І. Річне землеробське коло в картині світу праслов’ян.

Річне землеробське коло в картині світу праслов’ян.

Аграрні обрядові свята східних слов'ян.

Календарні святці України та її сусідів.

А. Місячні свята.

Б. Основні сонячні свята.

вступ

Міф створював модель світу як закінчену систему знань, уявлень про навколишнє середовище всередині даної традиції. Міфологія – це особливий тип мислення, що протистояв утилітарно-побутовому типу свідомості. Міфологічне передавання досвіду разом з генеалогічними схемами слугувало як часовий трансляційний механізм, що поєднував буття декількох поколінь через створену певним соціумом систему термінів, понять, традицій. Міф синтезував у єдину нерозривну систему розповідь про минуле та пояснення сьогодення, а, можливо, і майбутнього. Саме в поєднанні просторово-часових параметрів Всесвіту і полягало його головне завдання. Образами такого космічного континууму були Світове древо, Змій, Небо, Рік тощо. Єднаючим ферментом була родючість у її мінливості й залежності від головних природних стихій.

Ідея вічного світопорядку дійсно уживалася в слов'янському світі з ідеєю постійного втручання в цей світопорядок, докладання усіх зусиль, щоб підтримати його. Цій меті і слугувала система календарних обрядів.

У слов'ян існував свій календар, де назви місяців мають побутовий, аграрно-виробничий характер. Отже, на перший план в плині часу виступають виробничі, практичні, прикладні аспекти річного циклу. Літочислення найімовірніше не було. Як пори дня і пори року циклічно переходять одна в одну, так і час рухався по колу. А минуле, світ предків, який для традиційного суспільства здавався зразком, уявлялось «острівним часом», що не знає ні змін, ні бід.

Рік ділився на три частини: весна-літо, осінь і зима (?). Водночас виділялись чотири віхи річного циклу — рівнодення та сонцестояння. Якщо потрійний поділ на пори року більше відображав аграрні цикли, то чотири пори року, відповідно до переламних позицій Сонця, — міфологічні події. Оскільки час рухався циклічно, виділити «початок» року можна було лише умовно, хоча є дані, що рік у слов'ян починався навесні (З §3. РЕЛІГІЯ, МІФОЛОГІЯ І КУЛЬТИ, р.ІІ Попович).

Поєднавши сонцестояння та фази Місяця слов’яни утворили свій аграрний календар. Завдячуючи йому землероби легко орієнтувались в головних закономірностям руху, природних змінах на землі. «Порушниць» усталених циклів руху на зоряному небі (комет) боялися. А ось стійкі сузір’я стали у надзвичайній нагоді. Зразки астрально-символічного зображення сузір’їв, зокрема Близнюків, знаходять на керамічних вазах буго-дністровської культури. Деякі дослідники вважають, що вже за 14 тисяч років до н.е. «праслов’яни» знали зодіакальний знак «Близнюків». Хронологічно це все-таки, перебільшення, але разом з землеробством дійсно приходили головні «сезонні» прив’язки на небі. Ґрунтовно цей календар склався у полян – східнослов’янського племінного об'єднання, що склалося в Придніпров’ї та низинах притоків Дніпра – Прип’яті та Росі – в VI—IX ст. н.е. Вони в числі перших слов’янських племен перейшли до землеробства.

І. Річне землеробське коло в картині світу праслов’ян.

Календар. Стародавні слов’яни мали свій особливий добре розроблений релігійний календар. Його характерною рисою був тісний зв’язок з природою та хліборобством, він охоплював увесь господарський цикл. Усі свята в цьому календарі були пов’язані з однією ідеєю: вшанування Сонця і його супутних богів, боротьба літа з зимою, тепла з холодом, вологості й сухості. Усе це складає основу хліборобства, важливого для селянина.

Ґрунтовно цей календар склався у полян – східнослов’янського племінного об'єднання, що склалося в Придніпров’ї та низинах притоків Дніпра – Прип’яті та Росі – в VI—IX ст. н.е. Вони в числі перших слов’янських племен перейшли до землеробства.

Релігійний календар полян зазнав чимало впливів: східної і західної культури, римських часів Чорноморсько-дунайської доби. З римської святкової культури стародавні слов’яни перейняли русалії, коляду, новорічні карнавали, навіть саме слово календар (від календ).

Скористаємось графічним малюнком «Обрядове річне коло» праслов’ян, релікти якого добрезбереглися у свідомості українського та інших слов’янських народів. Набагато пізнішою, ніж модель Світового дерева і Змія, але й значно продуктивнішою моделлю світу (розробленою, головним чином, у Вавилоні) став образ річного землеробського кола, за яким визначається вся сезонна послідовність господарювання, святкових обрядів та їхнього художньо-естетичного оформлення. На його основі й сьогодні діє народний календар, що забезпечує не лише інформацією, але й чудовою естетикою (світоглядною образністю, видовищами).

Найвиразніший весняний святковий цикл у росіян, сербів, хорватів — Масляна (масниця); у інших слов'ян він дещо стерся з пам'яті.

Дата добавления: 2015-12-08