Читайте также:
|
Оскільки для підприємств машинобудування характерне систематичне повторення виробництва протягом декількох років, масовість випуску продукції, відсутність виробничих переділів, то це дає можливість заздалегідь розробляти норми витрат, в першу чергу прямих, і на їх основі визначати нормативну собівартість виробів, враховувати зміну норм.
Тому на підприємствах масового і крупносерійного машинобудування застосовується нормативний метод.
Сутність нормативного методу полягає в тому, що в основу визначення фактичної собівартості продукції покладено заздалегідь складену нормативну калькуляцію собівартості окремих видів виробів.
Принципи нормативного методу:
1. Створення нормативного господарства, функціонуючого на основі прогресивних науково обґрунтованих норм і нормативів витрат.
2. Попереднє складання нормативних калькуляцій собівартості 1 -ці певного виду продукції чи однорідних груп виробів.
3. Облік зміни норм витрат за ініціаторами і місцями їх виникнення, а також за видами продукції.
4. Поточний контроль і облік відхилень від норм витрат.
5. Зведений облік витрат на виробництво на основі діючих норм, проведеної зміни норм і виявлених відхилень у звітному періоді.
6. Визначення фактичної собівартості 1-ці продукції
СВф = СВн + вн + зн
Організація нормативної бази
2. Об"єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання
Об'єктами обліку витрат є центри виникнення витрат: цехи, дільниці, бригади, елементи і статті витрат. Всередині цих центрів: витрати сировини і матеріалів, як правило, систематизуються за укрупненими групами.
У масовому машинобудуванні значну питому вагу займають уніфіковані деталі, вузли, що використовуються у різних модифікаціях машин і навіть у різних моделях. Оскільки витрати на виробництво окремих деталей є загальними і на конкретний вид виробів не відносяться, то об"єкт обліку витрат укрупнюється в межах однорідних груп продукції. Від правильного формування однорідних груп виробів залежить достовірність калькуляцій. Склад однорідних груп доцільно формувати за кожною моделлю з модифікаціями, що до неї відносяться. У цьому випадку однорідність групового об’єкта обліку буде забезпечуватися спільною конструкцією, технологією, трудомісткістю, умовами експлуатації та іншими параметрами.
Об’єктом калькулювання є вироби що входять в однорідну групу.
Калькуляційні одиниці: натуральні, умовно-натуральні і вартісні. Застосування натуральних калькуляційних одиниць ускладнене в зв’язку із широким асортиментом і різноманітністю виробів, що випускаються. Тому часто використовують умовно-натуральні одиниці (1 комплект інструментів, 1 верстатокомплект) і вартісні.
Фізичні калькуляційні одиниці враховують споживчі якості: потужність машини в кінських силах на одиницю ваги, витрати конструкційних матеріалів на одиницю потужності тощо.
Нормування витрат. Облік зміни норм
Економічна ефективність виробництва базується на науково обґрунтованих нормативах витрат, своєчасному їх перегляду:
Норма витрат - це максимально допустимі витрати конкретних видів живої і уречевленої праці на виробництво 1-ці продукції (робіт, послуг).
У машинобудуванні використовують такі основні групи норм витрат на виробництво:
- норми витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби;
- норми витрат праці на 1-цю продукції та розцінки, що їм відповідають;
- норми витрат на обслуговування виробництва і управління.
Норми витрат сировини, матеріалів, що є конструкційною основою виробів, розробляють на кожну деталь із послідуючим узагальненням їх на виріб за усією номенклатурою матеріалів.
При нормуванні витрат матеріалів визначається декілька показників:
чиста вага виробу (вага готового виробу у зібраному вигляді),
припуск на обробку (кількість матеріалів, що видаляються відповідно до потрібної чистоти обробки),
коефіцієнт, використання матеріалів (відношення ваги готового виробу до ваги витрачених на його виробництво матеріалів) та інші.
Паливо і енергія на технологічні потреби нормуються на 1-цю продукції за видами технологічного процесу: на 1 т придатних відливок (ливарні цехи), машинокомплект (оброблювальні цехи).
Норми витрат робочого часу і розцінки на 1-цю продукції визначаються у трудовому у грошовому вимірі за кожною виробничою операцією та наростаючим підсумком на деталь, вузол, виріб.
Норми витрат на обслуговування виробництва і управління встановлюються у грошовому виразі на 1 виріб.
Усі види норм поділяються на і ндивідуальні (відповідно до рівня технічного розвитку підприємства) та г алузеві (на певний вид продукції, незалежно від того, які підприємства галузі її випускають)
Пря мі витрати нормуються двома способами: техніко-аналітичним або дос лідно-ст ати стичним. Перший базується на аналізі умов виробництва, що впливають на величину норми, і на розрахунках, в яких враховані досягнення науки і техніки, можливості впровадження нового устаткування тощо. Тільки таким методом можна розробити реальні норми витрат.
При дослідно-статистичному методі базою для розрахунку є звітні дані про середні витрати засобів за попередній період. У середньому показнику витрат приховані невиправдані перевитрати та підвищені відходи матеріалів, непродуктивні втрати робочого часу, а при нормуванні вони механічно закладаються в норму, тобто узаконюються. Тому дослідно-статистичні норми не можуть орієнтувати на пошук внутрішніх резервів зниження витрат і суттєво знижують доброякісність бази нормативного обліку.
За періодичністю дії норми поділяються на поточні, діючі у звітному місяці, кварталі і середньорічні норми.
Норми витрат повинні бути прогресивними і динамічними. Прогресивними є норми, розроблені із врахуванням нової техніки, технології і організації виробництва. Динамічність норм означає частоту їх перегляду в сторону зниження.
Підготовку, обробку і зберігання нормативної документації здійснює бюро нормативних калькуляцій. Підставою для складання нормативних калькуляцій є підготовлені функціональними відділами підприємства техніко-економічні документи: конструкторські специфікації на комплектацію виробів, маршрутні відомості виготовлення деталей і вузлів, специфікації подетальних норм витрат матеріалів, відомості купованих напівфабрикатів, технологічні карти виготовлення деталей і вузлів з поопераційними нормативами трудових витрат, відомості нормативних ставок витрат на обслуговування виробництва і управління. На деяких підприємствах вихідною документацією щодо трудозатрат є зведені відомості норм часу і розцінок на виробничі операції, деталі, вузли, вироби.
Нормативні калькуляції
У машинобудуванні незалежно від характеру та масштабів продукції, що випускається, нормативні калькуляції на виріб повинні складатися за принципом „від часткового до загального”. Тобто, спочатку визначається нормативна собівартість деталей, потім вузлів, а за одержаними підсумками - калькуляція виробу.
Нормативні калькуляції деталей, вузлів, виробів мають багатоцільове призначення. На їх основі оцінюють залишки незавершеного виробництва, невиправний брак, планують потребу в ресурсах.
Подетальні і вузлові калькуляції складаються лише за прямими витратами (витратами основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, основної зарплати). Причому, якщо праця робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції, оплачується погодинно, то норми трудових витрат на виріб визначаються спеціальним розрахунком. Решта витрат включається в нормативну калькуляцію виробу.
Нормативна калькуляція на І деталь розробляється у вигляді нормативної карти, у якій відображаються такі дані:
- загальні показники (номер карти, номер креслення, назва і шифр деталі);
- де використовується дана деталь (у вузлах, виробах);
- нормативні витрати матеріалів;
- нормативні витрати заробітної плати;
- дата і помер повідомлення про змін норм витрат.
Нормативні калькуляції деталей, що відливаються у заводських ливарних цехах, складаються на 1т відливок за кожною маркою сплавів.
В основу нормативних карт на вузли покладено подетальні нормативні карти, специфікації вузлових креслень і технології збирання вузлів.
Нормативна собівартість вузла = собівартість комплекту деталей, що входять в нього + сума витрат па збирання вузла
Нормативна собівартість машинокомплекту цеху визначається сумуванням усіх прямих витрат па деталі і вузли, закріплені технологічним маршрутом за даним цехом
Нормативна калькуляція виробу розробляється па основі норм, діючих на початок кварталу за тією ж номенклатурою статей, що й планова. Нормативи прямих витрат встановлюються сумуванням їх на весь перелік деталей і вузлів, що входять у виріб. За статтею «Матеріали» нормативи узагальнюються в подетальних і вузлових нормативних картах за калькуляційними групами матеріалів в натуральних і грошових вимірниках, і одержані результати переносять в нормативну калькуляцію виробу. За купованими напівфабрикатами підраховують лише вартісні показники.
Відходи фіксують у технологічних картах за групами: чорних, кольорових металів та інших матеріалів.
ТЗВ включають в калькуляцію у відсотку, розрахованому на кожну облікову групу матеріалів і купованих напівфабрикатів.
Паливо і енергію на технологічні цілі в нормативній калькуляції на 1 виріб відображають за кошторисними ставками на основі діючих норм витрат, цін і тарифів.
Основна заробітна плата виробничих робітників за нормами на 1 виріб підраховується відповідно до подетальних і вузлових нормативних карт. Додаткова заробітна плата визначається, виходячи із нормативного відсотка додаткової оплати праці. Відрахування на соціальне страхування визначаються, виходячи із суми основної і додаткової заробітної плати за встановленої ставкою відрахувань.
Витрати на утримання і експлуатацію устаткування розраховуються на підставі кошторисних ставок витрат на 1 машино-годину і кількості машино-годин, необхідних для виготовлення 1-ці продукції.
Загальновиробничі витрати визначаються у плановому відсотку до нормативної суми основної заробітної плати і витрат на утримання і експлуатацію устаткування, що припадають на 1 виріб. Таку методику використовують при розрахунку витрат на вироби різної трудомісткості. Якщо ж вироби мають однакову трудомісткість, то нормативну ставку накладних витрат на 1-цю продукції по підприємству розраховують у планових відсотках тільки від нормативної основної заробітної плати.
Нормативні калькуляції виробів потім щомісячно використовують для визначення нормативної собівартості фактичного товарного випуску, для чого складають спеціальну відомість. Перемножуючи норми витрат на І виріб за кожною статтею на фактичний випуск виробів, визначають нормативну собівартість товарного випуску. Додавши результати за статтями і виробами, одержують нормативну собівартість однорідної групи виробів, а потім і товарного випуску в цілому по підприємству.
Облік зміни поточних норм
Поточні норми не можна розглядати як межу використання усіх можливостей економії витрат. Норми можуть змінюватися внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів, зміни цін на виробничі запаси і умов оплати праці.
Облік зміни поточних норм організують в, розрізі однорідних груп, виробів за встановленою номенклатурою причин їх зміни:
- вдосконалення конструкції виробу;
- автоматизація і впровадження прогресивної технології;
- модернізація діючого устаткування;
- використання нових, більш ефективних видів матеріалів;
- раціоналізація і винахідництво;
- вдосконалення організації управління;
- інші причини.
Своєчасність обліку зміни норм визначається організацією документообігу. Необхідно встановити такий порядок, при якому виключалася б можливість виникнення неоформленої зміни норм. Для цього слід забезпечити суцільну попередню (до впровадження заходів у виробництво) реєстрацію зміни норм. Кожен вид зміни технології і норм на деталь (вузол) оформляється повідомленням, що направляється у бюро нормативних калькуляцій відділами-ініціаторами цих змін. Зміни вносять в нормативні карти і в нормативну калькуляцію.
Щоб не викривити фактичну собівартість виробів при масовій зміні норм (зміна цін, трудових норм) необхідно також за новими нормами перераховувати незавершене виробництво. Перерахунок здійснюється двома способами: суцільним розрахунком за кожною деталлю (при наявності даних інвентаризації) чи за допомогою коефіцієнтів, розрахованих за відповідними статтями калькуляції. При другому способі спочатку підраховують відношення нормативної собівартості виробу (товарного випуску) за кожною калькуляційною статтею в змінених нормах до нормативної собівартості виробу (товарного випуску) за старими нормами і одержані коефіцієнти множать на нормативну собівартість незавершеного виробництва. Потім порівнюють показники собівартості незавершеного виробництва за нормами до і після їх зміни, визначаючи суму переоцінки, що підлягає включенню у собівартість продукції. Одержану суму зміни норм доцільно відносити на собівартість лише товарного випуску.
Облік відхилень від поточних норм
Відхилення від норм - це різниця між нормативними і фактичними витратами матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Для забезпечення систематичного оперативного аналізу собівартості продукції і попередження нераціональних втрат і непродуктивних втрат поряд з виявленням відхилень від норм потрібно встановлювати їх причини і винуватців.
Причини відхилень від норм можна встановити лише по кожному виду виробництва, оскільки вони визначаються специфікою конструкції виробів, технологією їх виготовлення, матеріалами, що використовуються, парком устаткування. Але недостатньо виявити причини відхилень, важливо з’ясувати виникнення цих причин.
На підприємствах машинобудування відхилення від норм виявляються методом партіонного розкрою матеріалів і інвентарним методом.
Причини відхилень від н орм матеріальних витрат. Заміна матеріалів часто виникає внаслідок порушення постачальниками договірних умов, недоліків у плануванні матеріально-технічного постачання та упущень в роботі відділу постачання. Причини виникнення відхилень у процесі виробничого споживання матеріалів обумовлюються характером матеріалів та видами технологічних процесів на окремих підприємствах. В ливарних цехах основними причинами виникнення відхилень є порушення режиму плавлення, виготовлення литва в штуках з відхиленнями від встановленої нормативної ваги тощо. В механоскладальних цехах відхилення від норм матеріальних витрат найчастіше виникають у зв’язку із невідповідністю устаткування, інструментів і пристроїв, виготовленням деталей з відходів, втратою і псуванням напівфабрикатів при збиранні виробів тощо.
Відхилення, викликані зміною фактичної собівартості матеріалів, порівняно з нормативною, обумовлені заміною матеріалів, зміною цін та рівня ТЗВ.
Відхилення від норм витрат технологічного палива в машинобудуванні виявити практично неможливо. їх, як правило, розподіляють пропорційно до нормативних витрат.
У процесі виробництва споживаються різноманітні види енергоресурсів: електроенергія, пара, вода, стиснене повітря, азот тощо. їх відпуск у виробництво здійснюється за нормами, розробленими на основі технологічних регламентів і виробничої програми з випуску окремих видів продукції. Для контролю за дотриманням норм витрат енергоресурсів і виявлення відхилень використовуються контрольно-вимірювальні прилади (лічильники, пароміри, водоміри). Відхилення по енергії, спожитій на технологічні цілі також розподіляють пропорційно до нормативних витрат.
Як правило, витрати палива і енергії на технологічні цілі в машинобудуванні включають до складу витрат на утримання, і експлуатацію устаткування.
Причини відхилень від норм витрат заробітної плати виробничих робітників різноманітні. Вони бувають наслідком зміни затвердженої технології, невідповідності матеріалів і заготовок технічним умовам, розряду роботи розряду робітника, виготовлення деталей з відходів і навпаки (доплатною середнього заробітку).
Відхилення від нормативних витрат прямої заробітної плази оформляється листком на доплату, в якому містяться дані про характер відхилення від технології чи нормальних умов праці, зазначаються винуватці, шифри виробу і деталі і наводяться показники, необхідні для підрахунку заробітку. Оплата простоїв і виправлення браку оформляється окремими документами.
Відхилення від норм витрат почасової заробітної плати виробничих робітників визначається розрахунковим шляхом як різниця між сумою фактично нарахованої заробітної плати і сумою заробітної плати, нарахованої на виконаний обсяг робіт за нормативними ставками. Нормативні ставки почасової заробітної плати визначаються на основі поопераційних трудових норм і розцінок.
Відхилення за трудовими витратами, зафіксовані в листках на доплату і розрахунках, систематизуються за цехами, причинами і групами однорідних виробів в цехових рапортах, а потім - у зведеній відомості відхилень по підприємству.
Нормативні витрати додаткової заробітної плати виробничих робітників визначаються множенням нормативної (чи планової) ставки цих витрат на загальну суму нормативної основної заробітної плати виробничих робітників. Маючи дані про фактичні і нормативні витрати додаткової заробітної плати, можна підрахувати відхилення. Вони розподіляються між групами виробів пропорційно до суми відхилень від норм витрат основної заробітної плати виробничих робітників. Розрахунок відхилень роблять за місяць.
Відрахування на соціальне страхування - за діючими ставками окремо за нормами і відхиленнями.
Відхилення від норм витрат на обслуговування виробництва і управління підраховують в кінці звітного місяця за групами однорідних виробів. Відхилення є наслідком зміни кількості працівників порівняно із штатним розписом, виплатою окладів і надбавок, що не відповідають кошторису.
Величина витрат за нормами визначається множенням нормативних ставок на 1 виріб на фактичний товарний випуск виробів, включених у дану однорідну групу, в натуральних одиницях. Фактичні витрати розподіляються між групами виробів пропорційно до тієї ж бази, що прийнята для розрахунку нормативних ставок цих витрат. Різниця між нормативними і фактичними витратами на групу виробів складає величину відхилень.
Втрати від браку прямо включаються у звітні калькуляцію товарного випуску і окремих виробів як відхилення (як правило, брак не планується).
Винуватці відхилень від норм за усіма статтями витрат встановлюються у кожному окремому випадку. Ними можуть бути функціональні відділи підприємства, адміністрація, окремі виконавці, постачальники.
Зведений облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Важливе місце в системі нормативного методу займає зведений облік витрат на виробництво, в рамках якого узагальнюються за місцями виникнення витрати, згруповані за калькуляційними статтями. При цьому для чіткого розмежування місць виникнення витрат виходять із структурного поділу виробничого процесу.
У машинобудуванні послідовність узагальнення витрат можна представити такою схемою: бригада дільниця - цех — підприємство.
На підприємствах машинобудування більш розповсюджений безиапівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат, при якому в нормативних калькуляціях виділяються витрати свого цеху та інших цехів.
Витрати узагальнюють у відомості зведеного обліку витрат за. кожною однорідною групою виробів у натуральних і вартісних вимірниках за формою:
Відомість зведеного обліку витрат на виробництво по групі
| Статті витрат | 1. НВП за нормами | 2. Виграти за звітний місяць | 3. Всього витрат із залишком за нормами | 4. Списання браку за нормами | |||||
| за нормами | за відхиленнями від норм | ||||||||
| к-сть | сума | к-сть | сума | к-сть сума | к-сть | сума | к-сть | сума | |
| І | 6 1 '7 |
| 5. Списання собівартості товарного випуску | 6.індекси відхилень, % | 7. НВк за нормами | |||||||||
| за нормами | за відхилення від норм | ||||||||||
| задокументованими | незадокументованими | всього | |||||||||
| к-сть | сума | к-сть | сума | к-сть | сума | к-сть | сума | к-сть гр18/гр12 | сума гр19/гр18 | к-сть | сума |
Підставою для її заповнення є звіти про використання матеріалів у виробництві, відомості розподілу заробітної плати, зведені відомості відхилень від норм витрат на інші накопичувальні документи. Суми відхилень від норм повністю відносять на собівартість товарного випуску.
Відомість зведеного обліку витрат на виробництво є підставою для складання звітної калькуляції виробу.
Фактична собівартість виробу = нормативна собівартість виробу за кожною статтею х індекси відхилень від норм
Одержані суми додають з відповідним знаком до нормативних витрат за кожною статтею калькуляції.
Для достовірного зведеного обліку витрат важливе значення має розмежування виробничих витрат між незавершеним виробництвом товарним випуском.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 265 | Нарушение авторских прав