Сучасні теорії особи

У кінці 30-х років нашего-века в психології особи почалася активна диференціація напрямів досліджень. В результаті до другої половини нашого століття склалося багато різних підходів і теорій особи. Скористаємося для короткого їх розгляду узагальнювальною схемою, представленою на мал. 57.

Якщо підходити до визначення сучасних теорій особи формально, то відповідно до цієї схеми існує щонайменше 48 їх варіантів, і кожен з них може бути у свою чергу оцінений за п'ятьма параметрами, заданими на схемі у вигляді підстав для класифікації.

До типу психодинамічних відносяться теорії, що описують особу і пояснюють її поведінку виходячи з її психологічних, або внутрішніх, суб'єктивних характеристик. Якщо скористатися для символічного представлення типів теорій формулою, запропонованою К.Левином

Мал. 57. Схема класифікації сучасних теорій особи

У = F(P, E)

де В — поведінка; F — знак функціональної залежності; Р — внутрішні суб'єктивно-психологічні властивості особи; Е — соціальне оточення, то психодинамічні теорії в їх символічному уявленні виглядатимуть таким чином:

У= Е(Р).,

Це означає, що поведінка тут фактично виводиться з внутрішніх психологічних властивостей індивіда як особи, повністю пояснюється тільки на їх основі.

Социодинамическими називаються теорії, в яких головну роль в детерміації поведінки відводять зовнішній ситуації і не надають істотного значення внутрішнім властивостям особи. Їх сенс символічно виглядає так:

У= F(E).

Интеракционистскими називають теорії, грунтовані на принципі взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників в управлінні актуальними діями людини. Їх смисловим вираженням є повна левиновская формула:

B = F(P, E).

Експериментальними називаються теорії особи, побудовані на аналізі і узагальненні зібраних досвідченим шляхом чинників. До неэксперименталъным відносять теорії, автори яких спираються на життєві враження, спостереження і досвід і роблять теоретичні узагальнення, не звертаючись до експерименту.

До числа структурних зараховують теорії, для яких головною проблемою є з'ясування структури особи і системи понять, за допомогою яких вона повинна описуватися. Динамічними називають теорії, основна тема яких — перетворення, зміна в розвитку особистості, тобто її динаміка.

Ряд теорій особи, характерних для вікової і педагогічної психології, побудований на розгляді обмеженого вікового періоду в розвитку особистості, як правило, від народження до закінчення середньої школи, тобто від дитинства до ранньої юності. Є і теорії, автори яких поставили перед собою завдання простежити розвиток особистості впродовж усього життя людини.

Нарешті, істотною основою для ділення теорій особи на типи виступає те, на що в них звернена переважна увага: внутрішні властивості, риси і якості особи або її зовнішні прояви, наприклад поведінка і вчинки.

Скористаємося цією класифікацією для того, щоб детальніше розглянути ряд найбільш відомих за кордоном і у нас в країні теорій особи.

Як вже говорилося, Г.Оллпортом і Р.Кеттелом була розпочата розробка теорії, що дістала назву теорії рис. Її можна віднести до розряду психодинамічних, експериментальних, структурно-динамічних, таких, що охоплюють усе життя людини і описують його як особа в поняттях, що характеризують внутрішні, психологічні, властивості. Люди згідно цієї теорії відрізняються один від одного по набору і мірі розвиненості у них окремих, незалежних рис, а опис цілісної особи можна отримати на основі тестологического або іншого, менш строгого її обстеження, заснованого, наприклад, на узагальненні життєвих спостережень різних людей за цією особою.

Менш строгий спосіб виявлення і оцінювання рис особи грунтований на вивченні мови, виборі з нього слів-понять, за допомогою яких з різних сторін описується особа. Шляхом скорочення списку вибраних слів до необхідного і достатнього мінімуму(за рахунок виключення з їх числа синонімів) складається повний список всіляких особових рис для їх подальшої експертної оцінки у цієї людини. Таким шляхом йшов Г.Оллпорт до побудови методики вивчення особових рис.

Другий спосіб оцінки рис особи припускає використання факторного аналізу — складного методу сучасної статистики, що дозволяє звести до необхідного і достатнього мінімуму безліч різних показників і оцінок особи, отриманих в результаті самоаналізу, опитування, життєвих спостережень людей. У результаті виходить набір статистично незалежних чинників, які вважаються окремими рисами особи людини.

За допомогою цього методу Р.Кеттелу вдалося виявити 16 різних особових рис. Кожна з них дістала подвійну назву, що характеризує міру її розвиненості: сильну і слабку. На основі експериментально виявленого набору біс Р.Кеттел побудував згаданий вище 16-факторний особовий опитувач. Перш ніж навести приклади рис з цього набору(таблиця. 11), відмітимо, що надалі кількість експериментально виявлених чинників-рис значно збільшилася. За свідченням Р.Мейли, одного з прибічників теорії особових рис, існує щонайменше 33 таких риси, яка є необхідною і достатньою для повного психологічного опису особи. В цілому ж в численних дослідженнях, виконаних до теперішнього часу в руслі теорії рис, приведений опис близько 200 таких рис.

Таблиця 11

Дата добавления: 2015-12-08