|
Читайте также: |
4.1 НЕОБХІДНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ
4.2 МЕТА ПЛАНУВАННЯ
4.3 ВИХІДНІ ДАННІ ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ
4.4 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЛАНУВАННЯ
5.1 МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИ
5.2 ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
5.3 ВИТРАТИ НА СОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ
5.4 ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ІНШИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
5.5 ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА, НЕ ПОВЯЗАНІ З ВИРОБНИЧОЮ СОБІВАРТІСТЮ
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ
Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (створення нового бізнесу, вдосконалення наявного) повинно бути підкріплено економічними розрахунками її доцільності щодо джерел формування майна, його використання, розрахунків з працівниками, власниками і державою, визначення витрат, доходів та прибутку, оцінки привабливості суб єкта господарювання. Господарчу діяльність потрібно організувати так, щоб окупити всі витрати та ще й отримати певний прибуток.
Кожна підприємницька ідея розпочинається, здійснюється і припиняється за участю фахівця-економіста, який дає їй оцінку, можливої ефективності,розробляє модель економічної політики підприємства щодо поєднання необхідних ресурсів, визначає за наслідками використання ресурсів наявні резерви, а також оптимізує розподіл чистого прибутку на споживання власникам та розвиток підприємницької діяльності.
Процес господарської діяльності – це поеднання 3 обовязкових елементів доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та знарядь праці. Два останніх елемента є матеріальною основою господарювання – засобами виробництва, створеними раніше затраченою працею.
Для управління економістам потрібні не просто витрати, а інформація про їх обєкти – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують здійснення витрат, повязанних з їх виробництвом.
За вартісною формою продукція (роботи, послуги) складаються з 3 частин – вартості витрачених засобів виробництва, вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею.
Перша частина вартості є результатом минулої, уречевленої праці, дві інші - результатом живої праці. Необхідний продукт – це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт – це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного богатства.
Виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи становлять собівартість продукції. Собівартість – сума всіх витрат на створення продкції, виражена в грошовій формі.
Ефективне господарювання вимагає, щоб кожне підприємство здійснювало свою діяльність на основі господарського розрахунку, основною вимогою якого є забезпечення високої ефективності виробництва шляхом сворення незалежної матеріальної зацікавленності працівників у результатах своєї праці. Впровадження господарчого розрахунку передбачає заміщення витрат доходами та одержання чистого прибутку.
Правовою основою формування витрат підприємства є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави – „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, „Про власність”, „Про опадоткування прибутку підприємсива” та ін.
Водночас, кожний господарюючий субєкт визначає власні правила економічної політики в сфері формування витрат через систему внутрішніх документів. Закон України „Про підприємства в Україні” надає право підприємству за його внутрішніми документами самостійно визначати витрати, а також:
Важливе місце у сфері формування витрат підприємства належить бухгалтерському обліку.
2. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.
Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).
Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.
Установлені норми витрат— це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.
Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат, від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження.
Планові витрати підприємства визначаються виходячи з планових обсягів господарської діяльності та нормативної потреби у виробничих запасах, трудових ресурсах і необоротних матеріальних та нематеріальних активів. Потреба у виробничих запасах визначається за наступними розрахунками:
ВЗН = ПОН / НВН ВЗВ = ПОН / НВН * Ц
ВЗН = ПОВ / НВВ / Ц ВЗВ = ПОВ / НВВ
ВЗВ, ВЗН – потреба у виробничих запасах відповідно в натуральному та віртісному виразі; ПОН, ПОВ – планові обсяги господарської діяльності відповідно в натуральному та віртісному виразі; Ц – ціна за натуральну одиницю виробничих запасів
НВН, НВВ – норми витрат виробничих запасів на виробництво одиниці обсягів господарської діяльності відповідно в натуральному та віртісному виразі;
Сукупні витрати підприємства залежно від їхнього призначення виражаються кількома показниками. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами відокремлюють: валові витрати; кошторис виробництва; собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.
Показник валових витрат уведено в систему економічних обчислень та обліку на підприємствах для визначення оподатковуваного прибутку згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був схвалений Верховною Радою України в травні 1997 року. Він є синтетичним показником і включає не тільки ті витрати, що формують собівартість продукції, а й інші.
3. МЕТОДИ АНАЛІТИЧНОГО ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ
В господарській діяльності суб єктів господарювання найбільш часто зустрічаються наступні 4 методи аналітичного формування витрат:
В сучасних умовах сфера позамовного методу розширюється в наслідок оріентації підприємства на задоволення індивідуальних потреб споживача.
Підприємства переходять від масовою випуску продукції, яки враховує запити усередненої о споживача, до дрібносерійного або індивідуального замовлення малої групи людей, окремих осіб чи суб'єктів господарювання.
2. Попередільний метод застосовується у тих виробництвах, в яких технологічний процес чітко поділяється па окремі переділи (фази).
Суть попередільного методу полягає в тому, що виробнича собівартість продукції визначається на кожному переділі окремо в міру виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт. Витрати повинні узагальнюватись за встановленою номенклатурою статей по фазах, стадіях, переділах.
Витрати на виробництво формуються по виробах, при цьому прямі витрати (матеріали, зарплата працівників та інше) відноситься на конкретні види виробів, а загальновиробннчі витрати збираються протягом місяця окремо і розподіляються між виробами пропорційно обраної бази в кінці місяця.
Попередільний метод калькулювання забезпечує інформацію про формування собівартості продукції в розрізі структурних підрозділів підприємства, що дає можливість оцінити діяльність кожного з них та ціле направлено вести пошук резервів виробництва.
3. Попроцесний (простий) метод калькулювання використовується в тих виробництвах, де технологічний процес не складний.
Особливістю цього методу є те, що витрати на виробництво узагальнюються в цілому по процесу і діляться на кількість продукції, наданих послуг або виконаних робіт.
Попроцесний (простий, повнробний, подетальний, попродуктовий) метод характерний для масового виробництва із стійкою номенклатурою виробів, що випускаються протягом тривалого часу. Виробництво продукції проходить в одній або нсбаї атьох технологічних стадіях, в яких не утворюється напівфабрикат і часто відсутнє незавершене виробництво. Попроцесний метод калькулювання поділяється на два варіанти: однопроцесннй та багатопроцесний. При однопроцесному варіанті калькулювання всі виробничі витрати звітного періоду повністю відносяться на випущену продукцію, внаслідок відсутності незавершеного виробництва і випуску обмеженої номенклатури виробів у одному технологічному процесі. Багатопроцесний варіант калькулювання передбачає розподіл витрат між видами продукції і визначення собівартості продукції та ефективності роботи окремих виробничих дільниць.
Повиробний метод може використовуватися для визначення середньої собівартості калькуляційної одиниці за певнмй звітний період. Масовий або сервісний характер випуску продукції передбачає наявність незавершеного виробництва, що впливає на величину собівартості виробу. Повиробний метод полягає в тому, що витрати на виробництво групуються за виробами або групами однорідних виробів, а собівартість калькуляційної одиниці визначається діленням витрат за звітний період з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва на кількість випущених з виробництва виробів.
Подетальний метод калькулювання є різновидністю повиробного, який забезпечує формування собівартості виробу в розрізі окремих деталей. Подетальний метод необхідний при напівфабрикатному варіанті калькулювання у машинобудуванні. Цей метод має два варіанти: подетально-партіонний і подетальио-поопераційний.
Перший варіант полягає в тому, що прямі витрати (матеріали, оплата праці) відносяться в цілому на партію деталей, а непрямі (загальновиробничі) видрати розподіляються між деталями пропорційно обраної бази. Другий варіант відрізняється від першого тим, що собівартість деталей в частині оплати праці визначається по кожній операції або групі однорідних операцій.
4. Нормативний метод калькулювання є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків. При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами. Враховується технологія виробництва, проходження деталей по окремих операціях обробки, карти комплектування деталей у вузли і готовий виріб.
В нормативному методі цінним є не методика розрахунку собівартості продукції, а можливість контролю за формуванням собівартості на основі документування відхилень і змін норм.
При співставленні фактичних витрат на виробництво на одиницю продукції з стандартними (нормативними) витратами створюється система контролю.
4. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА
НЕОБХІДНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ
Необхідність планування витрат обумовлена потребою в розкритті всіх сторін будь-якої підприємницької справи. Планування витрат передбачає систему ув язаних в часі і просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованних на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницької ідеї. Планування витрат є відображенням стратегії підприємства. Схематично це можна показати так:
стратегія тактика планування витрат
Планування витрат особливо необхідне у випадках здійснення господарських операцій із значним обсягом інвестування та тривалим терміном окупності, зокрема:
- при створенні нового підприємства чи зміні власника існуючого, оскільки є необхідність у розробці стратегії, визначенні мети
- при проведенні реорганізації діючого підприємства
- при створення нового виробництва або переході до виробництва нових видів продукції
- при нарощування обсягів підприємницької діяльності
Також планування витрат необхідне:
- для розробки концепції ведення бізнесу.
- як засіб, за допомогою якого підприємець може оцінити фактичні результати діяльності підприємсива за певний період
- для залучення грошових коштів
План дає можливість визначити витрати на здійснення підприєм. діяльності, тобто оцінити потребу в ресурсах, що є основою для оцінки ефективності інвестицій
У плані прогнозуються витрати на виробництво продукції і розраховують її виробничу собівартість, визначають адміністративні витрати, витрати на збут, а також які затрати підприємство буде мати кожного місяця протягом планового періоду.
Дані про фактичні витрати підприємства формуються у системі бухгалтерського і внутрішньогосподарського обліку, фінансовій і статистичній звітності.
4.2. МЕТА ПЛАНУВАННЯ
Метою розробки плану витрат підприємства є визначення планових економічно обгрунтованих витрат щодо:
- валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з виробленої продукції (наданих послуг виконаних робіт, придбаних товарів);
— здійснення загальногосподарського управління підприємством;
— виконання господарських операцій по збуту продукції;
— сплати податкових платежів;
— здійснення капітальних інвестицій;
— виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.
У процесі планування здійснюється:
— розрахунок вартості ресурсів; необхідних для кожного виду діяльності за переліком об'єктів і підприємства в цілому;
— обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;
— визначення загальної величини витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства.
4.3.ВИХІДНІ ДАННІ ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ
Вихідними даними для планування витрат є:
— планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в натуральному та вартісному виразах;
— обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської діяльності;
— норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах в натуральному виразі;
— ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій, необхідних для господарської діяльності;
— облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;
— норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їхньої праці, що визначаються на підприємстві;
— економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;
— плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.
4.4.ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЛАНУВАННЯ
Витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна бути відображена велика кількість факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори діляться на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться зміна:
— цін на ресурси, які підприємство одержує від постачальників;
— розмірів мінімальної заробітної плати та обов'язкових платежів.
Основними внутрішніми факторами є зміна:
— продуктивності праці;
— трудомісткості та матеріаломісткості продукції.
5. РОЗРАХУНОК ПЛАНОВИХ ВИТРАТ ЗА ОКРЕМИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ
5.1 МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИ
Класифікація витрат за елементами використовується суб єктами малого підприємництва, а також іншими організаціями. Ця інформація використовується для заповнення Звіту про фінансові результати.
1. Матеріальні витрати. У склад цього елементу включається вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, закуплених напівфабрикатів та комплектуючих, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари та тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.
Вартість матеріальних витрат за цим економічним елементом формується виходячи з цін їх придбання, націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж (включаючи брокерські послуги), мита і митних зборів, витрат на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, без урахування податку на додану вартість, за винятків встановлених законодавством випадків. Витрати на транспортно-заготівельні роботи, послуги, що виконуються власними силами, включаються до собівартості розгорнуто за відповідними елементами витрат (витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів тощо).
З витрат на матеріальні цінності, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.
Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів та інших видів матер. цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили споживчи властивості початкового матеріалу і через це використовуються з підвищеними витратами
Матеріальні витрати (МВ)
МВ = НПО * ННВ * ОЦ
МВ = НПО * НВН
МВ = ВПО * НВВ
НПО і ВПО – плановий обсяг господарської діяльності відповідно в натуральному та віртісному виразі;
ННВ, НВВ, НВН – норма витрат сировини і матеріалів відповідно у натуральному виразі на натуральнуодиницюпродукції, віртісному виразі на вартісну одиницю продукції; грн. та вартісному виразі на натуральну одиницю
ОЦ – облікова ціна натуральної одиниці сировини і матеріалів, грн.
5.2 ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
У склад цього елементу включається основна та додаткова заробітна плата. Заробітна плата включає всі форми оплати штатного та позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються з джерел спеціального призначення.
До витрат на виплату основної заробітної плати належить також вартість продукції, що надається в порядку натуральної оплати працівникам.
Затрати на оплату праці – не включаються виплати працівникам, що фінансуються з джерел спеціального призначення.
Витрати на оплату праці (ВОП):
ВОП = НВО * ЗП * РПО;
ВОП = НПО * РОП;
ВОП = ВПО * РОД,
де ЗП – затрати праці на одиницю продукції (робіт, послуг), господарську операцію, люд.-год; РПО – розцінка оплати праці за одиницю затрат праці, грн. коп.; РОП – розцінка оплати праці за одиницю продукції (робіт, послуг), грн. коп.; РОД –розцінка оплати праці за одиницю обсягу господарської діяльності у вартісному виразі, грн. коп..
5.3 ВИТРАТИ НА СОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ
Витрати суб’єкта господарювання на соціальні заходи виникають внаслідок здійснення обов’язкових відрахувань. До них належать: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальні заходи, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
Витрати на соціальні заходи формуються шляхом нарахувань сум в залежності від розміру фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на основну та додаткову заробітну плату та здійснення інших видів заохочень та виплат.
Загальнообов’язкові державні фонди, за якими формуються витрати підприємства на соціальні заходи:
- загальнообов’язкове державне страхування до Пенсійного фонду
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фонду із тимчасової втрати працездатності
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
- загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві – розмір ставки залежить від страхових тарифів, які встановлені відповідно до класу професійного ризику виробництва.
Витрати на соціальні заходи (ВСЗ):
ВСЗ = БН * СТ;
ВСЗ = ВПО * СО,
де БН – база для нарахування витрат на соціальні заходи; СТ – ставка платежів на одиницю бази для нарахування витрат на соціальні заходи, грн. коп.; СО – ставка платежів на соціальні заходи на одиницю обсягів господарської діяльності у вартісному виразі.
5.4. ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ІНШИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Для здійснення господарської діяльності підприємству необхідні необоротні матеріальні та нематеріальні активи. При використанні цих активів виникають витрати, пов язані із втратою ними первісної вартості та їх поліпшенням.
В складі необоротних активів найбільшу питому вагу займають основні засоби. Витрати, що здійснюються для підтримання об єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включається до складу витрат. Визначення витрат підприємства, пов язанних з використанням необоротних активів, здійснюють шляхом розрахунку амортизації.
Інші операційні витрати. У склад цього елементу включаються витрати операційної діяльності, які не ввійшли у склад попередніх елементів, а саме: витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
Групування витрат за наведеними елементами дає можливість сформувати кошторис витрат на виробництво та визначити ресурсну структуру собівартості на підприємстві, що надзвичайно важливо для факторів формування та зниження собівартості продукції.
5.5. ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА, НЕ ПОВ Я ЗАНІ З ВИРОБНИЧОЮ СОБІВАРТІСТЮ
В процесі здійснення господарської діяльності, крім виробничих витрат, у підприємства виникають витрати, пов язані з
Планові калькуляції складаються на всі об єкти діяльності підприємства. Форма розрахунків наведена в табл.
Групування витрат за наведеними елементами дає змогу сформувати кошторис витрат на виробництво та визначити ресурсну структуру собівартості на підприємстві, що важливо для факторів формування та зниження собівартості продукції.
Результати планових розрахунків витрат виражаються показниками абсолютної виличини, відносного рівня та динаміки. Планові розрахунки витрат використовують для визначення потреби в оборотних активах, планування фінансових результатів діяльності, визначення економічної ефективності господарчьких операцій, комерційних угод, а також формування цінової політики підприємства.
6. РОЗРАХУНОК ВИТРАТ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ
дивись в підручнику с261-263
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав