Конституційне право –провідна галузь національного права України

Конституційне право України як галузь права і законодавства являє собою систему правових норм і нормативно-правових актів та інших джерел, що регулюють відносини, пов’язані з основами конституційного ладу, правового статусу особи, народовладдям, територіальним устроєм суспільства і держави.

Предметом конституційного права України є коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади. Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства; виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства.

Під принципами конституційно-правового регулювання розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, в яких відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин.

До них відносять принципи:

1) верховенства права;

2) верховенства і прямої дії конституції та законів у системі нормативно-правових актів;

3) загальної демократії;

4) політичного, економічного та ідеологічного плюралізму;

5) поділ влади;

6) гуманізму;

7) пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно з вітчизняним законодавством;

8) державного та іншого гарантування прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету й територіальної цілісності України.

Конституційно-правова норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права. Їхніми специфічними ознаками є те, що вони:

1) регулюють особливе коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя;

2) встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов’язковим для інших галузей права;

3) мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;

4) відрізняються особливою структурою, для них не є характерною тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція), мають лише диспозицію.

Метод конституційно-правового регулювання – це сукупність способів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права. Він характеризується:

1) найбільшою загальністю;

2) максимально високим юридичним рівнем;

3) імперативністю;

4) універсальністю;

5) доцільністю;

6) поєднанням прямого й опосередкованого регулювання.

Джерелами сучасного конституційного права України, під якими розуміють чинні нормативно-правові акти, слід відзначити:

1) Конституцію України – основне джерело права;

2) Конституційні закони – закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції;

3) звичайні закони – закони, що містять конституційно-правові принципи та норми;

4) інші акти Верховної Ради України та акти Всеукраїнського референдуму;

5) певні нормативні акти Президента України;

6) деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

7) окремі акти представницьких органів місцевого самоврядування, їхні регламенти.

Під терміном конституційний лад звичайно розуміють такий порядок, при якому дотримуються права і свободи людини й громадянина, держава підпорядкована праву (є конституційною), сприяє утвердженню справедливих, гуманних і правових взаємозв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою.

Конституційна держава характеризується такими рисами:

1) обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом;

2) забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями.

Не можна ототожнювати поняття „конституційний лад” і „державний лад”. Останнє є більш ширшим, ніж перше.

Державний лад - це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами.

Засади конституційного ладу – це система основних принципів організації державної влади в конституційній державі, взаємовідносини держави з людиною, громадянським суспільством.

Основні принципи конституційного ладу України:

1) суверенітет;

2) демократизм;

3) гуманізм;

4) соціальність;

5) верховенство права;

6) унітаризм;

7) розподіл влади;

8) плюралізм;

9) республіканізм;

10) рівність усіх суб’єктів права власності перед законом.

Дата добавления: 2015-12-08