, кількість і якість трудових ресурсів. Ці фактори впливають на розміщення: _______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва.
Вплив науково-технічного прогре су на розміщення виробництва: ____________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
транспортний фактор:__________________________________________________________
_________________________________ _____________________________________________
форми суспільної організаціївиробництва - концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування:
- концентрація - зосередження виробництва на великих підприємствах;
- спеціалізація -випуск однорідної продукції;
- кооперування - зв'язки між спеціалізованими підприємствами для виготовлення спільного продукту;
- комбінування - поєднання декількох взаємозалежних за технологією виробництв (іноді вони відносяться до різних галузей промисловості) на одному підприємстві - комбінаті.
Їх вплив на розміщення виробництва -?
Соціально-економічні фактори → _______________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Екологічний фактор → ___________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Загальний висновок т.2: _________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Завдання для самостійної роботи
1. Визначити зміст закономірностей: планомірного розміщення продуктивних сил, територіальної концентрації, економічної цілісності регіону, ефективного розміщення продуктивних сил регіонів.
2. Вплив науково-технiчного прогресу на розмiщення продуктивних сил..
Лекція 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. Регіон у системі територіального поділу праці
3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства
3.2. Типи економічних районів
3.3. Сучасна мережа економічних районів
3.4. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району.
3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства
У залежності від економічних, соціальних, природних, національно-історичних особливостей та географічного положення формується спеціалізація господарства -закріплення за районом тих видів діяльності, які найбільш ефективні для нього.
Територіальний поділ праці (ТПП) - це процес виробничої спеціалізації території, зумовлений міжрегіональною кооперацією - обміном спеціалізованою продукцією та послугами.
Спеціалізація районів і коопераційний товарообмін між ними - це дві нерозривні і взаємопов'язані сторони процесу ТПП.
Економічне районування - науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі територіального поділу праці.
Економічний район - це територіально цілісна частина господарства країни, яка характеризується такими ознаками:
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Отже, економічний район - це форма територіальної організації господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.
Районоутворюючі фактори: __________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Принципи економічного районування :____________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Практичне значення економічного районування: __________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
3.2. Типи економічних районів
Об'єктивно існують два типи економічних районів: галузеві та багатогалузеві (інтегральні).
Галузеві (спеціальні) економічні райони як складова частина загальних (інтегральних) економічних районів виникають під впливом:__________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Наприклад,_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Багатогалузеве (інтегральне) загальнеекономічне районування: _______________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вирізняють три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).
- великі (інтегральні) економічні райони – це ___________________________ ____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
головна мета їх визначення: _______________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
- середні (інтегральні) економічні райони - це:________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвитку виробництва, невиробничої сфери і розроблення програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.
Малі райони (мікрорайони) - це __________________________________________________
___________________________________________ _________________________________________________________________________________________________________________
3. 3. Сучасна мережа економічних районів
Кабінет Міністрів України запропонував таку сучасну мережу економічних районів:
- Донецький (Донецька і Луганська обл.);
- Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.);
- Східний (Харківська, Полтавська, Сумська обл.);
- Центральний (Київська, Черкаська обл. і м. Київ);
- Поліський (Рівненська, Волинська, Житомирська і Чернігівська обл.);
- Подільській (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл.);
- Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська обл. і м. Севастополь);
- Карпатський (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.).
Однак, така мережа економічних районів має недоліки: Поліський район не включає Києва і Київської області, що мають тісні багатогалузеві зв’язки і є нерозривними складовими великого територіально-виробничого комплексу разом з Житомирською, Чернігівською і Черкаською областями. З погляду географічного визначення, невдалою є назва Східного району, що раніше називався Північно-Східним.
Отже, економічне районування є науковим методом територіальнoї організації господарства і засобом раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та прискорення соціально-економічного розвитку.
3.4. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
Територіальна структура - це не лише набір елементів (форм територіальної організації виробництва), а й характер їх взаємодії на основі територіального поділу праці.
Виробничо-територіальні комплекси (ВТК) - форми територіального зосередження виробництва з різним рівнем їх утворень. Поняття ТВК запровадив М.Колосовський. Складові взаємопов'язані частини територіальної структури: галузеві промислові центри і кущі, спеціалізовані галузеві райони і зони, багатогалузеві промислові центри, промислові вузли, промислові агломерації і багатогалузеві промислові райони. Значного поширення набули сільськогосподарські райони і зони, а також приміські зони сільського господарства.
Галузевий промисловий центр - це _________________________________________
_______________________________________________________________________________
Багатогалузевий промисловий центр - це ____________________________________
_______________________________________________________________________________
Галузеві спеціалізовані промислові кущі:____________________________ __________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________
Галузеві спеціалізовані райони: ______________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Галузеві спеціалізовані зони: _______________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Складні інтегральні елементи територіальної структури господарського комплексу: промислові вузли, промислові агломерації, багатогалузеві промислові і сільськогосподарські райони.
Промисловий пункт ______________________________________________________
Промисловий вузол - це ___________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Промислова агломерація - це _______________________________________________
________________________________________ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Багатогалузевий промисловий район - ______________________________________
____________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________
Агропромисловий район - це ___________________________________________
___________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Завдання для самостійної роботи
1. Розвиток науки про економічне районування
2. Методики оцінки спеціалізації економічних районів
3.Проблеми розвитку слаборозвинутих (відсталих), депресивних і прикордонних регіонів.
4.Удосконалення територiальної організації і структури господарства України.
Лекція 4. Сутність, мета, і завдання державної регіональної економічної політики.
4.1. Сутність, об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики.
4.2. Основні цілі і завдання державної економічної політики.
4.3. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.
4.1. Сутність,об'єкти і суб'єктидержавної регіональної економічної політики
Державна регіональна економічна політика (ДРЕП) - це:
- сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком регіонів відповідно до загальнодержавних інтересів;
- соціально-економічна політика окремих регіонів щодо реалізації цілей і завдань відповідно до внутрішніх потреб і наявних ресурсів.
Оптимальне поєднання цих двох аспектів забезпечує раціональну регіональну соціально-економічну політику держави.
Об'єкти ДРЕП - ___________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Суб'єкти ДРЕП –__________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Основні принципи ДРЕП :________________________________ ____________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4.2. Основні цілі і завдання державної економічної політики
Основні цілі ДРЕП – вирішення економічних, фінансових, соціальних, екологічних проблем регіонів.
Найвища стратегічна ціль ДРЕП :_________________________________________________
______________________________________________ _________________________________
На основі стратегічної цілі пріоритетними завданнями визначено:
Векономічній сфері: _ ____________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
В соціальній сфері: ______________________________________________________________
Векологічній сфері: ______________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Принципи державної регіональної економічної політики: ___________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4.3. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики - це система організаційно-економічних засобів впливу на просторову організацію продуктивних сил → забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, удосконалення структури їх господарства. Механізм ДРЕП поєднує систему методів прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси.
Інструменти прямого впливу: нормативно-правова база; державні регіональні цільові комплексні програми (ЦКП), програми соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних утворень; пряме державне фінансування, надання субсидій, створення спеціальних фондів для фінансування програм, преференції та спрямування коштів державних позабюджетних фондів (рис.4.1).
Державне прогнозування, планування і програмування дозволяє планомірно розвивати продуктивні сили, узгоджувати інтереси галузей і територій, розв'язувати регіональні проблеми. Прогноз– це наукового обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, альтернативні шляхи й строки досягнення цього стану. Прогнози мають альтернативний характер. На відміну від них план — це обраний варіант розвитку, який підлягає реалізації, комплекс конкретних заходів для досягнення конкретних цілей.
Засіб реалізації планів – розробка державних регіональних програм, які узгоджують територіальні та галузеві інтереси, сприяють зближенню рівнів виробництва і споживання в регіонах, забезпечують економічний, соціально-культурний, екологічний та науково-технічний розвиток регіонів. Розробляються щороку і містять систему заходів з визначенням термінів виконання та відповідальних осіб. Наприклад, діє програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону. Державні регіональні програми - інструмент керованості соціально-економічними процесами.
Цілі розробки державних регіональних програм: ______________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Рис.4.1. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики
Бюджетне регулювання розвитку регіонів: дотації, субсидії, субвенції, бюджетні позики.
Грошово-фінансове: ____________________________________________________
____________________________________________________________________________
Державні заходи протекціонізму: ____________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Напрями зміцнення фінансово-економічної бази регіонів: ______________________
Опосередковане регулювання: пільгове оподаткування та кредитування, амортизаційна політика (норми амортизаційних відрахувань, прискорена амортизація), зовнішньоекономічна (митні регулятори) політика, сприяння залученню вітчизняного та іноземного капіталу.
Шляхи вирішення проблем регіонального розвитку: __________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання для самостійної роботи
1. Розкрити зміст принципівдержавної регіональної економічної політики: децентралізація, партнерство, програмування, концентрація та адиціоналізм.
2. Основні завдання регіонального розвитку.
Лекція 5. Господарський комплекс України, йогоструктура і трансформація в ринкових умовах
5.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс.
5.2. Структура економіки, її сутність.
5.3. Основні напрями державної структурної політики.
5.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс
Економіка Україна утворює єдиний господарський комплекс (ЄГК)- ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Основа ЄГК – єдиний економічний простір країни.
Регіон має внутрішній економічний простір і зв'язки із зовнішнім простором. Економічний простір - ______________________________________________________________________
Характеристики економічного простору: ____________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Для функціонування економічного простору визначається «економічна відстань», що характеризується транспортними витратами на подолання відстані. Вона може бути неоднаковою між одними і тими ж географічними точками для різних видів товарів, послуг тощо, груп мігрантів.
Ознаками і необхідними умовами ЄЕП є загальне економічне законодавство, єдність грошово-кредитної системи, митної території і загальних інфраструктурних систем (енергетики, транспорту, зв'язку тощо).
Господарський комплекс – сукупність галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (ПЕК) або послідовно переробляють сировину (лісовиробничий, АПК).
Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.
Галузі ЄГК залежно від їх ролі в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах поділяються на виробничу і невиробничу сфери.
Виробнича сфера - _____________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Невиробнича сфера -____________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
5.2. Структура економіки, її сутність та поняття
Економіка - це процес суспільного відтворення, що історично склався у межах окремої країни, сукупність взаємопов'язаних ланок та упорядкованих зв'язків, що забезпечують її стійкість, цілісність і динамізм.
Структура економіки ________________________________________________ ___________
Види структурних співвідношень (види структур) економіки:
- відтворювальна структура –____________________________________________________
_______________________________________________________________________________
- галузева структура –__________________________________________________________
____________________________________________________________________ ___________-територіальна (регіональна) структура – ________________________________________
- соціальна структура –_________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
- зовнішньоекономічна (структура зовнішньої торгівлі) - ________________ ____________
5.3. Основні напрями державної структурної політики
Структурна політика має забезпечити послідовність, обґрунтованість, ефективність і доцільність структурних змін в економіці.
Стратегічна мета структурної перебудови національної економіки - _______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Рис. 5.1. Інструменти структурного регулювання
Завдання для самостійної роботи:
1. Особливості структурних співвідношень економіки України і напрямки їх удосконалення (за видами структур).
2. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.
Лекція 6. Природно-ресурсний потенціал економіки України
6.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
6.2. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів.
6.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
Природні умови – _______________________________________________________________
______________________________________________________________________________
Природні ресурси - ______________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Вони постійно споживаються і потребують відновлення → зв'язок між суспільством, природою і природокористуванням. Ігнорування закономірностей природокористування → негативні явища, екологічні лиха.
Природні умови і ресурси - не тільки предмети праці, а й засоби виробництва. Природно-ресурсний потенціал (ПРП) – один з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил.
Таблиця 6.1. Складові природно-ресурсного потенціалу
| Невичерпні | вичерпні | |
| відновлювані | невідновлювані | |
Економічна класифікація: ресурси виробничого, невиробничого, промислового, сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового й багатоцільового призначення.
Природні умови і ресурси впливають на галузеву структуру господарства, виробничу діяльність. За ступенем залежності розміщення від природних умов і ресурсів галузі класифікуються:
- вирішальний ступінь залежності: __________________________________________________
________________________________________________________________________________
- з начний ступінь залежності :_______________________________________________________
________________________________________________________________________________
- незначний ступінь залежності: ________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Частина природних умов сьогодні перетворюється на природні ресурси: сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж як природні умови.
Таблиця 6.2. Природні ресурси України
| Ресурси мінеральні | Регіональні особливості розміщення, забезпеченість |
| 1. Паливні -кам'яне вугілля; -буре вугілля; -нафта, газ | |
| 2. Рудні -залізні руди; -марганцеві руди; - магнієві руди; - золото; - уранові руди, графіт; - титанові руди ; - нікелеві руди; - ртутні руди; - мідні руди | |
| 3. Нерудні - сірка; - фосфорити; - кам’яна сіль; - калійні солі; - флюсові вапняки; - цементна сировина; - каоліни; - граніт; - піски; - бурштин; -мінеральні води |
Значні запаси вапняків, гіпсу, крейди, облицювального каменю. Дорогоцінне і кольорово-виробне каміння: топаз, кварц, гірський кришталь, родоніт, агат, опал, халцедон, гранат, яшма та ін. - північно-західна частина Українського кристалічного щита, Карпати, Криворіжжя, Приазовська височина.
Продовження табл. 6.2.
| Земельні ресурси, грунти | |
| Водні ресурси | |
| Лісові ресурси | |
| Рекреаційні ресурси |
6.2. Характеристика природно ресурсного потенціалу економічних районів.
Визначити наявність і особливості ресурсів у регіонах та оцінити їх запаси у балах: 0 – відсутні ресурси;1-2 – прояви ресурсів; 3-4 – місцевого значення; 5-6 –районного значення; 7-8 – загальнодержавного; 9-10 – міжнародного значення. Результати роботи оформити у вигляді таблиці (табл.6.3.)
Таблиця 6.3. Природні ресурси регіонів України
| Економічні райони | Мінеральні ресурси | Земельні | Водні | Лісові |
| Донецький | ||||
| Придніпровський | ||||
| Східний | ||||
| Центральний | ||||
| Поліський | ||||
| Подільський | ||||
| Причорноморський | ||||
| Карпатський |
Завдання для самостійної роботи
1. Оцінка рел`єфу і клімату регіонів України.
2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів.
Лекція 7. Населення і трудовий потенціал України
7.1. Роль населення у розвитку господарства України.
7.2.Демографічна характеристика населення України.
7.3. Міграції та їх види.
7.4. Особливості розселення населення
7.5. Трудові ресурси. Державна політика зайнятості.
7.1. Роль населення у розвитку господарства України
Населення - це сукупність людей, що склалася історично і проживає на певній території. Властивість населення - його відтворення шляхом постійної зміни поколінь. Населення і економіка складають єдине ціле: споживчий попит залежить від чисельності і структури населення, що виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ і послуг. Споживання впливає на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей господарства.
Демографічна структура визначає розміщення і масштаби виробництва продукції щоденного попиту, продуктів харчування. Потреби населення зумовлюють розвиток галузей соціальної інфраструктури (транспорт, зв'язок, інформація) та сфери послуг (освіта, охорона здоров'я, культура, туризм, спорт тощо); мета розвитку економіки - забезпечення потреб населення в матеріальних і духовних благах, в інтелектуальному розвитку.
7.2. Демографічна характеристика населення України
Демографія розрізняє поняття «наявне населення» - що перебуває на території країни (регіону) незалежно від місця постійного проживання та «постійне населення» - особи, що постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де перебувають у момент спостереження. Чисельність постійного населення = чисельність наявного (-) тимчасово проживаючі + тимчасово відсутні.
Показники демографічної характеристики населення: чисельність та її динаміка, статево-вікова структура, розміщення, джерела поповнення, якість: рівень освіти, кваліфікація, фізичний стан. Тенденції демографічного стану зумовлюють демографічну, економічну і соціальну політику держави.
На чисельність населення впливає:
1. Природний рух (на 1000 жителів за рік - 1/1000 – проміле - о/оо)Пп/1000=Н/1000-С/1000 (Пп –природний приріст, Н – народжуваність, С – смертність).
2. Механічний рух – міграції: зовнішні: еміграція; імміграція та внутрішні: маятникові, сезонні, рекреаційні, постійні;
сальдо міграції = кількість вибулих (-) кількість вибулих
За чисельністю Україна населення посідає сьоме місце. в Європі. Останній перепис 5.12.2001- 48.457 млн. осіб, на 1.08.2009 - 46.026 млн. осіб.
Особливості природного руху населення:
1. скорочення природного приросту: з6,4 о/оо у 1970 р до - 8,3 о/оо у 2004
Причини: - зростання смертності: з 11,6 о/оо у 1987р. до 17,2 о/оо у 2004
- скорочення народжуваності: з 15 о/оо у 1985р. до 8,9 о/оо у 2004
® з 70-х років скорочуються розміри сім'ї, не забезпечується навіть просте відтворення чисельності населення. На одну дорослу жінку - менше 1 дівчинки, що в майбутньому стане матір'ю (нетто - коефіцієнт менше 1) ® період звуженого відтворення ® скорочення чисельності населення. 1/5 померлих - люди працездатного віку. Високий рівень дитячої смертності (у розвинутих країнах не більш 5-9 о/оо, в Україні - 20 о/оо) ®
2. «старіння» нації - підвищення частки осіб у віці більше 60 років; якщо вона перевищує 10% - нація належить до старіючої. В Україні у середньому -. 20 % населення 60 і більше років, в сільській місцевості - до 27 %. Знижується питома вага вікових груп до 16 років, зниження народжуваності ® старіння нації ®зниження народжуваності та збільшення економічного навантаження на працездатне населення: у середньому по країні на 1000 працюючих 411 пенсіонерів; на 1000 працездатних 791 чол. непрацездатних; у селі на 1000 працездатних 1025 чол. непрацездатних. Населення України належить до найстаріших в країнах Європи. Чинники демографічного старіння населення: ___________________________________________
____________________________________________________________________________________
З 1991р. смертність перевищує народжуваність, з 1993 р. скорочується чисельність населення. Сальдо зовнішніх міграцій стало від'ємним. Середня тривалість життя не зростає. Кількість населення щорічно зменшується майже на 400 тис. осіб - депопуляція населення ® загострення демографічних проблеми: погіршення статево-вікової структури (процес старіння населення), режиму відтворення, забезпеченості якісними трудовими ресурсами тощо.
7.3. Міграції та їх види
Міграції населення - переміщення людей, зміна постійного місця проживання ®
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 134 | Нарушение авторских прав