Читайте также: |
|
Як ми вже говорили, католицизм оформився внаслідок великого розколу в християнстві (1054 р.). То було де юре — офіційний акт розділення християнства на католицьку і православну церкви, супроводжуваний взаємним прокляттям Папи Римського і Константинопольського патріарха, а де факто розмежування відбулося значно раніше — у V ст. у зв'язку з розпадом Римської імперії.
Із православ'ям і протестантизмом його ріднить спільне минуле, більшість головних віросповідальних засад. Основу віровчення католицизму становлять всехристиянський Символ віри і сім таїнств, які визнає і православ'я.
Основними особливостями віровчення і культу католицизму, що відрізняють його від інших напрямків християнства є:
визнання не лише Святого Письма (Біблії), а й Святого переказу — сукупності релігійних положень і приписів, які утворюють постанови 21 Вселенського собору та булли і енцикліки (офіційні послання) глави католицької церкви — Папи Римського;
вчення про главенство Папи Римського над усіма християнами, якого проголошено намісником Ісуса Христа на землі та наступником святого апостола Петра, який заснував першу в світі християнську громаду, що засвідчує намагання католицької церкви уособлювати все християнство;
догмат про непогрішимість Папи Римського, прийнятий Ватиканським собором у 1870 році, який визнає непогрішимими офіційні виступи Папи, оскільки тоді його устами говорить Бог;
догмат про філіокве (з лат. — і від сина) — вчення про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, прийняте на Толедському Вселенському соборі в 582 р.;
догмат про чистилище, прийнятий у 1439 р. на Флорентійському соборі, сутність якого полягає в тому, що душа віруючої людини, після її смерті попадає в чистилище — місце між пеклом і раєм, щоб на очищувальному вогні звільнитися від гріхів;
догмат про запас добрих справ, проголошений в 1349 р. Папою Климентієм І і підтверджене І Ватиканським собором (1870 р.), згідно з яким Ісус Христос, Божа Матір та всі святі католицької церкви своєю діяльністю зробили стільки святих справ, що їх вистачить для прощення гріхів і забезпечення потойбічного блаженства всьому існуючому і майбутньому людству;
положення про індульгенції ( з лат. — милість ) — с плативши церкві певну суму грошей, можна було отримати папську грамоту, яка давала віруючим відпущення гріхів за рахунок вищевказаного запасу добрих справ;
догмат про непорочне зачаття Діви Марії, яка зачала від Святого Духа і народила Ісуса — Сина Божого, був прийнятий на Третьому Вселенському соборі (Ефес, 431 р.) і це визнають всі християнські церкви, а католицизм у 1854 р. прийняв доказ про її непорочне зачаття та тілесне вознесіння на небо, що зробило вшанування Діви Марії (Мадонни) рівним вшануванню Бога-Отця і Ісуса Христа;
особлива роль духовенства, яка визначається тим, що віруюча людина не може заслужити Божої милості без його допомоги, воно має виняткове право тлумачення Біблії та здійснює причастя прісним хлібом (тілом Божим) і Його кров'ю (вином), що підкреслює його особливі заслуги перед Богом, а миряни причащаються тільки прісним хлібом;
виокремлення особливої групи священиків – кардиналів, яких пожиттєво возводить в цей сан Папа Римський з числа єпископів, священиків та дияконів і вручає їм червону мантію, червону шапочку, червону парасольку, перстень з червоним дорогоцінним каменем і трон, що встановлюється в тому храмі, де до цього служив сявщенослужитель;
целібат — обов’язкова безшлюбність для священнослужителів, які на все життя залишаються в сані, навіть якщо з певних причин відходять від культової діяльності;
конфірмація — (таїнство миропомазання) здійснюється обов’язково єпископом і не зразу після хрещення, а тоді, коли дитині виповнюється 7-12 років;
необхідність систематичної таємної сповіді віруючих —кожен католик повинен мати свого духівника, якого ще при житті називають «святий Отець» і регулярно звітувати йому про свої думки і вчинки, а таємниця сповіді проявляється через те, що при сповіді віруючий знаходиться в окремій кабінці, щоб священик його не бачив;
католицькі храми (костели) відзначаються пишнотою і довершеністю форм, у них домінує скульптурне зображенням святих, нема вівтарів, проте в усіх храмах має бути дванадцять ікон із зображенням хресного шляху Ісуса Христа;
католицькі богослужіння супроводжуються органною музикою, що було запроваджено у XVII ст. та хоровими і сольними співами латинською мовою.
Католицизм включаю в себе три групи церков: Римску католицьку церкву, уніатські церкви і старокатолицькі церкви.
Римська католицька церква має міжнародний центр управління —місто-державу Ватикан і главу церкви — Папу Римського. Ватикан займає площу 44 гектари і має всі державні атрибути (герб, прапор, гімн, збройні сили, гроші, тюрму) та підтримує дипломатичні відносини більше ніж із 100 країнами світу. Ватикану належать також кілька будівель в Римі та папська резиденція в Кастель Гандольф, що знаходиться за 25 километрів від Риму. Згідно з Конституцією Папі Римському належить вища законодавча, виконавча і судова влада.
Обирає папу пожиттєво конклав — зібрання кардиналів не старше 80 років. Вибори відбуваються таємним голосуванням бюлетенями у знаменитій Сикстинській капелі Апостольського палацу в ізольованому приміщенні, всі входи до якого на той час опечатують. Папою стане один із присутніх на конклаві кардиналів, за якого віддадуть не менше 2/3 голосів. Після обрання папи над пічною трубою Сиктсинської капели в'ється білий дим, що утворюється при спалюванні бюлетенів. Чорний дим свідчить, що папу не обрано і голосування повторюється до обрання нового папи.
За всю історію Римської католицької церкви було обрано 262 папи. З 1523 по 1978 рік папський престол посідали тільки італійці. У 1978 р. Папою Римським було обрано Краківського архієпископа Кароля Войтилу, який прийняв ім'я Іоанн Павло II.
Символом папської влади є Святий престол. Папа очолює Римську курію — центральний виконавчий апарат Римської католицької церкви. Вона включає державний секретаріат, папські конгрегації (9 церковних міністерств) і три суди (трибунали). Допомагає папі керувати курією Свята колегія, яка складається з кардиналів. Повне зібрання кардиналів утворює Папську консисторію — найвищу допоміжну установу при папі, яка керує церковними організаціями, що діють у багатьох країнах світу. Поточними церковними справами опікується також дорадчий орган — Синод.
Постійною установою Ватикану є Державний секретаріат. Він відає дипломатичними справами. У католицьких країнах, з якими Ватикан має офіційні відносини, Папу Римського представляють постійні посли — легати від ребра апостольського. Італія і Ватикан також обмінюються послами. За відсутності постійних дипломатичних відносин Ватикан надсилає тимчасових представників — нунціїв.
Окрім Римської католицької, церкви, до католицизму відносяться ще дві групи церков.
Перша — це 13 уніатських церков, які свого часу відкололися від Східних (православних) і визнали католицьке віровчення та адміністративний і духовний авторитет Папи Римського, але зберігши свою етнонаціональну культуру і самобутніть. Серед них і Українська Уніатська (Греко-Католицька) церква.
Друга — це 14 старокатолицьких церков, які утворилася після 1870 р., коли рішенням ІІ Ватиканського coбору було проголошено догмат про папську безпомилковість. Вони утворюютьМіжнародний старокатолицький конгрес із центром ум. Утрехт (Нідерланди).
Віруючі католики об’єднуються в релігійні громади (парафії або душ пастирські осередки),справами яких переймається священики. Декілька парафій уворюють деканати. Деканати, у свою чергу, об’єднуються в діоцезії, архідіоцезії, патріархати, якими керують призначені папою вищі ієрархи – єпископи, архієпископи, митрополити, кардинали, сан яких залежить від місця релігійної організації в структурі католицької церкви. Централізована система управління передбачає і певний діапазон свободи національних католицьких церков. В автономній національній церкві старшим над усіма єпископами є примас. При відсутності автономії, єпископи безпосередньо підпорядковуються Риму.
Помітну роль у католицькій церкві відіграють братства та ордени ченців. Всього їх близько 180. Об'єднуючи майже півтора мільйона ченців, вони відіграють важливу роль у проведенні в життя політики Ватикану та місіонерській діяльності. Кожний орден має централізовану структуру і керується своїм статутом. Ордени підпорядковані безпосередньо Папі Римському, в якій би країні вони не діяли.
Католицька віра дуже пластична. Рішеннями ІІ Ватиканського собору (1962 — 1965 рр.) дозволено частину меси служити не латиною, а місцевою мовою з включенням до католицького культу елементів місцевих релігій, рекомендовано більше часу відводити проповідям, а богослужіння проводити кілька разів на день, щоб люди могли відвідувати їх у зручний час тощо.
Католицька церква успішно пристосовувалась церкви до сучасних суспільних умов життя. У намаганнях відвернути загрозу загибелі людства у ядерній війні, перед якою особливо потерпало людство в середині XX ст., неабияку роль відіграла підтримка католицької церкви принципу мирного співіснування держав з різним соціальним ладом. Ватикан виступав і виступає за заборону ядерної зброї, підтримує спільні дії віруючих і невіруючих на захист миру. Дії Римської католицької церкви в сучасних умовах пов'язуються з ім'ям Папи Іоанна Павла II, діяльність якого спрямовано передусім на вирішення соціологічних, екологічних та інших важливих для сучасного людства проблем.
Ватикан є активним учасником міжнародних організацій з прав людини, безпеки і співробітництва у Європі, переговорів з проблем роззброєння тощо. Помітне місце в його соціальній доктрині посідає проблема праці, яку католицизм трактує вже не як кару за первородний гріх, а як важливий чинник буття людини. Католицька церква постійно переймається проблемами сім'ї, дітей і батьків. У поглядах на людину акцент робиться не на її гріховності, а на тому, що зближує її з Богом.
Сьогодні католицизм об'єднує понад 900 млн. віруючих і поширений на всіх континентах світу.
На українських землях християнство у його католицькому варіанті було відоме ще до хрещення Київської Русі. Активну місіонерську діяльність пізніше вели тут католицькі чернечі ордени, що забезпечило активне його поширення в Галичині, на Поділлі, Волині.
За Радянської влади в Україні було припинено існування більшості парафій, закрито багато храмів, зазнавали гонінь священнослужителі. У 1946 р. змушений був покинути українські терени архієпископ Євген Базяк. Всього кільком священикам було дозволено душпастирське служіння.
Відновлення католицьких діоцезій (єпархій) в Україні відбулося в січні 1991 р. На сьогодні в Україні функціонують 5 діоцезій, які об’єднують понад 800 релігійних громад (парафій), відновлюють свою діяльність католицькі храми, монастирі, навчальні заклади. Зараз в Україні функціонують Український католицький університет ім. Св. Климентія, велика і мала папські семінарії.
Керівним виконавчим органом Римської Католицької Церкви в Україні є Львівська митрополія, яка безпосередньо підпорядкована Апостольській столиці.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 126 | Нарушение авторских прав