Тимчасовий дитячий колектив.

Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом школярів віком від 6 до 18 років, який створюється на час літніх і зимових канікул.

Розміщуються табори, як правило, у лісах, близько водойм. Маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках.

Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров’я, природньо - кліматичних умов і складають в період літніх канікул 18-21 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10 днів, весняних 10-12 днів.

В таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді, створюються загони, групи та інші об’єднання, чисельність яких, не повинна перевищувати 25 - 30 чоловік в кожній.

До особливостей дитячого оздоровчого закладу дослідники відносятть також широкий вибір різних видів діяльності, багатство колективних творчих справ, до яких залучаються школярі, їх змінність та яскраву емоційну забарвленість.

В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини в колективі.

Дитячий колектив, за умови доцільного педагогічного керівництва процесом створення групи, виступає осередком та могутнім інструментом формування особистості. Саме в колективі дитина отримує можливість самовиявлення, самоствердження, самореалізації, засвоює соціально значущі моделі людського співжиття. Тимчасові дитячі колективи, що мають місце в умовах дитячих оздоровчих закладів є специфічним соціальним і педагогічним феноменом, що суттєво відрізняється від шкільних та класних колективів. Й навіть перед досвідченими педагогами постають досить непрості питання - як знайти за короткий термін спільну мову із вихованцями, як згуртувати колектив, як назавжди залишити в їхніх серцях приємні спогади. Успіх багато в чому залежить від перших днів знайомства, від правильно організованого адаптаційного періоду.

Адаптація - необхідний та обов’язковий етап формування будь-якого колективу - робочого, шкільного, тимчасового. Психологічна адаптація в умовах тимчасового колективу є процесом активного пристосування та відрізняється від фізіологічної адаптації ставленням до навколишнього світу, до якого потрібно звикнути, пристосуватися. Дитині потрібно не лише до свого загону, свого корпусу, свого місця у спальній кімнаті, а й вожатого, вихователя, працівників табору.

Тимчасові дитячі колективи характеризуються підвищеним емоціональним кліматом та його нестабільністю. Це визвано особливою динамікою процесів інтеграції і диференціації тимчасового контактного об’єднання. Підвищений емоціональний клімат пришвидшує процеси групоутворення і сприяє активній діяльності дітей.

У дитини, яка являється членом тимчасового дитячого колективу суттєво змінюється соціальна позиція. У ДОТ можна почати все з чистого аркуша, адже кожен прагне розкрити і показати себе з кращого боку, замаскувати ті риси та якості, які можуть викликати негативну реакцію оточуючих. Всі ці процеси супроводжуються розвитком високої тривожності, тому що дитина не знає як на її особистість відреагують однолітки.

Коли вожатому вдалося в перші дні знайомства встановити контакт з дітьми, то цей успіх очевидний при організації дисципліни, виховних заходів, дружній атмосфері та відсутності конфліктів у загоні.

В умовах дитячого тимчасового колективу діти адаптуються дуже швидко. Уже на другий день діти знаходять друзів в загоні, таборі. Це значною мірою залежить від того, що табірна зміна дуже коротка - від 18 до 21 дня, а зробити треба багато: встигнути відпочити, знайти друзів, проявити свої таланти.

У тимчасових дитячих колективах в умовах ДОТ зростають: щільність спілкування, активність взаємопізнання і рівень міжособистісних відносин. Тому, адаптаційний період тимчасового дитячого колективу характеризується особливою динамікою розвитку процесів колективоутворення та підвищеним емоційним збудженням.

Оздоровчий і виховний процес у таборі здійснюються у сприятливих умовах природного і соціального оточення. Все, що розкинулося навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим виховним фактором. Табір і його околиці - нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину і треба їй допомогти проникнути в нього.

У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і вміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування інтенсивніше і повніше розкривається особистість школяра. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим.

Діти приїжджають в табір з різним настроєм. Частина з них позитивно відноситься до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило прагнуть приймати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу. Поряд з тим хочеться звернути увагу на групи дітей, які займають «очікувальну позицію». Це ті що приїхали в табір вперше. Тому ввійшовши в життя тимчасового колективу, вони готові до будь - якої діяльності, що б проявити себе, заслужити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють.

Частина школярів потрапивши в новий колектив, веде себе зухвало з викликом ухиляється від колективних справ, (не виконує розпоряджень, щоденно обурюється режимом ДНЯ І Т.Д.).

Одна з характерних рис тимчасового дитячого колективу полягає в тому, що кожний день вимагає від кожної дитини зокрема власної самовіддачі. В таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчувала себе необхідною для колективу. В таборі велика кількість справ, які працюють не поряд один з одним (як в класі), а спільно. Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишається пасивним в одних справах, то може добитися чогось в інших.

У тісному активному спілкуванні повніше розкриваються здібності дитини. Тут скоріше помітно, що в школі приховується від вчителів і однокласників.

Дата добавления: 2015-12-08