ПИТАННЯ 43. Англіканська церква

Виникнення цього напряму протестантизму зу­мовлено особливостями формування буржуазного суспільства у феодальній Англії. Реформація в Англії, на відміну від Німеччи­ни, розпочалася з ініціативи правлячої верхівки. В 1534 р. англійський парламент прийняв «Акт про верховенство», яким було встановлено підпорядкування церкви державній владі.

Англій­ська реформація здійснювалася з політичних мотивів. Король Генріх VIII був оголошений главою церкви, зв'язки з Римом були повністю розірвані. Монастирі були закриті, а земля та май­но церкви були конфісковані на користь короля і лордів. Рефор­ма спочатку не привела до корінних змін в організаційній струк­турі церкви, її догматах і обрядах, які продовжували залишитися католицькими. Лише в другій половині XVI ст., при королеві Єлизаветі І, була завершена розробка догматичних принципів і культу англіканської церкви.

Основу віровчення складає Біблія, яку було перекладено англійською мовою та доповнення до неї, що викладені у «Книзі спільних молитов» (1549р.) і Символі віри, який містить 39 статей (1571 p.).

Віровчення англіканської церкви є конгломератом католициз­му, лютеранства і кальвінізму. Концепція спасіння поєднує люте­ранський принцип спасіння шляхом особистої віри і католицьке вчення про рятівну силу церкви. Зберігаються такі католицькі догмати, як віра в Святу трійцю, спокутування гріхів, боговтілення, друге пришестя, воскресіння, пишне богослужіння. Прийняті та­кож лютеранські догмати: заперечення верховенства папи римського, целібату, поклоніння іконам і мощам, відмова від індульгенцій тощо.

До догматів англіканської церкви належать визнання короля главою церкви, збереження церковної ієрархії та єпископату, визнання за духовенством права дарувати віруючим святу благодать.

Релігійна Англія поділяється на дві провінції — Кентерберійську та Йоркську, на чолі яких стоять архієписко­пи, що призначаються монархом за рекомендацією уря­ду. Архієпископи мають постійні місця у палаті лордів.

Нині англіканство нараховує 25 автономних церков і 6 церковних ор­ганізацій, що входили в минулому до складу Британської імпе­рії. Англіканські церкви, крім Великої Британії, існують насам­перед в її колишніх колоніях, зокрема у Канаді, США, Новій Зеландії, Австралії, Індії, Пакистані. Зберігаючи самостійність, ці церкви утворюють Англіканську спілку церков.

Всесвітнім кон­сультативним центром цієї спілки є Ламбетська конференція, що скликається один раз на десять років з середини XIX ст. Прихильників англіканської церкви у світі сьогодні налічується близько 70 млн. чоловік.

В Україні на кінець 2004 року було зареєстровано 2 англіканські релігійні громади.

ПИТАННЯ 44. Церква Євангельських Християн-Баптистів (ЄХБ)

У нашій країні — найчисленніша і найбільш поширена серед протестант­ських церков. Організувалась у 1944 р. внаслідок об'єднання баптистів з близькими до них євангелістами та деякою частиною громад п'ятидесятників. Було утворено Всесоюзну раду єван­гельських християн-баптистів як вищий орган церкви.

1962 р. входить до складу Всесвітньої ради баптистських цер­ков і бере активну участь в екуменічному русі. З 1945 р. видається баптистський журнал «Братський вісник». Видано Біблію, збір­ник церковних пісень, Настільну книгу пресвітера, друкуються календарі українською, російською, німецькою, естонською та інши­ми мовами.

Баптизм. Виник на основі лютеранства і кальвінізму. Перші баптистські громади з'явилися у XVII ст. у Голландії, потім поши­рювалися в Англії, Америці та Європі. На теренах України вперше він з’явився на території теперішньої Херсонської області у 60-х роках XIX ст. завдяки німецьким колоністам. У 1869 р. про­повідник Унгер створив баптистську громаду в с. Карпівка. У 1884 р. у с. Нова Василівка відбувся перший з'їзд баптистів, який утворив Всеросійський баптистський союз. Покидаючи землі Херсонщини, селяни розповсюджували баптизм в інших областях

Євангелізм п оширювався в Галичині одночасно з баптиз­мом реемігрантами із Канади та США в 20-х роках ХХ століття. Наприкінці XIX ст. він поширюється у східних облас­тях України. В 1920 р. баптисти і євангелісти зблизились, а в 1944 р. — об'єднались.

Основою віровчення у баптизмі є Біблія. Особлива ува­га приділяється євангеліям від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Вони визнають християнський Символ віри, догмат про Святу трійцю. Згідно їх віровченням Ісус Христос «є живе втілення Божої трійці». Тому свої молитви віруючі звертають саме до нього. За віровченням ЄХБ, Ісус Христос своєю смертю врятував людей від первородного гріха і вказав шлях до спасіння. Проте під час страшного суду буде врятований лише той, хто повірив у його спокутну жертву і покається у гріхах.

Важливу роль у віровченні ЄХБ посідають соціально-етичні проблеми. Згідно з їх віровченням, суспільство і земне жит­тя — гріховні, а окрема людина — нікчемна та немічна. Справжня гідність людини, на думку богословів ЄХБ, проявляється у визнанні нею себе безнадійним грішником і в постійному покаянні, звертанні до Бога в молитвах тому що людина може виправдатися перед Богом лише шляхом глибокої віри.

Основна увага приділяється пропаганді таких моральних принципів, як мило­сердя, співчуття, покірність, працелюбність, повага і любов до лю­дини тощо

Культ ЄХБ відзначається відносною просто­тою.Богослужіння проводять у формі молитов, проповідей та співів псалмів у молитовних будинках. ЄХБ відкидають покло­ніння іконам, розп'яттям, скульптурам, мощам, заперечують культ святих, богородиці, чернецтво, більшість християнських свят і обрядів та роль церкви як посередника у спасінні віруючих. Із семи християнських таїнств вони визнають лише чотири: хрещення, причастя (хлібопереломлення), шлюб і рукопокладення.

Особливого значення ЄХБ надають обряду водного хре­щення, який символізує вступ до релігійної громади і прийняття віри. Хрестять вони лише дорослих і лише тих, хто пройшов спеціальну підготовку під керівництвом наставника і свідомо догмати ЄХБ.

Водне хрещення здійснюють влітку в річках і озерах, а зимою — у басейнах. Обряд хлібопереломлення виконують під час молитовних зборів в перш неділю кожного місяця. Існує у ЄХБ обряд посвяти в сан, який називають рукопокладенням пресвітерів. Головне призначення шлюбного обряду — дати благословення на створення сім'ї. Для обряду характерне вінчання лише одновірців.

Серед християнських свят вони відзначають лише ті, що тісно пов'язані з іменем Ісуса Христа. Це Різдво, Великдень, Трійця та деякі інші. Крім того, у них є власні свята — День єдності, Свято жнив.

Організація євангельських християн-баптистів— суворо централізована. Вона побудована на прин­ципі персонального членства. Віруючі утворюють громади, які діють на основі затвердженого статуту.Очолюють релігійну громаду пресвітери, яких обирають загальні збори, а потім рукопокладають старші пресвітери.Пресвітери не носять особливого одягу і нічим не вирізняються від інших чле­нів громади.

Релігійна громада обирає виконавчу раду і ревізійну комісію, які контролюють фінансову діяльність.

Персоніфіковане членство зобов'язує всіх віруючих регулярно сплачувати внески на користь громади. Гроші вико­ристовують для видання релігійної літератури, оплати праці пресвіте­рів, керівників хорів та естрадним ансамблям, а також для різних госпо­дарських витрат.

Від кожного члена вимагають виявляти як­найвищу активність у релігійному житті та пропаганді релігійної віри. Майже кожна релігійна громада — це активний підрозділ, який проводить систематичну релігійну пропаганду

В Україні зареєстровано понад 2000 громад євангельських християн-баптистів. Вищим органом ЄХБ є Спілка євангельських християн-баптистів України, яка знаходиться в Києві.

Дата добавления: 2015-12-08